Рішення № 93298700, 04.12.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

04 грудня 2020 року № 520/13570/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бадюкова Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 08592313) про визнання протиправними і скасування актів та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (далі по тексту – відповідач, ГУ МВС), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- скасувати і визнати протиправним акт розслідування нещасного випадку, що стався 23 квітня 1995 року форма Н-5 від 30.07.2020 р.;

- зобов`язати ГУ МВС України в Харківській обл. скласти новий акт розслідування нещасного випадку, що стався 23 квітня 1995 року, яким визнати нещасний випадок, що стався 23 квітня 1995 року зі старшим лейтенантом міліції ОСОБА_1 , слідчим відділу по розслідуванню злочинів по лінії карного розшуку СУ УМВС України в Харківській області 23.04.1995 трапився в період проходження служби і пов`язаний з виконанням службових обов`язків;

- скасувати та визнати протиправним акт № 4/20 про нещасний випадок невиробничого характеру від 30.07.2020 р.;

- зобов`язати ГУ МВС України в Харківській обл. скласти новий акт про нещасний випадок виробничого характеру, яким визнати нещасний випадок, що стався 23 квітня 1995 року зі старшим лейтенантом міліції ОСОБА_1 , слідчим відділу по розслідуванню злочинів по лінії карного розшуку СУ УМВС України в Харківській області 23.04.1995 трапився в період проходження служби і пов`язаний з виконанням службових обов`язків.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він не погоджується з висновками комісії з розслідування нещасного випадку та складеними за його наслідками актами за формою Н-5* та НТ*, оскільки у висновках, враховуючи усі зібрані матеріали, комісія не змогла достовірно підтвердити або спростувати факт отримання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень саме внаслідок побиття невстановленою особою 23.04.1995 р. при виконанні службових обов`язків. Посилаючись на п. 3.11 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 № 1346 (зі змінами) комісія вирішила, що нещасний випадок стався в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків. Однак не зрозуміло чому комісія не посилається на 3.9, 3.10 цього порядку, у яких викладено вичерпний перелік підстав, які вказують на те, що ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження саме при виконанні службових обов`язків.

Неможливість достовірно підтвердити або спростувати факт отримання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень саме внаслідок побиття невстановленою особою 23.04.1995 р. при виконанні службових обов`язків не є підставою для визнання комісією нещасного випадку таким, що трапився в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків в розумінні приписів п. 3.11 Порядку № 1346. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідач позов не визнав, свої заперечення висловив у письмовому відзиві, в якому навів нормативно-правову базу, яка регулює питання розслідування і обліку нещасних випадків. Звернув увагу, що суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів справи, 22.08.2017 до ГУНП в Харківській області від начальника відділу УКР ГУНП в Харківській області полковника поліції ОСОБА_1 надійшов рапорт про те, що у квітні 1995 року під час проходження ним служби на посаді слідчого СУ УМВС України в Харківській області невідомі особи спричинили йому тілесні ушкодження та він більше 20 днів знаходився на стаціонарному лікуванні в медичному закладі м. Харкова. За даним фактом працівниками Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області була порушена кримінальна справа.

Згідно пояснень від 27.07.2020 р., 10.10.2017 року опитаний ОСОБА_1 пояснив, що у грудні 1994 року він був відряджений із СУ УМВС України в Харківській області до слідчої групи МВС України для розслідування кримінальної справи за резонансними злочинами за фактами розкрадань державних коштів з банків України за допомогою фіктивних документів (авізо). Постійне місце дислокації даної групи було в адмінбудівлі УМВСУ в Харківській області, розташованій за адресою: вул. Раднаркомівська, 5 (Жон Мироносиць, 5) м. Харків. До складу вказаної групи, окрім нього, входили: по два працівники з УКР, УБОЗ та СБУ. З січня 1995 року група почала активно працювати за вказаною кримінальною справою, та встановлювати осіб, причетних до вказаного злочину. Деякі особи затримувалися та утримувалися в умовах ІТТ. Зі слів ОСОБА_1 , приблизно у березні 1995 року на його адресу від осіб, які входили до складу злочинної групи, стали надходити погрози життю та його здоров`ю. Про даний факт він доповідав керівництву, яке на це не звернуло належну увагу та не вжило відповідних заходів. У середині квітня 1995 року він виїхав до м. Києва, де звітував перед старшим СОГ про хід розслідування кримінальної справи та отримав відповідні вказівки щодо подальшого розслідування. У 20-х числах квітня 1995 року він повернувся у м. Харків. На той час за вказаною кримінальною справою налічувалось 67 томів. 23.04.1995 ОСОБА_1 прибув до СУ УМВС України в Харківській області, де працював з документами за вказаною справою до пізнього вечора. Він виписав повістки свідкам та по дорозі додому планував . вручити їх громадянам. Під час слідування додому ОСОБА_1 роздав вказані повістки, після чого йшов додому через Олексіївський житловий масив м. Харків. 23.04.1995 приблизно о 20 год 00 хв ОСОБА_1 , проходячи біля дитячого садочку, розташованого неподалік Олексіївського ринку м. Харків, побачив двох невідомих підозрілих осіб, які зрівнялись з ним. ОСОБА_1 відразу відчув сильний удар твердим предметом по голові, від якого він впав обличчям вперед на землю та знепритомнів. Однак, ОСОБА_1 побачив, як втікали вказані особи з місця скоєння злочину. Від отриманого удару ОСОБА_1 довгий час не міг стати на ноги та йти додому. В цей час на вулиці нікого з громадян не було. Без будь-чиєї допомоги в тяжкому стані він намагався йти додому, але декілька разів знепритомнював. Яким чином він опинився у кімнаті гуртожитку, розташованого по АДРЕСА_2 , де мешкав на той час, ОСОБА_1 не пам`ятає. Прийшов до тями наступного дня, 24.04.1995, об 11 год 00 хв у своїй кімнаті гуртожитку, до якої увійшов сусід на прізвище ОСОБА_2 (інших анкетних даних не пам`ятає), та з урахуванням його тяжкого стану здоров`я викликав ОСОБА_1 карету швидкої медичної допомоги. Старший лейтенант міліції ОСОБА_1 був доставлений до ХМКЛШНМД ім. проф. О.І. Мещанінова, де був госпіталізований та прооперований. Знаходився на стаціонарному лікуванні у 1 нейрохірургічному відділенні вказаної лікарні з 24.04.1995 по 15.05.1995. Після виписки з лікарні ОСОБА_1 був допитаний в якості потерпілого за кримінальною справою, яку порушили працівники СВ Дзержинського РВ ХМУ за даним фактом,- йому була призначена судово-медична експертиза. Також з цього приводу ОСОБА_1 викликали до УВБ в Харківській області та інспекції з особового складу УМВСУ в Харківській області, де писав пояснення за фактом отримання тілесних ушкоджень. Однак, з висновками службових розслідувань за фактом отримання ним тілесних ушкоджень ОСОБА_1 ніхто не ознайомлював та до теперішнього часу йому не відомо, чи складався зазначеними підрозділами висновок за даним фактом. Факт вживання алкогольних напоїв ОСОБА_1 категорично заперечив.

Відповідно до постанови першого заступника начальника ГСУ МВС України генерал-майора міліції Криворучки М.В. від 09.01.1995 про зміну складу слідчо-оперативної групи за кримінальною справою № 20-1007, до якої був включений слідчий СУ УМВСУ в Харківській області старший лейтенант міліції ОСОБА_1 , на час проведення досудового розслідування за кримінальною справою № 20-1007 старший лейтенант міліції ОСОБА_1 був відсторонений від залучення до несення служби у будь-яких нарядах та розслідування інших кримінальних справ.

За обліками УОАЗОР ГУНП в Харківській області встановлено, що 24.04.1995 до Дзержинського РВ (на даний час Шевченківський ВП) ХМУ УМВСУ в Харківській області надійшло повідомлення про те, що 23.04.1995 о 22 год 00 хв на території Олексіївського ринку, розташованого по вул. Л.Свободи, м. Харків, невстановлена особа позаду нанесла невідомими предметом удар по голові слідчому слідчо-оперативної групи ГСУ МВС України старшому лейтенанту міліції ОСОБА_1 , 1967 р.н., внаслідок чого останній втратив свідомість. 24.04.1995 о 03 год 00 хв ОСОБА_1 прийшов до тями та направився до дому, проживав за адресою: АДРЕСА_3 , де втратив свідомість та сусід викликав йому карету швидкої медичної допомоги. ОСОБА_1 був доставлений до ХМКЛШНМД ім. проф. Мещанінова, де йому встановлений діагноз: струс головного мозку, тріщина черепа, стан тяжкий.

Дане повідомлення було зареєстровано до КОЗП Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області від 24.04.1995 за № 3851.

За даними обліків УІАП ГУНП в Харківській області 23.04.1995 працівниками СВ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області була порушена кримінальна справа № 6095996 за фактом умисного заподіяння невідомими особами тілесних ушкоджень громадянину ОСОБА_1 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 206 КК України (1960 року редакції). У даній справі ОСОБА_1 було визнано потерпілим. 25.07.2002 досудове слідство за вказаною кримінальною справою на підставі вимог ст. 11-1 КПК України (1960 року редакції) закрито у зв`язку із закінченням строків давності.

Також у ході розгляду даного рапорту ОСОБА_1 встановлено, що згідно витягу з історії хвороби № 6738 слідчий СУ УМВС України в Харківській області старший лейтенант поліції ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у 1 нейрохірургічному відділенні Харківської міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова з 24.04.1995 по 15.05.1995. 25.04.1995 ОСОБА_1 була зроблена операція - трепанація черепа справа, у ході якої видалено епідуральну гематому. ОСОБА_1 встановлено діагноз: закрита черепно- мозкова травма. Забиття головного мозку тяжкого ступеня з контузією базальних відділів лобної долі зліва. Епідуральна гематома потиличної області. Перелом потиличної кістки справа. Забиття м`яких тканин потиличної області. Правобічний кохлеарний неврит.

Таким чином, у ході проведення перевірки встановлено, що 23.04.1995 старший лейтенант міліції ОСОБА_1 знаходився поза службою, у цивільному одязі без табельної вогнепальної зброї, повертаючись зі служби, під час слідування до місця проживання отримав тілесні ушкодження внаслідок протиправних дій невстановлених осіб у період проходження ним служби в ОВС України. Підтвердити факт спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 як працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків встановити не надалось можливим.

30.07.2020 комісією зі спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 23.04.1995, складено акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5* з висновком, що нещасний випадок з ОСОБА_1 трапився в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків.

До такого рішення комісія прийшла в зв`язку з тим, що не можливо достовірно підтвердити або спростувати факт отримання тілесних ушкоджень старшим лейтенантом міліції ОСОБА_1 саме внаслідок побиття невстановленою особою 23.04.1995 при виконанні службових обов`язків.

Головою ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Харківській області 31.07.2020 року був затверджений акт № 4/20 про нещасний випадок невиробничого характеру від 30.07.2020 р. форми НТ*, згідно висновку якого: враховуючи зібрані матеріали комісією прийнято рішення. що нещасний випадок зі старшим лейтенантом міліції ОСОБА_1 , слідчим відділу по розслідуванню злочинів по лінії карного розшуку СУ УМВС України в Харківській області 23.04.1995 року трапився в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків.

На думку позивача, висновок, прийнятий за результатами розслідування не ґрунтується на дійсних, фактичних обставинах його травмування, а тому, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров`я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні врегульовані Законом України "Про охорону праці" від 14.10.1992 № 2694-ХІІ (надалі - Закон № 2694).

Статтею 1 Закону № 2694 визначено поняття охорони праці - як системи правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров`я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Відповідно до статті 14 вказаного Закону працівник зобов`язаний: дбати про особисту безпеку і здоров`я, а також про безпеку і здоров`я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди. Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

За приписами статті 22 Закону №2694 встановлено, що роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок.

Підзаконним нормативно-правовим актом, що регулює порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України - є Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України", затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 №1346 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.01.2003 за № 83/7404 (надалі - Порядок №1346), який розроблено з метою врегулювання питань, пов`язаних з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України.

За змістом пункту 2.1 Порядку №1346 розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров`я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі (далі - нещасні випадки).

Відповідно до пункту 2.2. Порядку №1346 за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов`язків.

Згідно із пунктом 2.4. Порядку № 1346 якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1*, тобто нещасний випадок не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ* (додаток 2).

У відповідності із пунктом 4.6. Порядку № 1346 за результатами розслідування складається акт спеціального розслідування за формою Н-5* (додаток 4), а також оформляються інші матеріали, передбачені пунктом 4.13 цього Порядку, у тому числі карта обліку професійного захворювання (отруєння) на кожного потерпілого, якщо нещасний випадок пов`язаний з гострим професійним захворюванням (отруєнням).

Відповідно до пункту 3.9 Порядку №1346, комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків", якщо він трапився в період проходження служби під час: - припинення або запобігання злочинам або правопорушенням; - вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод; - охорони і забезпечення громадського порядку; - несення постової чи патрульної служби; - виявлення і розкриття злочинів, розшуку осіб, що їх учинили; - забезпечення безпеки дорожнього руху; - участі в ліквідації наслідків аварії, пожежі, катастрофи, стихійного лиха та інших надзвичайних подій; - виконання потерпілим трудових (посадових, функціональних) обов`язків за режимом роботи підрозділу, у тому числі у відрядженні; - перебування на робочому місці, на території підрозділу або в іншому місці роботи чи служби (далі - робота) з моменту прибуття потерпілого в підрозділ до його відбуття, що фіксується відповідно до правил внутрішнього розпорядку підрозділу, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або, за дорученням керівника, у неробочий час; - підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь праці, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення; - проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підрозділу, або іншому транспортному засобі відповідно до укладеного договору; - проведення навчання, тренувань, обов`язкових фізичних занять у встановлений час, участі в спортивних змаганнях, професійних та кваліфікаційних конкурсах; - використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу або за письмовим дорученням керівника підрозділу; - провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить службу (працює) потерпілий; - прямування працівника до об`єкта (між об`єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами; - прямування потерпілого до місця чи з місця відрядження згідно з установленим завданням про відрядження.

Пунктом 3.10. Порядку передбачено, що комісія з розслідування також визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків", якщо він стався в період проходження служби внаслідок:

- безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов`язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо);

- спроби самогубства працівника під впливом психофізіологічних, небезпечних та шкідливих факторів, пов`язаних з виконанням службових обов`язків;

- травмування внаслідок нестатутних відносин (у разі відсутності вини потерпілого);

- раптового погіршення стану здоров`я працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов`язків у разі відсутності умов, зазначених у третьому, четвертому та шостому абзацах пункту 3.11 цього розділу, що визнається пов`язаним з виконанням службових обов`язків за умови, що погіршення стану здоров`я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров`я. Медичний висновок щодо зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або щодо протипоказання за станом здоров`я працівника виконувати зазначену роботу видається лікувально-профілактичним закладом за місцем лікування потерпілого на запит керівника підрозділу чи голови комісії з розслідування;

- в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Пунктом 3.11 Порядку № 1346 передбачено, вичерпний перелік обставин за яких комісія визнає, що "нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків", якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався: за обставин, не пов`язаних з виконанням службових обов`язків, зазначених у пунктах 3.9, 3.10, і не пов`язані з виконанням службових обов`язків; унаслідок отруєння алкоголем, наркотичними або іншими отруйними речовинами, а також унаслідок їх дії (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин із службовою метою або порушення вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, був відсторонений від служби (роботи) згідно з установленим порядком; під час скоєння злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду; у разі природної смерті або самогубства, за винятком випадків, зазначених у пункті 3.10 цього Порядку, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів прокуратури; унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни.

Дослідивши обставини справи та проаналізувавши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд дійшов висновку про хибність та безпідставність тверджень відповідача, відображених у документах, оформлених за результатами проведеного службового розслідування, зважаючи на наступне.

Встановлюючи обставини події, яка відбулась із позивачем 23.04.1995 року, судом опрацьовано надані пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які свідчать про наступне.

ОСОБА_3 пояснив, що оскільки позивач працював на той час у групі ДСУ МВС основною версією у розкритті злочину проти ОСОБА_1 була пов`язана з його професійною діяльністю на той період часу По обліках кримінального розшуку була заведена оперативно – розшукова справа (злочин, на нерозкритий тяжкий злочин).

ОСОБА_4 , зокрема, пояснила, що в її провадженні перебувала кримінальна справа про злочин відносно потерпілого ОСОБА_1 у зв`язку з чим була створена оперативно-слідча група, до якої увійшли, в тому числі й співробітники внутрішньої безпеки, оскільки злочин вчинений у відношенні до ОСОБА_1 напряму повязували з його службовою діяльністю. До складу цієї групи входив також ОСОБА_3 .

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та зазначено відповідачем у відзиві на адміністративний позов до рішення про те, що нещасний випадок з ОСОБА_1 трапився в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків комісія прийшла в зв`язку з тим, що не можливо достовірно підтвердити або спростувати факт отримання тілесних ушкоджень старшим лейтенантом міліції ОСОБА_1 саме внаслідок побиття невстановленою особою 23.04.1995 при виконанні службових обов`язків.

Суд відзначає, що вказана відповідачем у висновках комісії з розслідування нещасного випадку та складеними за його наслідками актами за формою Н-5* та НТ* підстава не міститься у приписах пункту 3.11 Порядку № 1346, як підстава для визнання що нещасний випадок не пов`язаний з виконанням службових обов`язків.

Навпаки з матеріалів справи вбачається, що встановлені обставин свідчать, зокрема, що нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків, оскільки він трапився з позивачем в період проходження служби під час слідування додому після вручення дорогою повісток особам по кримінальній справі, тобто після виклику осіб, які можливо були причетні або могли знати про причетність інших осіб до злочинів, що розслідувались позивачем, а отже - під час провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить службу (працює) потерпілий, що передбачено п. 3.9 Порядку.

Крім того, враховуючи статус позивача (включення до оперативно-слідчої групи) на той час, суд вважає, що нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків оскільки, як вбачається з матеріалів справи, він стався в період проходження служби внаслідок безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов`язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо) (п. 3.10. Порядку).

Щодо дискреційних повноважень відповідача, суд відзначає, що у постанові Верховного суду від 06.03.2019 року по справі № 1640/2594/18 судом зазначено, що згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до пункту 4 частини першої 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З документів, наявних у матеріалах справи судом встановлено, що у суб`єкта владних повноважень була можливість прийняти обґрунтоване та законне рішення у зв`язку із тим, що позивачем виконані всі умови, визначенні законом.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 08592313) про визнання протиправними і скасування актів та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати акт розслідування нещасного випадку, що стався 23 квітня 1995 року форма Н-5* від 30.07.2020 р.

Зобов`язати ГУ МВС України в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 08592313) скласти новий акт розслідування нещасного випадку, що стався 23 квітня 1995 року, яким визнати нещасний випадок, що стався 23 квітня 1995 року зі старшим лейтенантом міліції ОСОБА_1 , слідчим відділу по розслідуванню злочинів по лінії карного розшуку СУ УМВС України в Харківській області таким, що трапився в період проходження служби і пов`язаний з виконанням службових обов`язків.

Визнати протиправним та скасувати акт № 4/20 про нещасний випадок невиробничого характеру від 30.07.2020 р. форми НТ*.

Зобов`язати ГУ МВС України в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 08592313) скласти новий акт про нещасний випадок виробничого характеру, яким визнати нещасний випадок, що стався 23 квітня 1995 року зі старшим лейтенантом міліції ОСОБА_1 , слідчим відділу по розслідуванню злочинів по лінії карного розшуку СУ УМВС України в Харківській області таким, що трапився в період проходження служби і пов`язаний з виконанням службових обов`язків.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань ГУ МВС України в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 08592313).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський окружний адміністративний суд.

Повне рішення складено 04.12.2020 р.

Суддя Бадюков Ю.В.