Рішення № 93295820, 24.11.2020, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2020 р. м. Рівне Справа № 918/450/20

Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г. при секретарі судового засідання Стафійчук К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" про стягнення заборгованості в сумі 86 755 892 грн. 94 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Оніщук В.М.;

від відповідача: Янкевич Л.Д.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 86 755 892 грн. 94 коп., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань по договору транспортування природного газу №1512000713 від 17.12.2015 року.

Ухвалою суду від 19.05.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "09" червня 2020 року.

Ухвалою суду від 09.06.2020 року відмовлено у задоволенні заяви представника АТ "Укртрансгаз" у проведенні судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 09.06.2020 року розгляд справи відкладено на 01.07.2020 року. Задоволено клопотання представника Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 01.07.2020 року розгляд справи відкладено на 15.07.2020 року. Задоволено клопотання представника Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 15.07.2020 року розгляд справи відкладено на 28.07.2020 року. Задоволено клопотання представника Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 28.07.2020 року розгляд справи відкладено на 09.09.2020 року та зобов`язано АТ "Укртрансгаз" надати до господарського суду витребувану інформацію.

Ухвалою суду від 03.09.2020 року задоволено клопотання представника Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про участь у судовому засіданні 09.09.2020 року в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 09.09.2020 року розгляд справи відкладено на 22.09.2020 року. Доручено Солом`янському районному суді міста Києва забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконфнренції.

28 вересня 2020 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що відповідач заперечує проти задоволення позову з огляду на наступне:

- АТ "Укртрансгаз" в порушення Закону України "Про ринок природного газу" об`єднав поняття "газорозподільна система", "газотранспортна система", "замовник", "оператор газорозподільної системи", що дозволило йому включити у правовідносини, що склалися між АТ "Укртрансгаз" та АТ "Рівнегаз", інших суб`єктів - споживачів, у той час, як сфера діяльності оператора газотранспортної системи у розумінні основоположного Закону №329 про ринок природного газу обмежується виключно газотранспортною системою, в тому числі, транспортування природного газу магістральними газопроводами від точки входу до точки виходу, та жодним чином не стосується діяльності оператора;

- АТ "Рівнегаз" не замовляв послуги місячного балансування у АТ "Укртрансгаз", а в останнього були відсутні підстави для надання такої послуги, а тому односторонні акти наданих послух містять недостовірні дані;

- складені позивачем односторонні акти не можуть бути визнані належними доказами на підтвердження визначення обсягу та відповідно вартості послуг балансування газу. Правові висновки щодо обов`язковості документального оформленням факту надання послуг балансування та їх заявленого обсягу при стягненні сум заборгованості за послуги балансування наведені у справі №916/2090/16, зокрема, у постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 року та постанові Верховного Суду від 25.06.2019 року. Крім того, в порушення глави 4 розділу XIV Кодексу ГТС, односторонні акти були надіслані АТ "Укртрансгаз" з порушенням 14-ти денного строку, а тому вказане свідчить як про відсутність доказів надання послуги балансування з боку позивача, так і про ненадання такої послуги взагалі;

- відсутність первинних бухгалтерських документів про наявність у позивача необхідних ресурсів для здійснення послуги балансування дає підстави вважати, що позивач фактично не надавав та не міг фізично надати відповідачу послугу балансування, оскільки не мав необхідних ресурсів (власного природного газу);

Крім того, зазначено, що якщо ж припустити, що послуга балансування у розумінні Оператора ГТС таки була надана, аналіз доводів Позивача та доданих до позовної заяви доказів дозволяє зробити висновок про безпідставність розрахунку позовних вимог з огляду на наступне.

- у наданих позивачем доказів на підтвердження надання послуг з балансування за березень-червень 2018 року (односторонніх актах надання послуг балансування, рахунках та розрахунках) необґрунтовано завищено базову ціну газу, яка застосовувалась під час розрахунку заборгованості за надані послуги, що ставить під сумнів ці розрахунки АТ "Укртрансгаз";

- позивач при розрахунку вартості послуг балансування невірно застосовує коефіцієнт 1,2 у зв`язку з чим безпідставно нарахував Відповідачу додаткові 14 826 417,59 грн. заборгованості;

- у діях АТ "Рівнегаз" щодо нездійснення оплати за начебто отримані послуги балансування відсутня вина з огляду на те, що встановлений НКРЕКП для АТ "Рівнегаз" тариф впродовж 2014 - 2019 років був дискримінаційним, не передбачав компенсації всіх необхідних для Товариства витрат, включених до його структури, зокрема витрат на придбання природного газу для ВТВ та балансування, є економічно необґрунтованим та позбавляє Товариство гарантованого нормативно-правовими актами НКРЕКП права здійснювати беззбиткову господарську діяльність із розподілу природного газу, а тому АТ "Рівнегаз" неспроможне виконувати свої зобов`язання з оплати вартості послуг балансування (у разі їх надання) перед АТ "Укртрансгаз" за Договором на транспортування природного газу №1512000713 від 17.12.2015 року виключно через протиправну бездіяльність НКРЕКП.

На розгляді в окружному адміністративному суді міста Києва перебуває справа № 826/8215/18 за позовом АТ "Рівнегаз" до НКРЕКП про визнання протиправною бездіяльності НКРЕКП щодо не перегляду тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ "Рівнегаз" у бік економічно обгрунтованого та зобов`язання НКРЕКП встановити для АТ "Рівнегаз" економічно обгрунтований тариф на послуги розподілу природного газу, в тому числі і включивши до структури такого тарифу компенсацію недоотриманої тарифної виручки (збитків від діяльності) за 2014-2018 роки.

За таких обставин, виконання обов`язку із оплати заборгованості АТ "Рівнегаз" перед АТ "Укртрансгаз", яка стягується в межах даної справи, є можливим лише за наявності відповідної компенсації в тарифі на розподіл природного газу згідно чинного законодавства.

Ухвалою суду від 22.09.2020 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Розгляд справи відкладено на 06.10.2020 року. Доручено Деснянському районному суду м. Києва забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

05 жовтня 2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій АТ "Укртрансгаз" заперечує проти доводів АТ "Рівнегаз" з огляду на наступне:

- щодо надання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження небалансу відповідача у спірний період, то позивачем зазначено, що для забезпечення належного виконання оператором газотранспортної системи процедури алокації оператори газорозподільних систем, суміжні газовидобувні підприємства, газовидобувні підприємства, підключені безпосередньо до газорозподільної системи, оператор газосховищ, оператор установки LNG зобов`язані надавати інформацію про обсяги подачі та/або відбору природного газу за формою оператора газотранспортної системи, розміщеною на його веб-сайті та у строки, визначені цим Кодексом. При цьому відповідальність за правильність наданої інформації несуть надавачі такої інформації.

На виконання наведених норм Кодексу ГТС, Відповідачем як оператором газорозподільних систем було надіслано Позивачу як оператору газотранспортної системи інформацію про обсяги подачі та/або відбору природного газу - алокації (звіти) АТ "Рівнегаз" про поділ фактичного обсягу природного газу за березень-червень 2018 року.

На підставі вказаних даних, наданих Відповідачем Позивачу в порядку п. 3 глави 1 розділу XII Кодексу ГТС, АТ "Укртрансгаз" виконав процедуру алокації фактичних обсягів природного газу по Відповідачу та виявив у спірний період безпідставний відбір АТ "Рівнегаз" з газотранспортної системи природного газу для покриття власних виробничо - технологічних витрат без подання таких обсягів природного газу до газотранспортної системи: в березні 2018 року в обсязі 3 999,85 тис. куб. м., в квітні 2018 року в обсязі 1 155,40 тис. куб. м., у травні 2018 року в обсязі 720,15 тис. куб. м., в червні 2018 року в обсязі 605,523 тис. куб. метрів.

У зв`язку з чим у Відповідача виник негативний місячний небаланс, чим згідно п. 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС є різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається за процедурою алокації.

Відповідно до п. 4 глави 6 розділу III Кодексу газорозподільних систем, затверджених постановою НКРЕКП від 30.05.2015 № 2494 (В редакції, що діяла у спірний період виникнення небалансів), об`єм (обсяг) фактичних втрат та виробничо- технологічних витрат природного газу за підсумками місяця та календарного року визначається Оператором ГРМ відповідно до глави 1 розділу XII цього Кодексу та розраховується як різниця між об`ємом (обсягом) надходження природного газу, до ГРМ у відповідний період і об`ємом (обсягом) природного газу який розподілений між підключеними до/через ГРМ споживачами та переданий в суміжні ГРМ протягом зазначеного періоду.

У зв`язку з наведеним, Відповідач як оператор ГРМ (оператор газорозподільних систем) самостійно визначив обсяг виробничо-технологічних витрат природного газу у наведених розмірах, які він безпідставно відібрав з газотранспортної системи без подання таких обсягів природного газу до газотранспортної системи, що знайшло своє відображення у алокаціях (звітах) АТ "Рівнегаз" про поділ фактичного обсягу природного газу за березень- червень 2018 року та стало підставою для виконання процедури алокації фактичних обсягів природного газу по Відповідачу з метою визначення його небалансу у спірний період.

Відповідно до п. 2 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС місячний небаланс розраховується оператором газотранспортної системи до 10-го числа наступного місяця на підставі фактичних даних, одержаних у процесі алокації, яку здійснює оператор газотранспортної системи.

Підставою для проведення розрахунку послуг з балансування є односторонній акт про надання послуг балансування обсягів природного газу, оформлений оператором газотранспортної системи відповідно до умов договору транспортування природного газу.

Враховуючи вищевикладене, у Відповідача виник цивільний обов`язок оплатити вартість послуг балансування згідно односторонніх актів про надання послуг балансування обсягів природного газу у спірний період, оформлених Позивачем як оператором газотранспортної системи відповідно до умов Договору, які наявні у матеріалах даної справи;

- щодо безпідставності тверджень відповідача про неправильне застосування Позивачем при визначенні вартості послуг балансування коефіцієнту компенсації 1,2, то Позивачем зазначено те, що Позивач при визначенні розміру коефіцієнту компенсації, що застосований при розрахунку вартості наданих Відповідачу послуг балансування обсягів природного газу для врегулювання негативних небалансів Відповідача виходив з умов п. 9.2 Договору, згідно з яким передбачено, що при розмірі небалансу до 5 % від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1, а в інших випадках встановлено використання коефіцієнту 1,2 (п. 9.2 Договору).

Відповідач як замовник послуг транспортування у спірні газові місяці через точку входу до газотранспортної системи не подав жодних обсягів природного газу, однак, при цьому, здійснив відбір природного газу з точки виходу з газотранспортної системи, що склали обсяги його негативних місячних небалансів за відповідні періоди, для врегулювання яких Позивачем були надані послуги балансування.

Таким чином, обсяг природного газу, відібраного Відповідачем з газотранспортної системи в спірні газові місяці склав 100 % розміру його небалансу, внаслідок чого при визначенні вартості наданих послуг балансування було застосовано саме коефіцієнт 1,2;

- щодо тверджень відповідача про надання АТ "Укртрансгаз" послуг балансування по невиправдано високій ціні, то позивачем зазначено те, що формування базової ціни газу та надання послуги балансування з урахуванням п. 9.2. Договору та положень Кодексу ГТС України здійснюється АТ "Укртрансгаз" у прозорий, недискримінаційний спосіб та у відповідності до вимог законодавства, що спростовує твердження Позивача в цій частині.

06 жовтня 2020 року від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у яких, зокрема, вказано, що: відповідно до пунктів 2.1., 2.4., 2.8. договору транспортування природного газу від 17.12.2015 року, обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначаються відповідно до додатків 1 (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування).

Пунктом 2.8 Договору зазначено: "При цьому додаток 3 укладається у випадку, коли Замовником Послуг є оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газодобувне підприємство або виробник біогазу". Згідно Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП № 2497 від 30.09.2015 року додаток 1 "Розподіл потужності", додаток 2 "Розподіл потужності з обмеженнями", додаток 3 "Перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу". Відсутність наведених додатків, як невід`ємної частини договору транспортування природного газу, не дає можливості встановити обсяг наданих послуг Позивачем Відповідачеві.

Однак, представник Відповідача зазначає, що між сторонами не підписані додатки 1,2,3 до договору транспортування природного газу, що вказує на неузгодженість сторонами такої істотної умови як предмет договору, також відсутність підписаних додатків до діючого договору означає відсутність визначеного переліку комерційних вузлів обліку газу, актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, які повинні містити схеми потоків газу через вузли обліку природного газу, їх місце розташування на схемі, межі балансової належності або схематичні позначення іншого обладнання чи засобів вимірювальної техніки є порушенням умов договору та вимог законодавства, та свідчить про те, що відомості про об`єми (обсяги) природного газу наведені позивачем є недостовірними і не можуть застосовуватись для здійснення комерційних розрахунків.

Крім того, посилаючись на практику Верховного суду відповідач зазначає про те, що складені позивачем односторонні акти не можуть бути визнані належними доказами на підтвердження визначення обсягу та відповідно вартості послуг балансування газу.

Ухвалою суду від 06.10.2020 року розгляд підготовчого засідання відкладено на 20.10.2020 року. Доручено Солом`янському районному суду м. Києва забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

19 жовтня 2020 року від представника позивача надійшли заперечення на додаткові пояснення у яких, зокрема, вказано, що:

- відповідно до офіційних роз`яснень НКРЕКП, наявність додатків 1, 2, 3 до договору не є істотною умовою такого договору, а отже договір може бути укладений без їх наявності;

- договір транспортування природного газу №1512000713 від 17.12.2015 року відповідає вимогам законодавства України, не суперечить ст.203 ЦК України та іншим актам цивільного та господарського законодавства України, підписаний без протоколу розбіжностей, а отже сторонами узгоджені всі істотні (суттєві) умови Договору;

- посилання відповідача на ухвалу Верховного суду по справі №918/776/19 є абсолютно безпідставним, оскільки вказана ухвала не є постановою яка б містила певні вказівки, а тому не може бути застосована судом першої інстанції до даних правовідносин;

- що стосується посилань відповідача на висновки Верховного суду по справі №916/3201 та №916/2090/16 то вказані висновки не є подібними по даній справі, оскільки Додаток №3 до договору був укладений між сторонами.

Ухвалою суду від 20.10.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.11.2020 р.

Ухвалою суду від 04.11.2020 року розгляд справи відкладено на 17.11.2020 року.

В судовому засіданні 17.11.2020 року представник АТ "Укртрансгаз" заявив усне клопотання про зупинення провадження у справі № 918/450/20 до вирішення в Верховному суді справи № 922/3987/19.

Ухвалою суду від 17.11.2020 року розгляд справи відкладено на 24.11.2020 року та доручено Подільському районному суду м. Києва, що знаходиться за адресою: 04071, м. Київ, вул. Хорива, 21 зал ВКЗ забезпечити проведення судового засідання у справі №918/450/20, яке відбудеться 24.11.2020 року о 16:00 год.

24 листопада 2020 року представником відповідача подано заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні представник АТ "Укртрансгаз" підтримав усне клопотання про зупинення провадження у справі № 918/450/20 до вирішення в Верховному суді справи № 922/3987/19, заявлене в судовому засіданні 17.11.2020 року.

Представник відповідача заперечив проти зупинення провадження у справі № 918/450/20 до вирішення в Верховному суді справи № 922/3987/19 з підстав, зазначених у запереченнях.

Щодо клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі у справі № 918/450/20 до вирішення в Верховному суді справи № 922/3987/19, то слід відзначити наступне.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі обставин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Як встановлено судом та зазначено відповідачем у запереченнях, що ухвалою Верховного суду від 01 жовтня 2020 року закрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Рівненської області від 15.05.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2020 у справі № 918/776/19.

Зокрема в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказано "так, згідно з пунктом 4 частини першої статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11(абзац 20), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18).

Крім того, Верховний Суд вказує, що подібність правовідносин визначається за їхніми елементами, зокрема суб`єктами, об`єктами та змістом (правами й обов`язками суб`єктів правовідносин) у конкретній справі.

Поряд з цим зазначено, що як встановлено судами попередніх інстанцій, між сторонами виникли правовідносини з транспортування природного газу на підставі Договору, відповідно до пунктів 2.1, 2.4, 2.8 якого обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначаються відповідно до додатків 1 (розподіл потужності) та додатка 2 (транспортування).

При цьому судами встановлено, що додатки 1, 2 до Договору сторонами не укладалися, доказів укладання зазначених додатків сторонами до матеріалів справи не надано.

З урахуванням встановлених судами фактичних обставин справи, а також положень статей 203, 204, 638, 642 ЦК України, статей 179, 180 ГК України, частини восьмої статті 181 ГК України Верховний Суд вважає, що судами попередніх інстанцій правильно застосовані вказані норми матеріального права.

Висновок судів попередніх інстанцій про те, що договір є неукладеним, оскільки сторонами не погоджено предмет договору транспортування (потужності та обсяг транспортування газу), і тому такий договір не створює юридичних наслідків для його сторін, у тому числі, й у частині дій, передбачених відповідним пунктом такого договору (у цьому випадку, пунктом 11.4.), повністю узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 року у справі № 916/2090/16 у подібних правовідносинах, і Суд не вбачає підстав відступати від неї.

За таких обставин, не знайшли свого підтвердження доводи АТ "Укртрансгаз" стосовно відсутності висновку Верховного Суду щодо оплати заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу при неукладених додатках до договору транспортування природного газу, оскільки такий висновок існує та викладений Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 року у справі № 916/2090/16 у подібних правовідносинах і був врахований у розгляді даної справи судами попередніх судових інстанцій".

Окрім того, ухвалою суду від 20.10.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.11.2020 року.

Ухвалою суду від 04.11.2020 року розгляд справи відкладено на 17.11.2020 року.

В судовому засіданні 17.11.2020 року представник АТ "Укртрансгаз" заявив усне клопотання про зупинення провадження у справі № 918/450/20 до вирішення в Верховному суді справи № 922/3987/19.

Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 182 ГПК України, у підготовчому засіданні суд вирішує заяви та клопотання учасників справи.

При цьому, у частині 3 статті 195 ГПК України передбачено, що провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього ГПК України.

Таким чином, у разі виникнення обставин, визначених п. 7 ч. 1 статті 228 ГПК України подати клопотання про зупинення провадження у справі можливо лише на етапі підготовчого провадження, а підготовче провадження було закрито ще ухвалою суду від 20.10.2020 року.

З огляду на все вищезазначене, суд констатує, що на даний час зібрані докази дозволяють встановити та оцінити всі обставини, які є предметом судового розгляду у цій справі, а зупинення провадження у справі лише призведе до затягування розгляду справи та порушення прав учасників справи на розумні строки її розгляду.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції", визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи і такі критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фрідлендер проти Франції").

Враховуючи вищевикладене, суд, без виходу до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі № 918/450/20 до вирішення в Верховному суді справи № 922/3987/19.

У судовому засіданні 24.11.2020 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та в запереченнях на додаткові пояснення відповідача від 05.10.2020 року.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях від 05.10.2020 року.

Заслухавши у судовому засіданні представників позивача та відповідача, дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи в сукупності, повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Між Акціонерним товариством "Укртрансгаз" та Акціонерним товариством "Рівнегаз" укладено договір транспортування природного газу № 1512000713 від 17.12.2015 року (далі - Договір) (т.1, а.с. 9-19).

Умовами п. 2.1 Договору передбачено, що Позивач надає Відповідачу послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому Договорі, а Відповідач сплачує Позивачу встановлену в цьому Договорі вартість таких Послуг.

Послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493 (далі - Кодекс ГТС, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором (п. 2.2 Договору).

Послуги, які можуть бути надані Відповідачу за цим Договором, є, зокрема, послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (п. 2.3 Договору).

Відповідач має виконувати вимоги, визначені в Кодексі ГТС, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати Послуги на умовах, зазначених у Договорі (п. 2.6 Договору).

Позивач має виконувати вимоги, визначені в Кодексі ГТС, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів (п. 2.7 Договору).

Відповідач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому Послуг (п. 4.1 Договору).

Відповідно до пп. 2 п. 7 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС передбачено, що негативний місячний небаланс, який виник у замовника послуг транспортування та не був врегульований в строк до 12-го числа наступного місяця, врегульовується оператором ГТС за рахунок надання природного газу замовнику послуг транспортування в рамках послуги балансування для покриття ним неврегульованого обсягу природного газу.

Аналогічне положення передбачено в п. 9.1 Договору, згідно з яким встановлено, що у разі виникнення у Відповідача негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу ГТС в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, Відповідач зобов`язаний сплатити Позивачу за послуги балансування.

Підставою для проведення розрахунку послуг з балансування є односторонній акт про надання послуг балансування обсягів природного газу, оформлений оператором газотранспортної системи відповідно до умов договору транспортування природного газу (п. 3 глави 4 Розділу XIV Кодексу ГТС).

Згідно з п. 11.4 Договору послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом Позивача на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого Відповідачем відповідно до Кодексу ГТС та розділу IX цього Договору.

Позивач до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає Відповідачу на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок- фактуру. Відповідач зобов`язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує п`яти банківських днів (п. 9.4 Договору).

Оператор газотранспортної системи до 14-го числа місяця, наступного за звітним, надає замовнику послуг транспортування односторонній акт про надання послуг балансування на обсяги природного газу, місячного небалансу замовника послуг транспортування, що був не врегульований ним відповідно до пунктів 3-5 глави 3 цього розділу, рахунок на оплату, звіт по точкам входу/виходу замовника послуг транспортування (що має містити деталізацію по споживачах замовника послуг транспортування на точках виходу). Замовник послуг транспортування повинен здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів з дня отримання ним зазначених документів (п. 4 глави 4 Розділу XIV Кодексу ГТС).

Передумовою надання послуг балансування є наявність у Відповідача негативного місячного небалансу, що не був врегульований у строк до 12-го числа наступного місяця.

Небалансом є різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається за процедурою алокації (п. 5 глави 1 Розділу І Кодексу ГТС).

Алокація - віднесення Оператором ГТС обсягу природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників (п. 5 глави 1 Розділу І Кодексу ГТС).

На підставі вказаного, Позивачем як Оператором ГТС було здійснено процедуру алокації та встановлено наявність у Відповідача негативних місячних небалансів природного газу в березні 2018 року в обсязі 3 999,85 тис. куб. м., в квітні 2018 року в обсязі 1 155,40 тис. куб. м., у травні 2018 року в обсязі 720,15 тис. куб. м., в червні 2018 року в обсязі 605,523 тис. куб. метрів.

Такі обсяги негативних небалансів природного газу виникли у Відповідача внаслідок безпідставного відбору ним з газотранспортної системи природного газу для покриття його власних виробничо-технічних витрат без подання таких обсягів природного газу до газотранспортної системи та внаслідок несанкціонованих відборів з газорозподільної системи Відповідача природного газу споживачами, у яких в спірні періоди не було жодного постачальника природного газу (відповідно до вимог п. 8 глави 3 Розділу XII Кодексу ГТС передбачено, що у разі несанкціонованого відбору газу споживачем весь відповідний обсяг вноситься в алокацію на відповідного оператора газорозподільної системи (Відповідача).

Обсяги небалансів підтверджуються Алокаціями (звітами) ПАТ "Рівнегаз" про поділ фактичного обсягу природного газу за березень-червень 2018 року, звітами по точках входу/виходу за березень-червень2018 року.

У зв`язку з нездійсненням Відповідачем заходів щодо самостійного врегулювання негативних небалансів за вказані періоди в порядку, встановленому Кодексом ГТС, Позивач надав Відповідачу послуги балансування для врегулювання небалансів за вказані періоди на загальну суму 73 464 101,68 грн., про що були оформлені односторонні акти про надання таких послуг №03-18-1512000713-БАЛАНС від 31.03.2018 року, № 04-18-1512000713-БАЛАНС від 30.04.2018 року, №05-18-1512000713-БАЛАНС від 31.05.2018 року, №06-18-1512000713-БАЛАНС від 30.06.2018 року, що були надіслані Відповідачу разом з рахунками на оплату та звітами по точкам входу/виходу супровідними листами Позивача № Т80ВИХ-18-971 від 13.04.2018, № Т80ВИХ- 18-1228 від 14.05.2018, № Т80ВИХ-18-1475 від 14.06.2018, № Т80ВИХ-18-1832 від 13.07.2018 (отримання Відповідачем таких документів підтверджується доказами їх надсилання та отримання) (т.1, а.с.21-39).

Отже, як заначає Позивач, що з моменту отримання Відповідачем вказаних актів, рахунків на оплату та звітів по точкам входу/виходу у Відповідача відповідно до п. 9.4 Договору та п. 4 глави 4 Розділу XIV Кодексу ГТС виникли зобов`язання здійснити оплату таких послуг у строк, що не перевищує п`яти банківських днів з дня отримання зазначених документів.

Однак, Позивач стверджує, що Відповідач у встановлений Договором строк не оплатив та продовжує не оплачувати Позивачу заборгованість за послуги балансування на загальну суму 73 464 101,68 грн., чим порушує права та інтереси Позивача.

Окрім того, з урахуванням положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 4 715 891,64 грн. та інфляційні втрати у розмірі 8 575 899,62 грн.

Вказані обставини підтверджуються наданими суду та дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи.

Наведені обставини стали причиною звернення позивачем до суду з даним позовом та є предметом спору у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав заявлених вимог учасників судового процесу, дотримуючись принципів об`єктивної істини, добросовісності, розумності та справедливості суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із виконанням договору транспортування природного газу, відповідальністю за порушення строків оплати за послуги з балансування обсягів природного газу, регулювання яких здійснюється Кодексом газотранспортної системи, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496, а також Законом України "Про ринок природного газу", ГК України, ЦК України тощо.

Таке врегулювання створює в цих відносинах правовий порядок, який вимагає від їх суб`єктів певної правової поведінки.

Виходячи з матеріалів справи та пояснень представників сторін, судом встановлено, що 17.12.2015 року начальник Управління реалізації та розрахунків за надані послуги з транспортування та зберігання природного газу ОСОБА_1 , що діяв на підставі довіреності, виданої від імені ПАТ "Укртрансгаз" (Оператор) та перший заступник голови правління - заступника з постачання та обліку газу ПАТ по газопостачанюю та газифікації "Рівнегаз" Осицький В.Б., що діяв на підставі довіреності від 31.12.2014 року №10/3671 (Замовник) підписали Договір №1512000713 транспортування природного газу, згідно п.2.1 якого Оператор надає Замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому Договорі, а Замовник оплачує Оператору встановлену у цьому Договорі вартість таких послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 306 Господарського кодексу України транспортування продукції трубопроводами є окремим видом господарської діяльності, що регулюється зокрема нормами даного Кодексу.

Пунктом 45 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу; газотранспортна система - технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об`єктами і спорудами, пов`язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу.

В силу приписів ст. 32 Закону України "Про ринок природного газу", транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором.

Регламентом функціонування газотранспортної системи України є Кодекс газотранспортної системи (Кодекс ГТС), затверджений постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015р. Кодекс також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України.

Відповідно до пункту 4 глави 3 розділу І Кодексу ГТС експлуатацію газотранспортної системи здійснює виключно оператор газотранспортної системи.

Згідно з абз. 36 пункту 5 глави 1 розділу I Кодексу ГТС договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування) на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги).

Відповідно до ч.1 ст. 23 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газотранспортної системи є юридичною особою, яка не є складовою вертикально інтегрованої організації і здійснює свою господарську діяльність незалежно від діяльності з видобутку, розподілу, постачання природного газу, діяльності оптових продавців. Оператор газотранспортної системи не може провадити діяльність з видобутку, розподілу або постачання природного газу.

Отже, нормами чинного законодавства визначено, що транспортування природного газу може здійснюватись лише в межах газотранспортної системи, на підставі договору, укладеного з оператором газотранспортної системи.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, Типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови (ч.4 ст. 179 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями ч.ч. 1-3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За змістом розділу ІІ Договору №1512000713 транспортування природного газу послуги, які можуть бути надані Замовнику за цим договором: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (далі-розподіл потужності); послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі - транспортування); послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (балансування).

Такі послуги надаються оператором на умовах, визначених у Кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором.

При цьому, за умовами п. 2.4 Договору обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначається підписанням додатка 1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування), які згідно п. 2.8. Договору є його невід`ємними частинами. При цьому додаток 3 укладається у випадку, коли замовником послуг є оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газодобувне підприємство або виробник біогазу.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідні додатки 1 та 2 щодо розподілу потужності / транспортування природного газу не складались.

Відсутність вказаних додатків вказує на неузгодженість сторонами такої істотної умови як предмет договору, а тому такий договір в силу вимог ч. 8 ст. 181 Господарського процесуального кодексу України є неукладеним.

Згідно абз. 1 п. 2 Розділу 3 Кодексу ГТС приймання-передача природного газу у фізичних точках входу та точках виходу здійснюється виключно за наявності комерційного ВОГ (ПВВГ).

Комерційний облік природного газу проводиться на комерційному ВОГ (ПВВГ) сторони, що передає природний газ. Якщо у сторони, що передає газ відсутній комерційний ВОГ (ПВВГ), комерційний облік природного газу проводиться на комерційному ВОГ (ПВВГ) сторони, що приймає газ ( абз. 2 п. 2 Розділу 3 Кодексу ГТС).

Пунктом 5.5 Договору сторони передбачили, що на кожну фізичну точку входу/виходу до/з газотранспортної системи складається акт розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, який має містити схему потоків газу через вузол обліку природного газу (далі - ВОГ), його місце розташування на схемі, межу балансової належності та за необхідності схематичне позначення іншого обладнання чи засобів вимірювальної техніки (ЗВТ).

У п. 9.1 Договору зазначено, що у разі виникнення у Замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу в строк до 12 числа місяця, наступного за газовим місяцем, Замовник зобов`язаний сплатити Оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс Замовника визначається відповідно до Кодексу.

При цьому, відповідно до п. 9.3, п. 9.4 Договору базова ціна газу визначається Оператором відповідно до Кодексу. Оператор визначає базову ціну газу щомісяця в строк до 10 числа місяця наступного за газовим місяцем, та розміщує її на своєму веб-сайті. Оператор до 14 числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає Замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник зобов`язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує п`яти банківських днів.

У п. 11.1 Договору сторони також погодили, що послуги, які надаються за цим Договором, за винятком послуг балансування, оформлюються Оператором і Замовником актами наданих послуг.

Надані позивачем акти приймання-передачі природного газу підписані без посилання на договір № 1512000713 від 17.12.2015 року та не передбачають обліку такої послуги як балансування у визначені періоди.

Проаналізувавши наявні матеріали справи для суду відповідно виявляється неможливим перевірити, який саме обсяг газу позивач облікував в системі, який на його думку відповідач використав за період з березня по червень 2018 року (включно).

За вказаних обставин, складені ПАТ "Укртрансгаз" на підставі п. 11.4 Договору односторонні акти не можуть бути визнані належними доказами на підтвердження визначення обсягу та відповідно вартості послуг балансування газу у спірний період.

Правові висновки щодо обов`язковості документального оформленням факту надання послуг балансування та їх заявленого обсягу при стягненні сум заборгованості за послуги балансування, обов`язковості з доказової точки зору факту понесення витрат оператора газотранспортної системи, пов`язаних із здійсненням балансування обсягів природного газу у заявлені ним періоди, так само як і розміру заявленої до стягнення вартості послуг балансування, наведені у справі № 916/2090/16, зокрема, у постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 року та постанові Верховного Суду від 25.06.2019 року.

Дії позивача при складанні односторонніх актів надання послуг балансування обсягів природного газу, розрахунків та рахунків, в яких визначено вартість послуг балансування, свідчать про порушення позивачем порядку надання послуг балансування, всіх допустимих термінів та строків передбачених умовами договору та нормами Кодексу ГТС, правил балансування визначених Законом України "Про ринок природного газу", відсутність обґрунтування реальних витрат, що в свою чергу унеможливило своєчасного самостійного врегулювання небалансу відповідачем.

Суд вважає за необхідне також зауважити, що надання послуг балансування перебуває у безпосередньому зв`язку з послугами транспортування природного газу і відсутність узгоджених умов щодо обсягів та порядку надання цих послуг унеможливлює виконання й решти положень Договору, у тому числі, в частині порядку визначення вартості послуг балансування.

З урахуванням викладеного вище, оцінюючи всі наявні докази в їх сукупності, з урахуванням обраних позивачем предмету та підстав позовних вимог у даній справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 73 464 101,68 грн. у якості заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу за Договором № 1512000713 транспортування природного газу.

Вимоги позивача щодо стягнення 3% річних у розмірі 4 715 891,64 грн. та інфляційних втрат у розмірі 8 575 899,62 грн. 84 коп. у даній справі є похідними від вимог щодо стягнення заборгованості, та не підлягають задоволенню у зв`язку із відмовою у задоволенні вимоги щодо стягнення боргу.

Згідно з ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, сукупним аналізом наведених вище норм права, взятих судом до уваги тверджень сторін та досліджених доказів, беручи до уваги той факт, що позивач не довів свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу в контексті заявлених ним позовних вимог, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" про стягнення заборгованості в сумі 86 755 892 грн. 94 коп.

На підставі ст. 129 ГПК України, судовий збір в розмірі 735 700,00 грн. залишається за позивачем.

Керуючись статтями 13, 73-80, 86, 123, 129, 196, 202, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" про стягнення заборгованості в сумі 86 755 892 грн. 94 коп. – відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.uа

Повний текст рішення складено та підписано 04 грудня 2020 року.

Суддя Романюк Ю.Г.