Рішення № 93296630, 04.12.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2020 року Справа № 160/12890/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горбалінського В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

12.10.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не призначення та невиплати ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника за період з 04 лютого 2019 року по 03 червня 2020 року.

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 непризначену та невиплачену пенсію у зв`язку з втратою годувальника за період з 04 лютого 2019 року по 03 червня 2020 року в сумі 115 584 (сто п`ятнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят чотири) грн 80 коп.

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 100 000 (сто тисяч) грн 00 коп.

- допустити негайне виконання рішення суду в межах суми стягнення непризначеної та невиплаченої пенсії по втраті годувальника за один місяць в сумі 7 224. (сім тисяч двісті двадцять чотири) грн 05 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за період з 04 лютого 2019 року по 03 червня 2020 року відповідач, всупереч чинному законодавству недоплатив пенсію в сумі 115 584,80 грн. внаслідок несвоєчасного призначення (переведення) з одного виду пенсії на інший.

Ухвалою суду від 15.10.2020 року було відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

18.11.2020 року на адресу суду надійшов письмовий відзив на позов, у якому представник відповідача повідомив, що позивача переведено на пенсію по втраті годувальника відповідного до її заяви від 15.05.2020 року, а тому саме з цієї дати позивачу повинна нараховуватись пенсія по втраті годувальника.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уклали шлюб 22 грудня 1984 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження від 22.12.1984 р. серії НОМЕР_2 .

ОСОБА_1 з жовтня 2007 року перебувала на обліку в пенсійному фонді та отримувала пенсію за віком.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 12.07.2019 р.

08.10.2019 року позивач звернулася із заявою до Пенсійного фонду про переведення її з пенсії за віком на пенсію у зв`язку із втратою годувальника.

Листом від 28.10.2019 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило позивачу у переведенні на пенсію у зв`язку із втратою годувальника, оскільки довідку про фактичне проживання з померлою особою на день його смерті оформлено не за встановленою формою, а саме: відсутні печатка організації, яка завіряє довідку.

Листом від 11.11.2019 року за наслідками повторного звернення Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило, що листом від 28.10.2019 року управління повідомило, що відмовлено в переході на інший вид пенсії через те, що довідка про фактичне проживання ОСОБА_1 з померлим чоловіком ОСОБА_2 видана з порушенням вимог пункту 2.11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. №22-1.

Вважаючи відмову відповідача у переведенні позивача з пенсії за віком на пенсію у зв`язку із втратою годувальника ОСОБА_1 протиправною, позивач звернулася з позовом до суду. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2020 року у справі №160/12418/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом від 28 жовтня 2019 року №230/03.7-22, про відмову в призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вирішити питання про переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, з урахуванням висновків суду, викладених у судому рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовлено. 07.02.2020 року на рахунок позивача зараховано пенсію у розмірі 1569,98 грн.

04.03.2020 року представником позивача направлено на адресу ГУ ПФУ у Дніпропетровській області адвокатський запит щодо виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2020 року у справі №160/12418/19.

13.03.2020 року ГУ ПФУ у Дніпропетровській області надано відповідь на адвокатський запит, в якій зазначено, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2020 року у справі №160/12418/19 щодо переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника ОСОБА_1 до пенсійного органу не надоходило.

23.04.2020 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2020 року у справі №160/12418/19 надійшло до ГУ ПФУ у Дніпропетровській області, про що свідчить відповідна відмітка на супровідному листі.

15.05.2020 року позивачем було знов подано заяву про перерахунок пенсії.

27.05.2020 року відповідачем складено службову записку, з якою встановлено, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2020 року у справі №160/12418/19 виконано.

05.06.2020 року на рахунок позивача зараховано пенсію у розмірі 8 794,03 грн.

07.09.2020 року представником позивача на адресу ГУ ПФУ в Дніпропетровській області було направлено адвокатський запит, яким запитано у відповідача: з якої дати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) переведено на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, розмір її пенсії у зв`язку з втратою годувальника та копію відповідного рішення/розпорядження органу Пенсійного фонду; розмір пенсії за віком ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) станом на 03 лютого 2019 року; сума нарахованої ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії з 03 лютого 2019 року по 01 вересня 2020 року з розбивкою по місяцям.

Адвокатський запит представник позивача від 07.09.2020 року отримано уповноваженою особою ГУ ПФУ в Дніпропетровській області 08.09.2020 року, що підтверджується матеріалами справи.

14.09.2020 року відповідачем ГУ ПФУ у Дніпропетровській області надано відповідь на адвокатський запит представника позивача від 07.09.2020 року, в якій зазначено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2020 року у справі №160/12418/19 та поданої заяви ОСОБА_1 від 15.05.2020 року, здійснено переведення з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника з 15.05.2020 року.

Відтак, позивач вважаючи, що пенсійним органом не було вчасно, у відповідності до вимог чинного законодавства, переведено її з одного виду пенсію на іншій, та як наслідок, не було виплачено пенсію у повному обсязі, звернулась до суду із даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, процедури призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, регулюються Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон №1058) відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною 1 ст. 10 Закону України № 1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Статтею 36 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” визначено умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Так, згідно з ч.1 ст. 36 Закону №1058 пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Члени сім`ї, які вважаються непрацездатними і утриманцями, визначаються відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

За змістом пункту 1 частини другої статті 36 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” непрацездатними членами сім`ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Згідно з частиною третьою цієї статті до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що члени сім`ї (дружина) померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Як вже встановлювалось судом, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2020 року у справі №160/12418/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вирішити питання про переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2020 року у справі №160/12418/19 набрало законної сили 17.02.2020 року.

Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з ч.1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Втім, суд вказує, що переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника саме з 15.05.2020 року є неправомірним та необґрунтованим, з огляду на наступне.

За загальним правилом пенсія призначається з дня звернення за пенсією. Випадки, коли пенсія призначається з більш раннього строку, визначені у частині першій статті 45 Закону № 1058-IV.

Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Як встановлено судами, годувальник - ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 12.07.2019 року.

Отже, для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника з дня, що настав за днем його смерті, позивач мав звернутись з відповідною заявою протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що вперше позивач звернулась до пенсійного органу 08.10.2019 року, тобто в межах строку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Таким чином суд доходить висновку, що переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відбулось на підставі її заяви від 15.05.2020 року є неправомірним, оскільки пенсійний орган мав перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника саме з 04.02.2019 року та, як наслідок здійснити перерахунок пенсії у зв`язку із переведенням з одного пенсії на інший, саме з 04.02.2019 року.

Відтак, суд зазначає, що підстави позовної заяви є обґрунтованими та доведеними.

Втім, суд вважає за необхідне зазначити про таке.

Відповідно до ч.1 ст.58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

В той же час, згідно з п.п.3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

З аналізу наведеного вбачається, що на даний час Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

Так питання виплати та перерахунку пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Відтак, враховуючи те, що в ході розгляду справи суд дійшов висновку щодо протиправності бездіяльності відповідача щодо не переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника з 04.02.2019 року, з метою захисту прав позивача та керуючись положеннями ч.2 ст.9 КАС України, слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 , у зв`язку з втратою годувальника з 04.02.2019 року по 03 червня 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 100 000 (сто тисяч) грн 00 коп., суд зазначає про таке.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ч.1 та ч.2 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч.3 ст. 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Ст. 1167 Цивільного кодексу України зазначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 3 Постанови Пленум Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 р. № 4 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4,5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Виходячи з вищезазначеного, суд вважає, що позивачем не обґрунтовано наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями відповідача, відповідно до яких заподіяно шкоду. Тобто, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії та бездіяльність відповідача призвела до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.

В обґрунтування наявності підстав для стягнення моральної шкоди позивачем не зазначено будь-яких підстав.

Крім того, суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому душевних страждань, зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності відповідача.

При цьому, позивач жодним чином не обґрунтовує розмір моральної шкоди в сумі 100000,00 грн., а також залишає вирішення даного питання на розсуд суду.

Позивачем має бути доведено, а судом оцінено наявність та розмір такої шкоди в кожному окремому випадку.

Враховуючи те, що позивачем належним чином не доведені факт заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, а також не зазначено, з чого позивач виходив при оцінюванні заподіяної йому шкоди, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 100000,00 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не переведення ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника за період з 04 лютого 2019 року по 03 червня 2020 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з втратою годувальника з 04.02.2019 року по 03 червня 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський