Ухвала суду № 93284811, 02.12.2020, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 02.12.2020

Справа № 335/7309/20

Провадження № 2/334/3675/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2020 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Фетісова М.В., за участі секретаря судового засідання Косаренко А.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Вознесенівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК», про скасування арешту майна,-

встановив:

Представник позивача – адвокат Скрипка О.В. звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою, в якій просить скасувати арешт майна боржника та заборону на його відчуження, накладений постановою державного виконавця Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області від 26.09.2012 в межах виконавчого провадження ВП № 33722548 від 06.08.2012.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02.09.2020 справа направлена за підсудністю до Ленінського районного суду м. Запоріжжя.

Ухвалою від 23.10.2020 позовна заява була залишена без руху, а позивачу був визначений строк для усунення її недоліків. У визначений строк недоліки заяви були усунуті.

Ухвалою від 12.11.2020 відкрите провадження у справі.

Позивач у судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення судової повістки за його місцем проживання, зазначеним у позовній заяві. Судова повістка повернута суду з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою». Заяву про розгляд справи за його відсутності не надав.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання також не з`явились, були повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи, причини неявки не повідомили. Заяви про розгляд справи за їх відсутності не надали.

Оскільки особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явились, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач ОСОБА_1 просив суд скасувати арешт належного йому майна, посилаючись на статтю 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд встановив, що рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі №2-2408/11 від 10.04.2012 з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 стягнуто солідарно заборгованість за кредитним договором на користь ПАТ «ТАСкОМБАНК» у сумі 486423,36 гривень. На підставі судового рішення 27.04.2012 були видані виконавчі листи, один з яких, - щодо ОСОБА_1 направлений для примусового виконання до Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя.

06.08.2012 державним виконавцем Рясною А.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП 33722548, а постановою від 26.09.2012 року накладено арешт на майна боржника та оголошено заборону на його відчуження.

В подальшому, постановою державного виконавця від 26.06.2013 виконавчий документ повернутий стягувачу відповідно до п.5 ч.1 ст.47, ст.50 Закону України «Про виконавче провадження».

Постановою державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управлінню юстиції від 19.01.2015 виконавче провадження по виконавчому листу у справі №2-2408/11 відкрите повторно (виконавче провадження ВП 46046440). Постановою державного виконавця від 19.06.2015 виконавчий лист повторно повернутий стягувачу на підставі п.5 ч.1 ст.47, ст.50 Закону України «Про виконавче провадження».

24.07.2015 постановою державним виконавцем Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції відкрите виконавче провадження з виконання виконавчого листа 2-2408/11 (виконавче провадження ВП 48210509), проте, постановою державного виконавця від26.02.2016 виконавчий лист втретє повернуто стягувану на підставі п.5 ч.1 ст.47 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження».

ОСОБА_1 звернувся з вказаним позовом до суду, у зв`язку з тим, що при накладенні арешту у виконавчому провадженні ВП 33722548 від 26.09.2012 державним виконавцем Рясною А.С. було обмежене його право у володінні, користуванні та розпорядженні майном, в тому числі і тим, що може належати йому у майбутньому.

З вищенаведеного вбачається, що ОСОБА_1 у вищевказаних виконавчих провадженнях виступав у статусі боржника.

У пункті 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам роз`яснено, що вимоги сторони виконавчого провадження про зняття арешту з майна розглядаються не у позовному провадженні, а як оскарження рішення державного виконавця про оцінку майна в процесуальному порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, оскільки є процесуальною дією державного виконавця незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець, залучений ним суб`єкт оціночної діяльності чи особа, яка рецензувала звіт про оцінку майна) здійснювала відповідні дії, так як виконавчо-процесуальні відносини виникли між сторонами виконавчого провадження та державним виконавцем і між державним виконавцем та суб`єктом оціночної діяльності. Вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред`явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може бути залученим судом до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Заявлені позивачем ОСОБА_1 вимоги не можуть розглядатися у позовному провадженні, оскільки у такому випадку позивач ОСОБА_1 одночасно має бути й відповідачем, так як його майно арештовано державним виконавцем і він є боржником за виконавчим провадженням, що є неможливим відповідно до вимог статей 42, 48, 175, 447 ЦПК України. Тому такий позов ОСОБА_1 взагалі не підлягає розгляду в порядку позовного провадження, а суддя мав би відмовити у відкритті провадження у справі, а тому провадження у цій справі підлягає закриттю.

Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду від 04.11.2020 у справі № 520/7100/19, які відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України повинні бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

На підставі викладеного, керуючись ст.19, 255, 260 ЦПК України, суд,-

постановив:

Закрити провадження у цивільній справі № 335/7309/20 за позовом ОСОБА_1 до Вознесенівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК», про скасування арешту майна.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: