Рішення № 93298010, 04.12.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/9640/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Свиди Л.І.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не проведення перерахунку та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільнені за 41 повний календарний рік служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення з урахуванням при цьому до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислено допомогу, щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 3516,30 грн. та індексації грошового забезпечення в розмірі 1027,99 грн., зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільнені за 41 повний календарний рік служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення з урахуванням при цьому до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислено допомогу, щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 3516,30 грн. та індексації грошового забезпечення в розмірі 1027,99 грн. (з урахуванням раніше виплаченої суми).

За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, позивачу - відповіді на відзив.

Позов обґрунтований позивачем тим, що відповідач, виплативши позивачу одноразову грошову допомогу при звільнені за 41 повний календарний рік служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення протиправно не врахував до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислено допомогу, щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 3516,30 грн. та індексацію грошового забезпечення в розмірі 1027,99 грн.

З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач позов не визнає, зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07 листопада 2007 року №1294, «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22 вересня 2010 року №889 та «Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України», затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15 листопада 2010 року №595, винагорода, встановлена Постановою №889 не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується і виплачується одноразова грошова допомога при звільнення за станом здоров`я на підставі частини 2 ст. 15 Закону України №2011-XII.

Як зазначив відповідач, аналогічне розуміння положень Постанови КМУ №889 Верховний Суд України сформулював раніше у постановах від 15 жовтня 2013 року (справа №21-386а13), 04 листопада 2014 року (справа №21-473а14), 03 березня 2015 року (справа №21-32а15), 19 травня 2015 року (справа №21-466а15). Крім того, індексація за своєю природою не має систематичного (постійного) характеру виплат та жодним нормативно-правовим актом не передбачено включення індексації грошового забезпечення до розрахунку в одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби. Таким чином, відповідач вважає, що включення до розрахунку щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення при виплаті одноразової грошової допомоги, чинним законодавством не передбачалось, тому протиправних дій з боку Військово-медичного клінічного центру Південного регіону не вбачається.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України на посаді начальника Військово-медичного клінічного центру Південного регіону.

Згідно Витягу з наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 27.08.2015 року №636, полковника медичної служби ОСОБА_1 , начальника Військово-медичного клінічного центру Південного регіону звільнено з військової служби у відставку за п. «б» (за станом здоров`я).

Наказом начальника Військово-медичного клінічного центру Південного регіону (по стройовій частині) №235 від 22.10.2015 року полковника медичної служби ОСОБА_1 , начальника Військово-медичного клінічного центру Південного регіону з 22 жовтня 2015 року виключено зі списків особового складу центру та всіх видів грошового забезпечення.

Відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ОСОБА_1 у жовтні 2015 року отримав статус інваліда війни 2 групи, що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_1 від 29.10.2015 року.

Відповідно до архівної довідки Одеського територіального архівного відділу галузевого державного архіву Міністерства оборони України, у період з січня по жовтень 2015 року ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась у складі грошового забезпечення додаткова грошова винагорода та індексація.

При цьому, під час нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, до складу грошового забезпечення, з якого розраховано одноразову грошову допомогу при звільненні не включено щомісячну додаткову грошову винагороду та індексацію.

10 вересня 2020 року позивач звернувся до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону із заявою щодо проведення перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з включенням до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється зазначена допомога, щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення.

Військово-медичний клінічний центр Південного регіону повідомив позивача листом №4562 від 17.09.2020 року про те, що згідно наказу МО України від 07 червня 2018 року №260 індексація не відноситься ані до щомісячних основних видів грошового забезпечення, а ні до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та не включається в одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Так, з Наказу начальника Військово-медичного клінічного центру Південного регіону (по стройовій частині) №235 від 22.10.2015 року вбачається, що при виключенні зі списків особового складу позивачу була нарахована та виплачена одноразова грошова допомога при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 41 повний календарний рік.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22 вересня 2010 року «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби надзвичайних ситуацій», встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду: військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади у військових частинах, підрозділах, закладах, установах та організаціях Збройних Сил (за переліком згідно з додатком), посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення: з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Конституційний Суд України у рішенні від 17 березня 2004 року №7-рп/2004 вказав, що визначений законами України відповідно до положень статті 17 Конституції України комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення соціального захисту військовослужбовців та працівників правоохоронних органів, зумовлений не їх непрацездатністю або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а особливістю професійних обов`язків, пов`язаних з ризиком для життя та здоров`я, певним обмеженням конституційних прав і свобод, у тому числі і права заробляти матеріальні блага для забезпечення собі і своїй сім`ї рівня життя, вищого за прожитковий мінімум. Тобто соціальні гарантії військовослужбовців та працівників правоохоронних органів випливають з характеру покладених на них службових обов`язків у зв`язку з виконанням ними державних функцій.

Судом встановлено, що право на одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення позивач набув у відповідності до статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв`язку із звільненням з військової служби у запас за пунктом «б» (за станом здоров`я) ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

З матеріалів справи вбачається, що позивачу, на підставі Постанови №889, виплачувалася під час проходження служби щомісячна додаткова грошова винагорода, проте, вказана виплата не була врахована відповідачем під час нарахування та виплати одноразової допомоги при звільненні.

При цьому, відмова відповідача включити до складу грошового забезпечення, з якого розраховується одноразова грошова допомога при звільненні, суму щомісячної додаткової винагороди ґрунтується на нормах Інструкції №595 від 15.11.2010 року, яка була чинною станом на час звільнення позивача з військової служби.

Так, приписами п. 8 «Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України», затвердженої наказом Міністра оборони України 15.11.2010 року №595, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06 вересня 2012 року за №1540/21852 передбачено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Аналогічні положення містить п. 8 «Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України», затвердженої Наказом Міністерства оборони України 24.10.2016 року №550, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2016 року за № 1470/29600.

При цьому, суд наголошує, що приписами ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що до складу грошового забезпечення входять, у тому числі, щомісячні додаткові види грошового забезпечення.

Таким чином, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягають саме норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.

Ознаки щомісячної додаткової грошової винагороди, визначені Постановою №889, відповідають ознакам додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, які мають щомісячний та постійний характер.

Матеріалами справи підтверджується, що дана винагорода виплачувалась позивачу постійно щомісяця з дня запровадження до дня звільнення його з військової служби.

Суд, також, зазначає, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17.

Зокрема, у постанові від 06.02.2019 року Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

З наявної в матеріалах справи архівної довідки Одеського територіального архівного відділу галузевого державного архіву Міністерства оборони України вбачається, що додаткова грошова винагорода нараховувалась і виплачувалась позивачу щомісяця, у зв`язку із чим, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про те, що щомісячна додаткова грошова винагорода не може вважатись одноразовою та має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби.

Даний висновок узгоджується також з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 16.05.2019 у справі № 826/11679/17, від 31.07.2019 у справі № 826/3398/17, від 08.08.2019 у справі № 802/955/17-а, від 19.09.2019 у справі № 826/14564/17, а також від 16.12.2019 року у справі № 825/812/17.

Щодо включення індексації до розміру одноразової грошової допомоги при звільненні, суд зазначає наступне.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення», відповідно до ст. 1 якого індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Відповідно до пункту 2, 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 11 цього Порядку.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Відповідно до законодавчого визначення індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, суд дійшов висновку, що механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017-ІІІ, Закону № 1282-ХІІ, та Порядку №1078.

Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року у справі №638/9697/17 та постанові Верховного Суду у справі №240/10130/19 від 29 квітня 2020 року.

Також необхідно наголосити, що такий висновок не суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої в постанові від 6 лютого 2019 року у справі №522/2738/17, оскільки питання індексації не було предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду у справі №522/2738/17.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для включення індексації до розміру одноразової грошової допомоги при звільненні позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі

Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону (вул. Пироговська, буд. 2, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 08199969) про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не проведення перерахунку та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільнені за 41 повний календарний рік служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення з урахуванням при цьому до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислено допомогу, щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 3516,30 грн. та індексації грошового забезпечення в розмірі 1027,99 грн., зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільнені за 41 повний календарний рік служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення з урахуванням при цьому до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислено допомогу, щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 3516,30 грн. та індексації грошового забезпечення в розмірі 1027,99 грн. (з урахуванням раніше виплаченої суми) – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Південного регіону щодо не проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільнені за 41 повний календарний рік служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення з урахуванням при цьому до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислено допомогу, щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 3516,30 грн. та індексації грошового забезпечення в розмірі 1027,99 грн.

Зобов`язати Військово-медичний клінічний центр Південного регіону провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільнені за 41 повний календарний рік служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення з урахуванням при цьому до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислено допомогу, щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 3516,30 грн. та індексації грошового забезпечення в розмірі 1027,99 грн. (з урахуванням раніше виплаченої суми).

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.І. Свида

.