Ухвала суду № 9329070, 23.04.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції Матвєєва В.В.

Суддя-доповідач Арабей Т.Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

23 квітня 2010 р. справа № 2-а-26267/09/1270

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Арабей Т.Г. суддів Лях О.В.,Малашкевича С.А. при секретарі Тімченко М.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2009 року у справі № 2-а-262267/09/1270 за позовом

до прокурора Ленінського району м. Луганська в інтересах держави в особі Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроресурс-Стандарт" про визнання недійсним запису про державну реєстрацію, припинення юридичної особи, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2009 року прокурор Ленінського району м. Луганська в інтересах держави в особі Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроресурс-Стандарт" про визнання недійсним запису про державну реєстрацію, припинення юридичної особи.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2009 року у задоволенні позову прокурора Ленінського району м. Луганська в інтересах держави в особі Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську подала апеляційну скаргу, якою просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити нову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Сторони до апеляційного суду не прибули, про дату, день та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Апеляційним судом встановлено, що відповідач товариство з обмеженою відповідальністю "Євроресурс-Стандарт" є юридичною особою, зареєстровано Виконавчим комітетом Луганської міської ради, включене до ЄДРПОУ за номером 34580161, перебуває на обліку в Ленінській МДПІ в м. Луганську з 19.09.2006 року як платник податків.

У відповідності із п. 7 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 року юридична особа щорічно, починаючи з наступного року з дати її державної реєстрації, протягом одного місяця зобов'язана подати або надіслати рекомендованим листом державному реєстратору реєстраційну картку встановленого зразка про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Відповідно до довідки з державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, запис про відсутність товариства з обмеженою відповідальністю "Євроресурс-Стандарт" за її місцезнаходженням (юридичною адресою) не вносилась.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані своєчасно надавати податковим органам декларації про доходи, інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обов'язкових платежів.

Як убачається з висновку Ленінської МДПІ у м. Луганську(а.с.44), відповідачем податкова звітність подається вчасно, станом на 21.12.2009 року платником податків надавалась наступним чином: 08.07.2009р.-декларація з податку на прибуток підприємства, 20.08.209р.-декларація з ПДВ.

Згідно ч.2 ст. 38 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (далі Закон №755-IV) підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема, є:

- визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;

- провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

- не подання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

- наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Оскільки відповідач надав у встановлені законом строки звітність до податкових органів, не має заборгованості перед бюджетом, місцевий суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги Ленінської МДПІ у м. Луганську щодо припинення юридичної особи на цій підставі не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про визнання недійсним запису про державну реєстрацію юридичної особи товариства з обмеженою відповідальністю "Євроресурс-Стандарт" від 19.09.2006 року, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками Луганського окружного адміністративного суду, що такі позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 5 ст. 111 Цивільного кодексу України юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з частиною 7 ст. 59 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.

Водночас, частиною 2 ст. 104 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Відповідно до частини 2 статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Таким чином, як Господарський кодекс України, так і Цивільний кодекс України та Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» повязують момент ліквідації юридичної особи (субєкта господарювання), а так само момент її припинення з однією і тією самою подією, а саме внесенням до державного реєстру запису про припинення такої особи (субєкта господарювання).

При цьому, як випливає з частини 4 статті 91 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність юридичної особи припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Таким чином, з моменту втрати юридичною особою цивільної правоздатності ця юридична особа є такою, що припинилася.

За таких обставин, поняття «припинення юридичної особи» означає правовий наслідок втрати такою особою цивільної правоздатності. При цьому всі інші поняття, які використовуються для визначення правового результату втрати юридичною особою цивільної правоздатності, є синонімічними поняттю «припинення юридичної особи».

Отже, будь-які вимоги, спрямовані на втрату юридичною особою цивільної правоздатності, слід визнати різновидами вимог про припинення такої юридичної особи.

Зокрема, позовні вимоги про скасування державної реєстрації субєктів господарювання спрямовані на ліквідацію такого субєкту як юридичної особи, а отже, на її припинення. Це випливає зі змісту вимог частини 6 ст. 59 Господарського кодексу України, згідно з якою субєкт господарювання ліквідується, зокрема, в разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом.

Таким чином, особливості формулювання позовних вимог, наслідком задоволення яких може бути припинення юридичної особи, не повинні впливати на прийняття судами зазначених вимог до розгляду і на їх розгляд по суті.

Визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути, є лише однією з підстав для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не повязано з банкрутством юридичної особи, визначених частиною другою статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців».

Відтак, в изнання недійсним запису про проведення державної реєстрації та визнання недійсним свідоцтва платника ПДВ з моменту його видачі через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути, не може бути самостійним предметом позову, а лише підставою для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи.

У зв'язку з цим апеляційний суд приходить до висновку, що самостійні позовні вимоги позивача щодо визнання недійсним запису про державну реєстрацію відповідача не обґрунтовані чинним законодавством України і в цій частині задоволенню не підлягають.

Тобто, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів також наголошує, що органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення юридичної особи не в усіх випадках, визначених частиною 2 статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», а лише в разі, якщо підставою позову є неподання субєктом підприємницької діяльності протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності.

Це вбачається з наступного:

- згідно пункту 3 частини 1 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» до функцій органів державної податкової служби належить контроль за своєчасністю подання платниками податків податкових звітів, декларацій, розрахунків та інших документів, повязаних з обчисленням податків, інших платежів,

- вказана норма кореспондує з приписами частини 2 статті 38 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ”, якою визначено як підставу для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи - неподання податкової звітності,

- пунктом 17 частини 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено право податкових органів звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, не впливають на правильність цих висновків, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську - залишити без задоволення .

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2009 року у справі № 2-а-26267/09/1270 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.Г.Арабей

Судді: О.П.Лях

С.А.Малашкевич