Рішення № 93298130, 04.12.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.20 м. ПолтаваСправа № 440/5831/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті та Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 /далі – позивач, ОСОБА_1 / звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті /далі – відповідач-1, Укртрансбезпека/ та Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області /далі – відповідач-2/ про визнання протиправною та скасування постанови Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №187114 від 21 вересня 2020 року /а.с.1-7/.

Позов обґрунтований тим, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №187114 від 21 вересня 2020 року підлягає скасуванню як протиправна, оскільки габаритно-ваговий контроль був проведений із суттєвими порушеннями встановленої законом процедури, без урахування особливих властивостей вантажу, що перевозився, а про розгляд справи про накладення штрафу позивача не повідомлено, що порушило його право на участь у розгляді такої справи. Чек вагового зважування, довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю №045071 та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №045821 не містять відомостей про те, що зважування транспортного засобу позивача проводилось належною вимірювальною технікою, яка перебувала в робочому стані та має свідоцтво про державну метрологічну атестацію. Відповідачами не враховані сипучі властивості вантажу, який може переміщуватися по всім осям транспортного засобу під час руху, та те, що загальна вага транспортного засобу під час відповідного зважування не перевищувала загального ліміту у 40т, а становила – 39,82 т. Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, яка затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України, не поширюється на транспортні засоби з рідким та сипучим вантажем. Позивача не повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим він не мав можливості бути присутнім під час такого розгляду, надати пояснення та докази на спростування факту порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, а також вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, витребувано докази.

Відповідач-1 позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 27-32/ зазначив, що 15 серпня 2020 року під час проведення рейдової перевірки інспекторами Укртрансбезпеки був перевірений транспортний засіб марки DAF державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить позивачу та за кермом якого перебував водій ОСОБА_2 , та виявлено перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, а саме: навантаження на строєну вісь транспортного засобу 23,72 т при допустимих 22 т. Постанова Кабінету Міністрів України “Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування” №879 від 27 червня 2007 року регламентує порядок здійснення габаритно-вагового контролю незалежно від типу вантажу. Зважування транспортного засобу проводилося на повіреному автоматичному приладі для зважування дорожніх транспортних засобів у русі, який відповідає Свідоцтву про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки. Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, яка затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України, не є нормативно-правовим актом, а є науковою авторською роботою. Повідомлення про призначення розгляду справи від 11 вересня 2020 року було направлено позивачеві на адресу позивача рекомендованим поштовим відправленням №3600807961800, а тому обов`язок щодо повідомлення позивача відповідачем-2 виконаний. Таким чином, постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №187114 від 21 вересня 2020 року винесена правомірно.

Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач-2 не скористався.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 та частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець 12 лютого 2004 року /а.с. 8/.

Згідно з Товарно-транспортною накладною №355 від 15 серпня 2020 року /а.с.10/ автомобільний перевізник, ФОП ОСОБА_1 , здійснював перевезення вантажу (ячмінь насипом, маса брутто 39800 кг) на автомобілі марки DAF (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) з напівпричепом (реєстраційний номер НОМЕР_3 ) з пункту навантаження: м. Уїздці, Рівненська область в пункт розвантаження: с. Переяславське, Київська область, водій – ОСОБА_2 , посвідчення водія НОМЕР_4 .

На підставі направлення на рейдову перевірку Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №000219 від 13 серпня 2020 року та згідно щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки /а.с.36-37/, старшим державним інспектором Мартиновим В.П. 15 серпня 2020 року о 19 год 14 хв проведено перевірку транспортного засобу марки DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 .

За результатами перевірки Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №243122 від 15 серпня 2020 року /а.с.34/, в якому зафіксовано, що 15 серпня 2020 року о 19 год 14 хв на ділянці дороги а/д Київ-Чоп 36 км + 500 м проведено перевірку транспортного засобу DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію: НОМЕР_5 , що належить ФОП ОСОБА_1 , водій – ОСОБА_2 (документ, що посвідчує особу водія - серії НОМЕР_4 ). Під час перевірки виявлено порушення вимоги пункту 22.5 Правил дорожнього руху України, а саме: перевищення навантаження на строєну вісь 23,7117, 8% при допустимих 22,0 т за відсутності дозволу. Водій ознайомлений з актом, про що свідчить його підпис, письмові пояснення не надавав.

Так, відповідно до квитанції зважування а/д Київ-Чоп компанії КП “Центр організації дорожнього руху” /а.с. 47/ 15 вересня 2020 року о 19:14 здійснено зважування транспортних засобів НОМЕР_1 , НОМЕР_3 та встановлення ваги (тонн) навантаження на вісь 1 – 5,96, вісь 2 – 10,14, вісь 3 -7,68, вісь 4- 7,96, вісь 5 -8,08, загальна -39,82.

Згідно із довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю №045821 від 15 серпня 2020 року /а.с. 45/ найменування, місце розташування пункту габаритно-вагового контролю – ПП ГВК а/д Київ-Чоп 36 км + 500 м; водій транспортного засобу - ОСОБА_2 ; автомобіль (тягач): марка DAF, модель 95ХF430, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; причіп (напіпричіп): марка ВОDEX, модель KIS3WA, реєстраційний номер НОМЕР_3 , тип транспортного засобу – 12; результати вагового контролю: навантаження на осі, тонн: 1) 5,96, 2)10,14, 3)23,72, повна маса транспортного засобу 39,82 тонн.

Відповідно до акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №045071 від 15 серпня 2020 року /а.с. 46/ габаритно-ваговий контроль проводився в Київському міжрегіональному управлінню Укртрансбезпеки а/д Київ-Чоп 36 км + 500 м; автомобіль (тягач): марка DAF, модель 95ХF430, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; причіп (напіпричіп): марка ВОDEX, модель KIS3WA, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; суб`єкт, що перевіряється: ФОП ОСОБА_1 , водій – ОСОБА_2 ; найменування та вид вантажу – ячмінь; маршрут руху та пройдена дистанція: м. Уїздці, Рівненська область - с. Гореничі Київська область; повна маса, тонн: нормативно допустима - 40,0, фактична – 39,82; осьові навантаження, тонн: нормативно допустимі 11/11/22 та фактичні 5,96/10,14/23,72.

Згідно з розрахунком плати за проїзд великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №243122 від 15 серпня 2020 року згідно ТТН №335 від 15 серпня 2020 року /а.с.44/ платник - ОСОБА_1 , маршрут – м. Уїздці, Рівненська область - с. Гореничі Київська область, пройдена відстань - 330, автомобіль марки DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 , водій – ОСОБА_2 , фактичні вагові та (або) габаритні параметри транспортного засобу навантаження на строєну вісь становить 23,72 т, параметри, на які нараховується плата за проїзд, – 1,72, плата за проїзд за перевищення нормативних параметрів 0,2 євро/км, перевищення параметрів нормативів становить 7,8%. Всього до сплати 132 євро.

Повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт вих. №69075/33-1/24-20 від 11 вересня 2020 року /а.с.35/, в якому зазначено дату, час та місце розгляду справи (у приміщенні Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області з 10:00 год до 12:00 год 21 вересня 2020 року), надіслано Управлінням Укртрансбезпеки у Полтавській області на адресу ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням №3600807961800 від 14 вересня 2020 року, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень №3535 та фіскальним чеком від 14 вересня 2020 року /а.с.39-40/.

21 вересня 2020 року начальником Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області Димкарем В.Р. винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №187114 /а.с. 33/, якою до ОСОБА_1 на підставі абзацу 14 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 8500,00 грн за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу на транспортному засобі DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Примірник вказаної постанови разом із супровідним листом Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області №73487/33/24-20 від 23 вересня 2020 року /а.с.38/ надіслано ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням №360080798777 та вручено адресату 07 жовтня 2020 року, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень №3720, фіскальним чеком від 25 вересня 2020 року /а.с.41-43/ та інформацією відстеження посилок із сайту Укрпошти /а.с. 59/.

Не погодившись із прийняттям постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №187114 від 21 вересня 2020 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні визначено Законом України "Про автомобільний транспорт" №2344-III від 05 квітня 2001 року /далі – Закон №2344-III/.

Відповідно до положень статті 6 Закону №2344-III загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.

Реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08 листопада 2006 року затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті /далі - Порядок №1567/, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Згідно з пунктом 2 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Пунктом 3 Порядку №1567 встановлено, що органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11 лютого 2015 року /далі – Положення №103/, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" №592 від 26 червня 2015 року утворені структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно Додатку 3, зокрема, Київське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки та Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області.

Отже, Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області та Київське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки є територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що забезпечують реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, які уповноважені здійснювати державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті, зокрема, шляхом здійснення рейдових перевірок та притягнення до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до пунктів 26 та 27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

З такого правового регулювання слідує, що на відповідачів покладено обов`язок лише щодо повідомлення суб`єкта господарювання про час і місце розгляду справи про порушення під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням та не встановлено обов`язку перевіряти факт отримання такого повідомлення, а також у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання відповідачі можуть здійснювати розгляд справи про порушення без її участі.

Судом встановлено, що повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт вих. №69075/33-1/24-20 від 11 вересня 2020 року /а.с.35/, в якому зазначено дату, час та місце розгляду справи (у приміщенні Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області з 10:00 год до 12:00 год 21 вересня 2020 року), надіслано Управлінням Укртрансбезпеки у Полтавській області на адресу ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням №3600807961800 від 14 вересня 2020 року.

З огляду на викладене, суд відхиляє довід позивача, що його не було повідомлено про розгляд справи про порушення.

Судом встановлено, що оскаржуваною постановою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф на підставі абзацу 14 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Так, відповідно до абзацу 14 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" № 2344-III від 5 квітня 2001 року /далі - Закон № 2344-III/ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями; рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту); водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону № 2344-III законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Завданнями законодавства з питань перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом є: установлення вимог до перевізників, водіїв та транспортних засобів щодо забезпечення безпеки перевезень та екологічної безпеки; визначення системи державного контролю, прав, обов`язків та відповідальності державних органів виконавчої влади та перевізників за порушення міжнародних договорів та законодавства України.

Згідно з частиною першою статті 33 Закону № 2344-ІІІ автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Відповідно до статті 34 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Частинами першою, другою та четвертою статті 48 Закону № 2344-III встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до положень частини другої статті 29 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-XII з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08 вересня 2005 року №2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні" від 14 жовтня 2014 року №363 /далі - Правила перевезення №363/ на водія та перевізника покладено ряд обов`язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу.

Відповідно до пунктів 2.5 та 2.7 Правил перевезення №363 за способом вантаження і розвантаження вантажі бувають: штучними, сипучими, навалочними і наливними, а в залежності від маси, габаритів одного вантажного місця та специфіки вантажі підрозділяються на такі, перевезення яких здійснюється: за цими правилами і за спеціальними правилами (великовагові, великогабаритні, небезпечні). За цими правилами здійснюються перевезення вантажів, маса і габарити яких в транспортному положенні разом з транспортним засобом не перевищують обмеження, що встановлені Правилами дорожнього руху України.

Згідно з пунктом 27.1 Правил перевезення № 363 великовагові і великогабаритні вантажі при вантаженні, перевезенні та розвантаженні потребують не тільки додержання підвищеної обережності, застосування спеціальних пристроїв і кріплення, а також відповідних умов на маршруті перевезення і спеціальних узгоджень та дозволів.

Перевезення цієї категорії вантажів автомобільними транспортними засобами здійснюється з особливостями, встановленими Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30.

Відповідно до пунктів 2-4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 /далі - Правила № 30/, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306. Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року /далі - Правила дорожнього рух у№1306/, передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі — великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування врегульовано Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 /далі - Порядок № 879/.

За визначеннями, наведеними у пункті 2 Порядку № 879, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології; великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., N 41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки; габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів; вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики.

Відповідно до пункту 3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Пунктом 4 Порядку №879 визначено, що робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку. Власники (балансоутримувачі) пунктів габаритно-вагового контролю здійснюють фінансування робіт (послуг) з їх утримання, обслуговування та забезпечення функціонування.

Відповідно до пункту 18 Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Згідно з пунктом 21 Порядку №879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Пунктом 39 Порядку № 879 відповідальність за збереження великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, рух яких заборонено, за весь час з моменту заборони руху до його відновлення несе перевізник, а в разі перевезення вантажу - вантажовідправник.

Судовим розглядом встановлено, що за результатами перевірки Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки складено акт від 15 серпня 2020 року, в якому зафіксовано, що 15 червня 2020 року транспортним засобом DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_6 , що належить позивачу, здійснювалося перевезення вантажу згідно ТТН №355 від 15 серпня 2020 року .

Дослідивши товарно-транспортну накладну №335 від 15 серпня 2020 року /а.с. 10/, судом встановлено, що автомобільним перевізником ячміню є ФОП ОСОБА_1 .

Отже, позивач є перевізником в розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт" .

Факт перевищення транспортним засобом перевізника нормативних вагових параметрів щодо осьового навантаження зафіксовано в акті № 045071 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 15 серпня 2020 року /а.с.46/, довідці № 045821 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 15 серпня 2020 року /а.с. 45/, розрахунку №243122 від 15 серпня 2020 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до ТТН №355 від 15 серпня 2020 року /а.с. 44/, талоні зважування № 20368 від 15 серпня 2020 року /а.с. 47/.

Вказаними документами підтверджується, що навантаження на строєну вісь транспортного засобу склало 23,72 т, при дозволеному навантаженні - 22 т, внаслідок чого перевищено вагові параметри на 7,8 %.

Довід позивача про те, що предметом перевезення був сипучий вантаж (ячмінь), який є рухомим під час руху транспортного засобу та його маса є несталою в різних точках автомобіля, суд відхиляє як неспроможний, з огляду на таке.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року, передбачено, що рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на строєні осі понад 22 т у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється, а відповідно до пункту 4 Правил № 30 допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Відповідно до положень Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28 липня 2016 року № 255, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 серпня 2016 року за № 1171/29301, вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 % та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавцем передбачено критичну похибку в розмірі 2%, що еквівалентно 0,44 т на строєну вісь, що дозволяє перевізнику самостійно враховувати специфіку вантажу, в тому числі й сипучого, який під час транспортування здатний зміщуватись та розподілятись нерівномірно.

Однак, в дослідженому судом випадку навантаження на строєну вісь перевищує гранично допустимі 2%, оскільки навантаження на строєну вісь транспортного засобу склало 23,72 т замість належного 22 т та допустимого навантаження з урахуванням похибки 22,44 т, при тому що вантаж (ячмінь) належить до подільних вантажів та його вага під час перевезення могла бути проконтрольована позивачем під час навантаження транспортного засобу, в тому числі шляхом меншого навантаження вантажу на транспортний засіб та/або закріплення вантажу засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо).

Також суд відхиляє аргумент позивача щодо незаконності оскаржуваної постанови з підстави відсутності затвердженої спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології методики виконання вимірювань поосьоових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, адже за змістом статей 4 і 29 Закону України "Про дорожній рух", статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким й керувався відповідач-1.

Судом встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів в ході рейдової перевірки позивача здійснено за допомогою вагів тензометричних автомобільних серії "Лахта-У" моделі СВ 80000А/18 зав.№0616 та свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №П40М04704920, виданим ДП "Київоблстандартметрологія" Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 08 травня 2020 року та чинним до 08 травня 2021 року, підтверджено відповідність вагів тензометричних автомобільних серії "Лахта-У" СВ 80000А/18 зав.№0616 вимогам ДСТУ EN 45501:2017 «Методологічні аспекти неавтоматичних зважувальних приладів» та експлуатаційної документації виробника /а.с. 63-зворот/.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів позивача здійснено працівниками Укртрансбезпеки відповідно до вимог Порядку №879 належним зважувальним обладнанням, що пройшло періодичну повірку.

Отже, у ході судового розгляду справи відповідачами, які є суб`єктами владних повноважень, відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України доведено допущення позивачем порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову відсутні також підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (пр-т Перемоги, буд. 14, м. Київ, 03135, ідентифікаційний код 39816845) та Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 155, м. Полтава, Полтавська область, 36008) про визнання протиправною та скасування постанови Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №187114 від 21 вересня 2020 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.І. Слободянюк