Рішення № 93286042, 01.12.2020, Радехівський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

01 грудня 2020 рокуСправа №451/1008/19 Провадження № 2/451/264/20

Радехівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Семенишин О.З.

секретаря судового засідання Харків М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Радехів цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

29 липня 2019 року Акціонерне Товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В позовній заяві зазначають, що відповідно до підписаної заяви №б/н від 18.11.2016 року ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 5000,00 гривень. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердила свою згоду на те, що ця заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які розміщені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також на те, що вона була повністю поінформована про умови кредитування і вони були надані їй для ознайомлення у письмовій формі. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п.2.1.1.2.3., 2.1.1.2.4 Договору, за якими кредитний ліміт може бути змінений за рішенням та ініціативою банку. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за договором відповідач станом на 13.06.2019 року має заборгованість - 21582,18 грн, з яких: 9718,95 грн - заборгованість за тілом кредиту; 4517,53 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 5091,79 грн - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 750.00 грн - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг – 500.00 грн. - штраф (фіксована частина), 1003,91 грн - штраф (процентна складова). Просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача – ОСОБА_1 на їх користь згадану вище заборгованість у розмірі – 21582,18 грн та судові витрати (а.с.6-8).

03 березня 2020 року відповідач скерувала в адресу суду заперечення проти позову, в яких просила застосувати позовну давність до кредитної заборгованості та щодо нарахування пені та відмовити в задоволенні позову (а.с.49-56).

17 березня 2020 року до суду надійшла відповідь на відзив, згідно з яким АТ КБ «Приватбанк» просять суд задовольнити уточнені позовні вимоги (а.с.79-88).

08 квітня 2020 року Акціонерне Товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з уточненою позовною заявою, в якій зазначають, що відповідно до підписаної заяви №б/н від 18.11.2016 року ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 5000,00 гривень. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердила свою згоду на те, що ця заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які розміщені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також на те, що вона була повністю поінформована про умови кредитування і вони були надані їй для ознайомлення у письмовій формі. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п.2.1.1.2.3., 2.1.1.2.4 Договору, за якими кредитний ліміт може бути змінений за рішенням та ініціативою банку. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за договором відповідач станом на 13.06.2019 року має заборгованість - 22409,17 грн, з яких: 8180,59 грн - заборгованість за тілом кредиту; 8180,59 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 3046,96 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 9638,33 грн - нарахована пеня; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг – 500.00 грн - штраф (фіксована частина), 1043,29 грн - штраф (процентна складова). Просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача – ОСОБА_1 на їх користь згадану вище заборгованість у розмірі – 22409,17 грн та судові витрати (а.с.107-110).

04 червня 2020 року відповідачем надано суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких зазначає, що у неї не має боргових зобов`язань перед Позивачем у такому обсязі як зазначає позивач (21 582,18 гривень). Позивач не надав суду жодних доказів того, що відповідач заборгувала Позивачу грошові кошти в розмірі - 21 582,18 гривень, зазначені в позовній заяві. Позивачем на підтвердження начебто боргу Відповідача до суду подані розрахунок заборгованості, копія Анкети Заяви про відкриття карткового рахунку, умови та правила надання банківських послуг, правила користування платіжною карткою, виписка за період з 18.11.2016р. до 01.03.2020р. (відповідно до яких взагалі неможливо встановити конкретну інформацію, окрім тієї, що вона була активним користувачем самого банківського рахунку). Так, на підставі наданої Позивачем роздруківки, 18.11.2016 року було відкрито картковий рахунок, проте просить звернути увагу на той факт, що жодного кредитного ліміту на дату відкриття рахунку не встановлено, тобто кредитний ліміт = 0.00 грн., в той час, як заявляє Позивач, що їй було надано кредит, зауважує, що Позивач конкретно зазначає кредит на суму 5000 грн., а не кредитний ліміт, що вже є не відповідним до наданих Позивачем документів. Зазначає, що в зазначеній анкеті відсутні будь які умови, які є істотними для кредитного зобов`язання: в Анкеті Заяві відрізняється сума грошових коштів від тієї, яку зазначає позивач в позові (в анкеті зазначена сума 0.00 грн, а в позові 21 582,18 грн), відсутня умова про надання Позивачем тієї чи іншої суми, відсутня умова про обов`язок повернення тієї чи іншої суми, відсутній строк надання грошових коштів. Наголошує, що Анкета заява, яку подано Позивачем, вона не підписувала оскільки там зазначені фактичні дані про відкриття рахунку в АТ "Акцент Банк", який вона відкрила 02.08.2019 року, цією інформацією 18.11.2016 року АТ КБ "ПриватБанк" не міг володіти, а отже заявляє про те, що надану Позивачем заяву (підписану) вона не підписувала, а відтак цілковито не згідна з тими нарахуваннями заборгованості на її банківському рахунку. Наданий документ не може підтверджувати факт існування боргу Відповідача перед Позивачем. Роздруківка про здійснення операцій банківськими картками не може підтверджувати існування боргу оскільки він не є первинним обліковим бухгалтерським документом, не відповідає ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно не може підтверджувати існування тих чи інших фінансових операцій. Вона не погоджується з сумами зазначеними в розрахунку та вважає їх надуманими. Виписка за період з 18.11.2016р. по 01.03.2020р. не можуть підтверджувати факт існування боргу оскільки в ній не зазначено інформацію про те, по якій саме картці і по якому саме рахунку, ця виписка. Також в матеріалах справи немає жодного доказу, який би підтверджував ту обставину, що відповідач отримувала картку з відкритим кредитним лімітом. Також в цій виписці зазначений кредитний ліміт на 0.00грн, а позивач в позовній заяві зазначає, що ліміт - 5 000 грн. Також виписка вказує на те, що ліміт був наданий 07.11.2017р., а в позовній заяві Позивач зазначає, що кредит надавався 18.11.2016р. Вказані розходження свідчать про те, що вказана інформація не є достовірною. Кредитний ліміт у вказаному банку був наданий відповідачу 07.11.2017 в розмірі 5 000.00 гривень, який вона справно сплачувала, проте у листопаді 2018 року в силу життєвих обставин, не змогла справно виконувати сплату щомісячних платежів і у неї утворилась заборгованість в сумі 2 300 гривень, на протязі з 17.06.2019 року по 30.08.2019 року банком було списано з її зарплатного рахунку суму в розмірі 7 005,89 гривень, проте сума заборгованості на той час була уже абсурдною 18 000, гривень і продовжувала збільшуватись до 23 000, 00 гривень, лише із розглядом судового провадження сума була зафіксована в розмірі 20 133,46 грн., і зупинила свій зріст, на підставі даного факту у неї і виник спір щодо надуманих нарахувань боргу на її банківському рахунку. Додатково, відповідачем надавались докази того, що суму заборгованості в сумі 7005,90 гривень нею було сплачено на користь банку, в такому випадку вважає, що суму кредитного ліміту в розмірі 5 000 гривень вона сплатила, а також символічний відсоток за користування кредитним лімітом в розмірі - 2 005,89 гривень також сплатила. Особливу увагу звертає на той факт, що працівниками банку продовжуються погрози їй, її сім`ї та родині, до місця проживання її батьків направлялась людина, яка представлялась представником банку, яка висловлювала погрозливі заяви, чим завдали їм моральної шкоди, адже батьки переживали не аби які хвилювання, даний факт (батьки можуть підтвердити.) Однією із погроз є сприяння працівниками банку на вчинення неправомірного ( незаконного) напису нотаріуса Пімахова Діни Вікторівни, про що самі працівники банку їй у погрозливому тоні заявляли у телефонній розмові, і який як відомо суду вона оспорює. Виходячи з вказаних пояснень можна зробити висновок, що всі доводи Позивача, які містяться в його позовній заяві є надуманими, а сама позовна заява є необґрунтованою, а подекуди і (незаконною). На підставі вищезазначеного, просить залишити без задоволення позовну заяву АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, скасувати надумані банком проценти, пеню та штраф (а.с.124-128, 134-138).

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав суду клопотання про розгляд справи без участі їх представника за наявними матеріалами справи, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с.5).

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про причини неявки не повідомила, хоч про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.158).

Із врахуванням наведеного, на підставі ч.2 ст.247 та ст.279 ЦПК України розгляд справи проведено в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін, без застосування фіксування судового засідання технічними засобами та на підставі представлених суду доказів і письмових пояснень, викладених у заявах по суті справи.

Дослідивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до положень, викладених у ст.ст.13,81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд встановив, що ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Факт звернення відповідача до банку підтверджується наданою позивачем копією анкети-заяви і копією паспорта на її ім`я (а.с. 12, а.с. 29, 29-зворот).

Анкета-заява не містить жодної інформації про те, за отриманням яких саме послуг звернулась до банку відповідач. У цьому документі зазначено, що відповідач згоден із тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, правилами користування, становить між нею та банком договір про надання банківських послуг. Разом із позовною заявою, крім згаданих копій анкети-заяви і паспорта на ім`я ОСОБА_1 , позивач подав до суду такі документи: розрахунок заборгованості станом на 13.06.2019 року (а.с.111-113), який містить лише підпис банку, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с.13), підписаний лише представником банку; Витяг із Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.14-28), який не містить підпису відповідача про ознайомлення саме з цією редакцією Умов та правил; копію довіреності представника банку (а.с.30-31 зворот), копію відомостей з ЄДРПОУ (а.с.31-31 зворот); копію банківської ліцензії (а.с.32); копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.33-33 зворот), витяг із статуту акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») (а.с. 34-35).

Повна версія Умов, Правил і Тарифів надання банківських послуг розміщена на сайті банку https://privatbank.ua.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість станом на 13.06.2019 року має заборгованість - 22409,17 грн, з яких: 8180,59 грн - заборгованість за тілом кредиту; 8180,59 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 3046,96 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 9638,33 грн - нарахована пеня; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг – 500.00 грн - штраф (фіксована частина), 1043,29 грн - штраф (процентна складова) (а.с.111-113).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 18 листопада 2016 року процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 06 червня 2011 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms, як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 листопада 2016 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (29 липня 2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно статті 80 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, судом зазначається, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припушень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18 листопада 2016 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Суд приходить до висновку щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» процентів за користування кредитом, пені, штрафів та відмовляє у задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_1 , 14228,58 грн – нараховані відсотки, пеню та штрафи, у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 18 листопада 2016 року, оскільки Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms, не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 , АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Також суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 18 листопада 2016 року у виді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Таким чином, суд вбачає наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 8180,59 гривень.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного суду від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17, від 24 грудня 2019 року у справі № 552/15242/16-ц, від 30 січня 2020 року у справі 646/1185/16-ц, від 29 січня 2020 року у справі № 204/3837/16, від 21 лютого 2020 року у справі № 355/848/17.

Щодо застосування позовної давності суд робить наступні висновки.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентами) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Враховуючи, що анкетою-заявою не передбачено порядку погашення заборгованості (щомісячні чергові платежі чи повернення кредиту в повному обсязі у строк кредитування), виконання зобов`язання за таким договором відбувається за вимогою кредитора.

Частиною другою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Оскільки умовами анкети-заяви, підписаної позичальником, не передбачено відповідної календарної дати або події, з якою пов`язується виконання зобов`язання за кредитним договором, банк звернувся до суду з позовом у липні 2019 року, то саме з цього моменту боржник зобов`язаний повернути кредитору суму кредиту та відсотки за користування ним з моменту встановлення банком такої вимоги про виконання зобов`язання.

Зважаючи на наведене, до звернення банку до суду з позовом до боржника перебіг позовної давності у спірних правовідносинах не починався, а отже, позовна давність до спірних правовідносин не застосовується.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 545/1009/16-ц.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Узагальнюючи вищенаведене, позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, суд, згідно до положень ст. 141 ЦПК України, присуджує позивачу судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме з відповідача в сумі 701,27 грн., виходячи з розрахунку: (розмір задоволених позовних вимог 8180,59 грн.) * 1 921, 00 грн. (сума сплаченого судового збору) / 22409,17 грн. (розмір заявлених позовних вимог) = 701,27 грн.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,258-259,263-265,279 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 та проживаючої в АДРЕСА_2 , на користь АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (р/р НОМЕР_2 , МФО 305299, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитом у розмірі – 8180,59 грн. (вісім тисяч сто вісімдесят гривень п`ятдесят дев`ять копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 та проживаючої в АДРЕСА_2 , на користь АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (р/р НОМЕР_2 , МФО 305299, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 14360570) судові витрати у розмірі 701 (сімсот одну) гривню 27 (двадцять сім) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання через Радехівський районний суд Львівської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

ГоловуючийСеменишин О. З.

Рішення суду виготовлене в нарадчій кімнаті 1 грудня 2020 року.