Рішення № 93298195, 03.12.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 грудня 2020 року м. Рівне №460/6633/20Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П. розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність щодо не призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;

- зобов`язати відповідача призначити пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, 07.05.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона є потерпілою від наслідків Чорнобильської катастрофи 4 категорії. Вважає протиправною бездіяльність відповідача в частині не призначення з 07.05.2020 пенсії за віком, із зниженням пенсійного віку, згідно із ст.55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Наголосила, що нею подано всі необхідні документи для призначення вказаної пенсії. Зазначає, що така відмова є протиправною, та незаконною, що і стало підставою для звернення до суду. З огляду на наведене, позивач просила суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с.1-4).

Ухвалою суду від 21.09.2020 прийнято дану позову заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №460/6633/20 та ухвалено про розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У встановлений ухвалою суду строк, відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому вказано, що для визначення права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку позивач надала довідку Малинської сільської ради Березнівського району від 15.07.2020 № 3-288 про проживання у с. Яринівка Березнівського району Рівненської області, яке до 01.01.2015 відносилось до зони посиленого радіологічного контролю з 26.04.1986 по 15.07.2020 (дата видачі довідки), посвідчення серії НОМЕР_1 від 02.02.1993, про надання статусу особи, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4. Зауважили, що довідка від 15.07.2020 № 3-288 засвідчує лише реєстрацію місця проживання у с. Яринівка Березнівського району Рівненської області, яке до 01.01.2015 відносилось до зони посиленого радіологічного контролю з 26.04.1986 по 15.07.2020, а не підтверджує постійне проживання на території, яка віднесена до зони посиленого радіологічного контролю у вказаний період. Вказав, що відповідно до записів трудової книжки та долучених документів позивач працювала, зокрема з 09.07.1984 по 25.06.2003 - на Рівненській швейній фабриці. Поміж тим, зауважили, що позивач набуде права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 5 років тільки після досягнення 55 років. З мотивів наведених у відзиві, відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю(а.с.22-24).

Враховуючи, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 є громадянкою ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення Серії НОМЕР_2 *, виданого 02.02.1993 (а.с.11).

Згідно із записів трудової книжки НОМЕР_3 , ОСОБА_1 з 09.07.1984 по 25.06.2003 працювала на підприємстві Рівненська швейна фабрика (а.с.12-13).

Відповідно до довідки від 26.06.2020 № 17, позивач дійсно працювала з 09.07.1984, згідно наказу № 42 від 06.06.1984, по 11.07.1980, та звільнена по переводу на ДП ПКК «Зевріка» згідно наказу № 1 від 03.03.1998 року; з 01.06.2003 згідно наказу № 5 від 02.06.2003 по 25.06.2003, та звільнена згідно наказу № 1 від 25.06.2003. Рівненська швейна фабрика перейменована на КП "Рівненська швейна фабрика" згідно рішення Рівненського міськвиконкому № 960 від 19.07.1994(а.с.30).

Довідкою виконкому Малинської сільської ради Березнівського району Рівненської області від 20.08.2020 № 3-330 стверджено, що ОСОБА_1 дійсно була зареєстрована та постійно проживає з 26.04.1986 по даний час в селі Яринівка Березнівського району Рівненької області, яке до 01.01.2015 було віднесене до зони посиленого радіоекологічного контролю згідно урядової постанови від 23.07.1991 № 106 (а.с.14).

Відповідно до розрахунку за пенсійною справою, страховий стаж роботи ОСОБА_1 становить 33 роки 9 місяців 6 днів (а.с.26-27).

Позивач 21.07.2020 звернулася до пенсійного органу із заявою за № 1512/220 та документами про призначення пенсії за віком, із зниженням пенсійного віку, згідно із ст.55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(а.с.28).

Однак, відповіддю від 16.03.2020 відповідач зазначив, що право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст.55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” позивач немає. Оскільки довідкою Малинської сільської ради Березнівського району від 15.07.2020 № 3-288 засвідчено лише реєстрацію позивача місця проживання у с. Яринівка Березнівського району Рівненської області, яке до 01.01.2015 відносилось до зони посиленого радіологічного контролю з 26.04.1986 по 15.07.2020, а не підтверджує постійне проживання на території, яка віднесена до зони посиленого радіологічного контролю у вказаний період. Також, відповідно до записів трудової книжки, ОСОБА_1 з 09.07.1984 по 25.06.2003 працювала на підприємстві Рівненська швейна фабрика, яке не відноситься до зони радіологічного контролю.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, в частині не призначення пенсії за віком, із зниженням пенсійного віку згідно із ст.55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та вважаючи протиправним рішення відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Як встановлено ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч.1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003, який набрав чинності 01.01.2004 (далі - Закон України №1058-ІV від 09.03.2003) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Пунктом 13 Перехідних положень Закону України №1058-ІV від 09.03.2003 передбачено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.

Тобто, вказаними нормами надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом України №1058-ІV від 09.03.2003 або спеціальним Законом України №796-XII від 28.02.1991.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон України №796-XII від 28.02.1991 ).

Згідно із ст.55 Закону України №796-XII від 28.02.1991, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" , за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Пунктом 2 ч.1 ст. 55 Закону України №796-XII від 28.02.1991 передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні радіологічного контролю з моменту аварії, станом на 01.01.1993 не менше 4 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 2 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Тобто, обов`язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, на підставі ч. 2 ст. 55 Закону України №796-XII від 28.02.1991 - є факт проживання та (або) праця такої особи у зоні радіологічного контролю протягом чотирьох років з моменту аварії до 01 січня 1993 року.

При цьому, особам, які додатково проживали у зоні радіологічного контролю в період з моменту аварії по 31 липня 1986 року, встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 2 роки.

Аналогічний правовий підхід щодо застосування зазначених норм матеріального права міститися у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №556/1153/17, від 11.04.2018 у справі №565/1829/17, від 26.09.2018 року у справі №205/4589/16-а, та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України, згідно якої при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.

Крім того, суду слід зазначити, що вимогу щодо проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні радіологічного контролю протягом чотирьох років станом на 01 січня 1993 року, необхідно пов`язувати з моментом аварії, а саме вказаний період проживання слід обраховувати з 26.04.1986 по 01.01.1993. Вказане пов`язане із поняттям виникнення зони гарантованого добровільного відселення, яке згідно чинного законодавства нерозривно пов`язано із моментом аварії на ЧАЕС.

Так, наявними матеріали справи підтверджено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком, із зниженням пенсійного віку, згідно із ст.55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

На підтвердження своїх позовних вимог позивач зазначає, що в період з 09.07.1984 по 25.06.2003 працювала на підприємстві Рівненська швейна фабрика в м. Рівне, хоча фактично постійно проживала в АДРЕСА_1 , та щодня їздила маршрутним транспортом до місця роботи. Оскільки народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , то має право виходу на пенсію у 54 роки 6 місяців, зі зниженням пенсійного віку на 5 років.

Разом з тим, суд повторює, що за змістом абзацу 1 частини першої статті 55 Закону № 796 особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Згідно з ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі – Закон №1058-ІV), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Отже, згідно зі статтею 26 Закону № 1058 загальний пенсійний вік становить 60 років, а тому з врахуванням права позивача на зменшення пенсійного віку на 5 років, пільгова пенсія може бути призначена йому після досягнення віку 55 років.

Разом з тим, станом на день звернення позивача із заявою про призначення пенсії (21.07.2020) на пільгових умовах, останній досягнув віку 54 років та, відповідно, ще не набув права на призначення такого виду пенсії.

Одночасно, суд звертає увагу на те, що обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на приписи частини першої статті 26 Закону № 1058, згідно з якими до досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року. Таким чином, на думку позивача, для визначення пенсійного віку, з якого слід виходити при встановленні віку можливого виходу на пенсію з урахуванням вимог статті 26 Закону № 1058, встановлюється рік народження осіб, які мають право виходу на пенсію по віку при зниженні пенсійного віку на 5 років: 1965 рік - 5 років = 1960 рік народження.

Оскільки позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , то вона має право виходу на пенсію у віці 54 роки 6 місяців (59 років - 5 років).

Такі доводи позивача суд вважає хибними, оскільки вони ґрунтуються на неправильному застосуванні норм права, з огляду на наступне.

Як зазначено вище по тексту, згідно з абзацом 6 пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796, потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Тобто, положення статті 55 Закону № 796 встановлюють право осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виключно на зменшення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058.

Натомість позивач наполягає на подвійному застосуванні норм статті 55 Закону № 796, а саме: зниженні пенсійного віку на 5 років та зниженні року народження на 5 років, чого ні норми Закону № 796, ні Закону № 1058 не допускають.

Таким чином, покликання позивача на норми абзацу 24 статті 26 Закону № 1058-IV є безпідставним, так як вона не народилась з 01 жовтня 1960 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 , а народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Оскільки, на момент звернення до Пенсійного фонду (21.07.2020) позивач не досягла необхідного віку, для призначення їй з 07.05.2020 пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, то відповідно до вимог чинного законодавства України вона не набула права на призначення такої пенсії.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач не довів ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги.

Оскільки, факт наявності у позивача порушеного права не знайшов свого підтвердження у ході розгляду справи, то у задоволенні позову суд відмовляє повністю.

Підстави для розподілу судових витрат у відповідності до ст.139 КАС України у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7,м. Рівне,33028, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 03 грудня 2020 року.

Суддя Д.П. Зозуля