Рішення № 93297003, 03.12.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 року м. Житомир справа № 240/14409/20

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Капинос О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського обласного військового комісаріата про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

Визнати протиправними дії Житомирського обласного військового комісаріату які полягають у не застосуванні пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" при обчисленні починаючи з 01.03.2018 по 06.03.2020 року включно розмірів мого посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 07.12.2017 року №2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік" на 01.01.2018, Законом України від 23.11.2018 року № 2629-УІІІ "Про Державний бюджет України на 2019 рік" на 01.01.2019, та встановленого Законом України від 14.11.2019 року № 294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01.01.2020.

Зобов`язати Житомирський обласний військовий комісаріат провести перерахунок та доплатити мені за період з 01.03.2018 по 31.12.2018 включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу 3160,00 грн. на місяць та окладу за військовим званням 1080,00 грн. на місяць, визначених з урахуванням пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 07.12.2017 року №2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік" на 01.01.2018, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.

Зобов`язати Житомирський обласний військовий комісаріат провести перерахунок та доплатити мені за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу 3550,00 грн. на місяць та окладу за військовим званням 1210,00 грн. на місяць, визначених з урахуванням пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" виходячи з 50 відсотків розміру Мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 23.11.2018 року № 2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік" на 01.01.2019, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.

Зобов`язати Житомирський обласний військовий комісаріат провести перерахунок та доплатити мені за період з 01.01.2020 по 06.03.2020 включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу 4010,00 грн. на місяць та окладу за військовим званням 1370,00 грн. на місяць, визначених з урахуванням пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14.11.2019 року № 294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01.01.2020, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.

Зобов`язати Житомирський обласний військовий комісаріат провести перерахунок та доплатити мені за період з 01.01.2019 по 06.03.2020 включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошової допомоги для оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення, обчисленого йз розмірів мого посадового окладу з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року 3550,00 грн, з 01.01.2020 року по 06.03.2020 року 4010,00 грн., та розміру окладу за військове звання з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року 1210,00 грн, з 01.01.2020 року по 06.03.2020 року 1370,00 грн, визначених з урахуванням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 23.11.2018 року № 2629 "Про Державний бюджет України на 2019 рік" на 01.01.2019, та встановленого Законом України від 14.11.2019 року № 294 "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01.01.2020, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.

Зобов`язати Житомирський обласний військовий комісаріат провести перерахунок та доплатити мені належну з урахуванням проведених раніше виплат грошову компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", нараховану із розміру мого грошового забезпечення на день звільнення, обчисленого із розміру посадового окладу 4010,00 грн. та розміру окладу за військове звання 1370,00 грн., визначених з урахуванням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14.11.2019 року № 294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01.01.2020, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.

Зобов`язати Житомирський обласний військовий комісаріат провести перерахунок та доплатити належну з урахуванням проведених раніше виплат одноразову грошову допомогу, передбачену ч.2 статті 15 закону № 2011-ХІІ у зв`язку зі звільненням з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби на день мого звільнення, обчисленого із розміру посадового окладу 4010,00 грн. та розміру окладу за військове звання 1370,00 грн., визначених з урахуванням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14.11.2019 року № 294 "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01.01.2020, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час проходження військової служби відповідачем нараховувались та виплачувались суми основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, без дотримання вимог постанови Кабінету міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", а саме без застосування пункт 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 в частині врахування 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 2018-2020 рр., відповідно, при обчисленні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, що призвело до недоплати йому сум основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення за вказаний період.

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач подав відзив на позов, відповідно до змісту якого заперечує проти позовних вимог та просить відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування заперечень зазначає, що розмір посадового окладу та окладу за військовим званням позивача було правомірно, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", визначено, застосувавши розмір прожиткового мінімуму.

Суд, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними ст.ст.257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 , проходив військову службу в Олевському районному військовому комісаріаті (далі - Олевський РВК), який перебуває на фінансовому забезпеченні в Житомирському обласному військовому комісаріаті (далі - Житомирський ОВК).

Наказом військового комісара Олевського РВК від 06.03.2020 № 32 позивач звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу з 06.03.2020 року.

Позивач вважає, що під час проходження військової служби в період з 01.03.2018 року по день звільнення відповідач невірно встановив йому розмір посадового окладу та окладу за військове звання, що призвело до виплати грошового забезпечення в значно меншому розмірі.

Відповідно до довідки ЖОВК від 06.08.2020 №9/554 посадовий оклад ОСОБА_1 з 01.03.2018 по день виключення зі списків особового складу Олевського РВК за посадою начальника відділення-начальника радіостанції відповідає 7 тарифному розряду і становить 3000,00 грн. Оклад за військове звання з 01.03.2018 становить 1020,00 грн.

В липні 2020 року позивач звернувся до Житомирського ОВК із заявою, у якій просив здійснити перерахунок та доплату належного за 2018 - 2020 роки грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення), обчисленого із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Листом від 06.08.2020 року № 9/554 позивачу повідомлено, що у відповідності до рішення Міністра оборони України від 28.12.2018 з 01.01.2019 посадові оклади, оклади за військовим званням залишити у розмірах, які встановлені на 01.03.2018.

Суть спору між сторонами зведена виключно до правомірності застосування відповідачем положень постанови №704, без урахування п.1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 постанови №704, при визначенні за вказаний період розміру його посадового окладу та окладу за військовим (спеціальними) званням, що призвело до зменшення розмірів додаткових та одноразових видів грошового забезпечення.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суду зазначає наступне.

Закон України від 20.12.1991 №2011-XII Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон №2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 4 ст. 9 Закону №2011-XII визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704) затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14; розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу згідно з додатком 16.

Позовні вимоги мотивовані тим, що для розрахунку посадового окладу, окладу за військовим званням, відповідачем слід було брати не розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 01.01.2018, 01.01.2019, 01.01.2020, а 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на відповідний рік, як це передбачено примітками до Додатків 1 та 14 до Постанови № 704, у зв"язку з чим був би змінений розмір одноразових та додаткових видів грошового забезпечення.

Суд вважає такі доводи позивача помилковими, з огляду на таке.

Відповідно до п.4 Постанови № 704 (в редакції чинній до 24.02.2018) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

У примітці 1 до цього Додатку передбачено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до десяти гривень.

Разом з тим, Постановою КМУ від 21.02.2018 № 103 (яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови № 704 внесено зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови № 704 викладено у новій редакції:

"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Однак, зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови №704 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж постанови.

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин п. 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р.".

Крім того, пунктом 2.16 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 року №34/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 року за №381/10661, передбачено, що включення до нормативно-правових актів приміток не допускається, за винятком випадків, якщо необхідно дати визначення будь-якого суміжного поняття або помістити короткий коментар, що допоможе точніше зрозуміти положення, викладені в структурній одиниці нормативно-правового акта. Примітки не повинні містити норм права.

Постанова № 704 є підзаконним нормативно-правовим актом, яким Кабінет Міністрів України відповідно до частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII встановив види та розміри грошового забезпечення військовослужбовців.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що згідно з Постановою № 704 (в редакції Постанови № 103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів у спірний період не застосовується.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2020 у справі №120/1999/20, від 13.08.2020 у справі 3120/879/20, у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020 у справі №826/15761/18.

Також, судом враховується, що згідно п. 3 розд. ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 року № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності з 01.01.2017, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Крім того, позивач не врахував, що п. 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 N 2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік" встановлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

Отже, доводи позивача щодо необхідності застосування при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням такої розрахункової величини як мінімальна заробітна плата суд до уваги не приймає, оскільки примітки до Додатків 1 та 14 до Постанови №704 не узгоджуються з пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII, тому у спірних правовідносинах їх не належить застосовувати, як такі, що не відповідають вимогам Закону № 1774-VIII та Закону № 2629-VIII.

Зазначеної позиції підтримується Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 11.11.2020 у справі 240/7645/20.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Це означає, що за загальним правилом норма права діє стосовно відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до певних юридичних фактів застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Єдиний виняток з даного правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні від 03.10.97 № 4-зп Конституційний Суд України також надав роз`яснення стосовно порядку набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами; конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному; звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього; загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori - "наступний закон скасовує попередній".

Відповідний підхід, зокрема, був застосований Верховним Судом під час винесення постанови від 21.11.2018 у справі № 700/668/16-а, в якій суд визнав, що суб`єкт владних повноважень під час розгляду питання, пов`язаного з реалізацією особою свого права, зокрема, права на соціальний захист, зобов`язаний застосовувати той закон або інший нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення відповідних правовідносин між особою та державою, в особі її уповноважених органів.

Таким чином, єдиний орган конституційної юрисдикції фактично передбачив порядок подолання правових колізій шляхом застосування принципу, відповідно до якого новий нормативний акт скасовує положення нормативного акта, прийнятого раніше, якщо обидва ці акти регулюють аналогічні види правовідносин та містять суперечливі між собою положення.

На підставі аналізу наведених вище рішень Конституційного Суду України, що містять офіційні тлумачення положень Основного Закону стосовно дії нормативно-правового акта у часі, суд дійшов висновку, що під час розгляду справи має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення та припинення відповідних спірних правовідносин.

Отже, враховуючи те, що Додатки 1 і 14 до Постанови №704 затверджені 30.08.2017, а пункт 4 цієї ж Постанови змінено 21.02.2018 Постановою №103, то пріоритетним в цьому випадку є положення саме пункту 4 Постанови №704.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач, застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням, з яких розраховувалися одноразові та додаткові види грошового забезпечення, прожитковий мінімум, а не мінімальну заробітну плату, діяв правомірно.

За нормами ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов безпідставний, а тому відмовляє у його задоволенні у повному обсязі.

Керуючись статтями 242-246,295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Житомирського обласного військового комісаріата (вул.С.Параджанова,4, м.Житомир, 10001, код ЄДРПОУ 07873079) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Капинос