Рішення № 93298492, 01.12.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1542/20

01 грудня 2020 рокум.Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Подлісної І.М.

за участю:

секретаря судового засідання Павловського Ю.Б.

представника позивача Шкільняк Б.М.

представника відповідача Смерека І.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А3715, Військової частини А4267 про визнання протиправною бездіяльність щодо не нарахування та не виплати грошового забезпечення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини А4267, військової частини А3715 про визнання протиправною бездіяльність щодо не нарахування та не виплати грошового забезпечення, зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що при звільненні з військової служби та на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу та по теперішній час відповідачем протиправно не було проведено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача за період з 11.07.2017 по 02.07.2018.

07 травня 2020 року звернувся до військової частини А4267 з письмовим зверненням про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за вказаний період, однак, листом від 18.05.2020 за №81/710 отримав відмову у виплаті індексації грошового забезпечення, яку вважає незаконною, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою від 29.07.2020 судом ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання та призначено судове засідання на 03.08.2020 о 09:45 год.

Ухвалою суду від 03.08.2020 відкладено розгляд справи на 03.09.2020 о 12:00 год., через неявку сторін.

07.08.2020 від військової частини А4267 через відділ документального забезпечення Тернопільського окружного адміністративного суду поступив відзив на позовну заяву, в якому серед іншого відповідач зазначає, що оскільки військова частина А4267 повністю фінансується з Державного бюджету України, джерелом коштів для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та проведення індексації грошових коштів населення є виключно Державний бюджет України.

Отже, вважає, що військова частина А4267 не мала та не має законних підстав для здійснення нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 11.07.2017 по 02.07.2018, при цьому в подальшому, при наявності підстав, індексація позивачу виплачувалась, а тому дії військової частини А4267 в даному випадку не можуть бути визначені, як протиправна бездіяльність, а також відсутні підстави для зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 11.07.2017 по 02.07.2018.

Військова частина А4267 не визнає заявлених позовних вимог, вважає адміністративний позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 відкладено розгляд справи на 22.09.2020 о 09:45 год., у зв`язку із неявкою сторін.

16 вересня 2020 року ухвалою суду було призначено розгляд справи на 22.09.2020 в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 22.09.2020, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) проведено заміну сторони відповідача з військової частини А4267 на військову частину А3715 та відкладено розгляд справи на 12.10.2020 о 11:00 год.

В судовому засіданні 12.10.2020 представник відповідача не з`явився, а тому ухвалою суду від 12.10.2020 відкладено розгляд справи на 04.11.2020 о 09:45 год.

Відповідач військова частина А 3715 скористалася правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 19.10.2020. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.

Військова частина А 3715 утримується за рахунок кошторису Міністерства оборони України, які надходять від військової частин А 4267, є державною організацією, яка фінансується виключно за рахунок коштів державного бюджету та проводить видатки у відповідності до ст. 51 Бюджетного кодексу України на основі наданого кошторису на відповідний рік.

Відповідно до ст.51 Бюджетного кодексу України, керівники бюджетних установ здійснюють фактичні видатки на грошове забезпечення лише в межах фонду грошового забезпечення. Таким чином, виплата індексації грошового забезпечення має здійснюватися у межах коштів установ та організацій, передбачених на ці цілі. А тому представник відповідача просив позовні вимоги залишити без задоволення.

03.11.2020 до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача, відповідно до якої вказано на безпідставність та необґрунтованість відзиву відповідача, оскільки зазначені в ньому відомості не відповідають дійсності.

04.11.2020 ухвалою суду відкладено розгляд справи в режимі відеоконференції на 12.11.2020 о 11:00 год.

Ухвалою суду від 12.11.2020, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) залучено в якості співвідповідача військової частини А3715 та відкладено розгляд справи на 01.12.2020 о 10:00 год.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з мотивів викладених в позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях.

Представник відповідача військової частини А3715 у судовому засіданні 01.12.2020 заперечив проти позовних вимог та просив в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача військової частини А4267 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час, дату і місце розгляду справи. Причини неявки суд не повідомив.

Суд здійснив всі, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи, відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, а його неприбуття не перешкоджає судовому розгляду.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача військової частини А3715, вивчивши матеріали справи, дослідивши подані докази, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині А 4267 з 11.07.2017 на посаді старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини військової частини А3715 (по стройовій частині) від 11.07.2017 №146 приступив до виконання службових обов`язків.

Відповідно до наказу командира військової частини А3715 (по стройовій частині) № 266 від 02 липня 2018 року позивач виключений зі списків особового складу військової частини А3715 військової частини А4267 та направлений для проходження подальшої військової служби у військову частину А1461.

Військова частина А3715 є структурним підрозділом військової частини А4267 та перебуває на її фінансовому забезпеченні.

Судом встановлено, що при виключенні ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частина А3715 (А4267) йому не була виплачена індексація грошового забезпечення за період з 11.07.2017 року по 02.07.2018 року.

07.05.2020 позивач звернувся з письмовою заявою до командира військової частини А4267, в які просив нарахувати та виплатити індексацію його грошового забезпечення за період з 11.07.2017 по 02.07.2018.

На звернення позивача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення відповідач листом від 18.05.2020 №18/710 надав відмову у виплаті індексації грошового забезпечення за період з 11.07.2017 по 02.07.2018 та зазначив, що у межах наявного фінансового ресурсу не було можливості виплатити індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 року - лютому 2018 року у Міністерстві оборони, а відповідно й у військової частини А4267. Водночас механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди немає, тому військова частина А4267 не має законних підстав на виплату позивачу індексації грошового забезпечення за вказаний період.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно вимог статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Преамбулою Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII) встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Згідно з статтею 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Тобто, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно статті 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Як передбачено статтею 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

При цьому, згідно зі статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-III індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Кабінетом Міністрів України затверджено Постанову "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078), згідно з пунктом 4 якого індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно - правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Разом з тим, відповідно до пункту 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (вказана норма застосовується із 01 грудня 2015 року).

Отже, наведена норма безпосередньо не пов`язує індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації, що спростовує доводи відповідача про правомірність їх дій у ненарахуванні індексації та відсутності на це права позивача її отримати за попередні періоди.

Такий правовий висновок висвітлено Верховним Судом, у судовому рішенні від 16 квітня 2020 року у справі №822/3307/17, де вирішувалося питання про обов`язок нарахувати та виплатити індексацію за період з 1 липня 2015 року до 1 серпня 2017 року під час проходження військової служби. Зокрема, суд касаційної інстанції зазначив, що ненарахування та невиплата позивачу індексації грошового забезпечення у зв`язку з відсутністю бюджетного фінансування є протиправним, адже сума індексації є складовою грошового забезпечення і підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Посилання відповідача на відсутність фінансування суд не може взяти до уваги, оскільки відсутність бюджетних асигнувань на виплату індексації грошового забезпечення жодним чином не вказує на відсутність у позивача права на отримання таких сум, відтак дії відповідача військової частини А4267 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 11.07.2017 по 02.07.2018 є протиправними.

Отже, порушене право позивача підлягає поновленню шляхом зобов`язання відповідача військової частину А4267 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період.

Щодо позовних вимог до відповідача військової частини А3715, то суд зазначає наступне.

Військова частина А3715 є структурним підрозділом військової частини А4267 та перебуває на її фінансовому забезпеченні.

Судом встановлено, що військова частина А3715 не має рахунків, так як являється структурним підрозділом військової частини А 4267, що унеможливлює в подальшому виконати рішення суду про виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 . А тому, суд прийшов до висновку що в задоволенні позовних вимог до відповідача військової частини А3715 слід відмовити повністю.

Відтак положеннями статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.11.2005 року у справі "Кечко проти України" зазначено, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

При цьому, у пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини від 10.06.2011 року у справі "Сук проти України" визначено, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, держані органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі №9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, адміністративний позов підлягає до часткового задоволення.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність військової частини А4267 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 11.07.2017 по 02.07.2018.

Зобов`язати військову частину А4267 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 11.07.2017 по 02.07.2018.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04 грудня 2020 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Військова частина А3715 (місцезнаходження/місце проживання: вул. Васіле Александрі, 46,м. Чернівці,Чернівецька область,58025 код ЄДРПОУ/РНОКПП 26621745);

- Військова частина А4267 (місцезнаходження/місце проживання: вул. Моцарта, 33,м. Коломия,Коломийський район, Івано-Франківська область,78200 код ЄДРПОУ 26615035);

Головуючий суддя Подлісна І.М.