Рішення № 93285033, 24.11.2020, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/11305/19 2/335/532/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2020 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Соболєвої І.П.,

за участю секретаря Лазоренко Д.М.,

представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107-Б, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз», треті особи Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Незалежної України 6» про захист про споживачів,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з позовом до акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» про захист прав споживачів.

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що вони мешкають та є власниками житлових приміщень в багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 . Їх житлові приміщення обладнані лише однією газовою плитою для приготування їжі. Влітку 2017 року, після встановлення лічильника газу, норми споживання природного газу для жильців будинку значно зросли. АТ «Запоріжгаз» на їх звернення повідомив, що на їх багатоквартирний будинок встановлено загально будинковий вузол обліку газу (ЗВОГ). Відповідно до його показів і проходить нарахування спожитого газу на кожне житлове приміщення, по кількості зареєстрованих в ньому осіб. Також АТ «Запоріжгаз» повідомив, що відповідно до програми розвитку газорозподільної мережі м. Запоріжжя, на їх багатоквартирний будинок було заплановано та встановлено ЗВОГ замість лічильників газу в кожне житлове приміщення. Також повідомлено, що можливе встановлення в кожне житлове приміщення лічильник газу, але за власні кошти. Тому, вони змушені платити за газ, який споживають не фактично, а за частку загального об`єму газу, який споживається всіма споживачами багатоквартирного будинку. При встановленні ЗВОГ загально будинкового лічильника газу АТ «Запоріжгаз» повністю змінив конструкцію інженерної мережі газопостачання. Вважають дії відповідача щодо не визнання за позивачами права на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок «Запоріжгаз» та прийняття рішення про об`єднання побутових споживачів багатоквартирного будинку в одну групу є неправомірними.

Тому, просять визнати за позивачами право на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз»; визнати незаконним та скасувати рішення АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» про об`єднання споживачів будинку АДРЕСА_2 в єдину групу; визнати незаконним та скасувати рішення АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» щодо включення будинку АДРЕСА_2 до плану розвитку газорозподільної системи міста Запоріжжя по встановленню загально будинкового вузла обліку природного газу; визнати, що АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» відповідно до статті 6 Закону України «Про комерційний облік природного газу» зобов`язаний за свій рахунок у термін до 01 січня 2021 року здійснити встановлення в квартирах індивідуальних газових лічильників побутовим споживачам — позивачам; зобов`язати АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» внести зміни до плану розвитку газорозподільної системи міста Запоріжжя, шляхом включення будинку АДРЕСА_2 до переліку багатоквартирних будинків, де повинні бути встановлені лічильники газу в кожне житлове приміщення побутових споживачів - власників житлових приміщень; зобов`язати АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» здійснити демонтаж об`єкта газорозподільної системи - вузла обліку газу з допоміжними пристроями та металевою шафою, який встановленій на газовій мережі будинку АДРЕСА_2 ; зобов`язати АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз», після демонтажу об`єкту газорозподільної мережі - загальнобудинкового вузла обліку газу - здійснити роботи по відновленню газопостачання на газовій мережі багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , привівши її у попередній стан, який існував до встановлення загально будинкового вузла обліку газу.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09.10.2019 відкрито провадження в порядку загального позовного провадження. Ухвалу про відкриття провадження в справі та судові повістки учасниками отримані, про що є рекомендоване відправлення з відміткою про отримання кореспонденції.

Відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивачі приєдналися до типового договору розподілу природного газу, так як щомісячно споживають природний газ та щомісячно сплачують рахунки за спожитий природний газ.Законодавство на час встановлення загальнобудинкового лічильника газу не передбачало його погодження зі споживачами та обов`язкового встановлення індивідуальних лічильників газу населенню.ПАТ «Запоріжгаз» було розроблено План розвитку газорозподільної системи ПАТ «Запоріжгаз» на 2016 - 2025 роки, який затверджений постановою НКРЕКП від 24 березня 2016 року № 393. Розділ 1 даного Плану становить Інвестиційна програма ПАТ «Запоріжгаз» на 2016 рік, якою передбачено забезпечення населення лічильниках газу до 01 січня 2021 року. З урахуванням технічних та економічних чинників визначено заходи з забезпечення лічильниками у спосіб або встановлення індивідуальних або загальнобудинкових лічильників. Відповідно до цієї Інвестиційної програми передбачено встановлення єдиного будинкового вузла обліку (загальнобудинкового лічильника) для забезпечення споживачів категорії населення, незабезпечених лічильниками, що мешкають в багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 . Споживачу, як власнику квартири або будинку, надано право на встановлення індивідуального (квартирного лічильника) окремо на квартиру або будинок, але за ініціативи останнього і за його власні кошти, у випадку його незгоди розраховуватися за спожитий газ за показаннями будинкового вузла обліку. Фінансування споживачем таких заходів може бути здійснено з будь-яких джерел не заборонених законом, а роботи з встановлення лічильника газу не відносяться до конкурентного ринку та можуть виконуватись будь-якими суб`єктами господарювання, які мають відповідні дозволи. Позивачі звернулися до суду передчасно, оскільки відповідно до статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» строк встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі настане 01 січня 2021 року. Просить у позові відмовити.

Позивач ОСОБА_5 подав суду пояснення на позовну заяву, в якій зазначає, що власники житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 не надавали відповідачу згоди на встановлення загальнобудинкового лічильнику газу. Його встановлення не відповідає чинному законодавству.Програму розвитку газорозподільної мережі м. Запоріжжя прийнято без публічних слухань, що також є порушенням законодавства.

Представник 3-ї особи Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг подав суду пояснення, в яких зазначає, що споживачі мають можливість встановлення індивідуального лічильника за власні кошти. Встановлення індивідуальних лічильників за рахунок тарифу на послуги розподілу природного газу передбачено там, де не передбачено встановлення загально будинкових лічильників.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 наполягає на задоволені позову з підстав, зазначених в ньому. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Інші позивачі подали заяву про розгляд справи за їх відсутності. На задоволені позову наполягають.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечує проти задоволення позову з підстав, зазначених у відзиві.

Представник третьої особи Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг в судове засідання не з`явився. Подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник третьої особи Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Незалежної України 6» в судове засідання не з`явився. Причини неявки суду не повідомив.

Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до паспортів громадян України позивачі зареєстровані вбагатоквартирному будинку АДРЕСА_1 .

25.07.2017 мешканці будинку АДРЕСА_1 повідомили ПАТ «Запоріжгаз» про відмову у встановленні загальнобудинкового вузла обліку газу.

18.08.2017 ПАТ «Запоріжгаз» повідомило мешканців будинку АДРЕСА_1 , що встановлення індивідуальних лічильників природного газу за рахунок газорозподільного підприємства передбачено лише там, де не було передбачено встановлення загально будинкових лічильників природного газу. Запропонувало мешканцям надати доступ для встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу.

Згідно з актом від 08.09.2017 приймальна комісія прийняла до експлуатації об`єкт системи газопостачання будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до плану розвитку газорозподільної системи на 2016 - 2025 роки розробленого ПАТ «Запоріжгаз» та схваленого постановою НКРЕКП від 24 березня 2016 року № 393( зі змінами). Розділ 1 даного Плану становить Інвестиційна програма ПАТ «Запоріжгаз» на 2016 рік, якою передбачено забезпечення населення лічильниках газу до 01 січня 2021 року. З урахуванням технічних та економічних чинників визначено заходи з забезпечення лічильниками у спосіб або встановлення індивідуальних або загальнобудинкових лічильників. Відповідно до цієї Інвестиційної програми передбачено встановлення єдиного будинкового вузла обліку (загальнобудинкового лічильника) для забезпечення споживачів категорії населення, незабезпечених лічильниками, що мешкають в багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 .

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів» №1023-XII (далі Закон №1023-XII) держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

За змістом статті 21 цього Закону права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.

Відповідно до пунктів 3, 4, 7 частини першої статті 21Закону №1023-XII крім інших випадків порушень прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.

Як зазначено в преамбулі Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №1875-IV (далі - Закон № 1875-IV), цей Закон визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Відповідно до статті 1 Закону №1875-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

- житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;

- виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;

- засіб обліку - прилад, технічний пристрій для обліку кількісних та/або якісних показників житлово-комунальної послуги, який має нормовані метрологічні характеристики;

- комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством;

- норми споживання - кількісні показники споживання житлово-комунальних послуг, затверджені згідно із законодавством відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;

- споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно зі статтею 2 Закону №1875-IV державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах: забезпечення раціонального використання наявних ресурсів та сталого розвитку населених пунктів; регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку, місцеперебування та форми власності юридичних осіб тощо; забезпечення соціального захисту малозабезпечених громадян.

Як наведено у статті 3 Закону № 1875-IV, предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини першої статті 14Закону №1875-IV залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: перша група - це житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Тарифи на газопостачання відносяться до першої групи.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону №1875-IV відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору (частини перша, друга статті 20 цього Закону).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 21Закону №1875-IV виконавець зобов`язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.

Як зазначено у частині першій статті 30 Закону № 1875-IV, державне регулювання цін/тарифів базується на таких основних принципах доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій.

Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначені Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» № 3533-VI (Далі Закон № 3533-VI).

Стаття 6 цього Закону ( в редакції, що діяла до січня 2018 року, тобто чинній на час виникнення спірних правовідносин) суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані: 1) забезпечити встановлення лічильників газу: а) для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується: тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року.

У разі не встановлення населенню у строки, зазначені у цьому підпункті, лічильників газу з вини суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України;

Відповідно до глави 1 розділу 1 Кодексу ГРС Оператор ГРМ - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

ПАТ "Запоріжгаз" є Оператором ГРМ.

Згідно з п.1,2 глави 5 розділу IX Кодексу ГРС за ініціативи балансоутримувача (управителя) або Оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу.

Балансоутримувач (управитель) не може відмовити Оператору ГРМ в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ.

2. У разі наявності ВОГ природного газу, встановленого для ведення такого обліку в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків або гуртожитків, визначення об`єму спожитого природного газу мешканцями зазначених об`єктів здійснюється відповідно до Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року № 620.

Пунктом 4 Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року № 620 передбачено, що можливість об`єднання споживачів в єдину групу для поліпшення ведення обліку природного газу визначається схемою газопостачання.

Рішення про необхідність об`єднання споживачів в єдину групу приймає оператор газорозподільної системи.

Ініціювати встановлення будинкового вузла обліку на багатоквартирний будинок, групу багатоквартирних будинків, групу споживачів можуть як власник (власники) такого будинку (таких будинків) (квартир), так і оператор газорозподільної системи. Встановлення будинкового вузла обліку здійснюється згідно з Кодексом газорозподільних систем.

Встановлення будинкового вузла обліку, в тому числі витрати на проектування, монтаж, здійснюється за кошти сторони, яка ініціювала встановлення такого вузла обліку.

Власник (власники) будинку (будинків) (квартир), особа, відповідальна за експлуатацію будинку (будинків) (далі - експлуатаційна організація), балансоутримувач будинку (будинків) тощо та оператор газорозподільної системи зобов`язані врегулювати між собою договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (далі - квартирні лічильники газу) (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку. У разі неврегулювання зазначених питань газопостачання такому будинку, групі будинків, групі споживачів може бути припинено відповідно до законодавства.

У разі незгоди власника квартири (будинку) розраховуватися за спожитий газ за показаннями будинкового вузла обліку на будинок (групу будинків) він може встановити квартирний лічильник газу (вузол обліку) окремо на квартиру (будинок) за власні кошти.

Таким чином, Законодавство, яке було чинним станом на час виникнення спірних правовідносин, не забороняло ПАТ "Запоріжгаз" встановити загальнобудинковий лічильник газу та об`єднати споживачів будинку АДРЕСА_2 в єдину групу.

Більш того, позивачі не заявляють позовних вимог про визнання протиправним встановлення загальнобудинкового лічильнику газу, а суд, згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У зв`язку з тим, що судом не встановлена неправомірність встановлення загальнобудинкового лічильнику газу, то й позовні вимоги про зобов`язання відповідача здійснити демонтаж вузла обліку газу та роботи по відновленню газопостачання на газовій мережі багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , прививши її у попередній стан задоволенню не підлягають.

Разом з тим, Законом України № 2260-VIII від 21.12.2017 внесені зміни до Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" щодо порядку встановлення лічильників споживачам природного газу. Вказані змини набули чинності з 20.01.2028.

Статтею 2 Закону № 3533-VI ( в редакції з 20.01.2018) передбачено, що постачання природного газу здійснюється за умови його комерційного обліку:

1) для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується: тільки для приготування їжі - з 1 січня 2021 року;

2. З метою забезпечення комерційного обліку природного газу для населення суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, оснащують споживачів природного газу - фізичних осіб (населення) індивідуальними лічильниками газу. Загальнобудинковий лічильник газу може бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку в порядку, визначеному статтею 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

Відповідно до ст. 6 Закону № 3533-VI ( в редакції з 20.01.2018) суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані: 1) забезпечити встановлення лічильників газу: а) для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується: тільки для приготування їжі - до 1 січня 2021 року.

У разі невстановлення населенню у строки, зазначені у цьому підпункті, лічильників газу з вини суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.

У разі ненадання співвласниками багатоквартирного будинку згоди на встановлення загальнобудинкового лічильника газу суб`єктам господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється;

Типовий договір розподілу природного газу, затверджений Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2498.

Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу. Доказом факту приєднання всіх споживачів до типового договору розподілу природного газу вважають щомісячне споживанням ними природного газу та здійснення щомісячної сплати рахунків за спожитий природний газ.

Сторонами визнано, що позивачі приєдналися до вказаного Типового договору, оскільки щомісячно споживають природний газ та щомісячно сплачують рахунки за спожитий природний газ.

Права та обов`язки споживачів чітко визначені Типовим договором, а саме розділом IV "Ціна, порядок обліку та оплати природного газу", розділом V "Права та обов`язки споживача" та розділом VІ "Права і обов`язки постачальника".

Згідно з пунктом 2.1 цього Типового договору ПАТ "Запоріжгаз" взяло на себе зобов`язання постачати природний газ споживачам в необхідних об`ємах (обсягах), а вони взяли на себе зобов`язання своєчасно сплачувати вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

У частині першій статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до вимог статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За положеннями постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28 грудня 2011 року № 150 "Про встановлення тарифу на транспортування природного газу та про встановлення тарифу на послуги з розподілу природного газу" (з 2011 року по 31 травня 2017 року) до структури тарифу було включено вартість витрат на встановлення лічильників газу населенню за кожні поставлені (розподілені) 1000 куб. м природного газу.

Згідно з додатком № 1 до вказаної постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в структурі тарифу затверджено витрати на встановлення лічильників газу населенню за поставлені 1000 куб. м природного газу, які становили 6,96 грн, а згідно з додатком № 1 до постанови від 27 вересня 2016 року № 1625 у структурі тарифу витрати на встановлення індивідуальних лічильників газу населенню за розподілені 1000 куб. м становлять 25,20 грн.

Велика Палата Верховного Суду 07 листопада 2018 року в справі № 214/2435/17, провадження № 14-347цс18 зазначила наступне: вирішуючи правову проблему, з метою забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, Велика Палата Верховного Суду робить такі висновки.

Зі змісту статті 6 Закону № 3533-VI вбачається обов`язок встановлення відповідними суб`єктами господарювання - газорозподільними організаціями лічильників для такої категорії споживачів природного газу, як населення у вигляді приладів обліку природного газу, що дозволяють визначати обсяги споживання газу кожним окремим споживачем. При цьому таких споживачів не зобов`язано відшукувати джерела фінансування вказаних приладів та робіт, оскільки відповідне фінансування уже закладено у тариф на оплату спожитого газу.

Стаття 6 Закону № 3533-VI визначає обов`язок газорозподільної організації встановити саме квартирні прилади обліку газу в багатоквартирному будинку.

Оскільки позивачі сплачували за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, то відповідач зобов`язаний надавати послуги, які оплачені позивачами, та відповідно до частини першої статті 6 Закону № 3533-VI зобов`язаний забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі, - до 01 січня 2018 року, так як розгляд справи по суті завершився до внесення змін щодо строку встановлення лічильників таким споживачам.

Законним, обґрунтованим та справедливим є висновок суду першої інстанції про задоволення позову, а саме: визнання за позивачами права на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок ПАТ «Криворіжгаз»; визнання, що ПАТ «Криворіжгаз» відповідно до статті 6 Закону № 3533-VI зобов`язано за свій рахунок у термін до 01 січня 2018 року здійснити встановлення в квартирах індивідуальних газових лічильників побутовим споживачам - позивачам; визнання, що пропозиція ПАТ «Криворіжгаз» щодо врегулювання відносин із встановлення вузла обліку природного газу, зняття показань будинкового (загальнобудинкового) вузла обліку газу шляхом укладання відповідного договору є такою, що суперечить вимогам статті 6 Закону № 3533-VI.

На переконання Великої Палати Верховного Суду, можливість різних тлумачень одних і тих самих положень законодавства головним чином спричинена неналежним станом національного законодавства з цього питання.

Відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з цього важливого питання, що призвело до його суперечливого тлумачення судами, порушує вимоги Конвенції щодо «якості закону».

09 жовтня 2019 року Велика Палата Верховного Суду в справі № 524/7637/16-ц, провадження № 14-470 цс 19 зробила наступний правовий висновок: Зі змісту статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» № 3533-VI вбачається обов`язок встановлення відповідними суб`єктами господарювання - газорозподільними організаціями лічильників для такої категорії споживачів природного газу, як населення у вигляді приладів обліку природного газу, що дозволяють визначати обсяги споживання газу кожним окремим споживачем. При цьому таких споживачів не зобов`язано відшукувати джерела фінансування вказаних приладів та робіт, оскільки відповідне фінансування уже закладено у тариф на оплату спожитого газу.

Стаття 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» № 3533-VI визначає обов`язок газорозподільної організації встановити саме квартирні прилади обліку газу в багатоквартирному будинку.

Позивач правомірне просив встановити йому індивідуальний газовий лічильники, а не загальнобудинковий, як на те наполягав відповідач, тому в ПАТ «Кременчукгаз» не було законних підстав для нарахування йому об`ємів природного газу в розмірі граничної місячної норми споживання на одну особу, визначеному в Додатку № 10 до Кодексу газорозподільних систем.

Таким чином, відповідач зобов`язаний надавати послуги, які оплачені позивачами та відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», зобов`язаний забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 1 січня 2021 року.

Посилання представника відповідача на те, що НКРЕКП було схвалено план розвитку газорозподільної системи ПАТ «Запоріжгаз» на 2016 - 2025 роки, у якому передбачено встановлення будинкового ВОГ в багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 , суд вважає таким, що не звільняє його від обов`язку встановити індивідуальні лічильники позивачам. При цьому, суд виходить з того, що ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», який має вищу юридичну силу, чим рішення НКРЕКП, зобов`язує відповідача забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 1 січня 2021 року.

Також суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення та ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», згідно якої державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах: забезпечення раціонального використання наявних ресурсів; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку, місцеперебування та форми власності юридичних осіб тощо; забезпечення соціального захисту малозабезпечених громадян.

Судом встановлено, що позивачі висловили волевиявлення на встановлення індивідуальних лічильників газу, а тому це їх волевиявлення не може бути порушеним. На переконання суду задоволення волевиявлення позивачів буде відповідати зазначеній державній політиці в сфері житлово-комунальних послуг, забезпечить раціональне використання ресурсів та рівні можливості для позивачів з отримання послуги по газопостачанню.

На переконання суду, встановлення позивачам індивідуальних лічильників буде забезпечувати оплату кожним з них саме того об`єму газу, який ним спожитий, що буде відповідати такому завданню цивільного законодавства як справедливість.

Тому відмова відповідача встановити індивідуальні лічильники позивачам суперечить вимогам законодавства, порушує права позивачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Таким чином, саме на відповідача покладений обов`язок встановлення лічильників газу, тому саме відповідач повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт.

На підставі викладеного суд приходить до переконання, що позовні вимоги стосовно визнання за позивачами права на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз»; того, що АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» відповідно до статті 6 Закону України «Про комерційний облік природного газу» зобов`язаний за свій рахунок у термін до 01 січня 2021 року здійснити встановлення в квартирах індивідуальних газових лічильників побутовим споживачам — позивачам, є обґрунтованими. Спосіб захисту, обраний позивачами, відповідає вимогам ст. 16 ч. 2 п.1 ЦК України, якою передбачено, що одним із способів захисту права, є визнання права.

Якщо, АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» відповідно до статті 6 Закону України «Про комерційний облік природного газу» не встановить індивідуальних газових лічильників в квартирах позивачів до 01 січня 2021 року, то облік природного газу таким споживачам здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється.

Згідно з п.19, 32 ст.1 Закону України « Про ринок природного газу» № 329-VIII (Далі Закон № 329-VIII) у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

19) оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників);

32) Регулятор - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;

Відповідно до ст. 22 Закону № 329-VIII права та обов`язки оператора газотранспортної системи визначаються цим Законом, кодексом газотранспортної системи, іншими нормативно-правовими актами, а також договором транспортування природного газу.

2. З метою виконання функцій, передбачених частиною першою статті 20 цього Закону, оператор газотранспортної системи зобов`язаний: 2) розробляти, щорічно до 31 жовтня подавати на затвердження Регулятору, розміщувати на своєму веб-сайті та виконувати план розвитку газотранспортної системи на наступні 10 років з урахуванням планів розвитку газорозподільних систем, газосховищ та установки LNG;

Згідно з ч.1,2,4,5 ст. 30 Закону № 329-VIII оператор газотранспортної системи розробляє і щорічно до 31 жовтня подає на затвердження Регулятору план розвитку газотранспортної системи на наступні 10 років, складений на підставі даних про фактичні та прогнозні показники попиту і пропозиції на послуги транспортування природного газу. План розвитку газотранспортної системи на наступні 10 років має забезпечити відповідність газотранспортної системи потребам ринку природного газу та інтересам безпеки постачання природного газу.

2. План розвитку газотранспортної системи на наступні 10 років визначає, зокрема:

1) основні об`єкти, будівництво або реконструкція яких є доцільною у наступні 10 років;

2) підтверджені інвестиції, а також перелік нових інвестицій, що мають бути здійснені протягом наступних трьох років;

3) строки реалізації всіх інвестиційних проектів.

4. Регулятор здійснює оцінку відповідності заходів, передбачених планом розвитку газотранспортної системи на наступні 10 років, вимогам цього Закону.

5. Регулятор у прозорий та недискримінаційний спосіб проводить публічні консультації з діючими та потенційними замовниками щодо плану розвитку газотранспортної системи на наступні 10 років.

Пунктами 1,2 глави 1 розділу IV Кодексу ГРС передбачено, що оператор ГРМ відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (будівництво), включаючи нове будівництво, реконструкцію, капітальний ремонт та технічне переоснащення, об`єктів газорозподільної системи, що знаходяться в його власності або користуванні, у тому числі на правах господарського відання, користування чи експлуатації.

2. Проектування та будівництво об`єктів ГРМ здійснюється відповідно до законодавства у сфері містобудівної діяльності з урахуванням плану розвитку газорозподільної системи та вимог цього Кодексу.

Відповідно до п. 1,4 глави 4 розділу IV Кодексу ГРС план розвитку на наступні 10 років подається Оператором ГРМ до Регулятора щороку до 31 липня року, що передує плановому періоду.

З метою інформування громадськості проект плану розвитку газорозподільної системи оприлюднюється відповідним Оператором ГРМ шляхом розміщення на своєму офіційному веб-сайті в мережі Інтернет із забезпеченням можливості збору зауважень та пропозицій до зазначеного проекту протягом не менше 30 календарних днів до дати прийняття рішення щодо затвердження плану розвитку Регулятором.

4. У разі відсутності у Регулятора зауважень до плану розвитку питання про затвердження плану розвитку Оператора ГРМ виносяться на засідання Регулятора, яке проводиться у формі відкритого слухання.

Тобто, наведені норми законодавства не передбачають проведення публічних слухань щодо проекту плану розвитку газорозподільної системи.

Інформування громадськості щодо плану розвитку газорозподільної системи здійснюється Оператором ГРМ шляхом розміщення на своєму офіційному веб-сайті в мережі Інтернет із забезпеченням можливості збору зауважень та пропозицій до зазначеного проекту з подальшим затвердженням плану на засіданні Регулятора, яке проводиться у формі відкритого слухання.

Позивачі не зазначають та не підтверджують доказами те, що відповідачем були порушені зазначені вимоги та проект плану розвитку газорозподільної системи не був розміщений ним на своєму офіційному веб-сайті, а також те, що позивачі подавали будь які зауваження та пропозиції до зазначеного проекту і вони не були розглянуті відповідачем.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Суд вважає, що вимоги позову про визнання незаконним та скасування рішення відповідача щодо включення будинку АДРЕСА_2 до плану розвитку газорозподільної системи міста Запоріжжя по встановленню загально будинкового вузла обліку природного газу та про зобов`язання його внести зміни до плану розвитку газорозподільної системи міста Запоріжжя, шляхом включення їх будинку до переліку багатоквартирних будинків, де повинні бути встановлені лічильники газу в кожне житлове приміщення побутових споживачів - власників житлових приміщень задоволенню не підлягають з наступних підстав.

По-перше, позивачами не доведено, що дії відповідача з розроблення вказаного плану порушують їх цивільне право, оскільки ці дії не породжують для них будь яких обов`язків.

По-друге, вимога про скасування рішення відповідача щодо включення будинку АДРЕСА_2 до плану розвитку газорозподільної системи міста Запоріжжя та зобов`язання його внести зміни до плану розвитку газорозподільної системи міста Запоріжжя суперечить способам захисту передбачених ст. 16 ЦК України, або іншим законом.

З огляду на те, що судом задовольняються дві позовних вимоги немайнового характеру, а позивачі звільнені від сплати судового збору, то судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь держави в розмірі 1681,6 грн.

Керуючись ст.ст.3, 57,61, 208, 209, 213, 214, 215, 218, 223 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз», треті особи Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Незалежної України 6» про захист про споживачів задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 право на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз».

Визнати, що Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» відповідно до статті 6 Закону України «Про комерційний облік природного газу» зобов`язаний за свій рахунок у термін до 1 січня 2021 року здійснити встановлення індивідуальних газових лічильників в квартирах ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» на користь держави судовий збір у розмірі 1681,6 грн.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дні вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В повному обсязі рішення складено 02.12.2020.

Суддя І.П. Соболєва