Рішення № 93295022, 24.11.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/11/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2020 Справа № 908/3529/19

м.Запоріжжя Запорізької області

За позовом: Концерну “Міські теплові мережі”, (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; адреса для листування: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, буд. 2а)

до відповідача Комунального підприємства “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7”, (69032, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 11)

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача- Запорізька міська рада (69105, м.Запоріжжя, проспект Соборний, буд. 206)

третя особа 2 яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206 )

про стягнення 482515,70 грн.

Суддя Зінченко Н.Г.

При секретарі судового засідання Петриченко А.Є.

Представники сторін:

від позивача – Гончаров В.І., довіреність №540/20-19 від 27.05.2019;

від відповідача – Алейнікова Т.В., довіреність №21 від 13.04.2020

від Запорізької міської ради – не з`явився;

від Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради – Савченко А.В., довіреність № 01/03-20/00034 від 03.01.2020

20.12.2019 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява № 2011 від 19.12.2019 (вх. № 3792/08-07/19 від 20.12.2019) Концерну “Міські теплові мережі”, м. Запоріжжя до Комунального підприємства “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7”, м. Запоріжжя про стягнення 482515,70 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію, в тому числі 439028,45 грн. основного боргу за поставлену теплову енергію за періоди з листопада 2018 року по квітень 2019 року і листопад 2019 року, 24899,01 грн. інфляційних втрат та 18588,24 грн. 3 % річних.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподіл судової справи між суддями від 20.12.2019 справу № 908/3529/19 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.12.2019 у справі №908/3529/19 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.01.2020 після усунення недоліків позовної заяви, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/3529/19, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.02.2020.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.02.2020 залучено до участі у справі № 908/3529/19 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Запорізьку міську раду. Продовжено строк підготовчого провадження у справі до 13.04.2020. Відкладено підготовче судове засідання на 23.03.2020.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.03.2020 у зв`язку із залученням до участі у справі третьої особи 2, враховуючи клопотання позивача про відкладення розгляду справи, через запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої каронавірусом SARS-CoV-2”, судом відкладено підготовче засідання на 13.04.2020.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.04.2020 суд закрив підготовче провадження у справі № 908/3529/19 та продовжив строк початку розгляду справи по суті на строк дії карантину.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.10.2020 розгляд справи №908/3529/19 призначено по суті в судовому засіданні на 03.11.2020. В судовому засіданні 03.11.2020 оголошено перерву до 24.11.2020.

В судовому засіданні 24.11.2020 справу розглянуто, прийнято вступну та резолютивну частину рішення.

Позивач в судовому засіданні 24.11.2020, підтримав позовні вимоги, які заявлені на підставі норм ст., ст. 11, 15, 16, 258, 509, 525, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст., ст. 1, 2, 193, 276 ГК України, норм Законів України “Про теплопостачання”, “Про житлово-комунальні послуги”, положень Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198. В обґрунтування вимог позивач зазначив, що всупереч приписам Закону України “Про теплопостачання” та Правил користування тепловою енергією між відповідачем та Концерном “МТМ” відсутній договір щодо постачання теплової енергії. Проте, позивач за первісним позовом у періоди з листопада 2018 року по квітень 2019 року та в листопаді 2019 року здійснював відпуск теплової енергії до нежитлових приміщень, які знаходяться у господарському віданні КП “ВРЕЖО № 7”. Облік відпущеної відповідачу за первісним позовом теплової енергії здійснювався по особовому рахунку №102781. Таким чином, у період з листопада 2018 року по квітень 2019 року та в листопаді 2019 року відповідачу постачалась теплова енергія на загальну суму 614028,45 грн., яка повинна бути оплачена відповідачем в силу приписів ч. 5 ст. 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”. Через порушення КП “ВРЕЖО № 7” обов`язку щодо своєчасної і повної оплати фактично спожитої теплової енергії за спірний період відповідно до вимог чинного законодавства Концерном “МТМ” відповідачу нараховані 3 % річних та інфляційні втрати. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача на його користь 439028,45 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, 18588,24 грн. 3 % річних і 24899,01 грн. інфляційних втрат.

Відповідач проти позову заперечив, у письмовому відзиві на позовну заяву від 03.02.2020, додаткових поясненнях від 12.02.2020, письмових запереченнях від 14.04.2020, письмових поясненнях від 27.04.2020, зазначив, що позивачем вказано, що ним здійснюється постачання енергії в гарячій воді в нежитлові приміщення, що знаходяться в господарському віданні відповідача відповідно до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради №439/9 від 21.09.2018 та прийняті відповідачем згідно актів приймання-передачі нерухомого майна. При цьому, Акти містять близько 1415 об`єктів нерухомого майна по всім районам м. Запоріжжя, та які з цих приміщень саме прийняті в господарське відання з боку відповідача позивачем не зазначено. Більш того, 80-90 % приміщень з цих списків знаходяться у користуванні третіх осіб, які прийняли на себе зобов`язання щодо оплати комунальних послуг відповідно до умов укладених договорів оренди або позички, по яким орендодавцем виступає Орган управління майном - Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, а відповідач - балансоутримувачем. Відповідач зазначив, що КП“ВРЕЖО №7” не є кінцевим споживачем послуг з теплопостачання в розумінні ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» тих приміщень, які зазначені в переліку проекту договору позивача; право господарського відання не оформлено за жодним приміщенням, зазначеним у позові за відповідачем в установленому Законом порядку; позовна заява не містить детального розрахунку нарахованих сум, а при перевірці виявилось значне завищення вартості поставленої теплової енергії; між сторонами відсутні договірні відносини; позивачем не надані докази фактичного надання послуги з опалення. На підставі викладеного, відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив, позивач зазначив, що відсутність укладеного між сторонами договору, обов`язковість укладання якого лежить і на відповідачеві, і на теплопостачальній організації не виключає можливості стягнення з споживача на користь теплопостачальній організації вартості послуг з теплопостачання, оскільки між сторонами склалися фактичні договірні відносини. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Посилання Відповідача на те, що лише власник (орендар) нежитлового приміщення повинен сплачувати вартість наданих послуг з централізованого опалення є безпідставними, оскільки п. 1 Правил № 630 чітко встановлено регулювання відносин між виконавцем надання житлово-комунальних послуг і фізичною та юридичною особою, яка отримує послуги з централізованого опалення. Зазначив, що нарахування за послуги з централізованого опалення надані Відповідачу, Концерн здійснював з урахуванням показів будинкових засобів теплової енергії та опалювальній площі приміщень, переданих в господарське відання Відповідачу згідно підтверджуючих документів, (акти приймання-передачі нежитлових приміщень, рішення ЗМР). Згідно Правил №630 - відокремленість або не відокремленість систем опалення будинку, Акти обстеження системи теплоспоживання об`єктів теплопостачання, розрахунки теплового навантаження систем опалення при нарахуванні за послуги з централізованого опалення не враховуються. Крім того, норми чинного законодавства не виключають можливість нарахувань за послуги з централізованого опалення на декілька об`єктів разом, за умовою єдиного підходу нарахувань, а саме згідно Правил №630. У позадоговірному вирішенні спору, рахунки на оплату комунальних послуг сформовані та надані виконавцем послуг споживачу відповідно до ст. 8 Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання”. Тобто, рахунки позивача за опалення нежитлових приміщень відповідача не містять додаткового нарахування за втрати теплової енергії з трубопроводів внутрішньо будинкової системи опалення у нежитлових опалювальних приміщеннях, так як ці втрати визначаються поза межами опалювальних приміщень (місць загального користування та ін.). Таким чином, твердження відповідача стосовно невідповідності рахунків позивача вимогам, встановленим Законом України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання” є необґрунтованими. Системи опалення приміщень відповідача є невід`ємною складовою централізованої системи теплопостачання будинків, в яких вони розташовані. Отже, факт наявності теплопостачання в приміщеннях відповідача в спірному періоді є підтвердженим. В зв`язку з тим, що об`єкт споживання теплової енергії відповідача мають спільне з будинком підключення до теплової мережі позивача, то факт отримання теплоносія підтверджується рішеннями про початок та закінчення опалювального сезону 2018-2019 р.р. та рішенням про початок опалювального сезону 2019 - 2020 р.р., відповідно до яких Концерном “Міські теплові мережі” розпочато закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі.

Також, 09.04.2020 на адресу суду від позивача надійшов Порядок детального розрахунку розподілу обсягу спожитої теплової енергії для централізованого опалення приміщень, які перебувають на балансі КП “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7”.

27.04.2020 на адресу господарського суду Запорізької області від відповідача надійшли пояснення щодо уточнення контррозрахунку, в яких останній зазначив, що позивачем не додані первинні документи, які б могли засвідчити кількість та обсяги наданої теплової енергії, а саме копії журналів обліку протягом опалювального періоду 2018-2019 за кожен місяць окремо. Також, зауважив, що відповідач позбавлений можливості перевірити розрахунки та інформацію, оскільки позивач надав неповні вихідні дані методу, який він самостійно обрав для розрахунку, а також, позивачем не надані посилання на нормативно-правові документи, які містять формули щодо обрахунку обсягів теплової енергії.

Запорізька міська рада в жодне судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у відповідності до вимог господарсько-процесуального кодексу України, пояснень по справі не надала.

Представник Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради підтримав доводи, викладені письмових поясненнях від 19.03.2020, зазначивши, що не погоджується з доводами Концерну “Міські теплові мережі” та вважає, що вимоги, викладені в його позовній заяві щодо стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних витрат на поставлену теплову енергію є необгрунтованими, незаконними та такими, що не відповідають дійсності, оскільки в нежитлові приміщення, що знаходяться на балансі КП “ВРЕЖО №7”, теплова енергія надходить не для задоволення власних житлово-побутових потреб, між ним та Концерном “МТМ” має бути укладено договір на купівлі-продажу теплової енергії. Концерном “МТМ” не наведено жодних правових підстав включення в єдиний особовий рахунок значної кількості приміщень, розташованих у різних за експлуатаційними характеристиками багатоквартирних будинках, які мають різну поверховість, наявність або відсутність будинкових приладів обліку, різні матеріали стін будинку, їх утеплення, площу, наявність приладів опалення в місцях загального користування та інші фактори, що впливають на розрахунок суми за послуги централізованого опалення. Отже, заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки позивачем не надано детального розрахунку надання послуг по кожному приміщенню. З урахуванням викладеного, проти задоволенні позову заперечує.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ

21.09.2018 Виконавчим комітетом Запорізької міської ради прийняте Рішення № 439/9 „Про передачу майна комунальної власності в господарське відання комунальному підприємству „Виробниче ремонтно-експуатаційне житлове об`єднання №7" Запорізької міської ради" (далі Рішення).

Відповідно до пункту 1 рішення, вирішено вилучити з господарського відання КП “Наше місто” Запорізької міської ради та передати в господарське відання КП “ВРЕЖО №7” Запорізької міської ради майно комунальної власності згідно з додатками 1, 2, 3 до рішення.

Доручено КП “Наше місто” ЗМР передати, а КП “ВРЕЖО №7” ЗМР прийняти в господарське відання майно комунальної власності згідно з додатками 1, 2, 3 до рішення. (п.2 рішення)

Зобов`язано КП “ВРЕЖО №7” ЗМР, підготувати проекти відповідних додаткових угод до чинних договорів оренди (позички) та забезпечити їх підписання (п.3 рішення)

Зобов`язано КП “ВРЕЖО №7” ЗМР надати до Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради інформацію щодо виконання п.п. 2, 3 рішення. (п. 4 рішення).

Судом також встановлено, що між Комунальним підприємством „Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7" та Концерном „МТМ” з договір з централізованого опалення та постачання гарячої води не укладено.

З листування між сторонами вбачається, що між ними ведуться перемовини щодо укладення відповідного договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за № 102781, однак між сторонами договір не укладено, оскільки існують розбіжності щодо переліку приміщень, до яких надавались послуги, методики здійснення розрахунків, тощо.

За твердженням Концерна “МТМ”, останнім надавалась теплова енергія у наступні 52 приміщення: вул. Академіка Весніна, 1-6, прим. № 109 підвальний поверх, (літ.А-9); вул.Академіка Весніна, 1-6, прим. 110 підвальний поверх, (літ.А-9); бул. Вінтера, 24 приміщення б/н цокольний поверх, (літ. А-5); бул. Вінтера, 24, прим.35 приміщення №35 підвальний поверх, 4 під, (літ. А-5); вул.Академіка Весніна, 1-6, прим. 111 підвальний поверх, (літ. А-9); Бєльфорський, 13, прим.85 перший поверх, (літ. А-9); вул. Бородінська, 1, прим. 145; вул.Вишневського/Івановська,.8/20, приміщення №73 перший поверх, (літ. А-9); бул. Вінтера, 40, нежитлове приміщення VIII першого поверху (літ. А-5); бул. Вінтера, 44, приміщення № 16,43 підвального та першого поверхів, (літ. А-3); бул. Вінтера, 50, прим.25 підвальний поверх, (літ. А-3); вул. Дегтярьова, 12,прим.107 прибудова, (літ. А-9); вул. Дніпровське шосе, 30 прим. 196, перший та підвальний поверхи, (літ. А-5); вул. Дніпровське шосе, 48, част.прим.132 перший поверх, (літ. А-5); вул. Дніпровське шосе, 60, прим.131 цокольний поверх, (літ. А-5); вул. Дніпровське шосе, 62,прим. 79, першого поверху, (літ. А-6); вул. Дудикіна, 11, прим.345, перший поверх, (літ. А-5), приміщення № 10 та частина місць загального користування №№ 1,2,3; вул. Дудикіна, 11, прим.VIII перший поверх, (літ. А-5), а саме: кімнати №3,4,12,13,14,15,16, 18,22,23,25, місця загального користування №№ 1,2,17,19,20,21,24,25 ,26; вул. Зестафонская, 5 частина приміщення №ХХП перший поверх, (літ. А-9); вул. Зестафонська, 6-а, прим.71, приміщення підвальний поверх, (літ. А-5); вул.Зестафонська, 6-а, прим.72 підвальний поверх (літ.А-5); вул. Каховская, 26, прим. б/н кім.123,125,126,127 перший поверх, (літ. А-9), вул.Каховская, 26, приміщення б/н перший поверх, (літ. А-9), кімнати № 128,129,130; вул. Кияшко, 42,прим. XVI підвального поверху, (літ. А-5); вул. Кіяшко, 9, прим. 144 приміщення №144 підвальний поверх, (літ. А-9); вул. Ладозька, 20, прим. 127 першого поверху (літ. А-9); вул. О.Кобилянської, 1 (1 поверх) (літ. А-5), прим.ІІІ; вул. Професора Толока, 18-а приміщення перший поверх, (літ. А-9), 3 під`їзд; вул. Професора Толока, 27-а приміщення №139 перший поверх, (літ. А-9); вул. Професора Толока, 34 частина нежитлового приміщення №143 першого поверху, (літ. А-9, у складі приміщення №8 та місць загального користування №№1,4,7; вул. Сергія Синенка, 31, прим. 12,13 першого поверху, (літ. А-3); вул. Сергія Синенка, 47, прим. 15 цокольний поверх, (літ. А-3); вул. Сергія Синенка, 65-а, прим. LI перший поверх, (літ. А-9); вул. Сергія Синенка, 65-6, прим. 108, перший поверх, (літ. А-9); вул. Товариська, 39, прибудоване приміщення, (літ. А-9); вул.Товариська, 39, частина нежитлового № XVIII першого поверху (літ.А-9) у складі № 3,5,6,7,13 та місця загального користування №№1,2,8,9; вул. Товариська, 39, прим.9, частина нежитлового № XVIII першого поверху (літ.А-9) у складі №4,13 та місця загального користування №№1,2,8,9; вул. Товариська, 39, прим. 172, перший поверх, (літ. А-9), (1 під`їзд); вул. Товариська, 39, прим. 173 перший поверх, (літ. А-9), (1 під`їзд); вул. Товариська, 39а, прим. 73а перший поверх, (літ. А-9); вул. Товариська, 66 А, приміщення №240 перший поверх, (літ. А-10); вул. Товариська,43, прим. XVII першого поверху (літ. А-9); вул. Штурмова, 3 нежитлове приміщення № 139, підвальний поверх, (літ. А-5); вул. Штурмова, 3, прим. 136 підвальний поверх, (літ. А-5); вул. Штурмова, 3, прим. 137 підвальний поверх, (літ. А-5); вул. Штурмова, 5, приміщення №145 перший поверх, (літ. А-9); вул. Штурмова, 9, прим.249, частина приміщення № 68,11, підвального поверху (літ. А-5) у складі приміщень №№/2-1/72-10; вул. Щаслива, 5, прим.67, підвальний поверх, (літ. А-5); вул. Звенигородська, 3 прим.134, перший поверх, (літ. А-9); вул.. Хакаська, 7 прим. XVII, перший поверх, (літ. А-9); вул. Професора Толока, 37 прим. 267, перший поверх, (літ. А-9); вул. Ладозька, 34 прим.73, перший поверх, (літ. А-9).

Позивач зазначає, що у період з листопада 2018 року по квітень 2019 року, та листопад 2019 року Концерн „Міські теплові мережі" відпустив Відповідачу теплову енергію (з урахуванням перерахунків) на загальну суму 614 028, 45грн., що підтверджується Актами приймання-передачі теплової енергії за спірний період. Концерном “МТМ” виставлені КП “ВРЕЖО №7” рахунки на оплату.

За вказаний період Відповідач здійснив часткову оплату за наданні послуги у розмірі 175000, 00грн.

Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача суму основного боргу послуги з централізованого опалення за період з листопада 2018 року по квітень 2019 року, та листопад 2019 року по особовому рахунку № 102781 у розмірі 439028, 45грн., а також нараховані 24899,01 грн. інфляційних втрат та 18588,24 грн. 3 % річних за несвоєчасну оплату наданих послуг, що є предметом даного спору у справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін, третю особу суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу (ЦК) України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини, створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Концерн „МТМ" діє на підставі статуту. Відповідно до статуту підприємства основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну. Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше.

Правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 р. за № 2633-IV, “Правилами користування тепловою енергією”, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. за № 1198 та іншими нормативно-правовими актами України.

Позивач є монополістом відповідно до положень Закону України “Про природні монополії” та відповідно до ст. 19 Закону України “Про теплопостачання” не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.

Зокрема, в Законі та в вказаних Правилах надано визначення поняттю “Споживач”, а саме споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі до договору (Закон); споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору (Правил).

Теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

В розумінні Закону України “Про теплопостачання” та Правил користування тепловою енергією, Споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, що використовує теплову енергію на підставі договору.

Згідно ст. 19 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійсняються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник, при чому виробник послуг може бути і їх виконавцем.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Згідно п. З ч.2 ст. 21 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії.

Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" передбачено обов`язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно з частиною другою статті 275 ГК України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Зазначені положення кореспондуються з пунктами 4, 14 Правил №1198, якими передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, споживач зобов`язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Аналогічні положення містяться у пункті 3 Правил №1198, відповідно до якого споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

З огляду на викладені норми права, поставка теплової енергії без договору не допускається.

Матеріалами цієї справи встановлено та не заперечується позивачем, що договору між сторонами у заявлений період не існує.

В той же час, частиною шостою статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

При цьому Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі ( наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 р. у справі № 7128916/17-ц ).

Отже, навіть за відсутності договору, втім, з належним підтвердженням матеріалами справи факту її поставки споживачу, останній не звільняється від оплати такого товару.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Так, відповідно до правил доказування Позивач звертаючись з відповідним позовом до суду та посилаючись на отримання Відповідачем послуг з централізованого опалення у 52 приміщення за період з листопада 2018 року по квітень 2019 року та в листопаді 2019 року на суму 614 028, 45грн., повинен довести зазначені обставини, надавши суду докази фактичного надання послуги з опалення по кожному з об`єктів (первинні документи на підтвердження зняття показів з лічильників по кожному об`єкту, а саме копії журналу обліку теплової енергії по показникам приладу обліку, Акту прийому в експлуатацію приладу обліку теплової енергії з одиницею виміру теплової енергії МВт, обґрунтування нормативного навантаження по кожному об`єкту окремо, тощо).

Матеріали справи не містять, а сторонами не надано зазначених доказів.

Відсутність первинних документів обліку, на підставі яких розраховується ціна (загальна вартість) наданої послуги з централізованого опалення унеможливлює перевірку розрахунку зазначеної послуги.

У заявлених позовних вимогах, з урахуванням порядку детального розрахунку розподілу обсягу спожитої теплової енергії для централізованого опалення приміщень, які перебувають на балансі відповідача, неможливо встановити по яким саме об`єктам нараховано заборгованість, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, між сторонами існує спір щодо переліку приміщень, отже відсутня зведена інформація щодо точної кількості приміщень, та проведених нарахувань, по яким заявлені вимоги.

Також, Концерном “МТМ” належним чином не обґрунтовано жодних правових підстав включення в єдиний особовий рахунок значної кількості приміщень, розташованих у різних за експлуатаційними характеристиками багатоквартирних будинках, які мають різну поверховість, наявність або відсутність будинкових приладів обліку, різні матеріали стін будинку, їх утеплення, площу, наявність приладів опалення в місцях загального користування та інші фактори, що впливають на розрахунок суми за послуги централізованого опалення.

З огляду на викладене, заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 439028,45 грн. є необґрунтованими, не підтверджені належними та допустимими доказами, а отже в цій частині суд приходить до висновку в задоволенні позову відмовити.

Також, враховуючи зазначене, відсутні підстави для стягнення з відповідача 24899,01 грн. інфляційних втрат та 18588,24 грн. 3 % річних.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

На підставі викладеного, проаналізувавши надані докази, суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір до стягнення не присуджується.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

В задоволенні позову Концерну “Міські теплові мережі” до Комунального підприємства “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7” про стягнення 482515,70 грн. відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України “04” грудня 2020р.

Суддя Н. Г. Зінченко