Рішення № 93298118, 04.12.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/5309/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у м. Кременчуці Полтавської області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

25 вересня 2020 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області) про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, яка полягає у не оформленні подання про повернення ОСОБА_1 сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі продажу нерухомого майна в розмірі 5296,67 грн. за квитанцією №009511 від 31.07.2020 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області сформувати і подати до Управління державної казначейської служби України у м. Кременчуці Полтавської області подання про повернення ОСОБА_1 сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 5296,67 грн. з операції купівлі продажу нерухомого майна за квитанцією №009511 від 31.07.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 звільнений від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу, оскільки нерухоме майно ним придбано вперше. Проте, відповідач у порушення вимог законодавства України листом від 09 вересня 2020 року відмовив позивачу у підготовці подання на повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/5309/20, клопотання позивача про залучення третьої особи задоволено, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у м. Кременчуці Полтавської області, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.

12 жовтня 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 33-34/, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що на даний час законодавством України не визначено механізму звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, коли громадяни придбавають житло вперше.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

31 липня 2020 року, між ТОВ "Кременчукміськбуд" (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу, який був посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Марченко Н.А. та зареєстрований в реєстрі за №1432, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 45,4 кв.м., житловою площею 22,0 кв.м., а покупець прийняти об`єкт нерухомості та сплатити за нього грошову суму, передбачену умовами цього договору /а.с. 5-6/.

Ціна продажу об`єкту нерухомості складає 529666,67 грн., крім того ПДВ 105933,33 грн., всього з ПДВ 635600,00 грн. (пункт 3 договору).

При укладенні договору купівлі-продажу ОСОБА_1 сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 5296,67 грн., що підтверджується квитанцією АТ КБ "ПриватБанк" №0009511 від 31 липня 2020 року, копія якої наявна у матеріалах справи /а.с. 7/.

Позивач звернувся до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою від 19 серпня 2020 року /а.с. 8, 29/, у якій просив повернути помилково сплачений збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від вартості об`єкту нерухомого майна в сумі 5296,67 грн. при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу квартири від 31.07.2020.

Листом ГУ ПФУ в Полтавській області від 09 вересня 2020 року №5121-5100/П-05/8-1600/20 /а.с. 9, 30/ позивача повідомлено, що у Пенсійного фонду України немає доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тому немає можливості встановити факт придбання квартири вперше. З огляду на викладене, в управління відсутні підстави для направлення подання до органів державної казначейської служби про повернення ОСОБА_1 сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Не погодившись з відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо повернення позивачу збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 5296,67,00 грн., оформленою листом від 09 вересня 2020 року №5121-5100/П-05/8-1600/20, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначено Законом України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з пунктом 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов`язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 8 частини 1 статті 2 цього ж Закону передбачено, що об`єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" врегульовано Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року № 1740 (надалі - Порядок № 1740).

Згідно з абзацом першим пункту 15-1 Порядку № 1740 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Відповідно до пункту 15-3 Порядку № 1740 нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що із загального правила про обов`язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2019 року у справі №802/1566/17-а, який підлягає врахуванню судом першої інстанції в силу частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №235367000, сформованою 03.12.2020, та №235420863, сформованою 04.12.2020, підтверджено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) вперше придбав житло /а.с. 47, 50-51/.

Будь-яких належних та допустимих доказів на спростовування твердження позивача щодо придбання ним житла вперше чи відсутності у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем до суду не надано.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року №787 (надалі - Порядок № 787).

Пунктом 5 Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили. У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби України (далі - органи ДПС) та органи Державної митної служби України (далі - органи Держмитслужби)) подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Таким чином, оскільки повернення коштів, безпідставно або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на Головне управління ПФУ покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovdandPine v. The Czech Republic), "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), "Трго проти Хорватії" (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу "належного урядування", згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Таким чином, посилання у відзиві на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є необґрунтованими.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо підготовки подання на повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, оформлена листом від 09 вересня 2020 року №5121-5100/П-05/8-1600/20, не ґрунтується на вимогах законодавства України.

Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне з метою ефективного захисту прав позивача ОСОБА_1 вийти за межі позовних вимог, визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо підготовки подання на повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, оформлену листом від 09 вересня 2020 року №5121-5100/П-05/8-1600/20, та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у м. Кременчуці Полтавської області подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 5296 грн. 67 коп. (п`ять тисяч двісті дев`яносто шість гривень шістдесят сім копійок), сплаченого згідно квитанції АТ КБ "ПриватБанк" №0009511 від 31 липня 2020 року.

Отже, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп., що підтверджується квитанцією №0.0.1848689240.1 від 24 вересня 2020 року /зворот а.с. 9/ та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України /а.с. 11/.

Тому, при задоволенні позову ОСОБА_1 суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 грн. 80 коп. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Позивачем у позовній заяві заявлено клопотання про стягнення витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката у розмірі 4000 грн.

Частинами 1, 2, 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частинами 4, 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позовна заява подана через підсистему "Електронний суд" самостійно ОСОБА_1 , позивачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу адвоката, як не вказано і причин неможливості надання до суду таких доказів.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Полтавській області судових витрат в розмірі 4000 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 134, 139, 229, 241-245, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (ідентифікаційний код 13967927, вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у м. Кременчуці Полтавської області, (ідентифікаційний код 37965850, вул. Небесної Сотні, 23/8, м. Кременчук, Полтавська область, 39600), про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні ді задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо підготовки подання на повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, оформлену листом від 09 вересня 2020 року №5121-5100/П-05/8-1600/20.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у м. Кременчуці Полтавської області подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 5296 грн. 67 коп. (п`ять тисяч двісті дев`яносто шість гривень шістдесят сім копійок), сплаченого згідно квитанції АТ КБ "ПриватБанк" №0009511 від 31 липня 2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 грн. 80 коп. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Суддя С.С. Сич