Рішення № 93297541, 03.12.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

03 грудня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4486/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Шембелян В.С., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення виконавчого збору,-

ВСТАНОВИВ:

18 листопада 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в якій просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Антонової В.Є. від 26.10.2020 про відкриття виконавчого провадження № 63185804, в частині стягнення з боржника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії виконавчого збору у розмірі 20000,00 гривень.

В обгрунтування заявлених вимог зазначено, що 06.11.2020 на адресу позивача надійшла оскаржена постанова від 26.10.2020 про відкриття виконавчого провадження № 63409801.

Як зазначено у постанові, підставою відкриття виконавчого провадження є виконавчий лист № 360/1834/20, виданий 19.10.2020 Луганським окружним адміністративним судом про зобов`язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з органів внутрішніх справ 06 листопада 2015 року.

Згідно з п. 3 постанови від 26.10.2020 про відкриття виконавчого провадження № 63409801 з ГУМВСУ в Луганській області в особі ліквідаційної комісії стягнуто виконавчий збір у розмірі 20000 гривень.

При цьому позивач зазначив, що 30.10.2020 платіжним дорученням № 29 від 29.10.2020 на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17.06.2020 у справі № 360/1834/20, ОСОБА_1 було перераховано грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 рік в сумі 3177,93 грн (три тисячі сто сімдесят сім грн 93 коп). Тобто рішення було виконано до отримання постанови про виконавче провадження, що свідчить про добровільне виконання рішення суду в справі № 360/1834/20.

На думку позивача, у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору, оскільки державний виконавець не проводив дій щодо забезпечення примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за виконавчим листом № 360/1834/20, виданим 19.10.2020 Луганським окружним адміністративним судом і рішення суду було виконано добровільно.

30.11.2020 від відповідача надійшов відзив на позов (а.с.23-28), в якому зазначено, що 26.10.2020 на виконання до Відділу надійшов виконавчий лист Луганського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 № 360/1834/20 Разом з виконавчим листом було подано заяву стягувача від 21.10.2020 про примусове виконання рішення.

26.10.2020 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 63409801.

Враховуючи вимоги ч.5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», у постанові про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем було вказано про стягнення з боржника виконавчого збору за виконання рішення немайнового характеру.

Листом від 12.11.2020 № 75/165 боржник повідомив, що 30.10.2020 платіжним дорученням № 29 від 29.10.2020 стягувачу ОСОБА_1 було перераховано грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 рік в сумі 3 177, 93 грн. До листа додано копію платіжного доручення від 29.10.2020 № 29.

При цьому відповідач зазначив у відзиві, що зі змісту листа боржника неможливо встановити, чи виконано рішення фактично та в повному обсязі згідно з виконавчим документом. А саме: незрозумілим є чи було нараховано та виплачено ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з органів внутрішніх справ 06 листопада 2015 року. Тому на адресу боржника було надіслано вимогу щодо необхідності надання державному виконавцю інформації щодо повного та фактичного виконання рішення, а саме: належного нарахування та виплати стягувачу сум, розрахованих саме з з грошового забезпечення станом на день звільнення з органів внутрішніх справ 06 листопада 2015 року.

На думку відповідача, дії відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) є правомірними та відповідають нормам Закону України “Про виконавче провадження”.

Ухвалою суду від 23.11.2020 відкрито провадження у справі та призначено відкрите судове засідання на 03.12.2020 (а.с.18-19).

Суд розглядає справу в письмовому провадженні на підставі положень статті 205 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив такі обставини справи.

За відомостями програми "Діловодство спеціалізованого суду" рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 17.06.2020, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2020 у справі № 360/1834/20 позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з органів внутрішніх справ 06 листопада 2015 року.

Зобов`язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з органів внутрішніх справ 06 листопада 2015 року.

Постанова Першого апеляційного адміністративного суду у справі № 360/1834/20 надійшла на адресу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії 20.10.2020 за вх. № 8150 (а.с.12).

Листом від 22.10.2020 № 9/287 ГУМВСУ у Луганській області повідомило ОСОБА_1 про те, що йому нараховано грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 рік в сумі 3177,93 грн та вказана сума буде йому перерахована протягом 5 робочих днів (а.с.10).

30.10.2020 платіжним дорученням № 29 від 29.10.2020 на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17.06.2020 у справі № 360/1834/20, ОСОБА_1 було перераховано грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 рік в сумі 3177,93 грн (три тисячі сто сімдесят сім грн 93 коп.) (а.с.14).

26.10.2020 державним виконавцем винесено оскаржену постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 63409801 щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 у справі № 360/1834/20 про зобов`язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з органів внутрішніх справ 06 листопада 2015 року та зобов`язано боржника Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії виконати рішення суду протягом 10 днів. У п. 3 постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 63409801 державний виконавець зазначив про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 20000,00 грн (а.с. 31-33).

Також судом встановлено, що 26.10.2020 державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 20000,00 грн (а.с.40).

Оскаржену постанову про відкриття виконавчого провадження позивач отримав 06.11.2020 (а.с.8-9).

Листом від 12.11.2020 № 75/165 Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії повідомило державного виконавця, що 30.10.2020 платіжним дорученням № 29 від 29.10.2020 ОСОБА_1 було перераховано грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 рік в сумі 3177, 93 грн. До листа додано копію платіжного доручення від 29.10.2020 № 29 (а.с.13, 42).

26.11.2020 за вих. № 14786 державним виконавцем боржнику направлено вимогу щодо стану виконання рішення, у якій зазначено про необхідність надання уточненої інформації щодо повного та фактичного виконання рішення суду (а.с.45-46).

Не погодившись з постановою про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення виконавчого збору Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії оскаржила її в судовому порядку.

Суд вирішує справу на підставі таких вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) передбачено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Статтею 26 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Згідно зі статтею 27 вказаного Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Положеннями вказаної статті визначено виключний перелік підстав, за яких виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Крім того, пунктом 1 частини п`ятої вказаної статті передбаччено, що виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню.

За змістом частини п`ятої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що про стягнення виконавчого збору обов`язково має бути зазначено в постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору.

Частинами 2 та 3 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Як встановлено судом, виконавчий лист від 19.10.2020 у справі № 360/1834/20 видано за рішенням суду, виконання якого передбачає нарахування та виплату певної суми на користь стягувача, яка протиправно не була нарахована та виплачена йому своєчасно (борг установи, якій підлягає поверненню). Зазначене свідчить про те, що за вказаним листом необхідно виконати рішення суду майнового характеру (хоча в ньому не зазначено певну суму, що підлягає сплаті), отже розмір виконавчого збору, визначений в оскарженій постанові як за виконання рішення немайнового характеру, є невірним.

Аналіз норми частини п`ятої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" свідчить про те, що вказана норма не вимагає визначення певної суми виконавчого збору, що підлягає стягненню в постанові про відкриття виконавчого провадження. Тому правильним є зазначення в такій постанові, що з боржника буде стягнуто виконавчий збір в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону, а саме: у розмірі 10 відсотків фактично виплаченої суми стягувачу (навіть без визначення певної суми виконавчого збору).

Відповідно до частини 9 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з вимогами пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Таким чином, виконавчий збір не стягується, якщо рішення суду фактично виконано за виконавчим документом до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Враховуючи ту обставину, що рішення суду у справі № 360/1834/20 набрало чинності з дня ухвалення постанови Першим апеляційним адміністративним судом - 06.10.2020, до 26.10.2020 у боржника було достатньо часу для виконання рішення суду в добровільному порядку. Оскільки рішення суду не було виканано боржником до до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження підстави для нестягнення виконавчого збору відсутні.

Однак, суд зазначає, що остаточний розмір суми виконавчого збору, що підлягає стягненню (в певній сумі) державний виконавець має визначити за результатом фактичного виконання зазначеного рішення після того, як пересвідчиться, що виконання такого рішення відбулося в повному обсязі.

Зазначене відповідає вимогам ч.3 ст.40 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Судом же встановлено, що 26.10.2020 державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 20000,00 грн (а.с.40). Зазначена постанова містить посилання на вимоги ст.40 Закону України "Про виконавче провадження", отже мала бути прийнята за наслідками закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа. Однак, як вбачається з відзиву та вимоги державного виконавця від 26.11.2020 за вих. № 14786, він ще не пересвідчився в тому, що рішення суду виконано в повному обсязі, оскільки боржник не надав йому обгрунтування розміру нарахованої та виплаченої стягувачу суми. Отже, підстав для прийняття постанови про стягнення суми виконавчого збору в порядку ст.40 вказаного Закону у державного виконавця на день відкриття виконавчого провадження не було, тим паче, що розмір виконавчого збору в цій постанові також визначено невірно як за виконання рішення немайнового характеру.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач дійсно порушив права позивача, неправильно визначивши розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню в постанові про відкриття виконавчого провадження № 63409801 від 26.10.2020 та безпідставно прийняв постанову про стягнення виконавчого збору від 26.11.2020.

Встановлені судом обставини (а саме, що виконавчий збір в межах виконавчого провадження підлягає стягненню, однак в іншому розмірі, точну суму якого має визначити деравний виконавець за наслідками закінчення виконавчого провадження) свідчать про необхідність часткового задоволення позовних вимог, а також наявність підстав для захисту прав позивача з виходом за межі позовних вимог та скасування простанови про стягнення виконавчого збору.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 4 Закону України “Про судовий збір” визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою сплачується судовий збір в розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 01 січня 2020 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2102,00 грн.

Тобто, за одну вимогу немайнового характеру позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Оскільки суд за результатами розгляду справи дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне присудити до стягнення в дохід Державного бюджету України судового збору у розмірі по 1051,00 грн з кожної сторони у справі.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення виконавчого збору задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Антонової В.Є. про відкриття виконавчого провадження ВП № 63185804 від 26 жовтня 2020 року - в частині визначення розміру виконавчого збору, що підлягає стягненню з боржника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії в сумі 20000,00 гривень.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Антонової В.Є. від 26 жовтня 2020 року ВП № 63185804 про стягнення виконавчого збору в сумі 20000,00 гривень з боржника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за необгрунтованістю.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (код ЄДРПОУ 43315445, 61002, Харківська область, м. Харків, Київський район, вул. Ярослава Мудрого, буд. 16) в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 1051,00 грн (одна тисяча п`ятдесят одна гривня 00 коп.).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (код ЄДРПОУ 08592129, 93406, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Партизанська, буд. 16) в дохід Державного бюджету України в сумі 1051,00 грн (одна тисяча п`ятдесят одна гривня 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.С. Шембелян