Рішення № 93296695, 01.12.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 року Справа № 160/9876/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

18.08.2020р. ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до стажу позивачеві при обчисленні пенсії періоду роботи на Державному підприємстві "Дніпровський електровозобудівний завод" з 01.10.2016 року по 29.02.2020 року включно.

- зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачеві з моменту призначення 20 січня 2020р. шляхом зарахування до стажу роботи, періоду роботи на Державному підприємстві "Дніпровський електровозобудівний завод" з 01.10.2016 року по 29.02.2020 року включно, з урахуванням виплачених сум.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 20.01.2020р. йому була призначена пенсія за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виходячи з 40 років 7 місяців 25 днів загального стажу. Позивач звернувся до пенсійного органу із заявою від 09.06.2020р., в якій просив внести період з жовтня 2016 року по січень 2020 року до його страхового стажу та здійснити перерахунок пенсії, проте, листом №11496-11451/Х-03/8-0400/20 від 23.06.2020р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про те, що загальний стаж роботи позивача розраховано без урахування періоду з 01.10.2016р. по 29.02.2020р., оскільки в Індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня проплата внесків до Пенсійного фонду України з Державного підприємства «Дніпровський електровозобудівний завод». Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки з 30.08.1983р. та по теперішній час він працює на ДП «Дніпровський електровозобудівний завод» та в період з 01.10.2016р. по 29.02.2020р. позивачеві була нарахована заробітна плата, однак страховий стаж відсутній у зв`язку з відсутністю відрахування для пенсії; відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення позивача права на перерахунок пенсії та позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків. В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на постанову Верховного Суду від 04.09.2018р. у справі №482/434/17.

Ухвалою суду від 14.09.2020р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано відповідача, зокрема, надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.43).

07.10.2020р., на виконання вимог вищевказаної ухвали суду, від відповідача надійшов письмовий відзив на позов, у якому останній просив відмовити в задоволенні адміністративного позову позивача в повному обсязі посилаючись на те, що в Індивідуальних відомостях про застраховану особу позивача відсутня інформація про сплату ЄСВ за період з 01.10.2016р. по 29.02.2020р. включно страхувальником - ДП «Дніпропетровський науково-виробничий комплекс «Електровозобудування» (з 02.02.2017р. - ДП «Дніпровський електровозобудівний завод») не сплачено єдиний страховий внесок за наведений період чи подано звіт про сплату єдиного внеску з порушенням Порядку №435; питання повноти сплати та/або наявності боргу по сплаті єдиного внеску страхувальником належать до компетенції органів Державної фіскальної служби України; формування Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування в повній мірі залежить від даних звітності поданої страхувальником до органів Державної фіскальної служби. За викладеного, відповідач зазначає, що за відсутності даних про сплату єдиного соціального внеску в Реєстрі застрахованих осіб неможливо провести позивачеві перерахунок пенсії, оскільки це суперечить чинному пенсійному законодавству (а.с.51-57).

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

07.10.2020р. до канцелярії суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив, зокрема, розглянути справу за участю представника відповідача (а.с.51-57).

Ухвалою суду від 13.10.2020р. було відмовлено у задоволенні вищенаведеного клопотання відповідача у відповідності до ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.59-60).

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку із перебуванням судді Конєвої С.О. з 27.10.2020р. по 20.11.2020р. включно на лікарняному та з 23.11.2020р. по 30.11.2020р. включно у щорічній відпустці, рішення у даній адміністративній справі приймається 01.12.2020р.

Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі розгляду адміністративної справи за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

ОСОБА_1 , з 30.08.1983р. по теперішній час працює у ДП "Дніпропетровський електровозобудівельний завод" на посаді електромонтера по ремонту електричного обладнання, що підтверджується копією трудової книжки позивача, (а.с.16-23,80-85).

З 20.01.2020р. ОСОБА_1 була призначена пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" згідно його заяви від 31.03.2020р., що підтверджується копіями пенсійного посвідчення позивача № НОМЕР_1 та листа пенсійного органу №11496-11451/Х-03/8-0400/20 від 23.06.2020р., заяви про призначення пенсії від 31.03.2020р., наявними у справі (а.с.13,15,75).

При цьому, до страхового стажу позивача при призначенні позивачеві пенсії відповідачем не було зараховано період його роботи з 01.10.2016р. по 29.02.2020р., що підтверджується копією розрахунку стражу та копією листа від 23.06.2020р. (а.с.15,25).

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою від 09.06.2020р., в якій просив внести період з жовтня 2016 року по січень 2020 року до його страхового стажу та здійснити перерахунок пенсії, що підтверджується її копією, наявною у справі (а.с.14).

Листом №11496-11451/Х-03/8-0400/20 від 23.06.2020р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про те, що загальний стаж роботи позивача розраховано без урахування періоду з 01.10.2016р. по 29.02.2020р., оскільки в Індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня проплата внесків до Пенсійного фонду України з Державного підприємства «Дніпровський електровозобудівний завод» (а.с.15).

Вказаний спір виник у зв`язку із незгодою позивача з діями пенсійного органу щодо відмови у зарахуванні до стажу позивачеві при обчисленні пенсії періоду роботи на Державному підприємстві "Дніпровський електровозобудівний завод" з 01.10.2016 року по 29.02.2020 року включно, у зв`язку з чим позивач просить захистити його порушені права шляхом визнання таких дій протиправними та зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачеві з моменту призначення 20 січня 2020р. шляхом зарахування до стажу роботи, періоду роботи на Державному підприємстві "Дніпровський електровозобудівний завод" з 01.10.2016 року по 29.02.2020 року включно, з урахуванням виплачених сум.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю, виходячи з наступного.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 1 Закону №1058 визначено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Згідно ч.1 ст.24 Закону №1058, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

У відповідності до положень ст.20 Закону №1058, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ст.106 Закону №1058 відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, на якому працює (працювала) застрахована особа, оскільки саме страхувальник здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок, при цьому, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати працівника - застрахованої особи.

Так, як вбачається з матеріалів справи, з 30.08.1983р. позивач працює у ДП "Дніпропетровський електровозобудівельний завод" на посаді електромонтера по ремонту електричного обладнання, що підтверджується копією трудової книжки позивача, (а.с.16-23,80-85).

З 20.01.2020р. позивачеві була призначена пенсія за віком відповідно до ст.26 Закону №1058, проте, до страхового стажу позивача при призначенні позивачеві пенсії відповідачем не було зараховано період його роботи з 01.10.2016р. по 29.02.2020р., оскільки в Індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня проплата внесків до Пенсійного фонду України з Державного підприємства «Дніпровський електровозобудівний завод», що підтверджується копією розрахунку стражу та копією листа пенсійного органу №11496-11451/Х-03/8-0400/20 від 23.06.2020р. (а.с.15, 25).

За спірний період з 01.10.2016р. по 29.02.2020р. Державним підприємством «Дніпровський електровозобудівний завод» позивачеві була нарахована заробітна плата, що підтверджується копіями Індивідуальних відомостей про застраховану особу позивача форми ОК-5 від 06.03.2020р. та форми ОК-7 від 05.08.2020р., наявними в матеріалах справи (а.с.26-30,31,86-90).

При цьому, слід зазначити, що позивач, як застрахована особа, не повинен нести відповідальність за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної та своєчасної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачеві періодів його роботи на такому підприємстві.

Зазначеної правової позиції дотримується і Верховний Суд у своїх постановах від 20.03.2019р. у справі №688/947/17, від 24.05.2018р. у справі № 490/12392/16-а та від 01.11.2018р. у справі № 199/1852/15-а.

Згідно ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства та надані суду докази, суд приходить до висновку, що оскільки позивач, як застрахована особа, не повинен нести відповідальність за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної та своєчасної сплати страхових внесків, дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до стажу позивачеві при обчисленні пенсії періоду роботи на Державному підприємстві "Дніпровський електровозобудівний завод" з 01.10.2016 року по 29.02.2020 року включно, є протиправними.

У відповідності до вимог ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем не було надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність дій відповідача щодо відмови у зарахуванні до стажу позивачеві при обчисленні пенсії періоду роботи на Державному підприємстві "Дніпровський електровозобудівний завод" з 01.10.2016 року по 29.02.2020 року включно з урахуванням норм вищенаведеного законодавства, обставин встановлених судом, наявних в матеріалах справи доказів та з урахуванням правової позиції Верховного Суду, яка наведена вище та не спростована відповідачем жодними доказами.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність дій відповідача щодо відмови у зарахуванні до стажу позивачеві при обчисленні пенсії періоду роботи на Державному підприємстві "Дніпровський електровозобудівний завод" з 01.10.2016 року по 29.02.2020 року включно, суд приходить до висновку, що відповідач, не зарахувавши наведений стаж роботи позивача до його страхового стажу, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, судом встановлено порушення вищенаведеними діями відповідача прав та інтересів позивача на належне пенсійне забезпечення, які підлягають судовому захисту шляхом визнання таких дій протиправними, у зв`язку з чим позовні вимоги у наведеній частині підлягають задоволенню.

Також підлягають і задоволенню похідні позовні вимоги позивача про зобов`язання відповідача зарахувати до загального страхового стажу позивача період його роботи на Державному підприємстві "Дніпровський електровозобудівний завод" з 01.10.2016 року по 29.02.2020 року включно та провести перерахунок та виплату пенсії позивачеві з 20.01.2020р., з урахуванням виплачених сум та з урахуванням того, що судом встановлено протиправність дій відповідача щодо відмови у зарахуванні такого стажу позивачеві, та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, слід зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з урахуванням зарахування до його страхового стажу вищенаведеного спірного періоду саме з 20.01.2020р., оскільки не зарахування вказаного періоду до страхового стажу позивача з моменту призначення йому пенсії відбулося з вини пенсійного органу, а згідно приписів ч.2 ст.49 Закону №1058 нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005р. (остаточне) у справі "Кечко проти України" зазначив, що якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Також і у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" констатував: " 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, суд приходить до висновку, що зобов`язання відповідача зарахувати до загального страхового стажу позивача період його роботи на Державному підприємстві "Дніпровський електровозобудівний завод" з 01.10.2016 року по 29.02.2020 року включно та провести перерахунок та виплату пенсії позивачеві з 20.01.2020р., з урахуванням виплачених сум, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно заяви на переказ готівки №0.0.1798374040.1 від 12.08.2020р. у розмірі 840 грн. 80 коп. (а.с.8,33).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні до стажу ОСОБА_1 при обчисленні йому пенсії періоду роботи на Державному підприємстві "Дніпровський електровозобудівний завод" з 01.10.2016 року по 29.02.2020 року включно.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) період його роботи на Державному підприємстві "Дніпровський електровозобудівний завод" з 01.10.2016 року по 29.02.2020 року включно.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з 20.01.2020р. з урахуванням періоду його роботи на Державному підприємстві "Дніпровський електровозобудівний завод" з 01.10.2016 року по 29.02.2020 року та провести виплату з урахуванням виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп. (вісімсот сорок грн. 80 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва