Ухвала суду № 93295611, 30.11.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

30.11.2020 р. Справа № 914/3079/20

Суддя Господарського суду Львівської області Гоменюк З.П., розглянувши матеріали

за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія.», м.Київ

до Львівського комунального АТП №1, м.Львів

про стягнення 11208,26 грн

ВСТАНОВИВ

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія.» до Львівського комунального АТП №1 про стягнення 11208,26 грн.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити її без руху з огляду на таке.

В силу вказівки п.2 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України).

У позовній заяві відповідачем вказано Львівське комунальне АТП №1 з кодом ЄДРПОУ 23884071, однак, як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ідентифікаційний код 23884071 належить юридичній особі, повним найменуванням якої є Львівське комунальне автотранспортне підприємство №1.

Отже, невідповідність ідентифікаційного коду відповідача його повному найменуванню не дає можливості вважати позовну заяву в цій частині такою, яка відповідає вимогам п.2 ч.3 ст.162 ГПК України.

У зв`язку з цим, суд вважає, що позивач повинен визначитись з особою відповідача, до якого він звертається з позовом, та правильно і повно зазначити його реквізити, в тому числі найменування і ідентифікаційний код.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з ч.2 ст.123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як передбачено ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, – у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною другою ст.4 Закону встановлено, що із позовних заяв немайнового характеру, які подаються до господарських судів, судовий збір сплачується в розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а із позовних заяв майнового характеру – в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року становить 2102 грн.

За заявлені позовні вимоги до сплати підлягає 2102 грн судового збору, тобто сума, яка дорівнює 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки розмір 1,5 відсотка ціни позову є меншим, ніж 2102 грн.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про судовий збір», судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв.

Частиною п`ятою цієї ж статті встановлено, що за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.

Як вбачається з даних автоматизованої системи документообігу суду (комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду»), на розгляді в Господарському суді Львівської області (суддя Мороз Н.В.) перебувала справа №914/1744/20 за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» до Львівського комунального АТП №1 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 11208,26 грн.

Ухвалою суду від 15.10.2020 р. у справі №914/1744/20 позов було залишено без розгляду у зв`язку з поданням позивачем до початку розгляду справи по суті заяви про залишення позову без розгляду.

Згідно з п.4 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Отже, враховуючи підстави залишення позову без розгляду у справі №914/1744/20, сплачена сума судового збору в силу прямої вказівки закону не могла бути повернена позивачеві та не поверталась йому Господарським судом Львівської області.

До позовної заяви у справі №914/3079/20 позивачем як доказ оплати судового збору долучено платіжне доручення №30672 від 02.07.2020 р. на суму 2102 грн, що вже подавалось разом з позовною заявою у справі №914/1744/20, і сума судового збору за яким надійшла до спеціального фонду державного бюджету за розгляд судом позовної заяви у справі №914/1744/20.

Суд вважає неприпустимим наступне подання позивачем вже використаного документу про сплату судового збору з метою підтвердження оплати судового збору за повторно поданий позов, отже позивачеві слід сплатити 2102 грн судового збору за цей позов на загальний підставах.

Враховуючи все вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позивачем не дотримано вимог Закону України «Про судовий збір» стосовно сплати судового збору та, відповідно, не дотримано вимог Господарського процесуального кодексу України щодо долучення до позовної заяви документів, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, а також вимог Господарського процесуального кодексу України щодо зазначення в позовній заяві відомостей про повне найменування, ідентифікаційний код відповідача.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З огляду на викладене, відповідно до вказаних норм ГПК України позовну заяву слід залишити без руху, встановивши позивачеві спосіб і строк для усунення недоліків.

Керуючись Законом України «Про судовий збір», ст.ст.164, 172, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву залишити без руху.

2. Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали на усунення допущених недоліків шляхом надання суду:

– доказів сплати судового збору в сумі 2102 грн;

– відомостей про повне найменування та ідентифікаційний код відповідача.

У випадку невиконання цієї ухвали у встановлений судом строк, позовна заява вважається неподаною і підлягає поверненню позивачу зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та оскарженню не підлягає.

Суддя З.П. Гоменюк