Рішення № 93295129, 16.11.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.11.2020Справа №910/13542/20

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Вербена"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо"простягнення 3 401 694,10 грн.,

Суддя Бойко Р.В. секретар судового засідання Дупляченко Ю.О.Представники сторін:від позивача:Якименко З.С.від відповідача:не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вербена" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" про стягнення 3 401 694,10 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Вербена" вказує, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" наявна заборгованість з оплати поставленого позивачем згідно Договору поставки №121218-01/12 від 12.12.2018 товару у розмірі 3 356 301,50 грн.

Крім того, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 9 078,52 грн. та пені у розмірі 36 314,08 грн., нарахованих за неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Гіппо" своїх грошових зобов`язань у період з 03.08.2020 по 04.09.2020.

У змісті своєї позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Вербена" виклало попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого відповідач очікує понести витрати зі сплати судового збору у розмірі 51 025,41 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 26 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 (постановленою після усунення позивачем недоліків позовної заяви, які стали підставою для залишення її без руху, згідно ухвали суду від 11.09.2020) відкрито провадження у справі №910/13542/20 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; встановлено сторонам строки на подання заяв по суті спору; підготовче засідання призначено на 13.10.2020.

У зв`язку з неявкою представників сторін в підготовче засідання, призначене на 31.10.2020, ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2020 призначено підготовче засідання в режимі відеоконференції на 30.10.2020; доручено Нововолинському міському суду Волинської області забезпечити проведення відеоконференції по справі №910/13542/20 за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Вербена".

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2020 закрито підготовче провадження, встановлено порядок дослідження доказів в порядку їх розміщення в матеріалах справи та призначено справу до розгляду по суті без визначення дати та часу; вирішено наступне судове засідання здійснювати в режимі відеоконференції, у зв`язку з чим необхідно погодити дату та час наступного судового засідання з Нововолинським міським судом Волинської області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2020 призначено підготовче засідання в режимі відеоконференції на 16.11.2020; доручено Нововолинському міському суду Волинської області забезпечити проведення відеоконференції по справі №910/13542/20 за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Вербена".

16.11.2020 засобами електронної пошти від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вербена" надійшла заява про залишення позову в частині позовних про стягнення пені у розмірі 36 314,08 грн. та 3% річних у розмірі 9 078,52 грн. без розгляду.

В судове засідання, призначене на 16.11.2020 з`явився представник позивача, позов підтримала (з урахуванням заяви про залишення позову в частині позовних про стягнення пені у розмірі 36 314,08 грн. та 3% річних у розмірі 9 078,52 грн. без розгляду) та просила його задовольнити.

Відповідач явку свого представника в судове засідання 16.11.2020 не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час засідання був повідомлений належним чином з огляду на наступне.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 21.09.2020, як і послідуючі ухвали суду, направлялися відповідачу рекомендованими листами з повідомленнями про вручення, що підтверджується відтисками печатки про відправлення на зворотному боці відповідних ухвал, на адресу його місцезнаходження, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 01042, м. Київ, провулок Новопечерський, буд. 19/3, корпус 2, кабінет 33.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 21.09.2020 була повернута суду без вручення з відміткою про причини повернення - адресат відсутній, що підтверджується довідкою відділення поштового зв`язку від 02.10.2020 на конверті.

Ухвали Господарського суду міста Києва від 15.10.2020 та 30.10.2020 (якими було повідомлено відповідача про призначення засідань на 30.10.2020 та 16.11.2020) були отримані Товаристом з обмеженою відповідальністю "Гіппо" 20.10.2020 та 09.11.2020, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №0105476169115 та №0105476171128 відповідно.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на наведене та керуючись вказаними приписами господарського процесуального закону, приймаючи до уваги відсутність будь-яких повідомлень відповідача про причини неявки його представника в судове засідання 16.11.2020, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо".

В судовому засіданні 16.11.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях 30.10.2020 та 16.11.2020 здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вербена" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гіппо" (покупець) укладено Договір поставки №121218-01/12 (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався передавати товар у власність покупця у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов`язався приймати його та проводити оплату за товар на умовах даного договору.

Поставка товару здійснюється на підставі накладної (их) згідно замовлення покупця, яка (і) є невід`ємною частиною договору (п. 1.2 Договору).

У пункті 4.3 Договору погоджено, що передача товару постачальником і його прийняття покупцем по назві, асортименту, кількості і ціні здійснюється на підставі відповідної накладної і тільки у відповідності із замовленням покупця.

Пунктом 4.5.2 Договору передбачено, що безпосередньо після приймання товару покупець направляє постачальнику через EDI-провайдера електронний документ "накладна" (COMDOC). Документ COMDOC відображає факт приймання товару покупцем, сформований в обліковій системі покупця, завіряється ЕЦП покупця (підпис відповідальної особи і печатка покупця) і відправляється постачальнику через EDI-провайдера. Постачальник зі свого боку завіряє "накладну" ЕЦП (підпис відповідальної особи і печатку підприємства) і відправляє покупцю через EDI-провайдера. У разі обміну з покупцем "накладною" COMDOC з використанням ЕЦП, постачальник може не надавати паперовий примірник накладної покупцеві за фактом відвантаження.

Відповідно до пункту 5.4 Договору оплата за поставлений товар сум у розмірах, понад ліміт встановлений п. 5.5 Договору, здійснюється покупцем в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника кожні 28 днів після його реалізації.

У пункті 5.5 Договору сторони погодили, що заборгованість покупця за поставлений постачальником товар, яка зберігається за покупцем без застосування до нього відповідальності за невиконання зобов`язань по договору та складає суму (ліміт заборгованості) в розмірі 7 грн. в т. ч. ПДВ. Вказаний ліміт заборгованості повинен бути погашений (сплачений) у випадку розірвання договору або закінчення терміну дії даного договору після підписання сторонами акту звірки.

Відповідно до п. 8.2.1 Договору за порушення термінів розрахунків, передбачених п. 5.4 Договору, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день протермінування.

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання. Дія Договору продовжується на один рік якщо жодна із сторін не заявить письмову вимогу про його розірвання не пізніше ніж за 5 днів до закінчення дії Договору (п. 9.1 Договору).

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача, що у відповідача наявна заборгованість з оплати поставленого позивачем згідно Договору поставки №121218-01/12 від 12.12.2018 товару у розмірі 3 356 301,50 грн. Крім того, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 9 078,52 грн. та пені у розмірі 36 314,08 грн., нарахованих за неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Гіппо" своїх грошових зобов`язань у період з 03.08.2020 по 04.09.2020.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Також, з аналізу умов Договору вбачається, що він є рамковим договором, тобто таким, що укладений з метою багаторазового застосування, який містить загальні умови поставки товару постачальником, та при цьому погодження істотних умов (найменування товару, кількість, вартість, тощо) кожного окремого зобов`язання з поставки товару (партії товару) погоджується сторонами, зокрема, у видаткових накладних.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з п. 9.1 Договору даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання. Дія Договору продовжується на один рік якщо жодна із сторін не заявить письмову вимогу про його розірвання не пізніше ніж за 5 днів до закінчення дії Договору.

З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів, які б свідчили про припинення дії Договору (в порядку п. 9.1 Договору), суд дійшов висновку, що Договір був чинним у спірний період.

Як зазначає позивач, ним було поставлено на умовах Договору поставки №121218-01/12 від 12.12.2018 відповідачу товар на загальну суму 6 402 841,23 грн.

Наведені твердження позивача підтверджуються видатковими накладними та актом звіряння розрахунків, які підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Судом встановлено, що за період з 01.11.2019 по 20.07.2020 відповідачем було сплачено позивачу кошти у загальному розмірі 3 034 387,83 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Також, як зазначає позивач, відповідач 16.12.2019 повернув Товариству з обмеженою відповідальністю "Вербена" товар на загальну суму 1 241,25 грн.

Крім того, між сторонами було проведено зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 10 910,65 грн. відповідно до заяв Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо", у зв`язку з чим зобов`язання відповідача з оплати товару за Договором поставки зменшились на суму 10 910,65 грн., про що було вказано позивачем у позовній заяві.

У ст. 601 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За змістом ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань по передачі родових речей, зокрема, грошей); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Разом з тим, ще однією важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем у повному обсязі визнаються заяви відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог, копії яких долучено позивачем до позовної заяви, тобто, відсутній спір щодо проведеного зарахування на суму 10 910,65 грн.

Крім того, між сторонами підписано акт звіряння розрахунків за період з 01.11.2019 по 30.07.2020 та скріплено печатками сторін, в якому відповідачем визнано факт існування заборгованості в розмірі 3 356 301,50 грн.

Згідно правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 902/959/19 від 20.08.2020, акт звіряння може бути доказом на підтвердження обставин, зокрема, наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

За таких обставин, враховуючи, що на виконання умов Договору поставки позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 6 402 841,23 грн., в той час як відповідачем було сплачено за отриманий товар кошти у розмірі 3 034 387,83 грн., повернуто товар на суму 1 241,25 грн. та зобов`язання відповідача з оплати товару припинилось на суму 10 910,65 грн. (на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України), суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача за Договором поставки №121218-01/12 від 12.12.2018 становить 3 356 301,50 грн.

Частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події

Відповідно до пункту 5.4 Договору оплата за поставлений товар сум у розмірах, понад ліміт встановлений п. 5.5 Договору, здійснюється покупцем в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника кожні 28 днів після його реалізації.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, зокрема укладають господарський договір, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Отже, строк (термін) виконання зобов`язання встановлюється у вигляді календарної дати або періоду, а також може бути визначений подією, що має неминуче настати. В такому випадку зобов`язання підлягає виконанню з настанням цієї події або протягом певного періоду (через певний період) після настання такої події. Подія, яка може бути мірилом визначення строку, має бути такою, що неминуче настане.

У договорі сторони погодили строк оплати товару з вказівкою на подію - "з дати реалізації товару", тобто обумовили настання у відповідача обов`язку оплатити товар обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України - договір з відкладальною обставиною). При цьому, відкладальна обставина вважається такою, що настала, якщо її настанню недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно (ч. 3 ст. 212 Цивільного кодексу України).

Таким чином, дослідивши умови договору поставки, судом встановлено, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки з відстроченням платежу (відкладальна умова).

В пункті 14.1.202 Податкового кодексу України визначено, що продаж (реалізація) товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Загальні умови виконання господарського зобов`язання з оплати товару встановлені статтею 692 Цивільного кодексу України.

Так, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, враховуючи предмет спору у цій справі та правило розподілу тягаря доказування між сторонами, відповідач, для звільнення себе від обов`язку оплатити вартість товару, має довести належними та допустимими доказами, що отриманий ним товар ще не реалізований.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №910/4846/17.

В той же час, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Вербена" товар, є таким, що нереалізований.

З огляду на те, що відповідачем не надано доказів на підтвердження нереалізації спірного товару, а також враховуючи погоджені сторонами строки придатності товару, при тому, що поставка спірного товару позивачем відповідачу мала місце більш ніж за місяць (частина такого товару була поставлена понад рік) до звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Вербена" до суду із даним позовом про стягнення заборгованості з його оплати), суд приходить до висновку, що станом на дату звернення позивача до суду покупець взятих на себе зобов`язань за Договором в повному обсязі не виконав, вартість переданого йому товару у визначений Договором строк не сплатив.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гіппо" не навело обставин, з якими законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання.

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" за Договором у розмірі 3 356 301,50 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вербена" в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 9 078,52 грн. та пені у розмірі 36 314,08 грн., нарахованих за неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Гіппо" своїх грошових зобов`язань у період з 03.08.2020 по 04.09.2020.

При цьому, 16.11.2020 засобами електронної пошти від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вербена" надійшла заява про залишення позову в частині вимог про стягнення пені у розмірі 36 314,08 грн. та 3% річних у розмірі 9 078,52 грн. без розгляду.

Пунктом 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Як вбачається із даної норми, вказане право позивача може бути реалізоване лише до початку розгляду справи по суті та є абсолютним, тобто, не залежить від мотивів позивача чи волі сторін у справі.

Водночас, положення ст. 226 Господарського процесуального кодексу України не є диспозитивними та передбачають обов`язок суду залишити позов без розгляду з підстав вказаних у частині 1 цієї статті.

Частиною 3 ст. 201 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що з оголошення головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті.

Відтак, зважаючи на те, що має місце подання позивачем засобами електронної пошти 16.11.2020 (до початку судового засідання призначеного на 16.11.2020) відповідної заяви та така заява подана ним до початку розгляду справи по суті, оскільки розгляд даної справи по суті розпочався з оголошення головуючим судового засідання відкритим 16.11.2020, що є підставою для залишення позову без розгляду, передбаченою п. 5 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов`язаний залишити позов без розгляду.

Таким чином, перевіривши повноваження особи, яка підписала заяву про залишення позову без розгляду від імені позивача, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення відповідної заяви та залишення позову без розгляду в частині вимог про стягнення пені у розмірі 36 314,08 грн. та 3% річних у розмірі 9 078,52 грн.

За таких обставин позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вербена" підлягає задоволенню частково із стягненням з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" заборгованості у розмірі 3 356 301,50 грн.

В іншій частині позовні вимоги залишено без розгляду з викладених підстав.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У своїй заяві про залишення позову в частині позовних вимог без розгляду позивач, зокрема, просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вербена" у своїй позовній заяві виклало попередній (орієнтовний) розрахунок витрат, пов`язаних з розглядом даної справи, згідно якого позивач поніс та очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 26 000,00 грн., з яких 8 000,00 грн. - за підготовку позовної заяви та 18 000,00 грн. - за участь адвоката в трьох засіданнях, відшкодування яких просив покласти на відповідача.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем було долучено до матеріалів справи Договір про надання професійної правничої допомоги №18/20 від 11.08.2020, додаток №1 до Договору про надання професійної правничої допомоги №18/20 від 11.08.2020, Акт виконаних робіт (надання послуг) від 02.09.2020 на суму 8 000,00 грн. та платіжне доручення №1053 від 11.09.2020 на суму 8 000,00 грн.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Встановивши обставини, викладені у ч. 5 ст. 129 та ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, а також приймаючи до уваги наслідки вирішення даної справи - задоволення позовних вимог частково та відсутність клопотання відповідача, поданого в порядку ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку про необхідність покладення на відповідача витрат позивача на оплату послуг адвоката у розмірі 7 893,25 грн., що є пропорційним розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 13, 74, 76, 79, 129, 226, 233, 238, 239, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вербена" задовольнити частково.

2. Залишити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вербена" до Акціонерного товариства "Гіппо" в частині вимог про стягнення пені у розмірі 36 314,08 грн. та 3% річних у розмірі 9 078,52 грн. без розгляду.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, буд. 19/3, корпус 2, кабінет 33; ідентифікаційний код 32650231) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вербена" (45400, Волинська обл., м. Нововолинськ, вул. Маяковського, буд. 44; ідентифікаційний код 21736490) заборгованість у розмірі 3 356 301 (три мільйони триста п`ятдесят шість тисяч триста один) грн. 50 коп. відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 893 (сім тисяч вісімсот дев`яносто три) грн. 25 коп. та судовий збір у розмірі 50 344 (п`ятдесят тисяч триста сорок чотири) грн. 52 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 03.12.2020.

Суддя Р.В. Бойко