Рішення № 93286485, 27.11.2020, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/2852/20

Провадження № 2/459/1193/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2020 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого – судді Новосада М.Д.

з участю секретаря судового засідання Канюки В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Червонограді за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариство «Шахта «Надія» про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В :

12.10.2020 представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариство «Шахта «Надія» в користь позивача 68006,16 грн. нарахованої заробітної плати та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 04.07.2020 по день ухвалення судового рішення. В його обґрунтування послався на те, що з 5 березня 2019 року по 4 липня 2020 року позивач працював у публічному акціонерному товаристві Шахта «Надія» електрослюсарем підземним 5 розряду з повним робочим днем під землею. Станом на 04.07.2020 заборгованість перед позивачем по виплаті заробітної плати становила 100 437,48 грн.. Як вбачається з довідки від 20.08.2020 заборгованість за березень 2020 року складає 15242,31 грн.; за квітень 2020 року - 20580,75 грн.; за травень 2020 року - 19418,33 грн.; за червень 2020 року - 12721,34 грн., за липень 2020 року - 32474,75 грн.. У серпні 2020 року відповідачем було частково оплачено заробітну плату за липень 2020 року а саме: 21.08.2020 - у сумі 9 742, 42 грн. (30% від заробітної плати за липень 2020 р.) та 31 серпня 2020 - у сумі 12786,94 грн. (25 % від залишку заробітної плати за липень 2020). Також, 02.09.2020 поступили кошти від відповідача у сумі 5 639,65 грн. (зарплата за березень 2020 р. - 37 %) та 4 262,31 грн. (залишок зарплати за липень 2020). Повний розрахунок відповідачем не проведений, будь-які звернення позивача щодо виплати заробітної плати в порядку досудового врегулювання спору відповідач ігнорує, чим систематично порушує конституційні права позивача на одержання винагороди за працю. 04 вересня 2020 року позивачем було подано заяву до про видачу судового наказу про стягнення з відповідача нарахованої але невиплаченої заробітної плати, однак ухвалою від 09.09.2020 позивачу було відмовлено з тих підстав, що для видачі судового наказу не достатньо доказів, які б підтверджували заборгованість по заробітній платі. Тому просить позов задовольнити з наведених підстав.

15.10.2020 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

26.11.2020 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що заборгованість по виплаті заробітної плати позивачу відсутня. Щодо правильності обчислення затримки розрахунку при звільненні вказав, що фактична кількість робочих днів прострочки повинна обчислюватись з наступного після дати звільнення і становить 66 робочих дні. Щодо співмірності виплати середнього заробітку зазначив, що сума 58050,15 грн. є очевидно не співмірною, оскільки заборгованість перед позивачем на час розгляду справи відсутня. Виплата такої суми позивачу унеможливить виплату іншим працівникам заборгованості по заробітній платі та поточну її виплату. Тому, виходячи з принципів розумності. Справедливості та пропорційності просив зменшити розмір відшкодування, передбачений ст.117 КЗпП.

Згідно із ч.5 ст.279 ЦПК України розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

27.11.2020 представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Додатково пояснив, що вимога про стягнення з відповідача 68006,16 грн. нарахованої заробітної плати не актуальна, так як на час розгляду справи відповідачем була виплачена позивачу вся заборгованість по заробітній платі.

Вислухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.

Встановлено, що позивач працював електрослюсарем підземним 5 розряду з повним робочим днем під землею у Публічному акціонерному товаристві «Шахта «Надія» (в подальшому переіменованому на ПрАТ «Шахта «Надія») з 5 березня 2019 року по 4 липня 2020 року, що підтверджується копією трудової книжки.

Станом на 04.07.2020 заборгованість перед позивачем по виплаті заробітної плати становила 100 437,48 грн..

Як вбачається з довідки від 29.10.2020 №15/1750 заборгованість по виплаті заробітної плати позивачу станом на 29.10.2020 відсутня.

В судовому засіданні з пояснень представника позивача встановлено, що заборгованість по виплаті заробітної плати позивачу була виплачена 22.10.2020, тому середній заробіток за час затримки слід рахувати з 05.07.2020 по 21.10.2020 включно.

З довідки №15/1262 від 20.08.2020 Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» встановлено, що за листопад і грудень 2019 року середньоденна заробітна плата позивача за травень, червень 2020 року становить 866,42 грн..

Відповідно розмір середнього заробітку за час затримки виплати вказаних суд до фактичного розрахунку становить 866,42 грн. х 76 днів = 65 847,92 грн..

Відповідно до вимог ст.43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Як передбачено ч.1 ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно із ст.94 КЗпП заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

У відповідності до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Результат аналізу наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що сума середнього заробітку (заробітна плата), належна до сплати працівникові, має бути виплачена у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку виникають передбачені статтею 117 КЗпП України правові підстави для застосування матеріальної відповідальності.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Втім, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Необхідно також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас у таких відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) зазначила, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутися до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи свої права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим стосовно роботодавця, а також стосовно третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру застосовуваного судом заходу відповідальності може призводити до об`єктивно нерозумних і несправедливих наслідків.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване також на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві суд дійшов висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Такий висновок також викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.03.2020 в справі №569/6583/16-ц, в якій остання відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16, зазначивши, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати таке: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Отже, беручи до уваги те, що станом на день розгляду справи заборгованість по заробітній платі була виплачена позивачу у повному обсязі і представник позивача в судовому засіданні уточнив позовні вимоги, зняв вимогу про стягнення невиплаченої заробітної плати з розгляду, просив відмовити у її задоволенні, тому у їх задоволенні слід відмовити за безпідставністю.

Згідно із наведеного вище розрахунку розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача становить 65 847,92 грн..

Враховуючи добровільну виплату відповідачем заборгованості по заробітній платі у повному обсязі, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, з відповідача в користь позивача слід стягнути 50000 грн. середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні. Такий розмір стягнення не буде погіршувати матеріального становища сторін.

Відтак позов слід задовольнити частково.

На підставі приписів ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 638,44 грн. судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог про стягнення середнього заробітку.

Керуючись ст.ст. 2, 12,13, 81, 141, 200, 206, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Приватного акціонерного товариство «Шахта «Надія» (00178175, с.Сілець, Сокальського району) про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариство «Шахта «Надія» в користь ОСОБА_1 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнути з Приватного акціонерного товариство «Шахта «Надія» в користь ОСОБА_1 638,44 грн. судового збору.

В решті вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду області через Червоноградський міський суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 27.11.2020.

Суддя: М. Д. Новосад