Рішення № 93296912, 03.12.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2020 р. Справа№200/9894/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області

про визнання противоправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про:

- визнання противоправними дій щодо неврахування під час вирішення питання про призначення пенсії за віком на загальних умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» записів в трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 від 14.04.1988 року, якими підтверджується період роботи у колгоспі ім. Леніна Тельманівського району Донецької області з 22.02.1988 року по 21.11.2001 року;

- зобов`язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на загальних умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням записів в трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 від 14.04.1988 року, якими підтверджується період роботи у колгоспі ім. Леніна Тельманівського району Донецької області з 22.02.1988 року по 21.11.2001 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 24.05.2019 року звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Пенсію позивачу призначено з 21.06.2019 року, однак рішення позивач не отримав. Відповідач повідомив по телефону, що при призначенні пенсії він не врахував період роботи в колгоспі ім. Леніна Тельманівського району з 22.02.1988 року по 26.11.2001 року, причин неприйняття вказаного періоду роботи управління не повідомило.

03.07.2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою про причини неврахування спірного трудового стажу в колгоспі.

24.07.2020 року позивач отримав відповідь, згідно якої спірний період роботи з 22.02.1988 року по 26.11.2001 року не зараховано за відсутністю підтверджуючої архівної довідки про встановлення мінімуму трудової участі в громадському господарстві у колгоспі ім. Леніна Тельманівського району.

07.08.2020 року позивач знову звернувся до управління з заявою про зміст записів у трудовій книжці колгоспника та наданих архівних довідок про заробіток у період 1989-1993 років, копію з фонду №109 про кількість встановленого мінімуму та відпрацьованого мінімуму. В заяві просив повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком, зарахувавши до трудового стажу час роботи у колгоспі за період з 22.02.1988 по 26.11.2001 рр. та визначити новий розмір пенсії.

Відповідачем надано відповідь від 12.08.2020 року, в якій не заперечувалося перебування в членах колгоспу з 22.02.1988 по 26.11.2001 рр., зазначено, що печаткою завірено не всі записи без конкретизації, які саме, також не зазначено підставі внесення записів до трудової книжки.

Надану довідку та копію листа № 104 з журналу фонду № 190 відповідач не прийняв до уваги, оскільки останні видані з тимчасово окупованої території України.

Позивач не погоджується з такими діями управління, тому звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 26 листопада 2020 року.

У зв`язку з перебуванням судді Голубової Л.Б. в щорічній додатковій відпустці у період з 12.11.2020 року по 26.11.2020 року, розгляд справи відкладено на 03 грудня 2020 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року в задоволенні клопотання позивача про залучення у якості відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області як юридичної особи відмовлено.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином. Позивачем в позовній заяві викладено клопотання про розгляд справи без участі (а.с. 4).

Відповідачем надано письмовий відзив від 25.11.2019 року (а.с. 40-42). В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що позивач 24.05.2019 року звернувся до управління з заявою про призначення пенсії за віком. З 21.06.2019 року позивачу призначено пенсію за віком.

Період роботи в колгоспі з 22.02.1988 року по 24.05.1999 року не врахований, оскільки до трудової книжки роботодавцем внесено інформацію, яка не відповідає порядку ведення трудових книжок. Так, в розділі «Трудова участь в суспільному господарстві» відсутні підписи голови колгоспу або повноважної особи, що посвідчує правильність записів. Позивачем не надано довідки про встановлений мінімум та фактично відпрацьовані трудодні.

З зазначених причин відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до положень статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача у відповідності до норм законодавства повідомлено про наявність позову.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_2 (а.с. 6-7). Згідно паспортних даних позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач має право на пенсію за віком, про що свідчить пенсійне посвідчення серії НОМЕР_3 , видане 12.11.2019 року (а.с. 8).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 24.05.2019 року звернувся до відповідача з заявою № 2437 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 12).

Пенсію позивачу призначено з 21.06.2019 року. При цьому, позивач дізнався що при призначенні пенсії відповідачем не враховано період його роботи в колгоспі ім. Леніна Тельманівського району з 22.02.1988 року по 26.11.2001 року.

03.07.2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою про причини неврахування спірного трудового стажу в колгоспі (а.с. 14).

Відповідачем надано відповідь від 16.07.2020 року № 114-95/П-02/8-0576/20, згідно якої спірний період роботи з 22.02.1988 року по 26.11.2001 року не зараховано за відсутністю підтверджуючої архівної довідки про встановлення мінімуму трудової участі в громадському господарстві у колгоспі ім. Леніна Тельманівського району (а.с. 15-16).

07.08.2020 року позивач повторно звернувся до управління з заявою про зміст записів у трудовій книжці колгоспника та наданих архівних довідок про заробіток у період 1989-1993 років, копію з ф. 109 про кількість встановленого мінімуму та відпрацьованого мінімуму (а.с. 17). У вказаній заяві просив повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком, зарахувавши до трудового стажу час роботи у колгоспі за період з 22.02.1988 по 26.11.2001 рр. та визначити новий розмір пенсії.

Відповідачем надано відповідь від 12.08.2020 року № 228-227/П-02/8-0576/20, в якій не заперечувалося перебування в членах колгоспу з 22.02.1988 по 26.11.2001 рр., однак зазначено, що печаткою завірено не всі записи без конкретизації, які саме, також не зазначено підставі внесення записів до трудової книжки (а.с. 18).

Надану позивачем довідку та копію листа № 104 з журналу ф. 10 відповідач не прийняв до уваги, оскільки останні видані з тимчасово окупованої території України.

У трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 від 14.04.1988 року (а.с. 10-11) по спірним періодам роботи наявні наступні записи:

- запис № 1 з 22.02.1988 року прийнятий в члени колгоспу імені Леніна Тельманівського району;

- запис № 2 з 26.11.2001 року наданий вихід з членів КСП імені Леніна Тельманівського району Донецької області.

Продубльовані записи № 1-3 містять посади позивача, на яких він працював у вказаному колгоспі.

Запис № 4 з 26.11.2001 року звільнено позивача з КСП імені Леніна Тельманівського району Донецької області за власним бажанням.

Тобто, по спірному періоду роботи в колгоспі є записи у трудовій книжці позивача.

При цьому, позивачем надано архівні уточнюючі довідки від 16.09.2019 року № 550 та 551 (а.с. 19-20).

Також надано розпорядження № 309 від 26.05.1999 року Тельманівської районної державної адміністрації Донецької області про перереєстрацію колгоспу імені Леніна в КСП імені Леніна (а.с. 22).

Проте зазначені документи не були враховані відповідачем при призначенні пенсії, оскільки видані з тимчасово окупованої території України.

Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо неврахування до загального страхового стажу при призначені пенсії за віком позивачу спірного періоду роботи в КСП імені Леніна Тельманівського району Донецької області, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV регулюються відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Статтею 113 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

Відповідно до ст. 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 27 років.

Право на призначення пенсії обґрунтовується також Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У такій довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Суд зазначає, що вищевказаний Порядок, як вбачається з його назви та змісту, поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно з ч. 3 ст.44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Суд зауважує, що в трудовій книжці колгоспника належно відображений період роботи позивача з 30.09.1982 року по 06.02.1996 року в колгоспі імені Леніна Тельманівського району, а з 26.05.1999 року по 26.11.2001 року - в КСП імені Леніна Тельманівського району Донецької області.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про реорганізацію підприємства - роботодавця, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Крім того, позивачем надано архівні довідки № 550, 551 від 16.09.2019 року про його роботу у вказаному колгоспі (а.с. 19-20).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити стосовно довідок, які видані з непідконтрольній українській владі території, наступне.

Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, § 142).

З огляду на загальні принципи («намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, суд приймає до уваги інформацію викладену в документах, що видані органами, підприємствами, установами та організаціями, що знаходяться на непідконтрольній українській владі території, оскільки їх неприйняття та невизнання веде за собою порушення прав громадян.

Суд зазначає, що позивачем належним чином підтверджено період роботи з 30.09.1982 року по 06.02.1996 року в колгоспі імені Леніна Тельманівського району, а з 26.05.1999 року по 26.11.2001 року - в КСП імені Леніна Тельманівського району Донецької області, тому цей період має бути зарахований до страхового стажу позивача.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивачем доведено період роботи в колгоспі імені Леніна Тельманівського району, а з 26.05.1999 року - в КСП імені Леніна Тельманівського району Донецької області, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що в трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 зазначено, що позивач 26.11.2001 року звільнений з КСП імені Леніна Тельманівського району Донецької області за власним бажанням, проте позивач помилково просить врахувати стаж роботи по 21.11.2001 року, у зв`язку з чим, суд вважає за необхідне врахувати стаж саме по 26.11.2001 року відповідно до записів в трудовій книжці.

Відповідно до п. 10 ч. 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації відповідно паспорта громадянина України: АДРЕСА_2 ; адреса для листування зазначена в позовній заяві: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 85700, Доненька область, м. Волноваха, вул. Обручева, буд. 17, код ЄДРПОУ 42169496) про визнання противоправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати противоправними дії Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо неврахування ОСОБА_1 під час вирішення питання про призначення пенсії за віком на загальних умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» записів в трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 від 14.04.1988 року, якими підтверджується період роботи у колгоспі ім. Леніна Тельманівського району Донецької області з 22.02.1988 року по 26.11.2001 року.

Зобов`язати Волноваське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.05.2019 року про призначення пенсії за віком на загальних умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зарахувавши період роботи у колгоспі ім. Леніна Тельманівського району Донецької області з 22.02.1988 року по 26.11.2001 року, які наявні в трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 .

Стягнути з Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42169496) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати з судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 03 грудня 2020 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Л.Б. Голубова