Рішення № 93284816, 08.09.2020, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 08.09.2020

Справа № 334/9477/18

Провадження № 2/334/472/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2020 року Ленінський районний суд м.Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі Лиходід А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Запоріжжі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) звернулось з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення кредитної заборгованості після померлого спадкодавця, в обґрунтування якого зазначає, що відповідно до укладеного між ним та ОСОБА_3 кредитного договору №б/н від 07.05.2012 останній отримав кредит у розмірі 17000,10 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору.

Позивачем умови кредитного договору були виконані в повному обсязі.

ОСОБА_3 взяті на себе обов`язки щодо виконання умов договору не виконував, у зв`язку з чим виникла заборгованість по сплаті кредиту в розмірі 11177,33 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після його смерті спадкоємці не звернулися до Банку,останній 28.05.2014 направив до Другої Запорізької нотаріальної контори претензію кредитора.

16.06.2014 Банком було отримано відповідь Другої Запорізької нотаріальної контори, в якій зазначалось, що претензія кредитора переслана до Першої Запорізької нотаріальної контори, за місцем заведення спадкової справи.

03.07.2014 Банк отримав відповідь від Першої Запорізької нотаріальної контори, з якої вбачалося, що спадкоємці померлого ОСОБА_3 із заявами про прийняття спадщини чи відмови від неї до нотаріальної контори не звертались, а спадкова справа була заведена на підставі вищевказаної претензії.

15.07.2018 до спадкоємців ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Банком було направлено Лист-претензію, яка з їх сторони залишена без виконання, у зв`язку з чим позивач просить стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості за кредитним договором, укладеним між ОСОБА_3 і ПАТ КБ «ПриватБанк» 07.05.2012 та понесені судові витрати у розмірі 1762, 00 грн.

Відповідачі надали відзив, в якому просять відмовити АТ КБ «ПриватБанк» в задоволенні позовних вимог з огляду на те, що згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив строк позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачами, що є підставою для відмови в позові. Зазначає, що банк був обізнаним як щодо кола спадкоємців, так і щодо обставин спадкування ними майна, а відтак початок перебігу строку позовної давності почав спливати 01.08.2014 та відповідно сплинув 01.08.2017. З огляду на зазначене, просять суд застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначається, що обставини, на які відповідачі посилаються в своїх запереченнях, не відповідають дійсності, оскільки відповідно до правил користування платіжною карткою, яка є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору. Аналогічне застосування норм права викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 19.03.2014 у справі №6-14цс14 та від 18.06.2014 у справі №6-61цс14. Так, строк випущеної картки діє до останнього дня червня місяця 2017 року, позивач звернувся до суду 07.12.2018, тобто до спливу строку позовної давності.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідачі посилаються на те, що з долучених до матеріалів позовної заяви копій Умов та правил надання банківських послуг, підпису позичальника ОСОБА_3 немає. У самій анкеті-заяві відсутнє будь-яке нагадування про збільшення строків позовної давності, а відтак відсутні підстави вважати, що сторони збільшили позовну давність за вимогами про стягнення кредитної заборгованості до 50 років. Договору про збільшення позовної давності сторони не укладали. Вказана правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №202/26885/13-ц.

В судове засідання представник позивача не з`явився, звернувся із заявою про розгляд справи за відсутності представника позивача. Просять позов задовольнити у повному обсязі з наведених вище підстав.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, у відзиві на позовну заяву просили справу розглянути за їх відсутності, у задоволенні позову відмовити.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 07.05.2012 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено договір б/н, відповідно до якого громадянин отримав кредит у розмірі 17000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов кредитного договору.

Банком умови кредитного договору були виконані в повному обсязі.

ОСОБА_3 взяті на себе обов`язки щодо виконання умов договору не виконував, у зв`язку з чим виникла заборгованість по сплаті кредиту в розмірі 11177, 33 грн., розрахунок якої надано позивачем та відповідачами не спростовується.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 01.02.2014.

ПАТ КБ «ПриватБанк» 28.05.2014 надіслав на адресу Другої Запорізької державної нотаріальної контори претензію кредитора, яка в подальшому була надіслана до Першої Запорізької державної нотаріальної контори за територіальністю.

У повідомленні від 10.06.2014 № 1264/02-14 Перша Запорізька державна нотаріальна контора повідомила ПАТ КБ «ПриватБанк», що спадкоємці померлого ОСОБА_3 із заявами про прийняття спадщини чи відмови від неї до нотаріальної контори не звертались, спадкова справа №188/2014 була заведена на підставі вищевказаної претензії кредитора.

Матеріалами справи підтверджується та визнається сторонами, що відповідачі у справі були зареєстровані разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини за адресою АДРЕСА_2 , із заявами про прийняття спадщини чи відмови від неї до нотаріальної контори не звертались.

15.07.2018 ПАТ КБ «ПриватБанк» надіслало на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як спадкоємців ОСОБА_3 , Лист-претензію про сплату заборгованості у розмірі 11177, 33 грн., яка з їх сторони була залишена без виконання.

У грудні 2018 року з метою стягнення кредитної заборгованості після померлого спадкодавця, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

За приписами ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язаннями у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи – її спадкоємця, таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржника за зобов`язанням.

Порядок пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців і порядок їх задоволення регулюються нормами ст. ст. 1281, 1282 ЦК України.

У зв`язку зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статей 1281, 1282 ЦК України щодо строків пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців і порядку задоволення цих вимог кредитора.

Відповідно до ст. 1281 ЦК України, кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частиною другою та третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

ПАТ КБ «Приватбанк» надіслав претензію кредитора №SAMDN51000107289411 від 24.05.2014 до Другої Запорізької державної нотаріальної контори, в якій повідомив, що йому стало відомо про смерть ОСОБА_3 .

Про пересилання претензії банку до Першої Запорізької державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини Банк був повідомлений, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем.

03.07.2014 Банк отримав відповідь від Першої Запорізької державної нотаріальної контори про те, що спадкоємці померлого ОСОБА_3 із заявами про прийняття спадщини чи відмови від неї до нотаріальної контори не звертались, а спадкова справа була заведена на підставі вищевказаної претензії.

Лист - претензію АТ КБ «Приватбанк» надіслав відповідачам 15.07.2018.

Отже, банк, знаючи у травні 2014 року про смерть боржника ОСОБА_3 , звернувся до спадкоємців більш ніж через три роки з моменту, коли йому стало відомо про це.

За положеннями ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

А тому, виходячи із наведеного, при вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора, судом підлягає встановленню, яке саме майно спадкоємець отримав у спадщину та яка його вартість.

У пункті 32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 роз`яснено, що з урахуванням положення ст. 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов`язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов`язання фактично не пов`язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що спадкоємці можуть задовольняти вимоги кредиторів лише: - у разі прийняття майна у спадщину, у межах вартості успадкованого майна; - у розмірі, який виник за життя спадкодавця.

Представник позивача в своїй позовній заяві як на підставу задоволення позову посилається на те, що відповідачі постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а тому вважаються такими, що прийняли спадщину і повинні нести цивільно-правову відповідальність за борги спадкодавця.

Відповідно до ч. 2 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв в спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ст. 1282 ЦК України, кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині, у зв`язку з чим суд вважає необґрунтованими вимоги позову про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів.

При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.

Спільність реєстрації місць проживання відповідачів та ОСОБА_3 не є беззаперечним доказом постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та саме по собі не може свідчити про прийняття відповідачами спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Позивач не надав суду доказів, які підтверджують, яке саме майно прийняли у спадок відповідачі та яка його вартість, що унеможливлює стягнення з них заявлених позивачем грошових коштів.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, як мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд при ухваленні рішення у справі враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 10.10.2019 у справі №306/486/17, де зазначено, що ПАТ КБ «ПриватБанк» зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, тобто подати суду докази наявності у спадкодавця майна та його вартості, кола спадкоємців, які прийняли спадщину.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідачів боргу за кредитом спадкодавця, у зв`язку з чим позов АТ КБ «Приватбанк» не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 76-81, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Турбіна Т. Ф.