Ухвала суду № 93297953, 04.12.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/8302/20

У Х В А Л А

04 грудня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Потоцької Н.В.

розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області (за довіреністю Д. Шутяк) за вхід. ЕП/22693/20 про виправлення описки,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходилась справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов`язання провести перерахунок пенсії.

02.11.2020 року прийнято рішення, яким позов задоволений повністю.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 90% відповідних сум грошового забезпечення до 70% відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку на підставі постанови КМ України №103 від 21.02.2018р.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 виходячи з 90% відповідних сум грошового забезпечення та здійснити виплату пенсії в цьому розмірі з 01.01.2018 року із врахуванням раніше виплачених сум.

30.11.2020 року через канцелярію суду за вхід. № ЕП/22693/20 надійшла заява про виправлення описки, в якій зазначено:

«…аналіз судового рішення свідчить про наявність в його тексті неточності, яка полягає в наступному.

Зокрема, у вищезазначеному рішенні судом не повністю зазначено ім`я та по батькові позивача – ОСОБА_1 .. Згідно матеріалів пенсійної справи позивачем є – ОСОБА_1 (копія першої сторінки паспорту додається).

Згідно з положеннями ст. 253 КАСУ суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні».

На підставі вказаного заявник просить: виправити описку по всьому тексту рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.11.2020 року по справі №420/8302/20 шляхом зазначення повністю прізвища ім`я та по батькові позивача – ОСОБА_1 .

Розглянувши подану заяву суд не вбачає підстав для задоволення вказаної заяви.

Приписами ст. 253 КАС України встановлено, суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні (п. 1).

При цьому, суд звертає увагу заявника на наступне.

Помилка трактується, як явна неточність або не зрозуміле формулювання.

Арифметичною вважається помилка у визначенні результату підрахунку: пропуск цифри, випадкова перестановка цифр, спотворення результату обчислення у зв`язку з використанням несправної техніки.

Не є арифметичною помилкою, а отже і не може бути виправлене в порядку, передбаченому процесуальним законодавством, застосування неправильних методик підрахунку, помилкових вихідних даних для проведення арифметичних обчислень.

Описки - це помилки, зумовлені неправильним написанням слів, цифр тощо (пропуск літери, цифри, їх перестановка тощо). Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. Не є описками граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його неправильного сприймання: неправильне розташування розділових знаків, невірні відмінки слів, застосування русизмів та діалектизмів тощо.

Описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо).

З огляду на викладене суд вважає за необхідне зазначити, що суд може виправити лише ті арифметичні помилки, яких він сам припустився. Якщо такі помилки наявні в письмових доказах, такі помилки судом не виправляються.

Згідно вимог п. 3 ч. 3 ст. 44 КАС України, заявнику, як ініціатору процесу, законодавцем надано широке коло процесуальних прав щодо можливості подання заяв та клопотань, які він може використовувати на власний розсуд, не допускаючи при цьому зловживань.

Відповідно до статті 129 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Заявник просить внести виправлення у судове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.11.2020 року по справі № 420/8302/20, а саме: виправити описку по всьому тексту рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.11.2020 року по справі № 420/8302/20 шляхом зазначення повністю прізвища ім`я та по батькові позивача – ОСОБА_1 .

Як вбачається з тексту рішення суду від 02.11.2020 року, позивачем (особою, яка звернулась до суду із позовом про відновлення свого порушеного права) є ОСОБА_1 , вказане прізвище, ім`я та по батькові міститься у рішенні суду та в повному обсязі відповідає зазначенню і поданому ним адміністративному позові та доданим документам, що містяться в матеріалах справи.

При цьому, суд звертає увагу, що зазначення прізвища з ініціалами – ОСОБА_1 , не є опискою або очевидною арифметичною помилкою у розумінні приписів ст. 253 КАС України, яка підлягає виправленню, оскільки цілком відповідає ДСТУ 4163-2003 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів» (ініціали розташовують після прізвища).

Рішення суду містить всі необхідні реквізити, які були перевірені згідно вимог приписів ст. 160 КАС України під час вирішення питання про відкриття провадження по справі та внесенні у процесуальні документи по справі за підписом судді.

Щодо визначення представником ГУ ПФУ в Одеській області у поданій заяві про аналіз судового рішення, якій свідчить про наявність в його тексті неточності, суд вважає за необхідне зазначити.

Неточність це відхилення від істини, від норми, помилка; неправильність. При цьому, синонімами до цього слова є помилка (неправильність у діях, вчинках і т. ін.), хиба, погрішність, похибка, провина, ляпус, аберація, блуд, упущення, заблуд, описка, огріх (Словник української мови).

Крім того, суд звертає увагу позивача, що згідно Державного стандарту України (ДСТУ 3582:2013) встановлено загальні вимоги та правила скорочень слів в українській мові, особливі випадки скорочень. Вимоги стандарту є обов`язковими.

Правила використання скорочень та абревіатур.

Абревіатура - це складне скорочене слово.

Компоненти абревіатур визначають їхні види. Літерні (ініціальні) абревіатури складаються з початкових літер (ініціальних) букв, пишуться великими літерами.

Великими буквами абревіатури пишуться:

а) якщо абревіатура є власною назвою;

б) якщо абревіатура позначає загальну назву, але читається за назвами літер, якщо вона позначає загальну назву, читається не за назвами літер, не відмінюється.

Питання щодо наявності чи відсутності зловживання правом на подання заяви вирішується Судом у кожному конкретному випадку окремо. Проте, за загальним правилом, яке міститься у справі “Миролюбов та інші проти Латвії” (рішення від 15.09.2009), про зловживання правом у розумінні п. 3 ст. 35 Конвенції мова йде у тих випадках, коли поведінка заявника, яка явно не відповідає призначенню гарантованого Конвенцією права на звернення до Суду, порушує встановлений порядок роботи Суду або ускладнює належний перебіг розглядів справ. При цьому Суд наголошує, що визнання заяви неприйнятною з мотивів зловживання правом на подання заяви є винятковим процедурним заходом (пункти 62, 65).

З урахуванням приписів КАС України, заява про виправлення описок і очевидних арифметичних помилок у судовому рішенні, є заявою з процесуальних питань, яка повинна відповідати приписам ст. 167 КАС України, зокрема:

зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника (п. 4);

підстави заяви (клопотання, заперечення) (п. 5).

З поданої заяви вбачається посилання представником ГУ ПФУ в Одеській області (Д. Шутяк) на наявність в тексті рішення суду неточностей, які встановлені шляхом аналізу судового рішення, що виразились у не зазначені повністю ім`я та по батькові позивача по всьому тексту рішення суду.

Питання яке, просить вирішити заявник із посиланням на приписи ст. 253 КАС України, є виправлення описки, арифметичної помилки, які у вказаному рішенні по справі за зазначених обставин відсутні.

Отже, представник позивача (юрист) має достатній професійний досвід, значну юридичну обізнаність, досвід правотлумачення та правозастосування, а тому повинен бути обізнаний про критерії, які законодавчо встановлені для «описки», а тому повинен бути обізнаний про правові наслідки поданої заяви.

Вказана правова позиція щодо обізнаності юриста із вимогами процесуального законодавства висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.08.2019 року по справі №9901/118/19.

Згідно з ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно практики Європейського суду з прав людини орган влади, який не є судом держави, для виконання ч.1 ст.6 Європейської Конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, може розглядатись як “суд” у змістовному значені цього терміну (рішення у справі Срамек проти Австрії (Sramek v. Austria), п.36).

Отже “суд” може являти собою орган, заснований з метою вирішення обмеженої кількості питань, за умови, що він завжди забезпечує відповідні гарантії (рішення у справі Літгоу та інші проти Сполученого Королівства (Lithgow and Others v. United Kingdom), п.201).

Розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно, дуже послідовно (рішення у справі “Беєлер проти Італії”).

Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (рішення ЄСПЛ від 19.06.2001 у справі “Звежинський проти Польщі” (заява № 34049/96).

Приписами ст. 45 КАС України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Приписами ч. 2 ст. 19 Конституції «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Практика Європейського суду з прав людини (справи "Юрій Миколайович Іванов проти України", "Горнсбі проти Греції") говорить, що право на справедливий суд є ілюзорним, якщо судове рішення залишається невиконаним.

Відповідно до Конституції України основними засадами судочинства є: …9) обов`язковість судового рішення (ст.129), суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (ст.129-1).

Зазначені норми Конституції України знайшли своє відображення в процесуальному законодавстві України. Так, статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Примусове виконання рішення суду – згідно ч.4 ст.372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Таким законом в Україні є - Закон України «Про виконавче провадження». Примусове виконання рішень суду покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених Законом України «Про виконавче провадження» випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Невиконання судового рішення тягне за собою кримінальну, адміністративну, цивільну, дисциплінарну відповідальність та застосування штрафних санкцій.

Кримінальна відповідальність настає за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню, а також умисне невиконання службовою особою рішення Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України та умисне недодержання нею висновку Конституційного Суду України (ст. 382 КК).

Дисциплінарна відповідальність настає за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, а також за вчинок, який порочить особу як державного службовця або дискредитує заклад, установу, підприємство чи державний орган, в якому особа працює, в тому числі й за невиконання судових рішень.

Таким чином, встановлення юридичної відповідальності за невиконання судових рішень створює відповідний механізм, який дає реальну можливість судового захисту прав громадян і юридичних осіб.

З огляду на встановлене, подана представником ГУ ПФУ в Одеській області (за довіреністю Д. Шутяк) заява не містить належного обгрунтування наявності у рішенні суду описки, арифметичної помилки, яка підлягає виправленню, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 7, 14, 44, 45, 167, 253, 256, 295, 297 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви представника Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області (за довіреністю Д. Шутяк) за вхід. № ЕП/22693/20 про виправлення описки.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.

Пунктом 15.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий суддя Потоцька Н.В.