Рішення № 93296733, 01.12.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 року Справа № 160/9739/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним дій, скасування рішення №1277/03.12-11 від 04.03.2020р., зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

14.08.2020р. (згідно відмітки Укрпошта Експрес) ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо нездійснення позивачеві перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно заяви від 26.02.2020р. на підставі довідки про суддівську винагороду від 24.02.2020р., виданої Територіальним управлінням державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області за №Б-с-367;

- скасувати рішення відповідача №1277/03.12-11 від 04.03.2020р. про відмову у перерахунку довічного утримання судді у відставці;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачеві щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 82% грошового утримання працюючого судді Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, за довідкою Територіального управління державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про суддівську винагороду від 24.02.2020р. за №Б-с-367, виходячи з розміру 136209,60 грн., в тому числі: посадовий оклад - 75672,00 грн., доплата за вислугу років (80%) - 60537,60 грн., доплата за перебування на адміністративній посаді в суді - 7567,20 грн., починаючи з 18.02.2020р., з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що наказом голови Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області на підставі постанови Верховної Ради України його було відраховано зі штату Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у зв`язку з чим йому було призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. Конституційним Судом України 18.02.2020р. було ухвалено рішення щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22, 23, 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів", на підставі якого 24.02.2020р. Територіальним управлінням державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області позивачеві було надано довідку №Б-с-367 про розмір суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді станом на 18.02.2020р. - 136209,60 грн., яку 24.02.2020р. позивач подав до пенсійного органу. Листом-повідомленням №1277/03.12-11 від 04.03.2020р. відповідач повідомив позивача, що питання проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці знаходиться на розгляді у Міністерстві соціальної політики України та після надходження рішення позивачеві буде повідомлено додатково, а тому провести перерахунок пенсії немає законних підстав. Позивач вважає протиправними такі дії та рішення відповідача та такими, що порушує конституційні права позивача, оскільки Законом України №1008 "Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування", яким виключено положення п.22 та п.23 Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020р. №2-р/2020, яким визнано неконституційним пункт 25 Перехідних і прикінцевих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", тобто, таким чином усунено різні підходи для порядку обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці і воно повинно обчислюватися виходячи з вимог ч.3 ст.142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а тому вважає, що з 18.02.2020р. позивач має право на проведення перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно наданої Територіальним управлінням державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області позивачеві довідки №Б-с-367 від 24.02.2020р. В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на численні рішення Конституційного Суду України, постанови Верховного Суду та просить врахувати рішення Верховного Суду від 16.06.2020р. у зразковій справі №620/1116/20 (Пз/9901/5/20), яке набрало законної сили 07.08.2020р.

Ухвалою суду від 14.09.2020р. було відкрито провадження у даній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано відповідача, зокрема, надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст.162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.43).

02.10.2020р. засобами поштового зв`язку, на виконання вимог вищевказаної ухвали суду, від відповідача надійшов письмовий відзив на позов, у якому останній просив в задоволенні адміністративного позову позивача відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що пункт 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402 визнаний неконституційним і втрачає чинність саме з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення, а саме: з 18.02.2020р., а тому право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який не проходив кваліфікаційного оцінювання, не призначався на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності Закону №1402, не працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, за зверненнями, що надходять після 18.02.2020р., виникає згідно ст.142 Закону №1402; суддям у відставці, яким за зверненням до 18.02.2020р. перерахунок проведено 01.01.2020р. виходячи з розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453 від 07.07.2010р., перерахунок буде здійснюватися при збільшенні розміру суддівської винагороди після 18.02.2020р. Окрім того, як зазначає відповідач, проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, про що зазначено в пункті 16 Рішення №2-р/2020, може бути розглянуто при збільшенні розміру суддівської винагороди після набрання чинності рішенням №2-р/2020 виключно на підставі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання, наданих відповідними судами (а.с.47-48).

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку із перебуванням судді Конєвої С.О. з 27.10.2020р. по 20.11.2020р. включно на лікарняному та з 23.11.2020р. по 30.11.2020р. включно у щорічній відпустці, рішення у даній адміністративній справі приймається 01.12.2020р.

Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі розгляду адміністративної справи за відсутності учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

ОСОБА_1 має статус судді у відставці, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, що підтверджується копіями посвідчення судді у відставці та не заперечується сторонами (а.с.17).

Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020р. №2-р/2020 визнано неконституційним пункт 25 Перехідних і прикінцевих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що стосується обчислення розміру щомісячного грошового утримання судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання та не працював на посаді щонайменше 3 роки з дня прийняття рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання, а відтак. З прийняття цього рішення було усунуто різні підходи для порядку обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

У зв`язку із прийняттям вказаного вище рішення Територіальним управлінням державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області позивачеві була видана довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за №Б-с-367 від 24.02.2020р. (а.с.31).

Вказана довідка видана ОСОБА_1 відповідно до Додатку 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, Закону № 1402-VIII зі змінами, рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020, про те, що станом на 18.02.2020р. його суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 136209,60 грн, у тому числі: посадовий оклад - 75672,00 грн.; доплата за вислугу років (80%) - 60537,60 грн. (а.с.31).

Листом-повідомленням №1277/03.12-11 від 04.03.2020р. відповідач повідомив позивача, що питання проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці знаходиться на розгляді у Міністерстві соціальної політики України та після надходження рішення позивачеві буде повідомлено додатково, а тому провести перерахунок пенсії немає законних підстав, що підтверджується копією відповідного листа-повідомлення (а.с.32).

Вказаний спір виник у зв`язку із незгодою позивача з діями та рішенням, прийнятого у формі повідомлення №1277/03.12-11 від 04.03.2020р., відповідача щодо відмови позивачеві у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно заяви від 26.02.2020р. на підставі довідки про суддівську винагороду від 24.02.2020р., виданої Територіальним управлінням державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області за №Б-с-367 у зв`язку з чим позивач просить відновити його права шляхом визнання таких дій протиправними, скасування рішення відповідача №1277/03.12-11 від 04.03.2020р. про відмову у перерахунку довічного утримання судді у відставці та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачеві щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 82% грошового утримання працюючого судді Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, за довідкою Територіального управління державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про суддівську винагороду від 24.02.2020р. за №Б-с-367, виходячи з розміру 136209,60 грн., в тому числі: посадовий оклад - 75672,00 грн., доплата за вислугу років (80%) - 60537,60 грн., доплата за перебування на адміністративній посаді в суді - 7567,20 грн., починаючи з 18.02.2020р., з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно до статті 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016р. (далі - Закон №1402).

Пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010р. №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Згідно із частиною першою статті 142 Закону №1402 визначено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (частина друга статті 142 Закону №1402).

Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402 щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частиною четвертою та п`ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402 базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402 були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".

До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402).

Законом України від 16.10.2019 №193-IX "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування", який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".

Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:

а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402).

Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Досліджуючи поняття "щомісячне довічне грошове утримання судді", Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24.06.1999 № 6-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01.12.2004 № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11.10.2005 № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18.06.2007 № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22.05.2008 № 10-рп/2008, а також у рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020.

Так, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.

У вказаному рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року№ 3-рп/2013). Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.

Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесяти п`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом №1402.

Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.

Згідно з частиною першою статті 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 Закон №1402 не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Верховний Суд неодноразово, зокрема, у своїх постановах від 06.03.2019р. у справі №638/12586/16-а та від 11.02.2020р. у справі №200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Разом з тим, набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов`язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 години 00 хвилини цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє.

Таким чином, перерахунок, який просить здійснити позивач з 18.02.2020р., обумовлений відновленням раніше порушених його прав з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020.

Отже, саме з 19.02.2020р., наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону №1402, а зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.

За викладеного, суд приходить до висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у здійсненні позивачеві перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно заяви від 26.02.2020р. на підставі довідки про суддівську винагороду від 24.02.2020р., виданої Територіальним управлінням державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області за №Б-с-367, є протиправними.

Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд у своєму рішенні від 16.06.2020р. у зразковій справі №620/1116/20 (Пз/9901/5/20), що набрало законної сили 07.08.2020р.

Дана адміністративна справа відповідає ознакам типової справи, що визначені у рішенні Верховного Суду у справі №620/1116/20 (Пз/9901/5/20).

Відповідно до ч.3 ст.291 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про правомірність дій пенсійного органу щодо відмови у здійсненні позивачеві перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно заяви від 26.02.2020р. на підставі довідки про суддівську винагороду від 24.02.2020р., виданої Територіальним управлінням державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області за №Б-с-367, з урахуванням норм вищенаведеного законодавства, обставин справи, встановлених судом та з урахуванням правової позиції Конституційного Суду України та вищенаведеної позиції Верховного Суду у зразковій справі №620/1116/20, яка наведена вище та не спростована відповідачем жодними доказами.

Є безпідставними, необґрунтованими та відхиляються судом посилання відповідача на те, що суддям у відставці, яким за зверненням до 18.02.2020р. перерахунок проведено 01.01.2020р. виходячи з розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453 від 07.07.2010р., перерахунок буде здійснюватися при збільшенні розміру суддівської винагороди після 18.02.2020р.; проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, про що зазначено в пункті 16 Рішення №2-р/2020, може бути розглянуто при збільшенні розміру суддівської винагороди після набрання чинності рішенням №2-р/2020 виключно на підставі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання, наданих відповідними судами, з огляду на те, що відмова відповідача у проведенні позивачеві перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право позивача мирно володіти своїм майном.

Зазначена правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеній у його рішенні від 16.06.2020р. у зразковій справі №620/1116/20 (Пз/9901/5/20), що набрало законної сили 07.08.2020р. та підлягає застосуванню адміністративним судом відповідно до ч.3 ст.291 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність дій та прийнятого рішення у формі повідомлення №1277/03.12-11 від 04.03.2020р. пенсійним органом щодо відмови у здійсненні позивачеві перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно заяви від 26.02.2020р. на підставі довідки про суддівську винагороду від 24.02.2020р., виданої Територіальним управлінням державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області за №Б-с-367, суд приходить до висновку, що відповідач, вчинивши наведені дії та відмовивши у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачеві за наведеною довідкою, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, такі вищенаведені дії відповідача та прийняте рішення у формі повідомлення №1277/03.12-11 від 04.03.2020р. щодо відмови у здійсненні позивачеві перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно заяви від 26.02.2020р. на підставі довідки про суддівську винагороду від 24.02.2020р., виданої Територіальним управлінням державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області за №Б-с-367, порушують права та інтереси позивача щодо права на такий перерахунок, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними вищевказаних дій відповідача та скасування рішення відповідача, прийнятого у формі повідомлення №1277/03.12-11 від 04.03.2020р. про відмову у перерахунку довічного утримання судді у відставці.

Також, підлягають задоволенню і похідні позовні вимоги позивача про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачеві щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 82% грошового утримання працюючого судді Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, за довідкою Територіального управління державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про суддівську винагороду від 24.02.2020р. за №Б-с-367, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням раніше виплачених сум однак починаючи не з 18.02.2020р., а починаючи з 19.02.2020р., оскільки у позивача виникло право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді з наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020р. у справі №2-р/2020 відповідно до вимог ст.91 Закону України «Про Конституційний Суд України», висновків Верховного Суду, про які зазначалось судом вище та з урахуванням того, що судом встановлено протиправність дій відповідача щодо не проведення такого перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову про визнання дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень протиправними, у якості похідної вимоги, суд може прийняти постанову про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" ("Doran v. Ireland", заява № 50389/99) Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів" ("Salah Sheekh v The Netherlands"; заява № 1948/04), ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

До того ж, міжнародні документи з питань статусу та незалежності суддів, зокрема Монреальська універсальна декларація про незалежність правосуддя (Перша світова конференція з незалежності правосуддя, Монреаль, 1983 рік), Основні принципи незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985 від 13.12.1985), Рекомендації щодо ефективного впровадження основних принципів незалежності судових органів (прийняті резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 1989/60 та схвалені резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 44/162 від 15.12.1989), Європейський статут судді (ухвалений Європейською Асоціацією Суддів у 1993 році), Європейська хартія щодо статусу суддів (10.07.1998), Загальна (Універсальна) хартія судді (схвалена Міжнародною Асоціацією Суддів 17.11.1999, Тайпеї (Тайвань), закріплюють єдиний підхід щодо отримання суддею достатньої винагороди для забезпечення своєї економічної незалежності. Винагорода не повинна залежати від результатів роботи судді та скорочуватися під час всього строку повноважень. Рівень суддівської винагороди встановлюється з тим, щоб захистити суддів від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше - на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність.

Крім того, відповідно до пункту 29 Пояснювального меморандуму до Рекомендації Комітету Міністрів № (94) 12 "Незалежність, дієвість та роль суддів" статус та винагорода є важливими факторами, які визначають належні робочі умови. Статус суддів повинен відповідати високому положенню їх професії, і їх винагорода має становити достатню компенсацію за їх тягар обов`язків. Ці фактори є невід`ємними умовами незалежності суддів, особливо для розуміння важливості їх ролі як суддів, що виражається у вигляді належної поваги та адекватній фінансовій винагороді.

У Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів зазначено, що в цілому важливо (особливо для нових демократичних країни) передбачити спеціальні правові положення, що захищають грошову винагороду суддів від скорочення, а також забезпечити положення, що гарантують збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя (пункт 62).

Відповідно до пункту першого Основних принципів незалежності судових органів (схвалено резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985 та 13.12.1985) "незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або законах країни; усі державні та інші установи зобов`язані шанувати незалежність судових органів і дотримуватися її".

Згідно з частиною другою статті 1 Загальної (Універсальної) хартії судді незалежність судді є важливою умовою для неупередженого судочинства, що відповідає вимогам закону. Незалежність є неподільною. Будь-які інституції чи органи влади як на національному, так і на міжнародному рівні повинні поважати, захищати та охороняти цю незалежність.

Отже, забезпечення державою належної оплати праці судді є запорукою дотримання гарантій права особи на розгляд справи незалежним і безстороннім судом та збереження справедливого балансу між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права особи.

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Такими гарантіями є надання суддям за рахунок держави матеріального забезпечення, зокрема суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розмір якого повністю залежить від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Важливою є і послідовність дій законодавця, особливо з огляду на сферу суспільних відносин, у якій може проявлятись непослідовність.

На переконання суду різниця у правах суддів у відставці на перерахунок їх довічного грошового утримання судді в залежності від проходження ними кваліфікаційного оцінювання під час перебування на посаді судді та (або) необхідності пропрацювати на посаді судді три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання, порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що задоволення позовних вимог позивача в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачеві щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 82% грошового утримання працюючого судді Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, за довідкою Територіального управління державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про суддівську винагороду від 24.02.2020р. за №Б-с-367, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 19.02.2020р. з урахуванням раніше виплачених сум є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачеві щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці починаючи з 18.02.2020р., оскільки саме з 19.02.2020р. втратили чинність обмеження, встановлені пунктом 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402, згідно з якими право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

А відповідно, саме з 19.02.2020р., наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020р. у справі №2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону №1402, що узгоджується із правовою позицією, викладеною у п.39 рішення Верховного Суду від 16.06.2020р. у зразковій справі №620/1116/20.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно квитанцій №21 від 11.08.2020р., №3 від 08.09.2020р. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1261 грн. 20 коп. ((840,80 грн. + (840,80 грн./2)) (а.с.14,35,40,42).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним дій, скасування рішення №1277/03.12-11 від 04.03.2020р., зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно заяви від 26.02.2020р. на підставі довідки про суддівську винагороду від 24.02.2020р., виданої Територіальним управлінням державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області за №Б-с-367.

Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, прийняте у формі повідомлення №1277/03.12-11 від 04.03.2020р. про відмову ОСОБА_1 у перерахунку довічного утримання судді у відставці.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; код ЄДРПОУ 21910427) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 82% грошового утримання працюючого судді Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, за довідкою Територіального управління державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про суддівську винагороду від 24.02.2020р. за №Б-с-367, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 19.02.2020р. з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1261 грн. 20 коп. (одна тисяча двісті шістдесят одна грн. 20 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва