Ухвала суду № 93296051, 08.09.2020, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

08 вересня 2020 року

м. Черкаси справа № 925/1133/19

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого – судді Довганя К.І., з секретарем судового засідання Дяченко Т.В., за участю представників: позивача – Кірси В.В. адвоката за ордером, першого відповідача – Маковського П.М. - директора за посадою , другого відповідача – не з`явився, третьої особи – не з`явився, розглянувши у судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом відкритого акціонерного товариства “Черкаський завод телеграфної апаратури” до приватного акціонерного товариства “Агропроммеханізація” та арбітражного керуючого Лахненка Євгенія Миколайовича за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача - товариства з обмеженою відповідальністю “Фортекс” про тлумачення змісту правочину,

ВСТАНОВИВ:

Директором відкритого акціонерного товариства “Черкаський завод телеграфної апаратури” заявлено позов, в якому він просить суд надати офіційне тлумачення пункту 5.9 мирової угоди від 29.05.2018 шляхом визначення щодо обов`язку боржника - Відкритого акціонерного товариства “Черкаський завод телеграфної апаратури” (далі – ВАТ “ЧЗТА”) сплати додаткової винагороди арбітражному керуючому Лахненку Є.М., в розмірі 3 % від обсягу погашених вимог без врахування вимог, що не підлягають погашенню на умовах мирової угоди (в тому числі, щодо яких відбувається прощення/списання) виникає з дня фактичного повного або часткового погашення вимог конкурсних кредиторів пропорційно до їх обсягу.

Справа призначена до розгляду розглядається в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 19.12.2019 підготовче провадження у справі було закрито, справа призначена до розгляду по суті.

Ухвалами суду засідання у справі відкладалися до 02.07.2020 у зв`язку з запровадженим на території України карантином.

Ухвалою суду від 02.07.2020 судове засідання було відкладено на 12 год. 30 хв. 08 вересня 2020 р.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю.

Представник першого відповідача в судовому засіданні погодився із доводами позивача.

Представники другого відповідача та третьої особи в судове засідання не з`явились, про причини нез`явлення суд не повідомлений.

Про дату, час та місце проведення судового засідання сторони повідомлені належним чином, через засоби електронної пошти.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 25.09.2018 у справі № 18-10-14-01/2759, зміненою постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 було затверджено мирову угоду від 29.05.2018, укладену між боржником ВАТ «ЧЗТА», в особі ліквідатора - Лахненка Є.М., головою комітету кредиторів - ПрАТ «Агропроммеханізація» в особі директора Маковського П.М. та інвестором ТОВ «Фортекс», в особі директора Прокопчука О.В. Провадження у цій справі про банкрутство боржника було закрито.

Джерелами погашення вимог кредиторів сторони визначили як доходи від господарської діяльності позивача, так і залучення коштів Інвестора - ТОВ «Фортекс» ( п. 4.6. мирової угоди).

Позивач приступив до виконання мирової угоди.

Станом на 02.08.2019 на виконання умов мирової угоди позивач погасив вимоги кредиторів, в загальному розмірі 2 546 950,82 грн.

Одночасно із цим позивачем було сплачено на користь арбітражного керуючого Лахненка Є.М. додаткова винагорода (3% від погашених вимог), що складає 76 408,52 грн. (2 546 950,82 х 3%).

Під час здійснення вказаного виконавчого провадження № 58564097 державним виконавцем було накладено арешт на рахунки і майно боржника в межах суми 609 920,89 грн., та здійснюються заходи щодо звернення стягнення та реалізації майна позивача.

Позивач вказує, що арбітражний керуючий Лахненко Є.М. вважає, що позивач має сплатити на його користь суму додаткової винагороди в розмірі 609 920,89 грн. і строк для сплати такої винагороди вже настав. Натомість позивач вважає, що його обов`язок перед арбітражним керуючим Лахненко Є.М. відповідно до умов мирової угоди, в розмірі 533 512,37 грн. (609 920,89 - 76 408,52) ще не виник і строки для сплати такої суми винагороди не настали.

З метою з`ясування реального наміру сторін під час написання п. 5.9. мирової угоди позивач звернувся до інвестора - третьої особи (ТОВ «Фортекс»).

У відповіді від 04.04.2019 третя особа повідомила, що додаткова винагорода арбітражного керуючого перебуває в безпосередній залежності та має розраховується саме від суми проведених розрахунків ВАТ «Черкаський завод телеграфної апаратури» перед кредиторами, а не від загального обсягу кредиторських вимог, які підлягають до сплаті на підставі мирової угоди.

Строк сплати зазначеної винагороди, визначений п. 5.9. мирової угоди визначався лише щодо тієї суми (частини) винагороди, яка б належала до сплати арбітражному керуючому протягом 3-х місяців з моменту затвердження мирової угоди судом, оскільки її умови передбачали погашення вимог кредиторів 2 черги відразу після затвердження мирової угоди.

У зв`язку із цим, між сторонами виник спір щодо змісту мирової угоди, а саме щодо визначення порядку та строків виконання позивачем обов`язку щодо сплати додаткової винагороди арбітражному керуючому - Лахненку Є.М.

У ст.123 ГПК визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення та звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з учиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Рішення у справі, яке переглядається, ухвалено до вступу в силу Кодексу України з процедур банкрутство (далі – КзПБ), на час дії Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі - Закон про банкрутство).

Відповідно до приписів ст. 41, ст. 45 Закону про банкрутство (який був чинний на ухвалення оскаржуваного судового рішення) до витрат пов`язаних з розглядом справи про банкрутство відносяться вимоги щодо виплати основної грошової винагороди арбітражному керуючому; вимоги щодо відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним повноважень розпорядника майна, керуючого санацією боржника або ліквідатора банкрута; витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов`язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута.

Положеннями ч.5 ст.115 Закону про банкрутство визначено джерела сплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого, а саме: за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника.

Ч.4 ст.236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 14-404 цс19, відповідно до якої суд має застосовувати ту норму, яка діяла на час окремої процесуально дії, розгляду (чи перегляду) справи.

Відтак, суд має застосовувати норми КзПБ, який вступив в силу 21.10.2019 і є чинним на час перегляду справи.

Зазначені вище норми Закону про банкрутство кореспондуються з положеннями ч. 3 ст. 61 та п. 1 ч. 1 ст. 64 КзПБ.

Як вбачається з матеріалів справи, арбітражний керуючий Лахненко Є. М. в позовному провадженні звернувся до Господарського суду Черкаської області про стягнення заборгованості по виплаті основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора банкрута.

Позовне провадження передбачає наявність матеріально-правового спору між сторонами – «спору про право». Процесуальним засобом порушення справи є позов, який направлений на: визнання прав; відновлення становища, яке існувало раніше; присудження до виконання обов`язку в натурі; припинення або зміну правових відносин; стягнення з відповідача збитків, тощо.

У даному випадку ліквідатор був призначений судом, є суб`єктом незалежної професійної діяльності, не є найнятим працівником. Арбітражний керуючий виконує свої повноваження виключно в рамках справи про банкрутство. При цьому нарахування йому грошової винагороди, відбувається відповідно до положень КзПБ (п. 3 ч. 1 ст. 12, ч. 3 ст. 61 КзПБ).

Отже, виплата грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора у справі про банкрутство носить виключно процесуальний характер. Визначаючи винагороду арбітражному керуючому суд не здійснює правосуддя шляхом вирішення матеріально-правового спору. Суд вирішує лише поточне процесуальне питання. Такі питання суд, зокрема, вирішує, відповідно до ст. 328, 331 ГПК України, на стадії виконання судових рішень (надання відстрочки, розстрочки, визнання наказу таким, що не підлягає виконанню та інше).

Тобто враховуючи особливість розгляду справ про банкрутство та відповідно положень п. 3 ч. 1 ст. 12 КзПБ, ст. 123, 244 ГПК України сплата грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора банкрута відноситься до судових витрат у справі про банкрутство і має розглядатися саме в межах цієї справи, шляхом ухвалення судового рішення, а у разі якщо провадження у справі закрито, шляхом ухвалення додаткового рішення у справі, що є процесуальним засобом реалізації прав учасників процесу.

Таким чином, суд приходить до переконання, що ці вимоги підлягають вирішенню шляхом звернення з відповідною заявою до суду, яка має розглядатися в межах справи № 18-10-14-01/2759 про банкрутство ВАТ “Черкаський завод телеграфної апаратури”.

За змістом п.1 ч.1 ст. 231 ГПК господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а відкрите провадження у справі підлягає закриттю, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Враховуючи вище викладене, суд вважає за необхідне провадження закрити на підставі п.ч.1 ст.231 ГПК України.

Роз`яснити позивачу, що оскільки п.5.9 мирової угоди від 29.05.2018 містить умови виплати додаткової винагороди арбітражному керуючому, то розгляд відповідної заяви необхідно розглядати в межах справи №18-10-14-01/2759 про банкрутство ВАТ “Черкаський завод телеграфної апаратури”.

За приписами п.5 ч.1 ст.7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відповідне клопотання щодо повернення судового збору до суду не подане. Отже, повернення судового збору без відповідного клопотання не допускається.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Згідно п.5 ч.1 ст.7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відповідне клопотання щодо повернення судового збору до суду не подане. Отже, повернення судового збору без відповідного клопотання не допускається.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.231 та ст.234 ГПК України, Господарський суд Черкаської області

УХВАЛИВ:

Провадження у цій справі закрити.

Ця ухвала може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя Довгань К.І.