Рішення № 93297321, 04.12.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2020 р. справа № 300/3029/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Микитюка Р.В., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі також, позивач, ОСОБА_1 ), 30.10.2020 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі також, відповідач), в якому просить суд визнати протиправною відмову, оформлену у вигляді листа 3202-3168/Г-02/8-0900/20 від 13.10.2020 щодо відмови у здійсненні розрахунку та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати та зобов`язати відповідача здійснити розрахунок та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на підставі постанови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23.02.2011 №0907/2-а-5483/11, за період з 01.01.2011 по 22.07.2011 включно в розмірі 35924,84 грн. по день фактичної виплати пенсії, а саме по 30.09.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відмова відповідача у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є протиправною, оскільки таке право передбачено Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".

Відповідач направив відзив на позов, який надійшов на адресу суду 23.11.2020 за вих. №0900-0803-8/21809 від 18.11.2020. У даному відзиві на позов відповідач проти позову заперечив, зазначив, що постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23.02.2011 по справі №0907/2-а-5483/11 зобов`язано управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську нарахувати державну та щомісячну додаткову пенсії ОСОБА_1 , як інваліду II групи, захворювання пов`язане з наслідками аварії на ЧАЕС відповідно до ст. ст. 49, 50, ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 01.01.2011 виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленому Законом України про Державний бюджет України на відповідні роки та виплатити йому невиплачену суму. Позивач звертався до управління ДВС щодо виконання рішення суду відповідно до постанови КМУ №440 від 03.09.2014 та 30.09.2020 позивачу було проведено виплату Державною казначейською службо України у розмірі 35924,84 грн. Оскільки, виплату позивачу нарахованих коштів було здійснено Державною казначейською службою України, безпідставним є вимога про зобов`язання Головного управління провести нарахування компенсації за порушення строків виплати нарахованих сум пенсії на виконання рішення суду. Зауважив, що основною умовою для виплати компенсації є порушення органом Пенсійного фонду строків виплати нарахованої пенсії. Терміни виплати розміру пенсії позивачу не порушено. Просив в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі (а.с.35-38).

26.11.2020 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с.43-45).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.11.2020 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) (а.с. 29-30).

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив. Враховуючи, що приписами частини 3 статті 263 КАС України сторони позбавлені права подання відповіді на відзив та заперечення, пояснення, міркування та аргументи, викладені позивачем у відповіді на відзив не можуть бути предметом дослідження судом при розгляді та вирішенні даної справи.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Івано-Франківським МУВС МВС в Івано-Франківській області 03.06.1999. Згідно з копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 від 13.09.2011, ОСОБА_1 має статус інваліда ІІ групи, згідно з копією посвідчення серії НОМЕР_3 від 25.01.2018 позивач є інвалідом I групи та згідно посвідчення серії НОМЕР_4 від 11.04.2019 позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (категорія 1) (а.с.22-27).

З 01.01.2011 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

Судом встановлено, що постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23.02.2011 у справі №0907/2-а-5483/11 визнано протиправними дії Управління пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії по інвалідності ОСОБА_1 згідно ст. ст. 49, 50, 54, 67, 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком. Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську нарахувати державну та щомісячну додаткову пенсії ОСОБА_1 , як інваліду ІІ групи, захворювання пов`язане з наслідками аварії на ЧАЕС відповідно до ст. ст. 49, 50, ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01 січня 2011 року виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленому Законом України про Державний бюджет України на відповідні роки, та виплатити йому невиплачену суму (а.с.11-13).

Дана постанова набрала законної сили 11.04.2012, згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду, якою апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області залишено без задоволення, а постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23.02.2011 у справі №2а-5483/11/0907 за позовом ОСОБА_1 - залишено без змін (а.с.14-18).

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання рішення суду Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську здійснило перерахунок пенсії позивачу та нарахувало суму недоотриманої державної та додаткової пенсії позивачу за період з 01.01.2011 по 22.07.2011, однак виплату не було проведено, що підтверджується повідомленням УПФУ від 02.01.2013 №221/Г-8 (а.с.19).

Через тривале невиконання постанови суду позивач звернувся до Європейського суду з прав людини (справа Юрій Миколайович Іванов проти України, заява №53449/13 приєднана до Бурмич та інші проти України (№46852/13 та ін.)) (а.с.20).

На виконання постанови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23.02.2011 №0907/2-а-5483/11, позивачу 30.09.2020 погашено заборгованість по виплаті йому пенсії та на його поточний рахунок згідно з банківською випискою від 02.10.2020 було проведено безготівкове зарахування доплати пенсії в загальній сумі 35924,84 грн. (а.с.21).

02.10.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про здійснення розрахунку та виплати йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії (а.с.7).

Листом №3202-3168/Г-02/8-0900/20 від 13.10.2020 Головне управління пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повідомлено позивача про те, що відповідно до п. 20 "Порядку погашення заборгованості за рішенням суду, виконання яких гарантується державою", затвердженого постановою КМУ №440 від 03.09.2014, погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (а.с.8-10).

Позивач вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не були враховані та виконані вимоги п.2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", де вказано, що "Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом".

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Ст.46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Строки виплати пенсії встановлені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2013 року №1058-IV.

Згідно з ч.1 ст.47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок № 159).

Відповідно до ст.1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Відповідно до п.3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст.2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати" та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №522/5664/17, від 21 червня 2018 року у справі №523/1124/17, від 03 липня 2018 року у справі №521/940/17, від 05 жовтня 2018 року у справі №127/829/17, від 12 лютого 2019 року у справі №814/1428/18, від 08 серпня 2019 року у справі № 638/19990/16-а.

Відповідно до п.5 ст. 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі Федоренко проти України (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути існуючим майном або виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи законними сподіваннями отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch - United Kingdom № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини Фон Мальтцан та інші проти Німеччини). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" №71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції"). "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 у справі Ганс-Адам ІІ проти Німеччини"). "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копецький проти Словаччини").

У даному випадку легітимні сподівання позивача на отримання пенсійний виплат передбачені чинними нормами Законів України, тобто вони є конкретними. Таким чином, на них поширюється режим "існуючого майна".

Європейський суд з прав людини у рішенні від 26 червня 2014 року у справі "Суханов та Ільченко проти України" зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 35).

За змістом судової практики Європейського суду з прав людини захист законних сподівань (очікувань) є одним з аспектів правової визначеності.

Принцип законного очікування спрямований на те, щоб у випадках, коли особа переконана, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до норм правової системи, забезпечити захист цих очікувань.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23.02.2011 у справі №0907/2-а-5483/11 визнано протиправними дії Управління пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії по інвалідності ОСОБА_1 згідно ст. ст. 49, 50, 54, 67, 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком. Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську нарахувати державну та щомісячну додаткову пенсії ОСОБА_1 , як інваліду ІІ групи, захворювання пов`язане з наслідками аварії на ЧАЕС відповідно до ст. ст. 49, 50, ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01 січня 2011 року виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленому Законом України про Державний бюджет України на відповідні роки, та виплатити йому невиплачену суму (а.с.11-13).

Дану постанову залишено в силі ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2012 (а.с.14-18).

Матеріалами справи стверджується, що 30 вересня 2020 року відповідач перевів на пенсійний рахунок ОСОБА_1 35924,84 грн після проведеного перерахунку пенсії позивача за період з 01 січня 2011 року по 22 липня 2011 року відповідно до судових рішень по справі №2а-5483/11/0907 (а.с.21).

Враховуючи те, що відповідачем у період з 01 січня 2011 року по 22 липня 2011 року пенсія позивачу виплачувалася у меншому розмірі, що встановлено судовими рішеннями у справі №2а-5483/11/0907, і суму утриманої та невиплаченої пенсії відповідач виплатив ОСОБА_1 лише 30 вересня 2020 року, тому позивач має право на отримання компенсації, передбаченої ст.2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати".

Відповідно до ч. 1 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, визначені повноваження суду при вирішенні справи. Так, зазначеною нормою законодавства передбачено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

За приписами ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень (п.1); визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (п. 2); визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (п. 3); визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (п. 4); встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень (п.5); прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (п.6); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (п. 10).

Приписами ч. 3 зазначеної норми передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Крім того, згідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Отже, суд може прийняти постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тобто, спосіб захисту має враховувати суть правопорушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем.

Відповідно до правової позиції палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові № 9/175-04 від 24.01.2006 р., суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 244-2 КАС України (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" №192 від 12.02.2015 року) висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов`язковим для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Отже, з огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що належним способом відновлення порушеного права позивача, а також із метою усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах, є протиправна відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області оформлена листом №3202-3168/Г-02/8-0900/20 від 13.10.2020 у здійсненні розрахунку та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на підставі постанови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської від 23.02.2011 у справі №2а-5483/11/0907, за період з 01.01.2011 по 22.07.2011 включно в розмірі 35924,84 грн. по день фактичної виплати пенсії, а саме по 30.09.2020, та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити розрахунок та виплату ОСОБА_1 , компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 року №2050-ІІІ, яка була нарахована та виплачена на підставі постанови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської від 23.02.2011 у справі №2а-5483/11/0907, за період з 01.01.2011 по 22.07.2011 включно в розмірі 35924,84 грн. по день фактичної виплати пенсії, а саме по 30.09.2020.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо посилання відповідача у відзиві на позов на постанову Верховного Суду у справі №818/700/17, то суд вказує на те, що висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15.06.2018 за результатом розгляду справи №818/700/17, стосуються іншого правового регулювання спірних правовідносин. За обставин цієї справи позивач просить суд визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, оформлену у вигляді листа 3202-3168/Г-02/8-0900/20 від 13.10.2020 щодо відмови у здійсненні розрахунку та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати та зобов`язати відповідача здійснити розрахунок та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на підставі постанови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської від 23.02.2011 №0907/2-а-5483/11, за період з 01.01.2011 по 22.07.2011 включно в розмірі 35924,84 грн. по день фактичної виплати пенсії.

Щодо розподілу судових витрат у справі.

Згідно з копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 від 13.09.2011, ОСОБА_1 має статус інваліда ІІ групи, згідно з копією посвідчення серії НОМЕР_3 від 25.01.2018 позивач є інвалідом I групи та згідно посвідчення серії НОМЕР_4 від 11.04.2019 позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (категорія 1) (а.с. 26). Відповідно до пунктів 9, 10 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору. З огляду на те, що позивач не поніс судових витрат по сплаті судового збору чи інших витрат, керуючись частинами 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про те, що відсутні підстави для розподілу судових витрат.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) оформлену листом від 13.10.2020 №3202-3168/Г-02/8-0900/20 у здійсненні розрахунку та виплаті ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на підставі постанови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської від 23.02.2011 у справі №2а-5483/11/0907, за період з 01.01.2011 по 22.07.2011 включно в розмірі 35924,84 грн. по день фактичної виплати пенсії, а саме по 30.09.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) здійснити розрахунок та виплату ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована та виплачена на підставі постанови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської від 23.02.2011 у справі №2а-5483/11/0907 за період з 01.01.2011 по 22.07.2011 включно в розмірі 35924,84 грн. по день фактичної виплати пенсії, а саме по 30.09.2020.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 ;

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, адреса: вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088.

Суддя Микитюк Р.В.