Рішення № 93295669, 24.11.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2020 року Справа № 915/2137/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 (54001, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 73)

в інтересах держави в особі: Управління комунального майна Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспортна компанія “Рефресурс” (54020, м. Миколаїв, вул. Даля, 53-Л)

про: стягнення 516035,52 грн та розірвання договору оренди,-

за участю представників сторін:

від прокуратури: Дзюбан О.В.;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

16 жовтня 2019 року заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 (надалі – прокурор) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №31-2536вих.19 від 07.10.2019 в інтересах держави в особі Управління комунального майна Миколаївської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспортна компанія “Рефресурс” про стягнення коштів у сумі 516035,52 грн, з яких: заборгованість з орендної плати – 488778,91 грн, пеня – 27256,61 грн., розірвання договору оренди нежитлових приміщень площею 172,5 кв.м. та 208,5 кв.м. з прилеглими спорудами по вул. Новозаводській, 7 у місті Миколаєві, укладеного 16.10.2018 між Управлінням комунального майна Миколаївської міської ради та ТОВ “Транспортна компанія “Рефресурс”.

Позовні вимоги обгрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна або індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності від 16.10.2018 щодо своєчасної сплати орендних платежів за користування комунальним майном. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на норми ст. 193 ГК України, ст. 526, 530, 610, 611, 625, 629, 651, 782 ЦК України та умовами договору.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2019, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/2137/19 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 21.10.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 18 листопада 2019 року, встановлено учасникам справи процесуальні строки для подання суду заяв по суті справи.

18.11.2019 судове засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого судді у справі у відряджені, підготовче засідання у справі призначено на 04 грудня 2019 року.

Ухвалою суду від 04.12.2019 провадження у справі №915/2137/19 зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою палатою Верховного Суду судового рішення у справі №912/2385/18.

Ухвалою суду від 04.09.2020 провадження у справі за клопотанням прокурора поновлено.

Відзивом від 10.09.2020 відповідач позовні вимоги не визнає, вважає, що позивач зобов`язаний врахувати витрати, які відповідач здійснив на поліпшення орендованого майна з метою приведення його у стан, придатний для використання.

Клопотанням від 10.09.2020, з метою визначення вартості невід`ємних поліпшень внаслідок проведених ремонтних робіт, відповідач просить суд призначити судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз.

На розгляд експертизи поставити питання:

Яка вартість невід`ємних поліпшень, внаслідок проведених ремонтних робіт, проведених з 16.11.2018 по теперішній час за адресою: м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 7?

23.09.2020 судом постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 27.10.2020 о 10:30 год.

25.09.2020 прокурором подано суду відповідь на відзив.

Прокурор вважає позовні вимоги обгрунтованими, зазначає, що витрати відповідача не можуть бути зараховані в якості орендної плати. Заперечення обгрунтовано посиланням на норми ч. 3 ст. 778 ЦК України та п. 5.4. Договору оренди та мотивовано тим, що проведення поліпшення об`єкту оренди не є підставою для одностороннього припинення внесення орендних платежів, а лише надають орендарю право ініціювати перед орендодавцем вирішення питання зарахування витрачених коштів до орендної плати за умови надання ним відповідних документів.

Клопотанням від 25.09.2020 №31/1-11626вих-20 прокурор заперечує проти задоволення клопотання відповідача про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

В обгрунтування заперечень прокурор посилається на норми ч. 3 ст. 778 ЦК України та зазначає, що витрачена відповідачем сума коштів на проведення ремонту не є предметом судового розгляду.

Ухвалою суду від 27.10.2020 відмовлено в задоволені клопотання відповідача від 10.09.2020 про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

27.10.2020 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті на 24.11.2020 о 10:10 год.

19.11.2020 від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача у зв`язку з великою завантаженістю працівників юридичного департаменту Миколаївської міської ради. Позивач вважає позовні вимоги обгрунтованими, законними та просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.

Представники позивача та відповідача у судове засідання 24.11.2020 не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Прокурор у судовому засіданні 24.11.2020 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні 24.11.2020 судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

16.10.2018 між Управлінням комунального майна Миколаївської міської ради (далі - Управління) та товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Рефресурс» (далі - ТОВ «ТК «Рефресурс») укладено договір оренди нерухомого або індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності (далі - Договір), за яким орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення літ. К-1 площею 172,5 кв.м. та нежитлові приміщення літ. Н площею 208,5 кв.м. з прилеглими спорудами, розміщені за адресою: вул. Новозаводська, 7, м. Миколаїв, що знаходяться на балансі КЖЕП Центрального району, для використання під виробничо-складські потреби (п.1.1.).

Вказане майно передано за актом приймання-передавання від 16.10.2018 строком до 16.10.2023 включно (п. 10.1. Договору).

Відповідно до п. 3.1, 3.3 Договору, орендна плата за перший місяць оренди становить 112090 грн. та за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Орендна плата перераховується орендодавцеві щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним (п. 3.4 Договору).

Договором про внесення змін від 12.11.2018 пункт 3.1. Договору викладено в новій редакції та передбачено, що орендна плата становить за жовтень 2018 року 602,91 грн. (у зв`язку із застосуванням орендної ставки на рівні 1% через незадовільний стан майна). Строк дії такого розміру орендної плати встановлено на 6 місяців - з 16.10.2018 по 16.04.2019 та відповідно до п.2 Договору про внесення змін до Договору оренди від 12.11.2018 діє протягом 6 місяців.

По закінченню дії зазначеного договору, управління комунального майна листом від 30.05.2019 повідомило ТОВ «ТК «Рефресурс» про необхідність сплати з 17.04.2019 орендної плати у розмірі, встановленому п. 3.1. Договору від 16.10.2018.

Згідно з п. 5.2. Договору, орендар зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідачем зобов`язання за договором належним чином не виконано в частині своєчасної сплати орендних платежів, заборгованість за період з квітня 2019 року по серпень 2019 року становить 488 778,91 грн.

Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 488778,91 грн та пені в сумі 27256,61 грн.

На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, відповідач на підставі Договору здійснює користування комунальним майном, а саме: нежитловими приміщеннями літ. К-1 площею 172,5 кв.м. та нежитловими приміщеннями літ. Н площею 208,5 кв.м. з прилеглими спорудами, що розміщені за адресою: вул. Новозаводська, 7, м. Миколаїв, знаходяться на балансі КЖЕП Центрального району, для використання під виробничо-складські потреби.

За умовами Договору відповідач взяв на себе зобов`язання перераховувати орендодавцеві щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним (п.3.4. Договору) орендну плату за перший місяць в сумі 112090 грн та за кожний наступний місяць шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Договором про внесення змін від 12.11.2018 пункт 3.1. Договору викладено в новій редакції та передбачено, що орендна плата становить за жовтень 2018 року 602,91 грн. (у зв`язку із застосуванням орендної ставки на рівні 1% через незадовільний стан майна). Строк дії такого розміру орендної плати встановлено на 6 місяців - з 16.10.2018 по 16.04.2019 та відповідно до п.2 Договору про внесення змін до Договору оренди від 12.11.2018 діє протягом 6 місяців.

Разом з тим, в порушення умов Договору, відповідач не виконує обов`язок щодо своєчасної оплати орендних платежів, внаслідок чого утворилась заборгованість за період з квітня 2019 року по серпень 2019 року в сумі 488778,91 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач посилається на те, що позивач має врахувати в рахунок сплати орендних платежів витрати відповідача на невід`ємні поліпшення орендованого майна в сумі 213666,40 грн.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 778 Цивільного кодексу України, наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця; якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю; якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

Таким чином, з норм цивільного кодексу України дійсно витікає право наймача на зарахування суми поліпшень.

Однак це право мало бути реалізовано в порядку, передбаченому чинним законодавством, наприклад, шляхом подання заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і зобов`язання у відповідній частині було б припинено.

У разі неможливості реалізації цього права, відповідач мав звернутися до суду за його захистом.

Разом з тим, відповідачем не надано суду ані зустрічного позову у цій справі, ані позову в загальному порядку.

З зазначеного витікає, що відповідачем не використано право проведення взаєморозрахунків з орендодавцем, в односторонньому порядку припинено внесення орендних платежів, з чого слідує висновок про обгрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості з орендних платежів в сумі 488778,91 грн за період з квітня 2019 року по серпень 2019 року.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 27256,61 грн суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч.1 ст.549 ЦК України).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3.6 Договору, орендна плата, перерахована до Державного бюджету несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцем відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи дату та час зарахування відповідної суми на розрахунковий рахунок орендодавця.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Згідно наведеного в позовній заяві розрахунку відповідачеві нараховано пеню за період з 13.05.2019 по 03.09.2019 в сумі 27256,61 грн.

Судом встановлено, що період нарахування пені визначений правильно та розрахунок арифметично правильний.

Стосовно позовних вимог про розірвання договору оренди, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку встановленому ст. 188 ГК України.

За приписом статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 782 ЦК України передбачено спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Пунктом 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» роз`яснено, що відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена частиною першою статті 782 ЦК України, є правом, а не обов`язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів. У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов`язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом невнесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Таким чином, істотне порушення орендарем такої умови договору оренди майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення майна орендодавцю.

Заборгованість за Договором має місце з квітня 2019 року, тобто більше ніж рік орендар використовує орендоване майно, але не сплачує при цьому орендної плати.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п.п. 8.3, 10.4 Договору, у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду.

Управлінням 25.07.2019 відповідачу було направлено претензію про сплату боргу, розірвання договору та повернення орендованого майна, яку повернуто відправнику без вручення з відміткою «за минуванням строку зберігання».

До теперішнього часу заборгованість не погашена, договір не розірвано та майно не повернуто у комунальну власність.

Отже позовні вимоги в цій частині суд вважає обгрунтованими, такими, що підлягають задоволенню.

Надаючи правову оцінку наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі компетентного органу на здійснення такого захисту в спірних правовідносинах, зазначених прокурором при зверненні з позовом, суд дійшов висновку щодо їх обґрунтованості з огляду на таке.

Згідно із ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Вимогами ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Системне тлумачення статті 53 ГПК України й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України “Про прокуратуру” дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Перший “виключний випадок” передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває права на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

“Нездійснення захисту” має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

“Здійснення захисту неналежним чином” має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка, проте, є неналежною.

“Неналежність” захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, передбачає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі №1-1/99 з урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Як вбачається із матеріалів справи, позов заявлено заступником керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в межах наданих йому законодавством повноважень в інтересах держави в особі Управління комунального майна Миколаївської міської ради як органу, уповноваженого державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах.

У даній справі наявність «інтересу держави» полягає у порушенні права держави та територіальної громади у сфері розпорядження комунальним майном.

Так, згідно з статтею 327 ЦК України, у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.

Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Несплата орендарем орендної плати завдає значної шкоди інтересам територіальної громади міста, оскільки грошові кошти від переданого в оренду комунального майна до міського бюджету фактично не надходять. Крім цього, у орендодавця відсутня можливість через наявність вже укладеного договору оренди залучити іншого, більш добросовісного орендаря, що свідчить про неефективність управління об`єктом комунального власності.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи ЄСПЛ у рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п, 54).

Судовою практикою Верховного Суду України, зокрема у постановах від від 05.10.2016 (справа № 916/2129/15), від 29.06.2016 (справа №6-1376ц16) підставою для представництва інтересів держави прокурором визнано захист «суспільного» «публічного» інтересу, яким є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання.

Правовідносини, пов`язані з неефективним використанням комунального майна, становлять суспільний, публічний інтерес, а здійснення уповноваженими органами міської ради права власності, зокрема неналежне виконання повноважень щодо розпорядження майном, такому суспільному інтересу не відповідає, оскільки не може оцінюватися вираженням волі територіальної громади.

Згідно зі ст. 32 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», контроль за використанням майна, переданого в оренду, покладається на органи, які відповідно до цього Закону здійснюють державну політику у сфері оренди. Такими органами щодо оренди комунального майна відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» є органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Таким чином, Миколаївська міська рада, діючи в інтересах територіальної громади міста Миколаєва, виступає власником комунального майна та є уповноваженим органом у сфері управління вказаним майном.

Згідно з вимогами Положення про Управління комунального майна Миколаївської міської ради, затвердженого рішенням міської ради від

23.02.2017 № 16/32, Управління створюється з метою здійснення повноважень щодо реалізації прав територіальної громади міста Миколаєва, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням об`єктами комунальної власності.

Відповідно до покладених завдань Управління комунального майна міської ради виступає орендодавцем цілісних майнових комплексів підприємств, їхніх структурних підрозділів, нерухомого майна, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста, зокрема організовує роботу щодо передачі в орендне користування об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Миколаєва, підготовка відповідних наказів та їх виконання, контроль за використанням та станом обліку комунального майна, вжиття заходів за результатами такого контролю.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 69 Бюджетного кодексу України, кошти, отримані як орендна плата та нараховані за її неповноту та несвоєчасну сплату штрафні санкції зараховуються до місцевого бюджету.

Несплата заборгованості за вказаним договором оренди завдає шкоду місцевому бюджету, а неповернення комунального майна унеможливлює виконання позивачем функцій з розпорядження майном територіальної громади міста Миколаєва, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Таким чином, Управління комунального майна Миколаївської міської ради є уповноваженим органом у сфері оренди комунального майна.

Миколаївською місцевою прокуратурою № 1 з метою з`ясування вжитих уповноваженим органом заходів до поновлення порушених інтересів держави, 05.09.2019 до Управління комунального майна міської ради скеровано відповідний запит № 31-1318вих-19.

Разом з цим, Управління комунального майна, маючи відповідні повноваження у вказаній сфері, усвідомлюючи факт ненадходження суми заборгованості до бюджету, своїм листом від 09.09.2019 повідомило прокуратуру про скерування боржнику 25.07.2019 лише листа-пропозиції.

Отже, незважаючи на триваючий характер невиконання умов договору та вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна» щодо сплати ТОВ «ТК «Рефресурс» орендної плати за використання майна, Управління обмежилось лише направленням листа про погашення заборгованості та, відповідно до інформації від 09.09.2019 № 1745/10/01/08/19, з позовом про стягнення з відповідача орендної плати та розірвання договору позивач до суду не звертався.

Враховуючи викладене, зазначені дії Управління комунального майна Миколаївської міської ради як органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах, свідчать про неналежне здійснення своїх повноважень щодо захисту інтересів держави, а саме невжиття Управлінням заходів до стягнення до місцевого бюджету заборгованості за договором оренди комунального майна та його розірвання.

Зазначені обставини є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності та правомірності звернення прокурора до суду в інтересах держави.

Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18).

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що прокурором доведено наявність підстав для звернення до суду з відповідним позовом.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання даного спору до господарського суду прокуратурою Миколаївської області сплачено судовий збір в сумі 9661,52 грн, про що свідчить платіжне доручення №1637 від 08.10.2019.

Наказом Генерального прокурора №410 від 03.09.2020 “Про окремі питання забезпечення початку роботи обласних прокуратур” прокуратуру Миколаївської області перейменовано у Миколаївську обласну прокуратуру та згідно з наказом Генерального прокурора №414 від 08.09.2020 “Про день початку роботи обласних прокуратур” днем початку роботи обласних прокуратур визначено 11 вересня 2020 року.

З зазначеного витікає, що судовий збір в розмірі 9661,52 грн згідно ст. 129 ГПК України, слід відшкодувати Миколаївській обласній прокуратурі з відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспортна компанія “Рефресурс” (54020, м. Миколаїв, вул. Даля, 53-Л) на користь Управління комунального майна Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 22440076):

- 488778,91 грн – основного боргу;

- 27256,61 грн – пені.

3. Розірвати договір оренди нерухомого або індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності – нежитлових приміщень площею 172,5 кв.м та 208,5 кв.м з прилеглими спорудами по вул Новозаводській, 7 у місті Миколаєві, укладений 16.10.2018 між Управлінням комунального майна Миколаївської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «РЕФРЕСУРС», зареєстрований в реєстрі за №2323 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Горбуровим К.Є.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспортна компанія “Рефресурс” (54020, м. Миколаїв, вул. Даля, 53-Л) на користь Миколаївської обласної прокуратури (вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54030 (р/р 35215058000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) 9661,52 грн витрат по сплаті судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

6. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони у справі:

орган, якому законом надано право звертатися до суду в інтересах держави: заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 (54001, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 73),

позивач: Управління комунального майна Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20),

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Транспортна компанія “Рефресурс” (54020, м. Миколаїв, вул. Даля, 53-Л).

Повний текст судового рішення складено і підписано 04.12.2020.

Суддя В.О. Ржепецький