Рішення № 93295480, 03.12.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2020 р.

м. Київ

Справа № 911/2154/20

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами

позов Фізичної особи-підприємця Коцела Костянтина Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 )

до Дочірнього підприємства "Рітейл Вест" (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Лісова, буд. 6-Г, код ЄДРПОУ 38733983)

про стягнення боргу, пені, втрат від інфляції та 3% річних,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява б/н від 24.07.2020 Фізичної особи-підприємця Коцела Костянтина Анатолійовича до Дочірнього підприємства "Рітейл Вест" про стягнення боргу, пені, втрат від інфляції та 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.08.2020 вказану позовну заяву залишено без руху.

08.09.2020 через канцелярію позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області про залишення позовної заяви без руху подано заяву б/н від 01.09.2020. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Так, ухвалою від 17.09.2020 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін, встановлено строки для подання: відповідачу - відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали; позивачу - відповіді на відзив до 12.10.2020; відповідачу - заперечень до 19.10.2020.

Позов обґрунтований наступним:

- між Дочірнім підприємством "Рітейл Вест" (покупець, відповідач) та Фізичною особою-підприємцем Коцелом Костянтином Анатолійовичем (позивач, постачальник) укладено Договір поставки №РВ038052 від 01.05.2018;

- на виконання умов Договору позивачем відповідно до видаткових накладних було поставлено відповідачу товар;

- відповідач порушив умови Договору розрахувавшись за поставлений товар не в повному обсязі, у зв`язку з чим, у останнього утворилась заборгованість у розмірі 29782,49 грн;

- у зв`язку з простроченням строку оплати, позивачем окрім основного боргу нараховано відповідачу 1355,25 грн 3% річних, 1696,13 грн втрат від інфляції, 13088,33 грн пені.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав, про причини неподання суд не повідомив.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом перевірено та встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Вказаний факт підтверджується отриманою 22.09.2020 відповідачем ухвалою Господарського суду Київської області від 17.09.2020 про відкриття провадження у справі відповідно до рекомендованого повідомлення №0103275098233 від 18.09.2020 з відміткою про вручення.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

01.05.2018 між Дочірнім підприємством "Рітейл Вест" (покупець, відповідач) та Фізичною особою-підприємцем Коцелом Костянтином Анатолійовичем (позивач, постачальник) укладено Договір поставки №РВ038052 (далі - Договір), за яким постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, та у відповідності з Замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в Специфікації. Поставка товару постачальником здійснюється з метою його оптово/роздрібної реалізації покупцем через мережу магазинів «Фуршет» (п. 1.1. Договору).

Зокрема, відповідно до пунктів 5.1. - 5.3. Договору перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця. Приймання-передача товару за кількістю та якістю здійснюється на складі покупця в порядку, передбаченому чинним законодавством України. У випадку поставки більшої кількості товару, ніж передбачено в замовленні, покупець має право відмовитись від прийняття надлишкового поставленого товару.

Відповідно до п. 7.1., 7.8., 7.9. Договору покупець оплачує товар, що поставляється, за цінами, погодженими сторонами в специфікації та підтвердженими у накладних. Ціна за товар в специфікації вказується в гривнях. Ціна повинна відповідати законодавству України та включати не більше двох знаків після коми. Загальна сума цього Договору складається з суми накладних, по яким була здійснена поставка товару. Оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника щосереди кожні 30 (днів) після реалізації товару. У випадку, якщо день оплати (середа) випадає на вихідний або святковий день, то оплати здійснюються найближчої середи, яка є робочим днем. При цьому сторони домовились про те, що покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадках, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500,00 (п`ятсот) грн. з кожного магазину.

Даний Договір набирає силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2022 року (п. 10.1. Договору).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором, правовідносини за яким регулюються Господарським кодексом України та Цивільним кодексом України щодо купівлі-продажу та поставки.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За змістом положень ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дана норма кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що господарські операції між позивачем та відповідачем оформлені належним чином первинними бухгалтерськими документами у вигляді видаткових накладних.

Так, судом встановлено, що відповідно до наявних в матеріалах справи видаткових накладних з жовтня 2016 по червень 2019 позивачем, відповідно до умов Договору поставлено відповідачу товару на загальну суму 29782,49 грн (копії видаткових накладних містяться в матеріалах справи). Вказані накладні підписані представниками позивача та відповідача та скріплені їх печатками.

Про належне виконання зобов`язань позивачем свідчить також відсутність скарг або заперечень відповідача щодо якості, відповідності, комплектності товару тощо.

Також, доказом постачання (продажу) позивачем відповідачу товару та наявності у останнього заборгованості є наявний в матеріалах Акт перевірки розрахунків (звірки) б/н від 24.04.2020 з якого вбачається, що станом на 31.03.2020 заборгованість відповідача перед позивачем становить 29782,49 грн. Вказаний Акт скріплений підписами представників позивача та відповідача та містить відбитки печаток останніх.

Між тим, в якості доказу ненадходження коштів від відповідача позивачем надано суду банківську довідку з АТ КБ «Приватбанк» №3CG9MPTAPE0BC8RO від 31.08.2020 з якої судом встановлено, що за період з 31.03.2020 (з моменту підписання Акту-звірки) по 31.08.2020 кошти від відповідача на розрахунковий рахунок позивача не надходили.

В той же час, відповідач відзиву на позов не подав, а отже, не спростував тверджень позивача щодо наявності в нього заборгованості, хоча був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 29782,49 грн основного боргу суд розцінює як такі, що доведені, відповідачем не спростовані та такі що підлягають задоволенню.

Щодо нарахування пені.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 13088,33 грн за прострочення оплат за поставлений товар.

Водночас, відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відтак, виникнення у позивача права на нарахування пені за прострочення відповідачем виконання зобов`язань виникає на підставі згоди сторін, тобто, погодженням сторін розміру та права на нарахування даного виду неустойки умовами договору, водночас, в Договорі поставки №РВ038052 від 01.05.2018 відсутні посилання на розмір та порядок нарахування пені на користь постачальника.

Отже, в договорі поставки №РВ038052 від 01.05.2018 сторонами не досягнуто згоди щодо нарахування пені постачальником. У зв`язку з цим, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача 13088,33 грн пені.

Щодо нарахування 3% річних та втрат від інфляції.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Суд наголошує, що сторони пунктом 7.9. Договору, зокрема, погодили, що оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника щосереди кожні 30 (днів) після реалізації товару та погодили те, що покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадках, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500,00 (п`ятсот) грн. з кожного магазину

Водночас, сторонами не додано до справи відповідних доказів, з яких суд міг би встановити факт реалізації товару відповідачем та виходячи з в вказаних даних встановити дійсні періоди, з яких у позивача виникало право на нарахування 3% річних та втрат від інфляції. Також, сторонами на надано доказів, які підтверджують факт реалізації товару за кожен розрахунковий період більше ніж на 500,00 грн.

Крім того, суд перевіривши розрахунки позивача, щодо нарахування втрат від інфляції та 3% річних встановив, що позивач здійснює нарахування вказаних штрафних санкцій з моменту поставки (від дати видаткової накладної), що є неправильним, позаяк право позивача на відповідні нарахування на той момент ще не виникло.

Отже, суд з тих підстав, що сторонами в Договорі не визначено чіткого моменту оплати товару та відсутності доказів, з яких даний момент можна було б встановити, суд не бере до уваги розрахунки позивача щодо нарахування 3% річних та втрат від інфляції.

Проте, згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд враховує факт підписання відповідачем Акту звірки б/н від 24.04.2020 на суму 29782,49 грн, як доказ того, що станом на дату підписання останнього заявлена до стягнення сума боргу існувала, проте строк оплати вказаних коштів сторонами в акті визначений не був.

В матеріалах справи наявна претензія позивача з вимогою до відповідача про сплату боргу у розмірі 29782.49 грн протягом семи днів з моменту отримання даної претензії, яка направлена на адресу відповідача 19.05.2020 (докази наявні в матеріалах справи).

У зв`язку з тим, що на сайті ПАТ «Укрпошта» станом на день прийняття рішення у даній справі, вже відсутня інформація щодо вручення відповідачу претензії, суд з загальними правилами ділового обороту додає п`ять днів (до дати відправки - 19.05.2020), на пересилку кореспонденції та до отриманої дати додає надані відповідачу 7 днів на оплату товару.

Отже, суд спираючись на претензію позивача та на положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України розрахував, що право у позивача на нарахування втрат від інфляції та 3% річних виникло з 02.06.2020.

Відтак, судом здобрено розрахунок 3% річних в межах кінцевої дати періоду, заявленого позивачем у розрахунку, а саме з 02.06.2020 по 07.07.2020 на суму 29782,49 грн та розраховано, що сума 3% річних підлягає до стягненню у розмірі 87,88 грн.

Водночас, суд зазначає, що він позбавлений можливості здійснити розрахунок втрат від інфляції, позаяк, не може з власної ініціативи виходити за межі позовних вимог, з тих підстав, що у розрахунках позивача нарахування втрат від інфляції здійснюється по квітень 2020 року, а право на нарахування останніх виникло у позивача - 02.06.2020.

Відтак, на підставі наведеного суд доходить висновків про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з Дочірнього підприємства "Рітейл Вест" 29782,49 грн боргу та 87,88 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача, позаяк розмір судового збору є мінімальним для розгляду даної категорії справ.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Рітейл Вест" (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Лісова, буд. 6-Г, код ЄДРПОУ 38733983) на користь Фізичної особи-підприємця Коцела Костянтина Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) 29782,49 грн боргу та 87,88 грн 3% річних, а також 2102,00 грн судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення підписано 03.12.2020.

Суддя А.Ф. Черногуз