Рішення № 93298089, 04.12.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7368/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Цховребова М.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А2171 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини А2171, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо виплати не в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 16.04.2016 року по 01.08.2019 року включно;

- зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 16.04.2016 року по 01.08.2019 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 16.04.2016 року по 28.02.2018 року – січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 року по 01.08.2019 року – березень 2018 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.

Ухвалою суду від 10.08.2020 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно зі змістом адміністративного позову та відповіді на відзив, позивач просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, з таких підстав:

- ОСОБА_1 з 16.04.2016 року по 01.08.2019 року проходив військову службу у військовій частині А2171. У період проходження військової служби, нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося не в повному обсязі, а саме: у період з 16.04.2016 року по 01.08.2019 року не в повному розмірі нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення, яка є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і її проведення, у зв`язку зі зростанням споживчих цін, є обов`язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Індексація грошового забезпечення не виплачена станом і на день подання позову. 10 червня 2020 року позивач звернувся до військової частини А2171 з проханням виплатити індексацію грошового забезпечення. У відповіді військової частини А2171 зазначено: 1. Так як позивач в січні 2008 року не проходив військову службу, то розмір посадового окладу за даною посадою позивач не має права знати. Проте дана вимога при проведенні досудового врегулювання є показовою, що посадовий оклад за посадою, яку займав позивач не змінювався з січня 2008 року по березень 2018 року. Також у листі директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України до Міністра оборони України від 31.01.2018 року № 1725/з зазначено, що до виплати індексації слід повернутись після 01.03.2018 року та зазначено, що базовим місяцем для нарахування індексації є січень 2008 року. 2. Відповідач виконував вимоги листа директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 року № 248/3/9/1/2, яким було призупинено виплату індексації грошового забезпечення позивачу;

- станом на день призупинення виплати індексації грошового забезпечення позивачу дію Закону України № 1282-ХІІ “Про індексацію грошових доходів” та дію постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 “Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення” не було призупинено. Відповідачем же було проявлено активну діяльність, яка була спрямована на виконання нормативно-правових актів різної юридичної сили, а саме: відповідач вчинив дії відповідно до нормативно-правового акту (роз`яснення директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 4 січня 2016 року № 248/3/9/1/2 про призупинення виплати індексації грошового забезпечення до окремого розпорядження), який повністю суперечить правовим актам вищої юридичної сили (Закону України “Про індексацію грошових доходів” та Постанові № 1078), що спричинило протиправні дії;

- відсутність затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті. Наведена позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 16 січня 2018 року по справі № 243/5366/16-ц та від 3 квітня 2019 року у справі № 638/9697/17;

- слід звернути увагу на правовий висновок Верховного Суду України в постанові від 07.08.2019 року по справі № 825/694/17, щодо обчислення індексу споживчих цін: “Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року № 491-IV Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»;

- відповідно до правового висновку Верховного Суду України в постанові від 03.04.2019 року по справі № 638/6967/17: “Слід зазначити, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації”. Відповідно до правового висновку Верховного Суду України в ухвалі від 30 червня 2020 року по справі № 380/2597/20: “Базовий місяць - це місяць підвищення тарифних ставок (окладів), незалежно від розміру підвищення, а коефіцієнт індексації обчислюють на основі щомісячних індексів інфляції, які публікуються Держстатом. Розрахунок ведеться наростаючим підсумком до перевищення порогу індексації. Визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу) та нарахування індексації здійснюється до наступного підвищення розміру посадового окладу військовослужбовця”;

- Мінсоцполітики у своєму листі від 29.12.2017 року № 122/0/66-17 зазначає, що посадові оклади військовослужбовців востаннє підвищувались у січні 2008 року. Цим же листом від 29.12.2017 року № 122/0/66-17 Мінсоцполітики визначає, що сума індексації у грудні 2017 року становить 4258,75 грн. (1762 (прожитковий мінімум) х 241,7 (коефіцієнт індексації) / 100). Аналогічна правова позиція висловлена у листі Мінсоцполітики від 15.04.2020 року № 49/0/214-20: “При цьому, зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації, якщо не підвищувався посадовий оклад. Таким чином, єдині правила нарахування індексації грошового забезпечення запроваджені як для військовослужбовців, які проходять службу, так і для новоприйнятих або переведених військовослужбовців. Тобто, починаючи з грудня 2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації мало здійснюватися з місяця наступного за місяцем підвищення посадового окладу за посадою, яку займає військовослужбовець”;

- базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення є січень 2008 року. Такий правий висновок міститься в постановах П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2019 року по справі № 400/339/19, постанові від 26.09.2019 року по справі № 420/1783/19, постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2020 року по справі № 120/310/20-а, постанові від 14.04.2020 року по справі № 240/11489/19. Відповідно до листа директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України до Міністра оборони України від 31.01.2018 року № 1725/з базовим місяцем для проведення індексації грошового забезпечення є січень 2008 року;

- відповідно до абзацу 3 пункту 1.1. Порядку № 1078 індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. В графі 4 Додатку № 5 до позовної заяви відображено індекс споживчих цін за офіційними даними Держстату. Відповідно до абзац 5 п. 1.1. Порядку № 1078 для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації. В графі 5 Додатку № 5 до позовної заяви виділено місяці в яких індекс споживчих цін перевищив поріг індексації (до 01.01.2016 року поріг індексації становив 101%, з 01.01.2016 року поріг індексації став 103%). Відповідно до абзацу 4 п. 1.1. Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком. В графі 6 Додатку № 5 до позовної заяви відображений наростаючий індекс споживчих цін. В Додатку 1 до Порядку № 1078 наводиться метод розрахунку величини приросту індексу споживчих цін. В графі 7 Додатку № 5 до позовної заяви відображено величину приросту індексу споживчих цін за період з останнього підняття тарифних ставок (з 01 січня 2008 року). Відповідно до п. 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. В графі 8 Додатку № 5 до позовної заяви вказаний прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідно до офіційних даних Держстату. Так грошове забезпечення позивача більше прожиткового мінімуму, то індексація проводиться в межах прожиткового мінімуму. Відповідно до абзацу 5 п. 4 Порядку № 1078 сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. В графі 9 Додатку № 5 до позовної заяви вказана сума нарахованої індексації. У графі 10 Додатку № 5 до позовної заяви вказано сума, яка виплачена відповідачем. У графі 11 Додатку № 5 до позовної заяви вказано сума, яка недоплачена відповідачем та належить до виплати. Виходячи з вищенаведеного, загальна сума індексації грошового забезпечення, яка не була виплачена позивачу за період з 16.04.2016 року по 28.02.2018 року становить 75517,33 грн.;

- щодо періоду з 01.03.2018 року по 01.08.2019 року зазначено наступне. 1 березня 2018 року вступила в дію постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, якою було затверджено нові схеми тарифних розрядів військовослужбовців. Відповідно до довідки про доходи: грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року складає 7640,80 грн., а саме: посадовий оклад – 565,00 грн.; оклад за військовим званням – 35,00 грн.; надбавка за вислугу років – 60,00 грн.; надбавка за виконання особливо важливих завдань – 330,00 грн.; премія – 3785,50 грн.; щомісячна додаткова грошова допомога – 2865,30 грн. Грошове забезпечення позивача за березень 2018 року складає 8021,28 грн., а саме: посадовий оклад – 2730,00 грн.; оклад за військовим званням – 600,00 грн.; надбавка за вислугу років – 832,50 грн.; надбавка за особливості проходження служби – 416,25 грн.; премія – 3442,53 грн. Грошовий дохід позивача збільшився на: 8021,28 грн. – 7640,80 грн. = 380,48 грн.;

- так як в лютому 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн., а величина приросту індексу споживчих цін 241,70%, то відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації за лютий рахується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 лютого 2018 року помножити на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 (1762,00 грн.*241,70%/100), що становить 4258,75 грн. Тобто, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума належної індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4258,75 грн. - 380,48 грн. = 3878,27 грн. Так єдиним визначеним законодавством методом визначення чи належить позивачу індексація грошового забезпечення в березні 2018 року є визначення суми, яка була б належна позивачу до виплати за мінусом суми збільшення грошового доходу. Дана правова позиція підтверджується в постанові Верховного Суду України від 23.04.2020 року у справі № 816/1728/16: “Таким чином, фіксована сума індексації виплачується до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення заробітної плати перевищить фіксовану суму індексації”. Виходячи з вищенаведеного у супереч абзацу 6 пункту 5 Порядку № 1078, відповідач починаючи з 1 березня 2018 року не виплачував індексацію грошового забезпечення в розмірі 3878,27 гривень в місяць, а у разі коли величина індексу споживчих цін перевищить поріг в розмірі 103 відсотка, то в підвищеному розмірі відповідно до чинного законодавства. У графі 10 Додатку № 5 до позовної заяви вказано сума, яка виплачена відповідачем. У графі 11 Додатку № 5 до позовної заяви вказано сума, яка недоплачена відповідачем та належить до виплати;

- грошове забезпечення позивача за період служби з 16.04.2016 року по 01.08.2019 року жодного разу не було менше прожиткового мінімуму. Тому в розрахунку індексації грошового забезпечення (Додаток № 5 до позовної заяви) не вказано грошового доходу, що індексується (грошове забезпечення), а вказано прожитковий мінімум, так як індексація грошових доходів проводиться в межах прожиткового мінімуму. Проведений розрахунок індексації грошового забезпечення розроблений у відповідності до приписів Постанови № 1078 та доповнений додатковими графами для більш розширеного розуміння порядку розрахунку індексації грошового забезпечення. Розрахунок проведено починаючи з січня 2008 року з метою висвітлення порядку розрахунку наростаючого індексу споживчих цін;

- всупереч Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення», постанові Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 “Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення” відповідачем за період з 01.03.2018 року по 01.08.2019 року не було виплачено позивачу індексації грошового забезпечення на суму 66055,69 грн.;

- за період проходження служби з 16.04.2016 року по 01.08.2019 року сума невиплаченої індексації грошового забезпечення складає 141 573,02 грн., а саме: у квітні 2016 року 1209,88 грн. ((175,60%*1378,00 грн.)/30*15) (за 15 днів); у травні 2016 року 2546,20 грн. (175,60%*1450,00 грн.); у червні 2016 року 2710,05 грн. (186,90%*1450,00 грн.); у липні 2016 року 2710,05 грн. (186,90%*1450,00 грн.); у серпні 2016 року 2710,05 грн. (186,90%*1450,00 грн.); у вересні 2016 року 2710,05 грн. (186,90%*1450,00 грн.); у жовтні 2016 року 2710,05 грн. (186,90%*1450,00 грн.); у листопаді 2016 року 2710,05 грн. (186,90%*1450,00 грн.); у грудні 2016 року 3179,20 грн. (198,70%*1600,00 грн.); у січні 2017 року 3179,20 грн. (198,70%*1600,00 грн.); у лютому 2017 року 3179,20 грн. (198,70%*1600,00 грн.); у березні 2017 року 3363,20 грн. (210,20%*1600,00 грн.); у квітні 2017 року 3363,20 грн. (210,20%*1600,00 грн.); у травні 2017 року 3539,77 грн. (210,20%*1684,00 грн.); у червні 2017 року 3735,11 грн. (221,80%*1684,00 грн.); у липні 2017 року 3735,11 грн. (221,80%*1684,00 грн.); у серпні 2017 року 3735,11 грн. (221,80%*1684,00 грн.); у вересні 2017 року 3905,20 грн. (231,90%*1684,00 грн.); у жовтні 2017 року 3905,20 грн. (231,90%*1684,00 грн.); у листопаді 2017 року 3905,20 грн. (231,90%*1684,00 грн.); у грудні 2017 року 4258,75 грн. (241,70%*1762,00 грн.); (відповідно до роз`яснення Мінсоцполітики від 29.12.2017 року №122/0/66-17 – додаток №3 до позовної заяви); у січні 2018 року 4258,75 грн. (241,70%*1762,00 грн.); у лютому 2018 року 4258,75 грн. (241,70%*1762,00 грн.); у березні 2018 року 3878,27 грн. ((241,70%*1762,00) – 380,48 грн.); у квітні 2018 року 3878,27 грн. (0%*1762,00 + 3878,27 грн.); у травні 2018 року 3878,27 грн. (0%*1762,00 + 3878,27 грн.); у червні 2018 року 3878,27 грн. (0%*1762,00 + 3878,27 грн.); у липні 2018 року 3878,27 грн. (0%*1841,00 + 3878,27 грн.); у серпні 2018 року 3878,27 грн. (0%*1841,00 + 3878,27 грн.); у вересні 2018 року 3878,27 грн. (0%*1841,00 + 3878,27 грн.); у жовтні 2018 року 3878,27 грн. (0%*1841,00 + 3878,27 грн.); у листопаді 2018 року 3878,27 грн. (0%*1841,00 + 3878,27 грн.); у грудні 2018 року 3878,27 грн. (3,7%*1921,00 + 3878,27 грн. – 71,08 грн.); у січні 2019 року 3878,27 грн. (3,7%*1921,00 + 3878,27 грн. – 71,08 грн.); у лютому 2019 року 3878,27 грн. (3,7%*1921,00 + 3878,27 грн.) – 71,08 грн.); у березні 2019 року 3878,27 грн. (7,0%*1921,00 + 3878,27 грн. – 134,47 грн.); у квітні 2019 року 3878,27 грн. (7,0%*1921,00 + 3878,27 грн. – 134,47 грн.); у травні 2019 року 3878,27 грн. (7,0%*1921,00 + 3878,27 грн. – 134,47 грн.); у червні 2019 року 3878,27 грн. (7,0%*1921,00 + 3878,27 грн. – 134,47 грн.); у липні 2019 року 3878,27 грн. (10,3%*2007,00 + 3878,27 грн. – 206,72 грн.); у серпні 2019 року 125,10 грн. (((10,3%*2007,00 + 3878,27 грн.)/31) – 6,67 грн.) (за 1 день);

- держава задекларувала певні правила виплати індексації грошового забезпечення та проведення розрахунку при звільненні військовослужбовця, то вона зобов`язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил. Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Вказаний висновок відповідає правовий позиції Верховного Суду, зазначеної у постанові від 12.12.2018 р. (справа № 825/874/17);

- Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежності від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007). У рішенні від 09.07.2007 № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2);

- Конституційний Суд України, у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013, дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги (пункт 2.2), працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців (пункт 2.3);

- відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримується з виплат, одержаних військовослужбовцями виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби;

- щодо неможливості віднесення до дискреційних функцій відповідача питання розрахунку належної позивачу індексації грошового забезпечення. Враховуючи відсутність у Міністерства оборони України особливого порядку нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовцям за період з 2015 року по 2020 рік, що підтверджується листами директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України, зокрема лист від 26.03.2018 № 248/1485, на сьогодні військові частини не в змозі самостійно виконати рішення судів щодо нарахування індексації грошового забезпечення в розмірах визначених законодавством, а саме: постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Представник позивача розуміє, що в Україні діє Романо-германська система права (писане право), а не Англо-саксонська система права (прецедентне право), проте слушно взяти до уваги декілька з сотень справ: справа № 400/339/19 позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання протиправними дій військової частини щодо невірно нарахованої суми індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду, де військова частина взяла за базовий місяць для нарахування індексації грошового забезпечення грудень 2014 року. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду вже по новій справі військову частину зобов`язано провести перерахунок індексації грошового забезпечення з урахуванням базового місяцю з моменту підвищення посадового окладу – січень 2008 року. Справа № 420/1595/20 військовою частиною на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення не в повному розмірі, застосувавши місяць для обчисленні індексу споживчих цін для розрахунку індексації січень 2016 року. Внаслідок цього позивач змушений повторно звертатись до суду з метою захисту його прав, чим підривається основоположний принцип res judicata за допомогою інших механізмів, таких як виконання рішення суду на власний розсуд. Як результат тільки при вирішенні справи № 420/1595/20 позивач відстояв свої права та військову частину зобов`язано провести перерахунок індексації грошового забезпечення з урахуванням базового місяцю - січень 2008 року. Тобто, всі повторні звернення до суду є наслідком нарахування індексації грошового забезпечення позивачу у розмірі, який не відповідає вимогам Постанови № 1078. Протиправними діями військові частини у згаданих справах порушили принцип res judicata, а саме: спровокували позивачів повторно звертатись до суду та домагатися перегляду малозначних справ;

- правовий пуризм через недопущення відступу від абзацу першого частини четвертої статті 245 КАС України та віднесення питання нарахування індексації грошового забезпечення до дискреційних повноважень суб`єкта правозастосування позбавляє права захисників країни ефективного способу відновлення свого права, навіть у випадках, коли суд одночасно встановлює факт порушення такого права. Як наслідок ігнорування військовими частинами вказівок у рішеннях судів порушує принцип юридичної певності та ставить під сумнів дієвість судової системи України, що має набагато більший суспільний інтерес, аніж принцип невтручання суду у дискреційні повноваження органу влади. При цьому, останній принцип не є абсолютним та не є презумпцією, хоча перші два (принципи юридичної певності та авторитету суду) – є абсолютними принципами;

- враховуючи правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 14 серпня 2018 року (справа № 815/1048/16) спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду;

- відповідачем зазначено, що позивач просить стягнути з відповідача індексацію грошового забезпечення в сумі 141573,02 грн. Проте при більш детальному вивченні позовних вимог стає зрозумілим, що позивач просить суд зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексації грошового забезпечення за період з 16.04.2016 року по 01.08.2019 року включно з застосуванням базових місяців січень 2008 року та березень 2018 року та абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078. Позивач не просить стягнути з відповідача точну суму індексації;

- відповідачем зазначено, що базовим місяцем для розрахунку позивачу індексації грошового забезпечення є квітень 2016 року. Проте відповідачем не враховано пункт 10-2 Постанови № 1078. За посадами на яких позивач проходив службу у військовій частині А2171 посадові оклади рішенням Уряду в період з 01.01.2008 року по 28.02.2018 року не підвищувались. Підвищення проводились відповідно до Постанови № 1294 від 07.11.2007 року та Постанови № 704 від 30.08.2017 року. Крім того, відповідач не звертає жодної уваги на лист директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 31.01.2018 № 1725/з, де зазначено, що базовим місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовцям є січень 2008 року, проте опирається на інші листи Департаменту фінансів Міністерства оборони України;

- пунктом 14 Постанови № 1078 визначено, що єдиним органом, який має право надавати роз`яснення щодо порядку нарахування індексації грошових доходів населення є Мінсоцполітики. Так, Мінсоцполітики у своєму листі від 29.12.2017 року № 122/0/66-17 зазначає, що посадові оклади військовослужбовців востаннє підвищувались у січні 2008 року. Цим же листом від 29.12.2017 року № 122/0/66-17 Мінсоцполітики визначає, що сума індексації у грудні 2017 року становить 4258,75 грн. (1762 (прожитковий мінімум) х 241,7 (коефіцієнт індексації)/100). Аналогічна правова позиція наведена у листі Мінсоцполітики від 15.04.2020 року № 49/0/214-20;

- відповідно до листа Мінсоцполітики від 23.06.2020 року №76/0/214-20: “Починаючи з грудня 2015 року до чергового підвищення посадових окладів згідно із рішенням Уряду обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації мало здійснюватись з місяця наступного за місяцем підвищення посадового окладу за посадою, яку займає військовослужбовець, а саме з лютого 2008 року”;

- відповідно до правового висновку Верховного Суду України в ухвалі від 30 червня 2020 року по справі № 380/2597/20: “Базовий місяць - це місяць підвищення тарифних ставок (окладів), незалежно від розміру підвищення, а коефіцієнт індексації обчислюють на основі щомісячних індексів інфляції, які публікуються Держстатом. Розрахунок ведеться наростаючим підсумком до перевищення порогу індексації. Визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу) та нарахування індексації здійснюється до наступного підвищення розміру посадового окладу військовослужбовця”. Базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року є січень 2008 року. Такий правий висновок міститься в постановах П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2019 року по справі № 400/339/19, постанові від 26.09.2019 року по справі № 420/1783/19, постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2020 року по справі № 120/310/20-а, постанові від 14.04.2020 року по справі № 240/11489/19;

- яскравим прикладом застосування базового місяцю – місяць підвищення посадових окладів є справа № 400/3017/19. Позивач звернувся до суду з метою перерахунку виплаченої індексації грошового забезпечення. Відповідно до рішення від 04.03.2019 року по справі № 400/3265/18, яке залишено без змін, визнано протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язано нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення. Відповідач на власний розсуд нарахував індексацію з застосуванням базового місяцю – січень 2016 року – аналогічна правова позиція у відзиві на позовну заяву по справі № 440/3445/20. В результаті протиправних дій органу влади захисник країни змушений повторно звертатись до суду і більше ніж 2 роки добиватись правди, щоб отримати належну плату від країни яку захищав. Цим підривається основоположний принцип res judicata за допомогою інших механізмів, таких як виконання рішення суду на власний розсуд;

- тільки 22 липня 2020 року постановою Верховного Суду по справі № 400/3017/19 позивачу встановлено належність індексації з урахуванням базового місяць – місяць підвищення посадових окладів: “Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100%, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції”. Разом з тим П`ятим апеляційним адміністративним судом у постанові від 11.02.2020 року зазначено: “Проаналізувавши постанову Кабміну Міністрів України № 1294 в період її дії з 01.01.2008 року по 01.03.2018 року, тобто періоду, який охоплює період оскаржуваних правовідносин, суд вбачає незмінність розмірів посадових окладів військовослужбовців. На підставі викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта, що зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації, а тому відповідачем було безпідставно застосовано при нарахуванні індексації базовий місяць січень 2016 року з огляду на збільшення з 01.01.2016 року грошового забезпечення військовослужбовців за рахунок збільшення щомісячної премії”;

- в ухвалі від 24.03.2020 року роз`яснено постанову від 11.02.2020 року: “Оскільки зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації, тому суд дійшов висновку, що відповідачем було безпідставно застосовано при нарахуванні індексації позивачу базовий місяць січень 2016 року з огляду на збільшення з 01.01.2016 року грошового забезпечення військовослужбовців за рахунок збільшення щомісячної премії.” Тобто, всі повторні звернення до суду є наслідком нарахування індексації грошового забезпечення позивачу у розмірі, який не відповідає вимогам Постанови № 1078;

- відповідач зазначає, що фінансування військової частини здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету, а військова частина, як розпорядник бюджетних коштів, проводить видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, які встановлені кошторисом. Проте військова частина є не пасивним, а активним учасником бюджетного процесу та має подавати заявки (в даному випадку фонд грошового забезпечення) для витребування коштів для виплати в повному обсязі грошового забезпечення військовослужбовцям;

- відповідно до пункту 9 статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетний запит – це документ, підготовлений головним розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідним обґрунтуванням щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для виконання покладених на нього функцій на середньостроковий період, на підставі відповідних граничних показників видатків бюджету. Головним розпорядником бюджетних коштів у Збройних Силах України являється Міністерство оборони України на чолі з Міністром оборони України;

- враховуючи становище держави у 2015-2016 роках, видатки на оборону в тому числі на виплату грошового забезпечення затверджувалися в повному обсязі і жодним чином не обмежувалися, а тому посилання відповідача на те що у нього були відсутні відповідні бюджетні асигнування та кошторисні призначення взагалі не можуть прийматися до уваги, так як він безпосередньо приймав участь у формуванні кошторису на відповідний рік, а також здійснював розрахунок фонду грошового забезпечення, і в подальшому на основі своїх розрахунків, і отримав кошторисні призначення на відповідний рік. Жодних заявок, розрахунків на фінансування індексації грошового забезпечення у 2015-2018 роках, які були надіслані відповідачем до забезпечувального фінансового органу і у яких відповідачу було б відмовлено, - надано не було;

- те що відповідач не спланував і не здійснював витребування бюджетних коштів на виплату індексації грошового забезпечення не може трактуватися, як відсутність бюджетних асигнувань, кошторисних призначень чи бюджетних коштів, а тому посилання на те, що у Міністерства оборони України був відсутній фінансовий ресурс для здійснення фінансування конкретно індексації грошового забезпечення є необґрунтованим, більше того Міністерства оборони України як головний розпорядник бюджетних коштів відповідно до Бюджетного кодексу України повинно здійснювати постійний аналіз використання бюджетних коштів і за потребою здійснювати перерозподіл коштів за відповідними напрямками;

- відповідно до листа Мінсоцполітики від 04.07.2017 року № 220/5140, на який посилається відповідач, визначено, що виплата індексації проводиться з того ж джерела, з якого виплачується грошове забезпечення. Тобто індексація грошового забезпечення виплачується за КЕКВ 2112 “Грошове забезпечення військовослужбовців” по якому військові частини фінансуються щомісячно. Тобто у відповідача були кошти для виплати позивачу індексації грошового забезпечення, проте виплату не було проведено. Підсумовуючи вищезазначене, невиплата позивачу індексації грошового забезпечення року є протиправною.

Згідно зі змістом відзиву на позовну заяву, відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з таких підстав:

- щодо суми нібито належної позивачу індексації грошового забезпечення в розмірі 141 573 гривень 02 копійки. За сталою судовою практикою повноваження щодо нарахування індексації грошового забезпечення позивачу належить до дискреційних повноважень військової частини. Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства;

- щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію в сумі 141 573 гривень 02 копійки, розрахунок якої позивач здійснив самостійно, то вона не підлягає задоволенню, так як нарахування суми індексації грошового забезпечення належить до дискреційних повноважень відповідача. Як вбачається із виданого фінансово-економічною службою військової частини А2171 розрахунку сум індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 15.04.2016 по 01.08.2019 сума індексації грошового забезпечення, що може належати позивачу за вказаний період становить 3900 (три тисячі дев`ятсот) гривень 14 копійок, з яких йому було виплачено 1103 (одна тисяча сто три) гривні 83 копійки. Таким чином, можливо, до виплати залишається сума в розмірі 2796 (дві тисячі сімсот дев`яносто шість) гривень 31 копійка;

- щодо стягнення індексації грошового забезпечення. Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011 у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII “Прикінцеві положення” Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” установив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою ст. 17 Конституції України (254к/96-ВР) є найважливішою функцією держави. При цьому, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. На побутовому рівні це означає, що визначений законами розмір соціальних виплат в Україні має здійснюватися в межах реальних можливостей Державного бюджету України на поточний рік;

- Конституційний Суд України цьому ж рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011 дійшов висновку, що метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов`язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій (пункт 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 у справі про соціальні гарантії громадян). Бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами; держава прагне до збалансованості бюджету України;

- у Рішенні від 27 листопада 2008 року № 26рп/2008 у справі про збалансованість бюджету Конституційний Суд України вказав, що положення частини третьої статті 95 Конституції України щодо прагнення держави до збалансованості бюджету України у системному зв`язку з положеннями частини другої цієї статті, статті 46 Конституції України треба розуміти як намагання держави при визначенні законом про Державний бюджет України доходів і видатків та прийнятті законів, інших нормативно-правових актів, які можуть вплинути на доходну і видаткову частини бюджету, дотримуватися рівномірного співвідношення між ними. У Рішенні від 16 березня 2004 року № 6-рп/2004 у справі про друковані періодичні видання Конституційний Суд України також наголосив, що прагнення держави до збалансованості та наповнення бюджету України реалізується через визначення джерел надходження до державного бюджету і потреб на видатки. З огляду на зазначене Конституційний Суд України розглядає принцип збалансованості бюджету як один з визначальних поряд з принципами справедливості та пропорційності (розмірності) у діяльності органів державної влади, зокрема в процесі підготовки, прийняття та виконання державного бюджету на поточний рік. У пункті 11 частини першої статті 40 Бюджетного кодексу України встановлено, що предметом регулювання закону про Державний бюджет України є додаткові положення, що регламентують процес виконання бюджету;

- у відповідності до ст. 1512 Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені. Відсутність відповідних коштів, спрямованих на реалізацію права позивача та фактичної виплати йому індексації грошового забезпечення за період з 15.04.2016 по 01.08.2019 обумовлена різким ускладненням на початку березня 2014 року внутрішньополітичної обстановки, втручанням Російської Федерації у внутрішні справи України, зростанням соціальної напруги в Автономній Республіці Крим і місті Севастополі, політичної та збройної агресії Російської Федерації проти України, що є реальними загрозами економічній безпеці України;

- у зв`язку з різким ускладненням на початку березня 2014 року внутрішньополітичної обстановки, втручанням Російської Федерації у внутрішні справи України, зростанням соціальної напруги в Автономній Республіці Крим і місті Севастополі, 17.03.2014 виконувачем обов`язків Президента України було видано Указ № 303/2014 “Про часткову мобілізацію”, з моменту дії якого – з 18.03.2014 розпочалася антитерористична операція, а в подальшому розпочалась операція Об`єднаних сил на території Донецької та Луганської областей та Збройні Сили України планомірно почали переходити на штати воєнного часу, а отже, у такий спосіб та за таких обставин в Україні з 18.03.2014 розпочались умови особливого періоду. Таку правову позиції сформулював Верховний Суд у своєму листі від 13.07.2018 № 60-1543/0/2-18;

- так саму правову позицію викладено і в постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 131/1449/16-ц (касаційне провадження № 61-4157св18), від 14.02.2018 у справі № 727/2187/16-ц (касаційне провадження № 61-3951св18), від 20.02.2018 у справі № 640/4439/16-ц (касаційне провадження № 61-4304св18), від 21.02.2018 у справі № 211/1546/16-ц (касаційне провадження № 61-4255св18), від 25.04.2018 у справі № 205/1993/17-ц (касаційне провадження № 61-1664св17), від 20.06.2018 у справі № 323/1252/17 (касаційне провадження № 61-844св17) та ін. Таким чином, Верховний Суд, забезпечуючи єдність правозастосовної практики, дотримується правової позиції, згідно з якою наразі особливий період в Україні діє;

- рішень про повну демобілізацію та переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу Президент України до дійного часу не приймав, що узгоджується з сталою практикою Верховного Суду, та прямо вказано у постанові Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 323/1252/17 (касаційне провадження № 61-844св17);

- Департаментом фінансів Міністерства оборони України у своєму листі від 23.06.2018 № 248/1485 було роз`яснено, що в силу ст. 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ здійснюють фактичні видатки на грошове забезпечення лише в межах бюджетних асигнувань на грошове забезпечення, затверджених для бюджетних установ у кошторисах.

- у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 року – лютому 2018 року в Міністерства оборони України не було. Вказані обставини щодо відсутності відповідних асигнувань на виплату військовослужбовцям індексації грошового забезпечення за період з 30.06.2016 по 01.11.2018 підтверджуються листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 31.07.2019 № 0290/М-1178/1054. Крім того, відповідно до роз`яснень Міністерства соціальної політики від 08.08.2017 №№ 13700/з, 78/0/66-17 механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди немає;

- в роз`ясненнях Міністерства соціальної політики, на які посилається Департамент фінансів Міністерства оборони України у своєму листі від 23.06.2018 № 248/1485, також вбачається, що проведення індексації грошових доходів, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів всіх рівнів, тобто у межах коштів передбачених на ці цілі, при цьому, Порядок № 1078 не передбачає механізм нарахування та виплати індексації за попередні періоди;

- на дійсний час, у зв`язку із здійсненням заходів щодо усунення реальних загроз економічній безпеці України та забезпечення національної безпеки, у тому числі й економічної, що, у свою чергу, безпосередньо впливає на наявний фінансовий ресурс бюджету України, можливості Міністерства оборони України здійснювати виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України з січня 2016 року по лютий 2018 року не було.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані сторонами, а також докази в їх сукупності, суд встановив таке.

Відповідно до витягу із наказу Командира військової частини А2171 (по стройовій частині) від 01.08.2019 року № 170 (а.с.26), наказано, зокрема:

- сержанта ОСОБА_1 , начальника радіостанції взводу передавальних радіопристроїв радіороти батальйону зв`язку, звільненого наказом командира військової частини А2171 (по особовому складу) від 26 липня 2019 року № 21-РС з військової служби у запас за підпунктом «ґ» (через такі сімейні обставини або інші поважні причин – наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», вважати що справи та посаду здав і направити для зарахування на військовий облік до Малиновського РТЦК та СП м. Одеса;

- з 1 серпня 2019 року виключити із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення;

- виплатити премію, передбачену наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 та постанови Кабінету Міністрів України від 30.07.2017 № 704, у розмірі 105% посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% від посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років за період за 1 серпня 2019 року;

- щорічну основну відпустку за 2019 рік використав тривалістю 30 діб (з 13 січня по 27 січня 2019 року та з 11 квітня по 25 квітня 2019 року), грошову допомогу на оздоровлення отримав;

- матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 7 червня 2018 року № 260, не отримав.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 10 червня 2020 року (а.с.12), в якій просив, зокрема:

- нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 15.04.2016 року по 28.02.2018 року;

- провести перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення (враховуючи фіксовану суму індексації за березень 2018 року) за період з 01.03.2018 року по 01.08.2019 року;

- надати інформацію щодо розмірів посадових окладів в січні 2008 року, лютому 2018 року, березні 2018 року, квітні 2018 року за посадами, які позивач займав у військовій частині А2171;

- у відповіді на заяву вказати місяці для обчислення індексу споживчих цін (базові місяці) у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 15.04.2016 року по 01.08.2019 року;

- надати довідку про виплату або невиплату позивачеві індексації грошового забезпечення за весь період проходження служби у військовій частині А2171, починаючи з 15.04.2016 по 01.08.2019 року, тощо.

Листом від 14 липня 2020 року № 350/304/14/1719/пс (а.с.13-14) відповідач на заяву щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 15.04.2016 року по 28.02.2018 року повідомив позивача наступне:

- з 01.01.2016 року відбулося збільшення грошового забезпечення військовослужбовців за рахунок збільшення щомісячної премії. У зв`язку з цим, на виконання вимог телеграми Міністра оборони України від 31.12.2015 № 248/3/9/1150 щодо збільшення грошового забезпечення військовослужбовців, Департаментом фінансів Міністерства оборони України були доведені до військових формувань роз`яснення від 04.01.2016 № 248/3/9/1/2, згідно яких, у зв`язку із внесенням змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», індексацію грошового забезпечення військовослужбовців не проводити;

- у даному випадку відсутні правові підстави для визнання дій командування військової частини А2171 по невиплаті індексації грошового забезпечення протиправними, оскільки відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року № 260 військова частина А2171 виконує роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 № 248/3/9/1/2;

- пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення, тобто місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації;

- порядком проведення індексації грошових доходів населення не передбачений механізм нарахуванням та виплати індексації за попередні періоди, тому підстави для нарахування та виплати індексації за попередні періоди у Міністерства оборони України відсутні;

- відсутність підстав для нарахування індексації грошового забезпечення також ґрунтується на тому, що відповідно до ч. 6 ст. 5 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Відповідно до п. 7 Наказу Міністра Оборони України про «Бюджетну політику Міністерства оборони України на 2017 рік» № 88 від 09.02.2017 року та Наказ Міністерства оборони України № 44 від 27.01.2016 року «Про особливості виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в 2016 році»: витрати на грошове забезпечення військовослужбовців у 2014-2019 роках здійснювати за нормами, установленими законодавством України у межах виділених асигнувань на грошове забезпечення та дотримуватися також порядку щодо здійснення виплат: у першу чергу – щомісячне грошове забезпечення військовослужбовцям винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду; у другу чергу – розрахунки зі звільненими військовослужбовцями; у третю чергу – грошова допомога для оздоровлення; у четверту чергу – інші одноразові додаткові види грошового забезпечення (за наявності коштів);

- таким чином, проведення індексації перебуває в прямій залежності від фінансових ресурсів відповідних бюджетів та не може виходити за їх межі;

- військова частина А2171 не є розпорядником коштів першого рівня, тому не має повноважень самостійно визначати напрямки використання бюджетних ресурсів;

- сержант ОСОБА_1 , начальник радіостанції взводу передавальних радіопристроїв радіороти батальйону зв`язку, звільнений наказом командира військової частини А2171 (по особовому складу) від 26.07.2019 № 21-РС з військової служби у запас за п. «ґ» ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та відповідно до наказу командира військової частини А2171 № 170 від 01.08.2019 року виключено із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення;

- відповідно до вищезазначеного наказу командира військової частини А2171 позивачу був здійснений повний розрахунок по всім видам грошового забезпечення, на які позивач мав право на момент звільнення з військової служби. Позивач погодився з нарахованими йому сумами грошового забезпечення при звільненні та даний наказ позивачем не оскаржувався.

Відповідно до змісту довідки щодо виплаченої індексації грошового забезпечення колишньому військовослужбовцю військової частини А2171 сержанту ОСОБА_1 (а.с.23), зокрема:

місяць, рік нараховано (грн.) виплачено (грн.)

грудень 2018 р. 71,08 71,08

січень 2019 р. 71,08 71,08

лютий 2019 р. 71,08 71,08

березень 2019 р. 134,47 134,47

квітень 2019 р. 134,47 134,47

травень 2019 р. 134,47 134,47

червень 2019 р. 134,47 134,47

липень 2019 р. 206,72 206,72

серпень 2019 р. 6,67 6,67

Всього: 964,51 964,51

Також у даній довідці наявна примітка, що базовий місяць для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації – березень 2018 р. (місяць в якому відбулося підвищення тарифних ставок). Підстав: п. 5 Постанови КМУ № 1078 від 17.07.2003 р. (зі змінами).

Згідно зі змістом розрахунку сум індексації грошового забезпечення колишнього військовослужбовця військової частини А2171 сержанту ОСОБА_1 (а.с.51), який додано відповідачем до відзиву, зокрема:

1. Базовий місяць для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації – квітень 2016 р. (місяць в якому відбулося підвищення грошового забезпечення), згідно пункту 5 Постанови КМУ № 1078 від 17.07.2003 року зі змінами;

2. Базовий місяць для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації – березень 2018 р. (місяць в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців), згідно пункту 5 Постанови КМУ № 1078 від 17.07.2003 року зі змінами;

НАЛЕЖАЛО (грн.) у 2016 – 65,60; у 2017 – 2257,68; у 2018 – 744,16; у 2019 – 832,70, разом: 3900,14;

ВИПЛАЧЕНО (грн.) у 2018 – 71,08; у 2019 – 1032,75, разом: 1103,83;

РІЗНИЦЯ (грн.) разом: 2796,31.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо виплати не в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 16.04.2016 року по 01.08.2019 року включно, позивач звернувся до суду із вищенаведеними вимогами.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги, позивачем також надано копії, зокрема (а.с.15-22, 24-25, 58):

- листа Мінсоцполітики від 29.12.2017 року № 122/0/66-17 «Про індексацію грошового забезпечення», адресованого Департаменту фінансів Міністерства оборони України;

- листа Мінсоцполітики від 15.04.2020 року № 49/0/214-20, адресованого представнику позивача;

- розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 16.04.2016 року по 01.08.2019 року;

- листів Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 31.01.2018 року № 1725/з та від 4 січня 2016 року № 248/3/9/1/2;

- картки особового рахунку військовослужбовця № 227 за 2016 – 2019 р.р., з даними для розрахунків щодо грошового забезпечення, відповідно до якої посадовий оклад позивача за військовим званням: солдат, старший солдат, складав 565,00 грн., за військовим званням: молодший сержант, сержант, складав 3080,00 грн.;

- картки особового рахунку військовослужбовця № 208 за 2016 – 2020 р.р., відповідно до якої посадовий оклад позивача за період з травня 2016 р. по лютий 2018 р. становив 565 грн., за період з березня 2018 р. по червень 2018 р. - 2730 грн., за липень 2018 р. – 2888,07 грн., за період з серпня 2018 р. по липень 2019 р. – 3080 грн.;

- витягу із наказу Командира військової частини А2171 від 15.04.2016 року № 81, згідно з яким позивача зараховано у добровільному порядку на військову службу за контрактом та призначено на посаду водія-електрика радіорелейної станції Р-409 радіорелейної групи відділення телекомунікаційних систем центру телекомунікацій польового вузла зв`язку, ВОС – 837058А, з 16 квітня 2016 року;

- листа Мінсоцполітики від 13.06.2020 року № 76/0/214-20, адресованого ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 1, 2 ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною 1 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

1. Щодо позовних вимог: визнати протиправними дії відповідача щодо виплати не в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 16.04.2016 року по 01.08.2019 року включно; зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 16.04.2016 року по 01.08.2019 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 16.04.2016 року по 28.02.2018 року – січень 2008 року, – слід зазначити таке.

Судом встановлено, зокрема, що згідно зі змістом розрахунку сум індексації грошового забезпечення колишнього військовослужбовця військової частини А2171 сержанту ОСОБА_1 , який додано відповідачем до відзиву, зокрема:

1. Базовий місяць для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації – квітень 2016 р. (місяць в якому відбулося підвищення грошового забезпечення), згідно пункту 5 Постанови КМУ № 1078 від 17.07.2003 року зі змінами.

Відповідно до ст. 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ (далі – Закон № 2011-ХІІ) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону № 2011-XII Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі – Закон № 1282-ХІІ).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1282-XII, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ст. 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 4 Закону № 1282-XII передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабміну України від 17.07.2003 року № 1078 (далі – Порядок № 1078).

Згідно з п. 1-1 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 року № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Відповідно до п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.

Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Таким чином, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

В свою чергу суд зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці та відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації, у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Посилання відповідача на положення ч. 6 ст. 5 Закону № 1282-XII, як на підставу не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення, згідно з якою проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік, є необґрунтованими.

По-перше, відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується військова частина А2171, відсутні кошти на індексацію грошового забезпечення.

Більше того, Конституційний Суд України у Рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності військовослужбовців Збройних Сил України як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (також випливає з положень абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, абзацу четвертого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17 березня 2004 року №7-рп/2004).

Враховуючи зазначене, суд вважає, що відсутність бюджетного фінансування відповідача не позбавляє позивача права на отримання належних йому сум індексації грошового забезпечення і не звільняє відповідача від обов`язку ці суми виплачувати.

По-друге, безпідставними є посилання відповідача на роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України, згідно яких визначено не нараховувати індексацію до окремого роз`яснення.

Як вже зазначалось, обов`язок здійснення індексації грошових коштів (грошового забезпечення) населення визначений Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Законом України «Про індексацію грошових доходів населення». В свою чергу, роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України мають лише рекомендаційний характер, а тому не можуть бути підставою для не нарахування та не виплати позивачу індексації.

Суд відхиляє вищенаведені доводи, адже вони не відповідають нормам Закону № 1282-XII та п. 11 Порядку № 1078, якими визначено, що додаткові витрати, пов`язані з індексацією грошових доходів громадян, відображаються у складі витрат, до яких відносяться виплати, що індексуються.

Отже, в кошторисі доходів і видатків бюджетної установи, організації індексація заробітної плати відображається не як самостійна витрата, а в складі витрат на виплату заробітної плати.

Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 8 листопада 2005 року у справі Кечко проти України (заява № 63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Відповідно, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 825/874/17, від 20 грудня 2019 року у справі № 822/1731/16.

Вищевикладене в сукупності свідчить про протиправні дії відповідача щодо виплати не в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 16.04.2016 року по 01.08.2019 року включно та необхідності поновлення відповідного права позивача шляхом зобов`язання військової частини А2171 нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за вищевказаний період.

Щодо визначення базового місяця індексації при врегулюванні спірних правовідносин – слід зазначити таке.

Відповідно до п. 5 Порядку №1078 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Враховуючи вищенаведене вбачається, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не випливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.

Позиція відповідача, що в даному випадку базовим місяцем є квітень 2016 року – не відповідає вищенаведеним нормам, оскільки за умови підвищення посадового окладу в січні 2008 року останній виступає базовим.

Суд враховує, що відповідно до наявної в матеріалах справи картки особового рахунку військовослужбовця № 208 за 2016 – 2020 р.р., посадовий оклад позивача за період з травня 2016 р. по лютий 2018 р. становив 565,00 грн.

На момент виникнення оскаржуваних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабміну України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 року № 1294, якою затверджено нові схеми посадових окладів військовослужбовців.

Відповідно до п. 13 постанови № 1294 вона набрала чинності з 1 січня 2008 року, тобто датою, з якою позивач пов`язує встановлення базового місяця індексації.

Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабміну України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 р. № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме 1 березня 2018 року.

Проаналізувавши постанову Кабміну України № 1294 в період її дії з 01.01.2008 року по 01.03.2018 року, тобто періоду який охоплює період оскаржуваних правовідносин, суд вбачає незмінність розмірів посадових окладів військовослужбовців.

Військовою частиною А2171, на виконання вимог ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, не доведено наявність обставин зміни посадового окладу позивача станом на дату виникнення оскаржуваних правовідносин, що з урахуванням стабільності відносин щодо встановлених державою розмірів посадових окладів військовослужбовців свідчить про можливість встановлення січня 2008 року базовим місяцем для перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення позивача.

2. Щодо позовних вимог: визнати протиправними дії відповідача щодо виплати не в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 16.04.2016 року по 01.08.2019 року включно; зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 16.04.2016 року по 01.08.2019 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.03.2018 року по 01.08.2019 року – березень 2018 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, – слід зазначити таке.

Кабінет Міністрів України 30 серпня 2017 року прийняв постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Цією постановою, яка набрала чинності 1 березня 2018 року, затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1, а також схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил.

Пункт 5 Порядку № 1078 передбачає, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Водночас вказаною нормою врегульовано, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

З аналізу викладеного вбачається, що місяць підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру є базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 5 лютого 2020 року у справі № 825/565/17 і від 23 жовтня 2019 року у справі № 825/1832/17.

Також з аналізу положень пункту 5 Порядку № 1078 випливає, що від розміру підвищення оплати праці у місяці, в якому воно відбулося, залежить можливість виплати особі індексації та порядок розрахунку її суми.

На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, в постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 620/3282/18 (адміністративне провадження № К/9901/7599/19).

При цьому судом встановлено, зокрема, що відповідно до змісту довідки щодо виплаченої індексації грошового забезпечення колишньому військовослужбовцю військової частини А2171 сержанту ОСОБА_1 , зокрема:

місяць, рік нараховано (грн.) виплачено (грн.)

грудень 2018 р. 71,08 71,08

січень 2019 р. 71,08 71,08

лютий 2019 р. 71,08 71,08

березень 2019 р. 134,47 134,47

квітень 2019 р. 134,47 134,47

травень 2019 р. 134,47 134,47

червень 2019 р. 134,47 134,47

липень 2019 р. 206,72 206,72

серпень 2019 р. 6,67 6,67

Всього: 964,51 964,51

Також у даній довідці наявна примітка, що базовий місяць для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації – березень 2018 р. (місяць в якому відбулося підвищення тарифних ставок). Підстав: п. 5 Постанови КМУ № 1078 від 17.07.2003 р. (зі змінами).

Згідно зі змістом розрахунку сум індексації грошового забезпечення колишнього військовослужбовця військової частини А2171 сержанту ОСОБА_1 (а.с.51), який додано відповідачем до відзиву, зокрема:

2. Базовий місяць для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації – березень 2018 р. (місяць в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців), згідно пункту 5 Постанови КМУ № 1078 від 17.07.2003 року зі змінами.

З встановленого вбачається, що відповідачем при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивачу березень 2018 року в період з 01.03.2018 року по 01.08.2019 року застосований як базовий місяць для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації згідно положень усього пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.

При цьому, виходячи зі змісту вищенаведених позовних вимог, рішення, дії чи бездіяльність відповідача з нарахування (розрахунку/обчислення/тощо) індексації грошового забезпечення позивачу за період з 16.04.2016 року по 01.08.2019 року – не є предметом оскарження позивачем, отже, наведене позивачем обґрунтування, розрахунки тощо з зазначеного питання не стосуються предмету позову (спору), відповідно не входять до предмету доказування (дослідження, встановлення, тощо) у цій справі.

Суд також звертає увагу позивача, що відповідно до положень вищенаведеного спеціального законодавства дії з нарахування індексації грошового забезпечення входять в дискреційні функції відповідача.

При цьому судом також встановлено, що згідно зі змістом розрахунку сум індексації грошового забезпечення колишнього військовослужбовця військової частини А2171 сержанту ОСОБА_1 , який додано відповідачем до відзиву, зокрема:

НАЛЕЖАЛО (грн.) у 2016 – 65,60; у 2017 – 2257,68; у 2018 – 744,16; у 2019 – 832,70, разом: 3900,14;

ВИПЛАЧЕНО (грн.) у 2018 – 71,08; у 2019 – 1032,75, разом: 1103,83;

РІЗНИЦЯ (грн.) разом: 2796,31.

Також, згідно зі змістом відзиву відповідачем зазначено, зокрема, що: як вбачається із виданого фінансово-економічною службою військової частини А2171 розрахунку сум індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 15.04.2016 по 01.08.2019 сума індексації грошового забезпечення, що може належати позивачу за вказаний період становить 3900 (три тисячі дев`ятсот) гривень 14 копійок, з яких йому було виплачено 1103 (одна тисяча сто три) гривні 83 копійки; таким чином, можливо, до виплати залишається сума в розмірі 2796 (дві тисячі сімсот дев`яносто шість) гривень 31 копійка.

Отже, відповідачем визнаються фактичні обставини справи, зокрема, щодо виплати не в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 16.04.2016 року по 01.08.2019 року включно.

З урахуванням наданих сторонами документів, наявних в матеріалах справи, у суду не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Тому, згідно з ч. 1 ст. 78 КАС України, зазначені обставини, не підлягають доказуванню.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.

При цьому також, суд не бере до уваги посилання представника відповідача на постанови Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 131/1449/16-ц, від 14.02.2018 у справі № 727/2187/16-ц, від 20.02.2018 у справі № 640/4439/16-ц, від 21.02.2018 у справі № 211/1546/16-ц, від 25.04.2018 у справі № 205/1993/17-ц, від 20.06.2018 у справі № 323/1252/17, від 20.06.2018 у справі № 323/1252/17, з тих підстав, що вони викладені Верховним Судом при виборі і застосуванні норм права щодо іншого предмету спору, відповідно, щодо інших спірних правовідносин та на підставі інших фактичних обставин.

Також слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.), відповідно

суд дійшов висновків, що:

- дії щодо виплати не в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 16.04.2016 року по 01.08.2019 року включно вчинені відповідачем: не на підставі чинного законодавства України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дії; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці дії, тому вони є протиправними, та з урахуванням встановлених обставин та здійснених на їх підставі судом висновків, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково шляхом:

- зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 16.04.2016 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) – січень 2008 року, та виплатити її за період з 01.03.2018 року по 01.08.2019 року, з урахуванням вже виплачених сум.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI, позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно, підстав для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, немає.

Згідно з п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України (в редакції, чинній до 17.07.2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зокрема, процесуальні строки щодо розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 року № 731-ІХ, який набрав чинності 17.07.2020 року, зокрема, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 250, 255, 258, 262, 291, 295, Прикінцевими та Перехідними положеннями КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Військової частини А2171 (місцезнаходження: вул. Овідіопольська дорога, 8, м. Одеса, 65033; ідентифікаційний код юридичної особи: 08309566) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини А2171 щодо виплати не в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 16.04.2016 року по 01.08.2019 року включно.

Зобов`язати Військову частину А2171 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 16.04.2016 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) – січень 2008 року, та виплатити її за період з 01.03.2018 року по 01.08.2019 року, з урахуванням вже виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Г. Цховребова

.