Ухвала суду № 93296609, 03.12.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

03 грудня 2020 р.Справа №160/15617/20

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турлакова Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Підгородненської міської ради в особі Виконавчого комітету Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Підгородненської міської ради в особі Виконавчого комітету Дніпровського району Дніпропетровської області в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Підгородненської міської ради в особі Виконавчого комітету Дніпровського району Дніпропетровської області «Про демонтаж самовільно встановленої огорожі» №196 від 03 листопада 2020р.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2020р. позов залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

02.12.2020р. позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення адміністративного позову, яка згідно реєстру передачі справ судді №6301/20 від 02.12.2020р. була отримана головуючим суддею для розгляду 03.12.2020р.

У вказаній заяві про забезпечення позову, позивач просить зупинити дію рішення Виконавчого комітету Підгородненської міської ради Дніпровського району №196 від 03 листопада 2020р. та заборони будь-яким особам вчиняти дії щодо предмета позову до набрання законної сили рішення суду в даній адміністративній справі.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що у поданому позові окрім доказів про очевидність протиправної вказаного рішення позивач надає і докази порушення його прав та інтересів, зокрема зазначає, що у разі виконання даного рішення в місячний термін з моменту його опублікування настануть негативні наслідки у вигляді нещасних випадків на будівництві за участі осіб цивільного населення міста які будуть мати вільний доступ до будівельної площадки, а також не виключено виникнення крадіжок будівельних матеріалів та обладнання.

Частинами 1, 2 статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини третьої статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України - заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

За положеннями частини першої та частини п`ятої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Таким чином, розгляд вищезазначеної заяви про забезпечення адміністративного позову за встановленим судом порядком проведено у письмовому провадженні.

Вивчивши матеріали справи, суд доходить висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Як зазначалося вище, заява про забезпечення позову, зокрема, мотивована тим, що оскаржуване рішення має очевидні ознаки протиправності, однак, суд не погоджується з такими доводами позивача, оскільки його посилання на очевидність ознак протиправності оскаржуваного рішення обґрунтовано фактично тими самими доводами, що й позовні вимоги, і для перевірки цих доводів суд має з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, та дослідити всі докази, що підтверджують або спростовують такі обставини.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

У відповідності до пункту першого частини першої ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

З вищенаведеного слідує, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Статтею 150 та частиною 5 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

В розумінні наведених норм процесуального закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Очевидна протиправність прийнятого рішення має вказувати на такі обставини, що не потребують детального з`ясування чи додаткового доказування.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд зазначає, що обов`язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка звернулась до суду із заявою про забезпечення позову.

Проте позивачем не наведено жодних доказів на підтвердження того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення треба буде докласти значних зусиль та витрат, а також, що є очевидними ознаки протиправності рішень чи дій відповідача.

У матеріалах справи докази, що підтверджують необхідність застосування заходів забезпечення позову, також відсутні.

Також, суд зазначає, що при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті. Їх оцінка в сукупності може бути надана судом лише за наслідками розгляду самої справи, з урахуванням усіх належних та допустимих доказів, які сторони вправі надавати суду, саме в ході розгляду адміністративної справи.

З огляду на викладене, суд вважає, що обставини, на які посилається позивач, обґрунтовуючи заяву про забезпечення адміністративного позову, не мають ознак очевидності та підлягають доведенню у судовому засіданні під час розгляду справи по суті, а тому підстави для застосування заходів забезпечення адміністративного позову з мотивів та у спосіб, які наведені позивачем у заяві - відсутні.

Таким чином, на час розгляду судом заяви позивача не встановлено, що невжиття запропонованих позивачем заходів може істотно ускладнити чи унеможливить виконання рішення суду, не доведено неможливість захисту прав позивача без вжиття таких заходів та наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення відповідача без розгляду справи по суті.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд має зважати на необхідний баланс процесуальних прав та обов`язків сторін. В той же час, рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням акта суб`єкта владних повноважень.

Крім того, суд звертає увагу, що позивач просить зупинити дію рішення відповідача «Про демонтаж самовільно встановленої огорожі» №196 від 03 листопада 2020р., проте до позовної заяви додано рішення №196 від 10 листопада 2020р.

Також суд звертає увагу, що адміністративний позов подано фізичною особою – ОСОБА_1 , проте оскаржуване рішення стосується юридичної особи – Свято-Іоаино-Богословської церкви Української православної церкви.

Крім того, як вбачається з поданої заяви, позивач просить заборонити вчиняти дії будь-яким особам, тобто невизначеному колу осіб, що Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено, а також особам, які не є сторонами по справі, що може призвести до порушення їх прав, свобод та інтересів, що є неприпустимим.

З огляду на викладене, суд доходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення даного позову, у зв`язку з чим заява представника позивача про забезпечення адміністративного позову - задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 166, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви позивача про забезпечення адміністративного позову відмовити.

Копію ухвали направити позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Турлакова