Рішення № 93296579, 02.11.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2020 року Справа № 160/3521/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЮркова Е.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Зеленодольської міської ради, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство “Нібулон” про визнання протиправним та нечинним рішення, -

ВСТАНОВИВ:

03.08.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду надійшли матеріали справи № 160/3521/20 за позовом ОСОБА_1 до Зеленодольської міської ради, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство “Нібулон” з вимогами: визнати протиправним та нечинним рішення Зеленодольської міської ради від 28.11.2018 року за №880 “Про встановлення зон санітарної охорони” з моменту його прийняття.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що рішення Зеленодольської міської ради від 28.11.2018 року за №880 “Про встановлення зон санітарної охорони” є протиправним та підлягає скасуванню з огляду на те, що при прийнятті спірного рішення органи місцевого самоврядування зобов`язані керуватись чинними будівельними нормами, зокрема ДБН В.2.5-74:2013 «Водопостачання. Зовнішні мережі та споруди. Основні положення проектування». Тобто, при затвердженні меж ЗСО відповідач не був наділений повноваженнями відступати від нормативно затверджених розмірів другого поясу ЗСО, що зокрема встановлено спірним рішенням, а саме: затверджено межі ЗСО каналу «Дніпро – Кривий Ріг» у районі с.Мар`янське Апостольського району у менших розмірах, ніж це визначено у ДБН В.2.5-74:2013, замість встановлених 3 км. або 5 км. встановлено на рівні 500 м. Крім того вказує, що проект обгрунтування ЗСО поверхневого джерела водопостачання – Мар`янської затоки с.Мар`янське Апостольського району, розроблений ТОВ «ВД Проект», також не відповідає вимогам ДБН В.2.5-74:2013.

Позов не відповідав вимогам статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, тому, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.08.2020 р. був залишений без руху, з наданням позивачу строку для усунення недоліків. На виконання ухвали суду від 07.08.2020 р., позивач надав до суду 26.08.2020 р. відповідну заяву з додатками на усунення недоліків, та виправив вказані недоліки у зазначений судом строк.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 року відкрито провадження у даній справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Представником відповідача 01.10.2020 року надано письмовий відзив на позовну заяву (вх.. № 62590/20), в якому просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що 24.01.2020 року Зеленодольською міською радою прийнято рішення «Про втрату чинності рішення Зеленодольської міської ради № 880 від 28 листопада 2018 року “Про встановлення зон санітарної охорони”. Таким чином оскаржуване рішення на момент подання позову втратило чинність.

28.09.2020 року третьою особою подано письмові пояснення, згідно яких позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими з посиланням на те, що рішенням Зеленодольської міської ради від 24.01.2020 року № 1429 «Про втрату чинності рішення Зеленодольської міської ради № 880 від 28 листопада 2018 року “Про встановлення зон санітарної охорони” вирішено оскаржуване рішення вважати таким, що втратило чинність. Також вказує, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особо щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт, тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть, але в даному випадку позивача не можна віднести до кола таких осіб.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що Зеленодольською міською радою Апостолівського району Дніпропетровської області прийнято рішення № 880 від 28.11.2018 року “Про встановлення зон санітарної охорони”.

Вказаним рішенням встановлено на території с. Мар`янське межі поясів зони санітарної охорони (далі - ЗСО) поверхневого джерела водопостачання для каналу «Дніпро - Кривий Ріг» відповідно до проекту «Обґрунтування розмірів зон санітарної охорони поверхневого джерела водопостачання - каналу «Дніпро - Кривий Ріг» у межах населеного пункту с. Мар`янське Апостолівського району Дніпропетровської області».

Рішення прийнято на підставі п.37 ч.1 ст.26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», ч.3 ст.34 ЗУ «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», ст.93 Водного кодексу України.

Рішенням Зеленодольської міської ради Апостолівського району Дніпропетровської області від 24.01.2020 року № 1429 «Про втрату чинності рішення Зеленодольської міської ради № 880 від 28 листопада 2018 року «Про встановлення зон санітарної охорони» вирішено оскаржуване рішення відповідача вважати таким, що втратило чинність.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Згідно пункту 37 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: прийняття рішень про організацію територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів щодо оголошення природних та інших об`єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам`ятками природи, історії або культури, які охороняються законом, прийняття рішень про оголошення в місцях масового розмноження та вирощування потомства дикими тваринами "сезону тиші" з обмеженням господарської діяльності та добуванням об`єктів тваринного світу.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» залежно від типу джерела питного водопостачання (поверхневе, підземне), ступеня його захищеності і ризику біологічного, хімічного та радіаційного забруднення, особливостей санітарних, гідрогеологічних і гідрологічних умов, а також характеру забруднюючих речовин встановлюються зони санітарної охорони та окремі пояси особливого режиму цих зон.

Встановлення меж зон санітарної охорони джерел та об`єктів централізованого питного водопостачання здійснюється у процесі розроблення проекту землеустрою.

Межі зон санітарної охорони та поясів особливого режиму встановлюються органами місцевого самоврядування за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, та органами державної санітарно-епідеміологічної служби.

Вплив потенційних джерел - забруднювачів підземних вод, що розташовані в межах другого та третього поясів зони санітарної охорони і які з технічних причин не можуть бути винесені за межі цих зон (нафтопроводи, продуктопроводи, поля фільтрації, скотомогильники тощо), визначається по кожному такому об`єкту окремо на підставі результатів вивчення міграції забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі. При значному техногенному навантаженні в межах другого та третього поясів зони санітарної охорони з метою контролю за експлуатацією джерел питного водопостачання та прийняттям водогосподарських рішень здійснюються постійні моніторингові дослідження.

У разі розташування зони санітарної охорони на територіях двох і більше областей її межі встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та за погодженням із центральними органами виконавчої влади, що забезпечують реалізацію державної політики у сферах санітарного та епідемічного благополуччя, розвитку водного господарства, земельних відносин, та відповідними органами місцевого самоврядування.

Статтею 35 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» зони санітарної охорони джерел та об`єктів централізованого питного водопостачання входять до складу водоохоронних зон і поділяються на три пояси особливого режиму:

перший пояс (суворого режиму) включає територію розміщення водозабору, майданчика водопровідних споруд і водопідвідного каналу;

другий і третій пояси (обмеження і спостереження) включають територію, що відводиться для забезпечення охорони джерел та об`єктів централізованого питного водопостачання.

Згідно статті 93 Водного кодексу України з метою охорони водних об`єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони, які поділяються на пояси особливого режиму.

Межі зон санітарної охорони водних об`єктів встановлюються місцевими радами на їх території за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.

Режим зон санітарної охорони водних об`єктів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Щодо посилання позивача на ДБН В.2.5-74:2013 «Водопостачання. Зовнішні мережі та споруди. Основні положення проектування», затвердженого наказом Будівництва та житлово-комунального господарства України від 08.04.2013 року № 133, суд вказує, що ДБН В.2.5-74:2013 встановлює основні вимоги до проектування нових систем і схем водопостачання населених пунктів, реконструкції та технічного переоснащення існуючих споруд, мереж і окремих елементів зовнішнього водопостачання населених пунктів, груп підприємств, окремих підприємств, будинків, інших об`єктів.

Проте вимоги державних будівельних норм не є обов`язковими для врахування органами місцевого самоврядування. Обов`язковим, в даному випадку, є погодження з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, та органами державної санітарно-епідеміологічної служби.

Разом з тим суд вказує, що рішенням Зеленодольської міської ради Апостолівського району Дніпропетровської області від 24.01.2020 року № 1429 «Про втрату чинності рішення Зеленодольської міської ради № 880 від 28 листопада 2018 року «Про встановлення зон санітарної охорони» вирішено оскаржуване рішення відповідача вважати таким, що втратило чинність.

Отже, спірне рішення на час розгляду справи втратило чинність.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За сукупності викладених обставин позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про відсутність підстав для присудження і всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 90, 139, 193, 242-244, 246, 250, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Зеленодольської міської ради, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство “Нібулон” про визнання протиправним та нечинним рішення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 02 листопада 2020 року.

Суддя (підпис) Е.О. Юрков