Ухвала суду № 93286393, 30.11.2020, Трускавецький міський суд Львівської області

Справа № 457/1414/20

провадження №1-кп/457/153/20

УХВАЛА

30 листопада 2020 року м. Трускавець

Трускавецький міський суд Львівської області

у складі: головуючого судді Грицьківа В.Т.

секретар судових засідань Кушнір М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Трускавці клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020140140000217 від 12.08.2020 р. відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцем м.Трускавця, Львівської області, українця, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаюч за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимим, 23.03.2020 року Трускавецьким міським судом Львівської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, у зв`язку із вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України,

за участю: прокурора Дзерина О.М.

потерпілої ОСОБА_2

захисника Волчанського І.Т.

законного представника ОСОБА_3

особи, стосовно якої передбачається

застосування примусових заходів

медичного характеру ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СВ Трускавецького ВП Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області Стецик К.В. звернулася до суду із клопотанням, погодженим начальником Трускавецького відділу Дрогобицької місцевої прокуратури Дзерином О.М. про застосування до ОСОБА_1 примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації в психіатричний стаціонар із звичайним наглядом, посилаючись на те, що ОСОБА_1 будучи притягнутим 23.06.2020 року до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст.173-2 КУпАП за вчинення 15.06.2020 р., 16.06.2020 р., та 17.06.2020 р. домашнього насильства відносно своєї матері ОСОБА_2 та будучи притягнутим 10.08.2020 р. до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 173-2 КУпАП за вчинення 05.08.2020 р. та 06.08.2020 р. домашнього насильства відносно своєї матері ОСОБА_2 на шлях виправлення не став та вчинив злочин проти здоров`я особи за наступних обставин.

11.08.2020 року приблизно 08 год. 00 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , ігноруючи факти притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, порушуючи вимоги ст. 28 Конституції України, згідно з якими кожен має право на повагу до його гідності та вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» безпричинно, умисно, вчинив психологічне насильство відносно своєї матері ОСОБА_2 , яке виразилось у словесних образах, висловлюваннях в її адресу нецензурною лайкою, що призвели до погіршення якості життя та психологічних страждань, що викликали у потерпілої побоювання за свою безпеку, емоційну невпевненість та нездатність захистити себе.

Згідно з висновком судово-психіатричного експерта № 119 від 11.11.2020 року ОСОБА_1 на даний час страждає хронічним захворюванням у формі параноїдної шизофренії з дефектом в емоційно-вольовій сфері, не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Аналіз архівної медичної документації дає змогу припустити, що вказане психічне захворювання маніфестувало у 2015-му році.

Таким чином, ОСОБА_1 , підозрюється у вчиненні домашнього насильства, тобто умисного систематичного вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КK України, у стані неосудності.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та пояснив, що досудовим розслідуванням зібрано достатньо доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 суспільно небезпечного діяння, передбаченого ст.126-1 КК України. Також додав, що у період досудового розслідування було встановлено, що він страждає хронічним захворюванням у формі параноїдної шизофренії з дефектом в емоційно-вольовій сфері, не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, тому просив клопотання задовольнити та застосувати до ОСОБА_1 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні підтвердила все що вказане у клопотанні, підтримала його у повному обсязі, просила його задовольнити, додавши, що була вимушена звернутися до поліції із заявою тому, що неодноразово її син застосовув до неї домашнє насильство.

Захисник Волчанський І.Т. не заперечив проти задоволення клопотання.

Законний представник не заперечив проти задоволення клопотання.

ОСОБА_1 у судовому не заперечував проти будь-яких обставин вказаних у клопотанні. Проти задоволення клопотання не заперечував.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, суд приходить до наступного:

Статтею 513 КПК України імперативно передбачено, що під час постановлення ухвали щодо застосування примусових заходів медичного характеру суд з`ясовує: чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення; чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою; чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності; чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які саме.

Обставини вчинення ОСОБА_1 суспільно небезпечного діяння, передбаченого ст. 126-1 КК України, знайшли своє об`єктивне підтвердження в ході судового розгляду справи на підставі наданих суду доказів, що містяться в матеріалах кримінального провадження.

Як встановлено у судовому засіданні, відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 119 від 11.11.2020 року, ОСОБА_1 на даний час страждає хронічним захворюванням у формі параноїдної шизофренії з дефектом в емоційно-вольовій сфері, не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Аналіз архівної медичної документації дає змогу припустити, що вказане психічне захворювання маніфестувало у 2015-му році. В період інкримінованих йому дій ОСОБА_1 також страждав хронічним психічним захворюванням у формі параноїдної шизофренії з дефектом в емоційно-вольовій сфері, не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. За своїм психічним станом ОСОБА_1 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричної лікарні із звичайним наглядом.

У відповідності до вимог ст.ст.19, 94 КК України, до осіб, залежно від характеру і тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння та ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб може бути застосована госпіталізація до психіатричних закладів зі звичайним, посиленим чи суворим наглядом або їм може бути надана у примусовому порядку амбулаторна психіатрична допомога за місцем проживання.

Згідно п.3 наказу МОЗ України № 397 від 08.10.2001 року «Про затвердження нормативно-правових документів з окремих питань щодо застосування примусових заходів медичного характеру до осіб, які страждають на психічні розлади» вид примусового заходу медичного характеру залежить від характеру та тяжкості психічного захворювання в особи, тяжкості вчинення нею діяння з урахуванням її ступеня суспільної небезпечності.

Відповідно до ч.2 ст.513 КПК України, визнавши доведеним, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки діяння, передбаченого ст.126-1 КК України, мало місце і вчинене ОСОБА_1 в стані неосудності, який за своїм психічним станом і характером суспільно небезпечного діяння потребує застосування примусових заходів медичного характеру, в зв`язку з чим, з метою обов`язкового лікування та запобігання вчинення ним суспільно небезпечних діянь, слід застосувати до ОСОБА_1 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.

Виходячи із роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені у постанові № 7 від 03.06.2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», суд не визначає лікувальну установу, в якій до особи будуть застосовані примусові заходи медичного характеру та не визначає строк, на який ці заходи призначені.

Цивільний позов не заявлявся, судові витрати відсутні.

Керуючись ст.ст.19, 93, 94 КК України, ст.ст. 508, 512, 513 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого СВ Трускавецького ВП Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області Стецик К.В., погодженого начальником Трускавецького відділу Дрогобицької місцевої прокуратури Дзерином О.М. про застосування до ОСОБА_1 примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації в психіатричний стаціонар із звичайним наглядом - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Трускавця, Львівської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресом: АДРЕСА_1 , примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.

Ухвалу може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду через Трускавецький міський суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: В. Т. Грицьків