Рішення № 93295383, 30.11.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.11.2020Справа № 910/14134/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІДРОПАУЕР-1"

до Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ"

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго"

про стягнення 5 674 082,48 грн.

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники:

позивач: Хаславська А.А. за довіреністю № б/н від 29.09.2020

відповідач: Андушила А.М. за довіреність № 27-Д від 28.12.2019

Коваль О.С. за довіреністю № 40-Д від 23.09.2020

третя особа-1: не з`явився

третя особа-2: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГІДРОПАУЕР-1" (далі - позивач, ТОВ "ГІДРОПАУЕР-1") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" (далі - відповідач, ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ") про стягнення 5 674 082,48 грн з яких: 5 259 118,09 грн основного боргу, 127 776,27 грн пені, 287 188,12 грн штрафу 7%.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач належним чином не виконав обов`язки щодо повноти та своєчасності розрахунків за відпущену електричну енергію за березень - липень 2020 року на підставі Договору № 16548/01 від 20.02.2019 (в редакції Додаткової угоди № 305/01 від 30.06.2019).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 12.10.2020 о 12:20 год, залучено до участі у справі третю особу-1 і третю особу-2.

25.09.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог.

09.10.2020 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками.

09.10.2020 через відділ діловодства суду від представника третьої особи-2 надійшли пояснення.

У підготовче засідання, призначене на 12.10.2020, з`явилися представники позивача та відповідача. Представники третьої особи-1 і третьої особи-2 у підготовче засідання 12.10.2020 не з`явилися.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 ГПК України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196 - 205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених главою 3 ГПК України.

У підготовчому засіданні здійснювався розгляд заяви позивача про збільшення позовних вимог.

Представник позивача заяву про збільшення позовних вимог підтримав.

В обґрунтування заяви про збільшення позовних вимог позивач посилався на те що, оскільки на даний час відповідач не розрахувався у повному обсязі за отриману електроенергію в період з березня по липень 2020, позивач вважає за необхідне реалізувати своє право на збільшення позовних вимог та додатково стягнути штраф 7% за липень 2020.

У зв`язку зі збільшення розміру позовних вимог позивач просить стягнути 5 259 118,09 грн основного боргу, 127 776,27 грн пені, 368 138,24 грн штрафу 7%.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі (ч. 5 ст. 46 ГПК України).

Судом встановлено, що заява про збільшення позовних вимог відповідає вимогам ст. 46 ГПК України.

Заява про збільшення позовних вимог прийнята судом до розгляду, розгляд справи буде здійснюватися з урахуванням цієї заяви.

Суд долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву з додатками, поданий відповідачем та пояснення, подані третьої особою-2.

Представник позивача у підготовчому засідання повідомив, що він не отримав відзив на позовну заяву з додатками.

У підготовчому засіданні 12.10.2020 суд оголосив перерву до 09.11.2020 о 15:00 год.

21.10.2020 через відділ діловодства суду від представника третьої особи-1 надійшли пояснення. Зазначеними поясненнями третя особа-1 просила здійснювати розгляд справи без участі її представника.

26.10.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

05.11.2020 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь позивача на відзив.

06.11.2020 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла відповідь на пояснення третіх осіб.

У підготовче засідання, призначене на 09.11.2020, з`явилися представники позивача та відповідача. Представники третьої особи-1 і третьої особи-2 у підготовче засідання 09.11.2020 не з`явилися.

Суд долучив до матеріалів справи пояснення третьої особи-1, які надійшли 21.10.2020 через відділ діловодства суду та заперечення відповідача на відповідь позивача на відзив, подані 05.11.2020 через відділ діловодства суду.

Судом встановлено, що подана відповідачем 06.11.2020 відповідь на пояснення третіх осіб, не містить доказів її направлення всім учасникам справи.

Суд у підготовчому засіданні 09.11.2020 зобов`язав відповідача надати докази направлення всім учасникам справи відповідь на пояснення третіх осіб в строк до 20.11.2020.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 09.11.2020 подав додаткові пояснення за наслідками поданих учасниками справи заяв по суті спору.

Додаткові пояснення, подані відповідачем залучені судом до матеріалів справи та передані до відділу діловодства суду для реєстрації.

Суд у підготовчому засіданні 09.11.2020 зобов`язав відповідача надати докази направлення всім учасникам справи додаткових пояснень в строк до 20.11.2020.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 09.11.2020 подав заяву про зупинення провадження у справі та надав пояснення щодо викладених у ній підстав для зупинення провадження у даній справі.

Зі змісту заяви відповідача про зупинення провадження у справі вбачається, що в якості підстави для зупинення провадження у справі відповідач посилався на те, що 10.08.2020 ухвалою колегії суддів КСУ відкрито конституційне провадження та здійснюється підготовка справи до розгляду на пленарному засіданні Великої палати Суду в справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності), зокрема, положень статті 9-2 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» від 20.02.2003 № 555-IV, якими встановлено розміри та правила використання надбавок до «зеленого» тарифу, аукціонної ціни за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва; положень ч. 2, 4 п. 3 ч. 9 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 № 2019-VIII, що визначають, в тому числі, обов`язки Гарантованого покупця електричної енергії, виробленої на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії.

Представники позивача заперечували щодо зупинення провадження у даній справі.

Відповідно до п. 5. ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Ознайомившись зі змістом заяви відповідача про зупинення провадження у даній справі, суд дійшов висновку про відсутність обставин, що унеможливлюють самостійне дослідження судом наданих сторонами доказів під час розгляду даної справи і встановлення відповідних фактів, у зв`язку з чим відхилив заяву відповідача про зупинення провадження у даній справі.

У підготовчому засіданні, призначеному на 09.11.2020, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.11.2020 о 11:00 год.

13.11.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли пояснення щодо додаткових пояснень відповідача по справі № 910/14134/20.

У судове засідання, призначене на 30.11.2020, з`явилися представники позивача та відповідача. Представники третьої особи-1 і третьої особи-2 у судове засідання 30.11.2020 не з`явилися.

Суд долучив до матеріалів справи пояснення представника позивача щодо додаткових пояснень відповідача по справі № 910/14134/20, подані 13.11.2020 через відділ діловодства суду.

У судовому засіданні 30.11.2020 представник відповідача подав додаткові пояснення, вказавши, що ці пояснення є текстом виступу відповідача в судових дебатах.

Додаткові пояснення відповідача залучені судом до матеріалів справи та передані до відділу діловодства суду для реєстрації.

У судовому засіданні 30.11.2020 судом здійснювався розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При розгляді справи по суті в судовому засіданні 30.11.2020 судом було заслухано вступне слово позивача та відповідача.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував.

У судовому засіданні 30.11.2020 судом з`ясовано обставини справи та досліджено докази, після чого суд перейшов до судових дебатів.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 30.11.2020 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

З`ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими учасники справи обґрунтовували свої вимоги та заперечення, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ГПК України).

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 наведеної статті визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

20.02.2019 між Державним підприємством "Енергоринок" (ДПЕ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГІДРОПАУЕР-1" (ВАД) було укладено Договір № 16548/01 (далі - Договір).

За умовами п. 1.1 Договору ВАД зобов`язується продавати, а ДПЕ зобов`язується купувати електроенергію, вироблену ВАД, та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору.

30.06.2019 між Державним підприємством "Енергоринок" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГІДРОПАУЕР-1" було укладено Додаткову угоду № 305/1 до Договору від 20.02.2019 № 16548/01.

Пунктом 1 Додаткової угоди № 305/1 від 30.06.2019 сторони дійшли згоди в преамбулі Договору слова "Державне підприємство ''Енергоринок'' (далі - ДПЕ), що діє на підставі ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з оптового постачання електричної енергії від 18.01.2012 № 579645 та має статус платника податку на прибуток на загальних умовах" замінити на слова "державне підприємство ''Гарантований покупець'' (далі - гарантований покупець), що діє на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності зі здійснення функцій гарантованого покупця ".

Згідно п. 2 Додаткової угоди № 305/1 від 30.06.2019 сторони дійшли згоди статті 1-10 Договору замінити статтями 1-8 в новій редакції.

Відповідно до п. 1.1 Договору, в редакції Додаткової угоди від 30.06.2019, за цим Договором виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 2.1 Договору, в редакції Додаткової угоди від 30.06.2019, сторони визнають свої зобов`язання згідно з Законом України "Про ринок електричної енергії", Порядком, Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 307, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього Договору.

У пункті 2.2 Договору, в редакції Додаткової угоди від 30.06.2019 року, визначено, що купівля-продаж електричної енергії за цим Договором здійснюється за умови членства виробника за "зеленим" тарифом в балансуючій групі виробників за "зеленим" тарифом.

Відповідно до пункту 2.3 Договору, в редакції Додаткової угоди від 30.06.2019 року, виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а Гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні за змістом положення містяться у статті 712 Цивільного кодексу України, відповідно до яких за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як зазначає позивач у позовній заяві з березня по липень 2020 ним було відпущено відповідачу електроенергію на загальну суму 6 064 192,93 грн.

Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи Актами купівлі-продажу електроенергії:

- від 31.03.2020 за березень 2020 року ТОВ «ГІДРОПАУЕР-1» за яким було відпущено ДП «Гарантований покупець» електроенергії в обсязі 287 598,000 кВт*год за ціною 367,00 грн. (без ПДВ) за кВт*год на загальну суму 1 266 581,59 грн. з ПДВ;

- від 30.04.2020 за квітень 2020 року ТОВ «ГІДРОПАУЕР-1» за яким було відпущено ДП «Гарантований покупець» електроенергії в обсязі 259 584,000 кВт*год за ціною 394,87 грн. (без ПДВ) за кВт*год на загальну суму 1 230 023,21 грн. з ПДВ;

- від 31.05.2020 за травень 2020 року ТОВ «ГІДРОПАУЕР-1» за яким було відпущено ДП «Гарантований покупець» електроенергії в обсязі 255 352,000 кВт*год за ціною 394,87 грн. (без ПДВ) за кВт*год на загальну суму 1 209 907,13 грн. з ПДВ;

- від 30.06.2020 за червень 2020 року ТОВ «ГІДРОПАУЕР-1» за яким було відпущено ДП «Гарантований покупець» електроенергії в обсязі 241 534,000 кВт*год за ціною 394,87 грн. (без ПДВ) за кВт*год на загальну суму 1 144 494,37 грн. з ПДВ;

- від 31.07.2020 за липень 2020 року ТОВ «ГІДРОПАУЕР-1» за яким було відпущено ДП «Гарантований покупець» електроенергії в обсязі 241 360,000 грн. за ціною 418,85 грн. (без ПДВ) за кВт*год на загальну суму 1 213 123,63 грн. з ПДВ.

Зазначені акти купівлі-продажу електроенергії підписані сторонами Договору.

Відповідачем жодних заперечень щодо зазначених актів не надавалось.

Умовами пунктів 2.4, 2.5 Договору, в редакції Додаткової угоди від 30.06.2019 року, погоджено, що виробник за "зеленим" тарифом продає Гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у національній валюті України.

Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих Гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку на підставі даних обліку, наданих Гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку, відповідно до глави 7 Порядку (пункт 3.1 Договору, у редакції Додаткової угоди від 30.06.2019).

Відповідно до пунктів 3.2. 3.3 Договору, в редакції Додаткової угоди від 30.06.2019 року, розрахунок за куплену Гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ.

Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої Гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.

Відповідно до пункту 10.1 Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Згідно з пунктом 10.4 Порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного акта купівлі-продажу.

З огляду на зазначене, відповідач зобов`язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у позивача у три етапи: перший - до 15 числа (включно) розрахункового місяця, другий - до 25 числа (включно) розрахункового місяця, третій (остаточний - протягом двох робочих днів з дати затвердження Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг розміру вартості послуги).

Позивач зазначає, що всього за період з березня по липень 2020 відповідачем оплачена відпущена позивачем електроенергія на загальну суму 805 074,84 грн, в іншій сумі 5 259 118,09 грн, як зазначає позивач, отримана відповідачем електроенергія оплачена не була, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 5 259 118,09 грн основної заборгованості.

Судом встановлено, що оплата відповідачем відпущеної позивачем електроенергія на загальну суму 805 074,84 грн підтверджується явними в матеріалах справи платіжними дорученнями. Доказів сплати відповідачем заборгованості у сумі 5 259 118,09 грн матеріали справи не містять.

Відповідач заперечуючи проти наявності в нього обов`язку по сплаті заборгованості, зокрема, зазначив у відзиві на позовну заяву про таке.

Джерелом надходження грошових коштів для продавців електричної енергії за «зеленим» тарифом є платежі, пов`язані з оплатою НЕК «Укренерго».

Джерела фінансування повинні враховуватися при вирішенні питання змісту виконання грошового зобов`язання за Договором в натурі, адже обсяг його виконання перед позивачем пов`язаний із виконанням спеціальних обов`язків іншим учасником спірних правовідносин - НЕК «Укренерго».

Як зазначає відповідач, у ДП ''Гарантований покупець'' відсутня вина у неотриманні позивачем повної оплати розрахункового місяця спірного періоду, що пов`язана виключно із невиконанням спеціальних обов`язків НЕК «Укренерго».

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (третя особа-1) у своїх поясненнях зазначило, що предмет спору у даній справі є відносини, які склалися в результаті наявності зобов`язань між ТОВ «ГІДРОПАУЕР-1» та ДП ''Гарантований покупець''.

Заперечуючи проти доводів відповідача, ПАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" зазначило, що матеріалами справи не підтверджується відсутності на рахунках відповідача коштів на час спливу строку виконання грошового зобов`язання перед позивачем. Третя особа-1 також зазначила, що отримання відповідачем коштів від ПАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" не є єдиним джерелом доходів відповідача.

У відзиві на позовну заяву відповідач також надав заперечення щодо визначених позивачем строків виникнення у відповідача обов`язку щодо оплати електричної енергії, відпущеної позивачем, оскільки останнім не враховано святкові дні.

Позивачем у відповіді на відзив викладено нові періоди з яких починається прострочення відповідача зі сплати відпущеної електричної енергію з урахуванням святкових та вихідних днів.

Як встановлено судом, згідно наявних в матеріалах справи актів купівлі-продажу електроенергії постачання позивачем електроенергії відповідачу відбувалось у період з березня 2020 по липень 2020.

Судом встановлено, що згідно пункту 10.4 Порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

Отже, 100 % оплати відпущеної електричної енергії здійснюється з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Судом встановлено, що вартість послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за березень 2020 затверджена Регулятором Постановою НКРЕКП від 29.04.2020 № 902.

За таких обставин, відпущена ТОВ «ГІДРОПАУЕР-1» електроенергія за березень 2020 року на загальну суму 1 266 581,59 грн з ПДВ мала бути сплачена у повному обсязі ДП «Гарантований покупець» враховуючи святкові дні (1 травня 2020) в строк до 04.05.2020.

Вартість послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за квітень 2020 затверджена Регулятором Постановою НКРЕКП від 27.05.2020 № 995.

За таких обставин, відпущена ТОВ «ГІДРОПАУЕР-1» електроенергія за квітень 2020 року на загальну суму 1 230 023,21 грн з ПДВ мала бути сплачена у повному обсязі ДП «Гарантований покупець» в строк до 29.05.2020.

Вартість послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за травень 2020 затверджена Регулятором Постановою НКРЕКП від 24.06.2020 № 1211.

За таких обставин, відпущена ТОВ «ГІДРОПАУЕР-1» електроенергія за травень 2020 на загальну суму 1 209 907,13 грн з ПДВ мала бути сплачена у повному обсязі ДП «Гарантований покупець» в строк до 26.06.2020.

Вартість послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за червень 2020 затверджена Регулятором Постановою НКРЕКП від 22.07.2020 № 1435.

За таких обставин, відпущена ТОВ «ГІДРОПАУЕР-1» електроенергія за червень 2020 на загальну суму 1 144 494,37 грн з ПДВ мала бути сплачена у повному обсязі ДП «Гарантований покупець» в строк до 24.07.2020

Вартість послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за липень 2020 затверджена Регулятором Постановою від НКРЕКП 19.08.2020 № 1600.

За таких обставин, відпущена ТОВ «ГІДРОПАУЕР-1» електроенергія за липень 2020 загальну суму 1 213 123,63 грн з ПДВ мала бути сплачена у повному обсязі ДП «Гарантований покупець» в строк до 22.08.2020.

Загальна сума неоплаченої відповідачем електроенергії, враховуючи часткові оплати, становить 5 259 118,09 грн. Доказів сплати відповідачем заборгованості у цій сумі матеріали справи не містять.

Пунктом 4.5 Договору визначено, що Гарантований покупець зобов`язаний купувати у виробника за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену в позивача електричну енергію.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у додаткових поясненнях за наслідками поданих учасниками справи заяв по суті зазначив, що зобов`язання сторін щодо купівлі електричної енергії, починаючи з 23.03.2020 врегульовані Додатковою угодою від 23.03.2020 №651/01/20, що за своїм змістом є окремим новим Договором, а тому згідно з п. 2 цієї Додаткової угоди статті 1-7 Договору від 20.02.2019 року №16548/01 на підставі якого пред`явлені позивачем вимоги у даній справі викладені в новій редакції та не є предметом дослідження у зазначеній справі оскільки позивачем такий Договір представлений не був та позовні вимоги зазначеним Договором не обґрунтовувались, а тому, на думку відповідача, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за період березень-липень 2020 року не можна вважати обґрунтованими, оскільки підставою такого стягнення не може бути Договір від 20.02.2019 року №16548/01, на підставі якого пред`явлено позовні вимоги.

Судом встановлено, що у відзиві на позовну заяву, який було подано відповідачем 09.10.2020, відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог, не посилався на умови Додаткової угоди від 23.03.2020 № 651/01/20. Текст цієї Додаткової угоди відповідачем до відзиву на позовну заяву додано не було.

Крім того, відповідачем у відзиві на позовну заяву визначені дати з яких у відповідача виник обов`язок з оплати відпущеної електричної енергії.

Частиною 3 ст. 165 ПКУ України визначено, що відзив повинен містити: 1) найменування (ім`я) позивача і номер справи; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) відповідача, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку, офіційну електронну адресу та адресу електронної пошти, за наявності; 3) у разі повного або часткового визнання позовних вимог - вимоги, які визнаються відповідачем; 4) обставини, які визнаються відповідачем, а також правову оцінку обставин, наданих позивачем, з якою відповідач погоджується; 5) заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права; 6) перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання; 7) заперечення (за наявності) щодо заявленого позивачем розміру судових витрат, які позивач поніс та очікує понести до закінчення розгляду справи по суті; 8) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Судом встановлено, що п. 2 Додаткової угоди від 23.03.2020 № 651/01/20 сторони дійшли згоди статті 1-7 Договору викласти в новій редакції.

Відповідно до п. 4.6. Договору в редакції Додаткової угоди від 23.03.2020 № 651/01/20 Гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати продавцю за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку або главі 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1 % від не оплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7 % від не оплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок продавця за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки продавців за "зеленим" тарифом.

Суд звертає увагу, що правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.

При цьому, якщо сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Щодо тверджень відповідача про те, що позивачем в позовній заяві не наведено та не підтверджено доказами дати отримання Гарантованим покупцем підписаного акту купівлі-продажу електричної енергії спірного періоду та не було обґрунтовано дати виникнення зобов`язань відповідача з остаточної оплати електричної енергії купованої у спірних періодах, та відповідно, дати виникнення прострочення зобов`язання з оплати електричної енергії спірних періодів, суд зазначає що такі твердження відповідача відхиляються з огляду на таке.

Пунктом 10.4 Порядку визначено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії.

Спірні акти відповідачем підписані, що підтверджується матеріалами справа, тоді як дата виникнення зобов`язань відповідача обліковується з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, а тому строк оплати відповідачем 100 % відпущеної електричної енергії настав.

Твердження відповідача щодо відсутності в нього обов`язку зі сплати заборгованості за поставлену позивачем електроенергію зводяться до відсутності належного фінансування відповідача.

Суд зазначає, що спірний Договір укладений між ТОВ «ГІДРОПАУЕР-1» та ДП «Гарантований покупець». Саме ДП «Гарантований покупець» є зобов`язаною особою за виконання обов`язку щодо

здійснення своєчасних розрахунків за куплену в позивача електричну енергію. Невиконання обов`язку перед відповідачем третіми особами, не звільняє відповідача від виконання ним обов`язку за спірним Договором щодо повної та своєчасної оплати вартості обсягу виробництва електричної енергії за "зеленим тарифом".

Судом також відхиляються твердження відповідача про те, що виконання грошових зобов`язань відповідача перед позивачем повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років.

Так, відповідно до пункту 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії" від 21.07.2020, що набрав чинності 01.08.2020, Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом з метою погашення заборгованості державного підприємства "Гарантований покупець" перед суб`єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, що утворилась станом на 1 серпня 2020 року, доручено розробити та подати до Верховної Ради України законопроект щодо відшкодування такої заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років.

Таким, чином, наразі відсутній будь-який нормативних акт, який би на законодавчому рівні встановлював інший порядок та спосіб виконання зобов`язань державного підприємства "Гарантований покупець" перед позивачем, ніж передбачено Договором.

Враховуючи обставини даної справи та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов`язку зі сплати заборгованості у сумі 5 259 118,09 грн за поставлену позивачем електроенергію в період з березня по липень 2020 на підставі Договору № 16548/01 від 20.02.2019 та додаткових угод до неї, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 259 118,09 грн основного боргу підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 6.3 Договору № 16548/01 від 20.02.2019 в редакції Додаткової угоди від 30.06.2019 гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1 % від неоплаченої згідно з Порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7 % від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки виробників за "зеленим" тарифом.

Позивач з урахуванням викладених у відповідь на відзив поясненнях, просить стягнути з відповідача 127 774,94 грн пені.

Як встановлено судом, оплата відповідачем поставленої позивачем електроенергії за березень 2020 мала бути здійснена відповідачем в строк до 04.05.2020, отже з 05.05.2020 відповідач є таким що прострочив.

Оплата відповідачем поставленої позивачем електроенергії за квітень 2020 мала бути здійснена відповідачем в строк до 29.05.2020, отже з 30.05.2020 відповідач є таким що прострочив.

Оплата відповідачем поставленої позивачем електроенергії за травень 2020 мала бути здійснена відповідачем в строк до 26.06.2020, отже з 27.06.2020 відповідач є таким що прострочив.

Оплата відповідачем поставленої позивачем електроенергії за червень 2020 мала бути здійснена відповідачем в строк до 24.07.2020, отже з 25.07.2020 відповідач є таким що прострочив.

Оплата відповідачем поставленої позивачем електроенергії за липень 2020 мала бути здійснена відповідачем в строк до 22.08.2020, отже з 23.08.2020 відповідач є таким що прострочив.

Позивачем визначено інші періоди для нарахування пені.

Так, за несвоєчасне виконаного грошового зобов`язання зі сплати заборгованості за поставлену позивачем електроенергію:

- за березень 2020 позивач нараховує 31 518,00 грн пені за період з 06.05.2020 по 12.09.2020 на 675 385,91 грн заборгованості;

- за квітень 2020 позивач нараховує 41 915,01 грн пені за період з 02.06.2020 по 14.09.2020 на 1 180 068,89 грн заборгованості;

- за травень 2020 позивач нараховує 29 303,09 грн пені за період з 30.06.2020 по 14.09.2020 на 1 160 706,71 грн заборгованості;

- за червень 2020 позивач нараховує 17 455,67 грн пені за період з 28.07.2020 по 14.09.2020 на 1 086 526,25 грн заборгованості;

- за липень 2020 позивач нараховує 7 583,15 грн пені за період з 25.08.2020 по 13.09.2020 на 1 156 430,33 грн заборгованості.

Визначені позивачем періоди нарахування пені не суперечать закону та не порушують прав та обов`язків відповідача.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок пені за визначені позивачем періоди, суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним.

З урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, позивач також просить стягнути з відповідача 368 138,24 грн 7% штрафу від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати.

Перевіривши з розрахунком 7% штрафу, викладеного позивачем у заяві про збільшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним.

Відповідачем у запереченнях на відповідь на відзив надано пояснення з урахуванням яких відповідач просив зменшити розмір штрафних санкцій.

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому за положенням ч.1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Разом з тим приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Враховуючи обставини даної справи, а також специфіку відносин, які існують на ринку електричної енергії в Україні, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є зменшення розміру заявленої до стягнення суми штрафу до 250 00,00 грн та зменшення заявленої до стягнення суми пені до 80 000,00 грн.

Таке зменшення суд першої інстанції вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Суд також відзначає, що в силу приписів ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права та розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, з огляду на що відсутність в чинному ГПК норми процесуального права, яка б встановлювала спосіб та порядок застосування господарськими судами ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України під час вирішення господарських спорів, не позбавляє суд права застосовувати відповідні норми.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору.

Судом встановлено, що з урахуванням збільшення розміру позовних вимог, позивачем сплачено судовий збір у сумі 86 325,48 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на наведені приписи ч. 9 ст. 129 ГПК України судовий збір у сумі 86 325,48 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 86, 124, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" (ідентифікаційний код юридичної особи 43068454; Україна, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІДРОПАУЕР-1" (ідентифікаційний код юридичної особи Україна 40702797, 01054, м. Київ, вул. Гоголівська, буд. 14, оф. 5) 5 259 118,09 грн (п`ять мільйонів двісті п`ятдесят дев`ять тисяч сто вісімнадцять гривень 09 коп.) основного боргу, 80 000,00 грн (вісімдесят тисяч гривень 00 коп.) пені, 250 000,00 грн (двісті п`ятдесят тисяч 00 коп.) штрафу, 86 325,48 грн (вісімдесят шість тисяч триста двадцять п`ять гривень 48 коп.) судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 04.12.2020

Суддя Гумега О.В.