Рішення № 93297701, 27.11.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2020 року справа №380/4899/20

зал судових засідань №7

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Братичак У.В.,

секретар судового засідання Тронка О.В.,

за участю представників сторін:

позивача Билень Т.Я.,

відповідача Несторовича Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування вимоги, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулася з позовною заявою до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: вул.Стрийська, 35, м.Львів, 79003, код ЄДРПОУ: 43143039), в якій просить скасувати вимогу від 06.11.2019 №Ф-6291-54У.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що контролюючий орган на підставі даних інтегрованої картки сформував їй вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2019 №Ф-6291-54У, відповідно до якої ГУ ДПС у Львівській області вимагає сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 26 539,26 грн. Позивач вважає таку вимогу протиправною та такою, що підлягає скасуванню. При цьому, зазначає, що в розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 вона є застрахованою особою, і єдиний внесок за неї регулярно нараховував та сплачував роботодавець, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску нею як особою, що не здійснює підприємницьку діяльність. Відтак, вважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) не відповідає встановленим у ч.2 ст.2 КАС України критеріям правомірності та обґрунтованості, порушує її права та законні інтереси. Просить позов задовольнити.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2019 №Ф-6291-54У сформовано відповідно до вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Тому, вважає, що контролюючий орган діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений ч.2 ст.19 КУ, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Ухвалою судді від 14.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 25.08.2020 розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування вимоги постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Протокольною ухвалою суду від 09.11.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, з підстав викладених у позовній заяві, просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 з 29.03.2013 була зареєстрована у Стрийській об`єднаній державній податковій інспекції як фізична особа-підприємець, про що внесено запис №241700000000006211.

Згідно облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів, станом на 31.10.2019 року, заборгованість ОСОБА_1 (РНОКГПП - НОМЕР_1 ), по єдиному внеску (код класифікації доходів бюджету 71040000) становила 26539,26 грн. Заборгованість виникла за рахунок несплати єдиного внеску за 2017 рік в сумі 8448 грн. (розмір мінімального страхового внеску у 2017 році 704 грн.), за 2018 рік - 9828,72 грн. (розмір мінімального страхового внеску у 2018 році 819,06 грн.), за 2019 рік - 8 262,54 грн. (розмір мінімального страхового внеску у 2019 році 918,08 грн.).

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 остання була працевлаштована з 2011 року по сьогодні як найманий працівник, та відповідно єдиний соціальний внесок за неї сплачували роботодавці.

Окрім того, згідно довідки ТзОВ «ЕПІЦЕНТР К» Будівельно-господарський гіпермаркет «ЕПІЦЕНТР К» м.Стрий №1267 від 19.06.2020 ОСОБА_2 з 01.08.2013 працювала касиром торговельного залу відділу кас "Будівельно-господарського гіпермаркету «ЕПІЦЕНТР К» м.Стрий ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» (.наказ № 145 від 01.08.2013 р.), з 01.07.2014 р. фахівцем відділу безготівкового розрахунку "Будівельно- господарського гіпермаркету «ЕПІЦЕНТР К» м.Стрий ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» (наказ № 75/2 від 01.07.2014 р.), з 14.11.2014 р. заступником начальника відділу по замовленнях відділу “Сантехніка” "Будівельно-господарського гіпермаркету «ЕПІЦЕНТР К» м.Стрий ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» (наказ № 146 від 14.11.2014 р.), з 01.10.2015 р. адміністратором відділу інформації “Будівеліщо-господарського гіпермаркету «ЕПІЦЕНТР К» м.Стрий ТОВ Епіцентр К” (наказ № 180-к від 01.10.2015.), з 01.09.2016 р. фахівцем відділу комплектації "Будівельно- господарського гіпермаркету «ЕПІЦЕНТР К» м.Стрий ТОВ “Епіцентр К” (наказ № 152-к від 0і.09.2016 р.), з 24.02.2017 р, фахівцем відділу комплектації за сумісництвом “Будівельно-господарського гіпермаркету «ЕПІЦЕНТР К» м.Стрий” ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» (наказ № 30-к від 23,02.2017 р.), з 15.06.2017 р. фахівцем відділу комплектації “Будівельно-господарського гіпермаркету «ЕПІЦЕНТР К» м.Стрий” ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» (наказ № 105-к від 14.06.2017 р.), з 01.04.2019 р. провідним фахівцем відділу комплектації “Будівельно-господарського гіпермаркету м.Стрий ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» (наказ № 42-к від 29.03.2019 р), з 01.06.2019 р. (наказ №279-к від 31.05.2019 р.) по даний час працює провідним фахівцем відділу комплексного продажу “Будівельно-господарського гіпермаркету «ЕПІЦЕНТР К» м.Стрий” ТОВ «ЕПІЦЕНТР К».

06.11.2019 Головним управлінням ДПС у Львівській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6291-54У, якою відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» ОСОБА_1 зобов`язано сплатити недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 26 539,26 грн.

Згідно з повідомленням про проведення реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця 01.06.2020 внесено запис №24170060003006211 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 .

Позивач, вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6291-54У від 06.11.2019 протиправною та такою, що підлягає скасуванню, звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Так, відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робите те, що не передбачено законодавством.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до п.41.1. ст.41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI)

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Статтею 6 Закону №2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок.

До вказаного Закону №2464-VI Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017 були внесені зміни, які запровадили, серед іншого, сплату єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, у сумі, що не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, незалежно від отримання доходу (прибутку) у місяці нарахування єдиного внеску.

Відповідно до статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску, є, зокрема: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону).

Пункт 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI передбачає, що для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дано визначення поняттю «працівник» - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону".

Згідно із абз.2 п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до абз.1 п.1 та п.3 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у п. 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у п. 4 ч.1 ст.4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

У той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 04.12.2019 у справі № 440/2149/19 адміністративне провадження №К/9901/28514/19.

Верховним Судом у цій справі сформовано правовий висновок, згідно з яким особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником.

При цьому, така позиція в подальшому неодноразово підтримувалася Верховним Судом у постановах, ухвалених в інших справах, зокрема в постанові від 05.03.2020 у справі №824/509/19-а, від 06.05.2020 у справі №400/1622/19, від 10.06.2020 у справі №120/1918/19а.

В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Із аналізу правового висновку Верховного суду від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19 судом слідує, що фізична особа-підприємець звільняється від сплати єдиного внеску, коли нею підприємницька діяльність не здійснюється, дохід від такої діяльності не отримується та вказана особа перебуває у трудових відносинах та за неї єдиний внесок сплачує роботодавець.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд звертає увагу, що позивач протягом періоду, за який контролюючим органом нараховано недоїмку, перебував у трудових відносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕПІЦЕНТР К», що відповідачем не заперечується та підтверджується довідкою ТзОВ «ЕПІЦЕНТР К» Будівельно-господарський гіпермаркет «ЕПІЦЕНТР К» м.Стрий №1267 від 19.06.2020.

Таким чином, обов`язок зі сплати єдиного внеску за ОСОБА_1 у період з 2017 по 2019 рік покладався на її роботодавця – Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕПІЦЕНТР К» та дотримання якого не є предметом розгляду даної справи.

Доказів фактичного здійснення позивачем підприємницької діяльності відповідачем суду не надано.

Таким чином, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач у період, за який відповідачем оскаржуваним рішенням нараховано недоїмку, був зареєстрований підприємцем, однак підприємницьку діяльність фактично не здійснював, перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕПІЦЕНТР К», яке було відповідальним за нарахування та сплату єдиного внеску за своїх працівників.

Водночас, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувану вимогу, діяв поза межами повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому вимога Головного управління ДПС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2019 №Ф-6291-54У в сумі 26 539,26 грн, є протиправною, та підлягає скасуванню.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо судових витрат, то відповідно до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такі відшкодовуються позивачу в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Львівській області від 06.11.2019 №Ф-6291-54У про сплату боргу (недоїмки) в сумі 26 539,26 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (вул.Стрийська, 35, м.Львів, 79003, код ЄДРПОУ: 43143039) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення виготовлено 04 грудня 2020 року.

Суддя Братичак Уляна Володимирівна