Рішення № 93297843, 03.12.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/10548/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко O.A., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 13 жовтня 2020 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фону України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою від 16 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.

30 жовтня 2020 року до суду від позивача за вх. №45700/20 надійшла заява із засвідченими копіями доказів та з належним чином оформленим адміністративним позовом (у 2-х примірниках), в якому позовні вимоги викладені в наступній редакції:

1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області, код ЄДРПОУ 20987385, щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням пільгового страхового стажу з розрахунку один рік роботи в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців, викладеної у листах-відмовах на звернення №126/Т-1 133/Т-1 від 28.03.2019 року, №1979/Т-11 від 28.08.2019 року, №2511/Т-11 від 17.10.2019 року, №5882-5726/Т-02/8-1500/20 від 15.07.2020 року;

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеської області, код ЄДРПОУ 20987385, здійснити пільгове обчислення страхового стажу позивача з розрахунку один рік роботи в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців за період з 15.02.1977 р. (наказ про прийняття на роботу №55 від 14.02.1977 р.) по 20.10.1983 рік (наказ про звільнення №258 від 18.10.1983 року) та провести перерахунок пенсії позивача, в зв`язку з обчисленням пільгового страхового стажу з розрахунку один рік роботи в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців, починаючи з дня звернення на адресу відповідача 15.03.2019 року, та провести виплату донарахованих сум.

Ухвалою від 03 листопада 2020 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у адміністративній справі. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовлено. Визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у період з 15.02.1977 року по 20.10.1983 року позивач працювала у м.Алакуртті Мурманської області у військовій частині 68049. Зазначає, що вказана місцевість прирівняна до Крайньої Півночі, однак відповідачем протиправно відмовлено позивачу у перерахунку її пенсії з урахуванням до страхового стажу вказаного періоду роботи у пільговому обчисленні.

24 листопада 2020 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за вх. №49815/20 до суду надійшов відзив на позов (а.с.65-70), в якому відповідач зазначає, що оскільки в матеріалах пенсійної справи та у трудовій книжці записи про користування пільгами, передбаченими указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» та Інструкцією про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16.12.1967 року №530/П-28, або про укладення трудового договору про роботу в районах Крайньої Півночі відсутні, період роботи з 15.02.1977 по 20.10.1983 у військовій частині 68049 (дислокація в затребуваний період - с. Алакуртті, Мурманська область) зараховано до страхового стажу в одинарному розмірі. Заробітну плату обчислено за період з 15.02.1977 по 20.10.1983 згідно архівної довідки від 15.06.2018 № 3430, виданої військовою частиною 68049 (дислокація в затребуваний період - с. Алакуртті, Мурманська область). Вказує, що позивач не надає жодних доказів наявності факту укладення ним строкового трудового договору на роботу на Крайній Півночі та у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Головним управлінням не встановлено підстав для зарахування позивачу в пільговому обчисленні (із розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців) період роботи з 15.02.1977 по 20.10.1983 у військовій частині 68049 (дислокація в затребуваний період - с.Алакуртті, Мурманська область).

Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, ознайомившись з відзивом, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та відзив, та перевіривши їх наданими з боку учасників справи доказами, судом встановлено наступне.

Відповідно до протоколу у пенсійній справі від 23.08.2011 року (а.с.77), ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 25.07.2011 року.

При цьому з протоколу та з розрахунку стажу (а.с.77 зворот) вбачається, що при призначенні позивачу пенсії було враховано загальний стаж роботи позивача 28 років 9 місяців 2 дні.

Судом встановлено, що 15 березня 2019 року позивачем було подано до Малиновського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі заяву (а.с.32), в якій просила провести перерахунок її пенсії з урахуванням архівної довідки №3430 від 15.06.2018 року про стаж і заробітну плату за період її роботи у військовій частині 68049 з 1977 року по 1983 рік, до якої додала копію такої довідки.

Так, відповідно до вказаної архівної довідки №3430 від 15 червня 2018 року, виданої філіалом центрального архіву (західний військовий округ) Міністерства оборони Російської Федерації (а.с.34, 153): «По архивным документам войсковой части 68049 (дислокация в запрашиваемый период - п. Алакуртти, Мурманская обл.) установлено, что ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , работала в указанной части:

- приказ № 55 от 14 февраля 1977 года: «§ 4: ПРОСКУРОВУ ОСОБА_3 с 15.02.77 г. зачислить в списки личного состава части и назначить на должность машиниста (кочегара) теплохозяйства с окладом заработной платы в размере 97 руб. 50 к. в месяц»;

- приказ № 258 от 18 октября 1983 года: «§ 3. Зольщицу теплохозяйства рабочую СА ОСОБА_4 с 20 октября 1983 года уволить с работы по ст. 31 КЗОТ РСФСР - по собственному желанию и выплатить денежную компенсацию за неиспользованный отпуск за период с 14 февраля 1982 года по 13 июня 1982 года».

Основание: Филиал ЦА МО РФ (ЗВО), ф. 3575, ол. 58263, д. 8, л. 328, д. 14, л. 486(об.).

Тексты приказов воспроизведены в полном соответствии с оригиналами…».

Тобто, з вказаної довідки вбачається, що ОСОБА_1 у період з 15.02.1977 року по 20.10.1983 року працювала на території с. Алакуртті Мурманської області у військовій частині 68049, що також підтверджується даними трудової книжки позивача (а.с.21-23, 86-88).

Крім цього позивачем до суду надано довідки військової частини 68049 №3 від 05.01.1982 року та від 19.10.1983 року №46 (а.с.19), відповідно до яких ОСОБА_5 живе та працює за адресою: АДРЕСА_1 та що вона дійсно у період з 15 лютого 1977 року по 19.10.1983 року працювала у військовій частині 68049 у місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі.

У відповідь на вищевказану заяву позивача Малиновським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м.Одесі 28.03.2019 року направлено лист №126/Т-1 133/Т-1 (а.с.50-51), у якому посилаючись на те, що загальний стаж роботи позивача на момент призначення пенсії становить 28 років 9 місяців 2 дні та на коефіцієнт стажу 0,28750, який з урахуванням кратності 1,35 становив 0,38813, наводячи розрахунок розміру пенсійних виплат позивача зазначив, що за документами, наявними в пенсійній справі, пенсія нараховується та виплачується вірно.

Також відповідачем у листі від 28.08.2019 року №1979/Т-11 (а.с.52-53) зазначено, що: «…Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового Договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

У Вашій трудовій книжці записи про користування пільгами, передбаченими вищевказаними нормативними актами, або про укладення трудового договору про роботу у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відсутні.

Не підтверджено користування пільгами, передбаченими вищевказаними нормативними документами і довідками, які наявні у Вашій пенсійній справі, а також долученими до звернення копіями довідок.

З огляду на зазначене, для зарахування до страхового стажу періоду роботи з 14.02.1977 по 18.10.1983 у пільговому обчисленні підстави відсутні».

Окрім цього відповідачем у листах від 17.10.2019 року №2511/Т-11 (а.с.54) та від 15.07.2020 року №5882-5726/Т-02/8-1500/20 (а.с.33) зазначено, що врахувати стаж в пільговому обчисленні можливо лише в разі наявності: копії трудового договору про роботу в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі в разі переведення, направлення чи запрошення особи; копії строкового трудового договору про роботу в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі для осіб, які прибули на роботу в ці райони за власним бажанням; довідки, виданої безпосередньо підприємством чи архівною установою, де зазначено., що саме цей працівник мав право па пільги, передбачені відповідними постановами Ради Міністрів СРСР чи Указами Президії Верховної Ради СРСР; документа, який підтверджує бронювання житла на весь період дії трудового договору за місцем постійного проживання. Також зазначено, що Оскільки в матеріалах пенсійної справи та у трудовій книжці записи про користування пільгами, передбаченими вищевказаними нормативними актами, або про укладення трудового договору про роботу в районах Крайньої Півночі відсутні, період роботи з 14.02.1977 по 18.10.1983 у військовій частині, розташованій в с. Алакуртті Мурманської області зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 в одинарному розмірі.

Позивач, не погоджуючись з відмовою у перерахунку її пенсії з урахуванням до страхового стажу періоду роботи з 14.02.1977 року по 18.10.1983 року у пільговому обчисленні як роботи в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України закріплює основоположні засади права громадян на соціальний захист і відносить до законодавчого регулювання механізм реалізації цього права (абзац сьомий пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 20 червня 2001 року № 10-рп/2001).

Суд зазначає, що Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (із змінами, внесеними Законом № 2148-VIII), далі – Закон №1058-IV, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Як вже встановлено судом, відповідачем зараховано позивачу до страхового стажу період роботи з 14.02.1977 року по 18.10.1983 року в с. Алакуртті Мурманської області, тобто в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі (що не заперечується відповідачем) в одинарному розмірі.

Відповідно до статті 1 Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року, громадяни сторін, що домовляються, які пропрацювали не менше 15 календарних років у районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію по старості (за віком): чоловіки - по досягненні 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, жінки - по досягненні 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років.

Статтею 4 цієї Угоди встановлено, що при обчисленні пенсії або частини, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, до 1 січня 1991 року, на підставі статті 1 цієї Тимчасової Угоди на території України визначення загального трудового стажу роботи, середньомісячного заробітку і розміру пенсії здійснюється згідно її законодавства.

Суд зазначає, що частиною 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з ч.4 ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до абзацу 1 пункту 5 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Абзацом 2 даного пункту визначено, що пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами (абз.3 п.5 р. XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV).

В свою чергу, умови та порядок надання пільг особам, які працювали в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до цих районів, в тому числі, питання обчислення стажу роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до цих районів, перелік районів Крайньої Півночі та місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, встановлено:

- Положенням про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року № 590;

- Указами Президії Верховної Ради СРСР: від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі»;

- Постановами Ради Міністрів СРСР: від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі»; від 10.11.1967 року № 1029 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 вересня 1967 р. «Про розширення пільг для осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі та у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (із змінами, внесеними Постановою Ради Міністрів СССР від 03.01.1983 року №12 «Про внесення змін і доповнень до Переліку районів Крайньої Півночі та місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1967 р. N 1029»);

- Постановою Президії ВЦРПС Державного Комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати від 16 грудня 1967 року № 530/П-28, якою затверджено Інструкцію про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Постановою Ради Міністрів СССР від 10.11.1967 року № 1029 (із змінами, внесеними Постановою Ради Міністрів СССР від 03.01.1983 року №12 «Про внесення змін і доповнень до Переліку районів Крайньої Півночі та місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1967 р. N 1029») затверджено «Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на які поширюється дія Указів Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року про пільги для осіб, які працюють в цих районах і місцевостях», згідно якого до місцевостей місто Кандалакша з територією, що знаходиться в адміністративному підпорядкуванні Кандалакшскої міської ради народних депутатів.

При цьому, як стверджується позивачем та не заперечується відповідачем, с.Алакуртті Мурманської області відноситься до місцевості, прирівняної до районів Крайньої Півночі та як вбачається із загальнодоступної інформації вказане село розташоване на території Кандалакського району Мурманської області.

Підпунктом «д» пункту 16 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 року № 590 визначено, що на пільгових умовах мають право на пенсію по старості: робітники і службовці, які пропрацювали не менше 15 календарних років в районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Відповідно до підп. «д» п.91 вказаного Положення, на пільгових умовах, зазначених в пункті 16 цього Положення, або в пільгових розмірах мають право на пенсію по старості: робітники і службовці, які пропрацювали не менше 15 календарних років в районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Згідно з п.92 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 року № 590 пенсії по старості на пільгових умовах відповідно до підпункту «д» пункту 16 цього Положення призначаються незалежно від місця останньої роботи, якщо не менше 15 календарних років стажу, необхідного для призначення пенсії по старості, припадає на роботи в районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років - в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, або не менше 20 календарних років в цілому припадає на роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

При цьому застосовується чинний до дня звернення за призначенням пенсії перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затверджений Радою Міністрів СРСР.

Пунктом 110 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 року № 590 встановлено, що робота в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з 1 березня 1960 р зараховується до стажу в півтора кратному розмірі за умови, якщо працівник мав право на пільги, встановлені статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Пунктом «д» статті 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» від 10.02.1960 року передбачено, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі та у місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладання ними трудових договорів про роботу цих районах на строк п`ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надаються додаткові пільги, а саме, зараховується один рік роботи в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік та шість місяців роботи при обчисленні стажу, що надає право на отримання пенсії по старості та по інвалідності.

Пільги, передбачені зазначеною статтею, надаються також особам, які прибули до районів Крайньої Півночі та у місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з власної ініціативи та уклали строковий трудовий договір про роботу в цих районах.

Пунктом 3 Постанови Ради Міністрів СРСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» визначено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожен рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 р. зараховується за два роки роботи при обчисленні стажу для отримання пенсії по старості, по інвалідності та за вислугу років, а після 1 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу для отримання пенсії по старості і по інвалідності.

Водночас, частиною 2 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» визначено, що робітникам і службовцям, які пропрацювали в районах Крайньої Півночі не менше 15 календарних років, а в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, - не менше 20 календарних років, пенсії по старості призначати чоловікам - після досягнення 55 років і жінкам – по досягненні 50 років.

При цьому, ч.3 даного Указу визначено скоротити тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», з п`яти до трьох років. Надавати зазначені пільги особам, які прибули в ці райони і місцевості за власною ініціативою, за умови укладення ними трудових договорів на строк три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.

В свою чергу, частина третя статті 3 даного Указу втратила чинність на підставі Указу Президії Верховної Ради СРСР N 5336-X від 23.07.1981 року.

Пунктом 4 Постанови Ради Міністрів СРСР від 10 лютого 1960 року № 148 доручено Державному комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати спільно з ВЦРПС видати Інструкцію про порядок надання пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Постановою Президії ВЦРПС Державного Комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати від 16 грудня 1967 року № 530/П-28 затверджено Інструкцію про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Відповідно до пункту 1 Розділу І «Загальні положення» Інструкції про порядок надання пільг, пільги, встановлені Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» та від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», надаються всім робітникам і службовцям (в тому числі місцевим жителям та іншим особам, прийнятим на роботу на місці) державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, що знаходяться в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Пільги надаються на територіях, включених до складу районів, передбачених Переліком районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1967 р N 1029 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», за адміністративно-територіальним поділом на 10 листопада 1967 року.

Згідно з п.2 даної Інструкції, пільги, передбачені статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року та статтею 3 Указу від 26 вересня 1967 року, надаються додатково працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни (включаючи осіб, які прибули з власної ініціативи), при умові укладення ними трудових договорів, про роботу в цих районах і місцевостях на термін три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.

Пунктом 42 розділу VI «Пільги при призначенні державних пенсій» Інструкції про порядок надання пільг, всім робітникам і службовцям, які пропрацювали в районах Крайньої Півночі не менше 15 календарних років. а в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, або в цілому в зазначених місцевостях і в районах Крайньої Півночі не менше 20 календарних років, пенсії по старості призначаються: чоловікам - після досягнення 55 років при загальному стажі роботи не менше 25 років; жінкам – за досягненні 50 років при загальному стажі роботи не менше 20 років, незалежно від місця останньої роботи, а також місця і часу звернення за пенсією.

Обчислення 15 і, відповідно, 20 календарних років роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, проводиться за правилами, встановленими Положенням про порядок призначення та виплати державних пенсій.

Згідно з пп.а) п.43 розділу VI «Пільги при призначенні державних пенсій» Інструкції про порядок надання пільг, загальний стаж роботи, що дає право на отримання пенсії обчислюється за період роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі в наступному порядку: пенсії за віком та по інвалідності - за період з 1 березня 1960 р один рік роботи зараховується за один рік і шість місяців роботи особам, зазначеним у пунктах 2, 3 і 4 цієї Інструкції.

Як вже зазначалось судом, пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами (абз.3 п.5 р. XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV).

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

При цьому, відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, за період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Системний аналіз вказаних положень дає підстави дійти висновку, що достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) є сукупність наступних обставин: 1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях; 2) поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії ВР СРСР від 10.02.1960 та від 29.09.1967 та Постановою № 148.

При цьому, основним документом, підтверджуючим факт роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях є її трудова книжка, а також ці обставини можуть підтверджуватися й іншими документами, зокрема, архівною довідкою.

Крім того, у п. 2 Розділу 1 Інструкції № 530/П-28 чітко вказано, що пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26.09.1967, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору.

Вказана позиція узгоджується з позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 21.08.2019 року у справі №750/1717/16-а.

Як вже зазначено судом, з копій трудової книжки позивача, архівної довідки №3430 від 15 червня 2018 року, виданої філіалом центрального архіву (західний військовий округ) Міністерства оборони Російської Федерації та довідок військової частини 68049 №3 від 05.01.1982 року та від 19.10.1983 року №46 вбачається, що ОСОБА_1 працювала з 15.02.1977 року по 20.10.1983 року у військовій частині 68049, що знаходилась на території с.Алакуртті Мурманської області, яке віднесено до місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

У постанові Верховного Суду від 18.06.2020 року по справі №537/1415/17 суд касаційної інстанції зазначив, що з огляду на вищенаведені норми права, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 302/662/17-а, від 18 грудня 2018 року у справі № 263/13671/16-а, від 10 січня 2019 у справі № 352/1612/15а (2а/352/70/15), від 10 вересня 2019 року у справі № 348/2208/16-а.

Відповідно до ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно з ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи встановлені судом обставин та висновки, суд вважає, що дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням пільгового страхового стажу з розрахунку один рік роботи в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців, викладеної у листах №1979/Т-11 від 28.08.2019 року, №2511/Т-11 від 17.10.2019 року та №5882-5726/Т-02/8-1500/20 від 15.07.2020 року, є протиправними.

Таким чином, вимога позивача про визнання протиправними дії відповідача підлягає задоволенню шляхом визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області щодо відмови ОСОБА_1 , викладеної у листах №1979/Т-11 від 28.08.2019 року, №2511/Т-11 від 17.10.2019 року та №5882-5726/Т-02/8-1500/20 від 15.07.2020 року, у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням пільгового стажу роботи позивача в період з 15.02.1977 року по 20.10.1983 року в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців.

При цьому у частині вимог позивача щодо визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області щодо відмови ОСОБА_1 , викладеної у листі №126/Т-1 133/Т-1 від 28.03.2019 року, у проведенні перерахунку пенсії слід відмовити, оскільки з такого листа не вбачається, що позивачу було відмовлено у перерахунку її пенсії, а зміст листа носить інформативний характер.

Вирішуючи позовну вимогу щодо зобов`язання зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області здійснити пільгове обчислення страхового стажу позивача з розрахунку один рік роботи в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців за період з 15.02.1977 р. (наказ про прийняття на роботу №55 від 14.02.1977 р.) по 20.10.1983 рік (наказ про звільнення №258 від 18.10.1983 року) та провести перерахунок пенсії позивача, в зв`язку з обчисленням пільгового страхового стажу з розрахунку один рік роботи в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців, починаючи з дня звернення на адресу відповідача 15.03.2019 року, та провести виплату донарахованих сум, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1.7 Порядку №22-1 днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.

Відповідно до ч.4 ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:

- у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;

- у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Відповідно до ч.5 ст.45 Закону документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Отже, за наявності законодавчо визначених підстав для перерахування пенсії у зв`язку із підвищенням, особі здійснюється перерахунок призначеної пенсії з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно.

З матеріалів справи вбачається, що позивач вперше звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, за результатами розгляду якої не було прийнято рішення по суті – 15.03.2019 року.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного судом, перерахунок призначеної позивачу пенсії має бути здійснений відповідачем саме з 01.04.2019 року (з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернулася за перерахунком пенсії).

Отже, враховуючи вищевикладене, з урахуванням ч.2 ст.9 КАС України з метою повного захисту прав та інтересів позивача суд вважає за доцільне вищевказану вимогу ОСОБА_1 задовольнити шляхом:

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати стаж роботи ОСОБА_1 за період з 15.02.1977 року по 20.10.1983 року в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, в пільговому обчисленні, з розрахунку один рік роботи в районах Крайньої Півночі в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 01 квітня 2019 року здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням стажу роботи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі у період 15.02.1977 року по 20.10.1983 року, у пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців, із врахуванням раніше виплачених сум пенсії.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, позовна заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що, позивачем за подачу даного адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 1681,60 грн. згідно квитанції №ПН2457 від 06 жовтня 2020 року (а.с.8).

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 9, 10, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області щодо відмови ОСОБА_1 , викладеної у листах №1979/Т-11 від 28.08.2019 року, №2511/Т-11 від 17.10.2019 року та №5882-5726/Т-02/8-1500/20 від 15.07.2020 року, у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням пільгового стажу роботи позивача в період з 15.02.1977 року по 20.10.1983 року в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати стаж роботи ОСОБА_1 за період з 15.02.1977 року по 20.10.1983 року в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, в пільговому обчисленні, з розрахунку один рік роботи в районах Крайньої Півночі в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням стажу роботи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі у період 15.02.1977 року по 20.10.1983 року, у пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців, із врахуванням раніше виплачених сум пенсії.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ).

Відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385)

Суддя Вовченко O.A.