Рішення № 93282465, 23.11.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8629/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2020 року м. Ужгород

Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області

у складі: головуючого – судді: Данко В.Й.,

з участю секретаря судових засідань: Павлюх Л.М.

з участю представника позивачів – Шпуганич В.П., представника відповідача ТОВ «Кредитні ініціативи» - Дорош І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді, в приміщенні суду, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Державного реєстратора Велятинської сільської ради Горщар Михайла Васильовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», ОСОБА_4 про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності, відповідного запису в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, поновлення права власності та витребування майна, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Державного реєстратора Велятинської сільської ради Горщар М.В., Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», ОСОБА_4 про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності, відповідного запису в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, поновлення права власності та витребування майна. Обгрунтовуючи вимоги поданого вказує на те, що 02.07.2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк» було укладено Кредитний договір № 0601/0708/98-055, згідно якого позивач отримав в кредит грошові кошти в розмірі 35 000,00 доларів США для споживчих цілей. В якості забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ВАТ «Сведбанк» було укладено іпотечний договір № 0601/0708/98-55-Z-1 від 02.07.2008 року згідно якого позивачем та іншими іпотекодавцями ОСОБА_3 , ОСОБА_2 було надано в іпотеку житлову квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В подальшому, ВАТ «Сведбанк» відступило право вимоги за Кредитний договір № 0601/0708/98-055 від 02.07.2008 року та іпотечним договором № 0601/0708/98-55-Z-1 від 02.07.2008 року ТОВ «Кредитні ініціативи». Деталі переходу права вимоги позивачів ніхто не повідомляв належним чином, у зв`язку з чим боржник не міг виконувати свої зобов`язання за кредитним договором. У червні 2019 року позивачів було примусово виселено із житлової квартири в АДРЕСА_1 . При цьому позивачі дізналися, що новий кредитор ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, який заочним рішенням від 12.02.2014 року був задоволений в повному обсязі.

В подальшому, позивачі від представника ТОВ «Кредитні ініціативи» дізналися про те, що вони вже не є власника квартири в АДРЕСА_1 , оскільки ТОВ «Кредитні ініціативи» зареєструвала право власності за собою, на підтвердження чого представник надав копію інформації з державного реєстру речових прав № 168503721 від 29.05.2019 року. Із вказаного витягу (інформації) позивач дізнався, що державним реєстратором Велятинської сільської ради Хустського району, Закарпатської області Горщар М.В. 20.05.2019 року зареєстроване право власності на квартиру в АДРЕСА_1 за ТОВ «Кредитні ініціативи». Відповідно до вказаного витягу підставою виникнення права власності є наступні документи: рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплата поштового переказу, серія та номер:-, виданий 12.04.2019 року, видавник: Укрпошта; Іпотечний договір № 0601/0708/98-055-Z-1, серія та номер: 3381, виданий 02.07.2008 року, виданий: приватний нотаріус Селехман О.А.; Повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, мерія та номер: К/И/УСБ/Б, виданий 29.03.2019 року, видавник: ТОВ «Кредитні ініціативи». Підставою внесення запису слугувало рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47061399 від 27.05.2019 року державного реєстратора Велятинської сільської ради Хустського району Горщар М.В.

Позивачі вказують на те, що державним реєстратором Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області Горщар М.В. було неправомірно прийнято рішення про реєстрацію за ТОВ «Кредитні ініціативи» права власності на спірний предмет іпотеки оскільки позивачами не було отримано жодної письмової вимоги про усунення порушень, яка відповідно до п.61 Постанови КМУ від 25.12.2015 року за № 1127 «Про держану реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є необхідною із визначеного переліку документів для реєстрації за іпотеко держателем права власності на предмет іпотеки. Таким чином, державний реєстратор зобов`язаний був до вчинення реєстраційних дій перевірити дотримання іпотекодержателем процедури, строків та повноти наданих документів вимогам законодавства і лише після цього приймати рішення про проведення реєстраційних дій чи про відмову в їх проведенні. Однак, державним реєстратором цього зроблено не було, що призвело до порушення права власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Також, позивач вказує на те, що іпотекодаржатель ТОВ «Кредитні ініціативи» у позасудовому порядку звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації за собою права власності на квартиру, що не було передбачено умовами договору.

У зв`язку з чим, просить суд задовольнити даний позов, та ухвалити рішення, яким скасувати рішення державного реєстратора Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області Горщар Михайла Васильовича за індексним номером 47061399 від 27.05.2019 року про реєстрацію за ТОВ «Кредитні ініціативи» права власності на житлову квартиру в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1838721621101.

Суд констатує, що в ході розгляду справи представником позивачів ОСОБА_5 було подано заяву про збільшення позову. Обгрунтовуючи вимоги поданої заяви представник позивача вказує на те, що приймаючи рішення про реєстрацію за ТОВ «Кредитні ініціативи» права власності на спірний предмет іпотеки державним реєстратором Гощар М.В. було порушено вимоги ЗУ «Про мараторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а саме вказаним законом передбачено, що не може бути примусово звернено стягнення (відчужене без згоди власника) на майно, що віднесене до об`єктів житлового фонду (далі - нерухоме житлове майно), об`єкт незавершеного житлового будівництва, майнові права на нього, що є предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно/об`єкт незавершеного житлового будівництва/майнові права виступають як забезпечення виконання зобов`язань фізичної особи (позичальника або майнового поручителя) за кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного житлового будівництва, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна; або; таке нерухоме житлове майно придбавалося за кредитні кошти і при цьому умовами кредитного договору передбачена заборона реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою знаходження нерухомого житлового майна, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує 140 квадратних метрів для квартири та 250 квадратних метрів для житлового будинку.

Відповідно до Іпотечного Договору № 0601/0708/98-055-Z-1 від 02.07.2008 року спірне майно, тобто квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (загальна площа 50,1 кв.м., житлова площа 27,4 кв.м.) являється предметом іпотеки. Згідно Кредитного договору № 0601/0708/98-055 від 02.07.2008 року позивачу було надано у кредит грошові кошти в розмірі 35 000,00 доларів США для споживчих цілей (поточні потреби), тобто основне зобов`язання виникло за споживчим кредитом наданим в іноземній валюті. Як на момент оформлення кредитного та іпотечного договорів, так і на момент звернення стягнення на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , спірне нерухоме майно було постійним місцем мого проживання позивачів, інше нерухома майно у власності позивачів не знаходиться. Таким чином, спірне майно повністю відповідає вимогам ЗУ «Про мараторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», на яке не могло та не може бути, на час дії цього закону звернуто стягнення.

Окрім того, представник позивача вказує на те, що 29.07.2019року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та гр. ОСОБА_4 було укладено Договір купівлі – продажу, відповідно до умов якого ОСОБА_4 придбав житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ціною 486700 грн. договір купівлі – продажу було посвідчено приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Капітула Г.Д.

Оскільки, житлова кватира за адресою: АДРЕСА_1 вибула із володіння позивачів позі їх волею та була відчужена ТОВ «Кредитні ініціативи», яке не мало законних прав на їх відчуження, просить суд задовольнити збільшені позовні вимоги, а саме, ухвалити рішення, яким:

?скасувати рішення державного реєстратора Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області Горщар М.В. за індексним номером 47061399 від 27.05.2019 року про реєстрацію за ТОВ «Кредитні ініціативи» права власності на житлову квартиру в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1838721621101;

?поновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на нерухоме майно, об`єкт житлової нерухомості – квартиру в АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , реєстраційний номер нерухомого майна 1838721621101, яке до 27.05.2019 року було зареєстровано на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого виконавчим комітетом Ужгородської міської ради, РПВП 23072831;

?витребувати із володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 об`єкт житлової нерухомості – квартиру в АДРЕСА_1 .

Представник відповідача ТОВ «Кредитні ініціативи» Дорош І.І. надано відзив на позову заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні даного позову. Обгрунтовуючи свої заперечення проти позову, представник відповідача вказує на те, що застереження в Іпотечному договорі щодо позасудового способу звернення стягнення на предметом іпотеки шляхом набуття іпотекодержателем права власності на Предмет іпотеки також є Договором про задоволення вимог іпотеко держателя. Також, представник відповідача вказує на те, що 29.03.2019 року на адресу Іпотекодавців та позичальника в тому числі було направлено вимогу про усунення порушень, а тому твердження позивача про те, що була порушена процедура перереєстрації права власності не може братися до уваги, оскільки позивачем не надано підтвердження виконання ним своїх зобов`язань.

Суд констатує, що відповідачем ОСОБА_4 було надано суду відзив на позовну заяву. Обгрунтовуючи свої заперечення проти позову, відповідач вказує на те, що під час укладення Договору купівлі – продажу квартири по АДРЕСА_1 29.07.2019 року між відповідачем та ТОВ «Кредитні ініціативи» нотаріусом було перевірено документи ТОВ «Кредитні ініціативи», що підтверджується його право власності на квартиру та відповідні державні реєстри, в яких не було жодних відомостей про наявність заборон чи обтяжень щодо цього майна. За це майно ОСОБА_4 сплатив 486700 грн. Таким чином, майно було придбано ним добросовісно за відплатним договором у особи, яка була законним власником і яка мала право власності на це майно. А тому, приписи положень ст.ст. 387, 388 ЦК України на дані правовідносини не поширюються.

Представник позивачів ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав наведених у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог, просив суд ухвалити рішення, яким:

?скасувати рішення державного реєстратора Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області Горщар М.В. за індексним номером 47061399 від 27.05.2019 року про реєстрацію за ТОВ «Кредитні ініціативи» права власності на житлову квартиру в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1838721621101;

?поновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на нерухоме майно, об`єкт житлової нерухомості – квартиру в АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , реєстраційний номер нерухомого майна 1838721621101, яке до 27.05.2019 року було зареєстровано на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого виконавчим комітетом Ужгородської міської ради, РПВП 23072831;

?витребувати із володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 об`єкт житлової нерухомості – квартиру в АДРЕСА_1 .

Відповідач державний реєстратор Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області Горщар М.В. в судове засідання не з`явився повторно, будучи належним чином повідомленим про час та місце слухання справи. Відзив у визначений судом строк відповідач не подав. А тому суд приходить до переконання про можливість розглянути справи у відсутності відповідача згідно вимог ч.3 ст.223 ЦПК України.

Представник відповідача ОСОБА_6 в судовому засіданні проти обставин, викладених в позові та заяві про збільшення позовних вимог заперечила, просила відмовити в задоволенні даного позову в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4 та представник відповідача ОСОБА_7 в останнє судове засідання не з`явилися. Однак, в попередніх судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечила в повному обсязі, просила суд відмовити в його задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

І. Оцінка суду щодо правомірності рішення державного реєстратора Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області Горщар М.В.

Судом встановлено, що 02.07.2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк» було укладено Кредитний договір № 0601/0708/98-055, згідно якого позивач отримав в кредит грошові кошти в розмірі 35 000,00 доларів США для споживчих цілей.

В якості забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ВАТ «Сведбанк» було укладено іпотечний договір № 0601/0708/98-55-Z-1 від 02.07.2008 року згідно якого позивачем та іншими іпотекодавцями ОСОБА_3 , ОСОБА_2 було надано в іпотеку житлову квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що 28.11.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «ВЕКТОР ПЛЮС» було укладено Договір про відступлення права вимоги, за яким, ПАТ «Сведбанк» відступило право вимоги за Кредитний договір № 0601/0708/98-055 від 02.07.2008 року та іпотечним договором № 0601/0708/98-55-Z-1 від 02.07.2008 року ТОВ «Кредитні ініціативи».

Однак, в подальшому, 28.11.2012 року між ТОВ «Факторингова компанія «ВЕКТОР ПЛЮС» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено Договір про передачу прав за іпотечними договорами, за умовами якого ТОВ «Кредитні ініціативи» на набуло право вимоги за Кредитним договором № 0601/0708/98-055 від 02.07.2008 року та іпотечним договором № 0601/0708/98-55-Z-1 від 02.07.2008 року.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Кредитні ініціативи» у спірний правовідносинах є правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ «Сведбанк».

Згідно п.п. 12.3 Іпотечного договору № 0601/0708/98-55-Z-1 від 02.07.2008 року згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя, укладеним шляхом здійснення застереження про задоволення вимог іпотеко держателя, яке викладене в п.п. 12.3.1 та 12.3.2 цього пункту Договору.

Згідно п.п. 12.3.1 Іпотечного договору № 0601/0708/98-55-Z-1 від 02.07.2008 року задоволення вимог здійснюється шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

ОСОБА_1 не заперечує той факт, що погашення кредиту відбувалось з порушенням встановленого графіку, однак, така ситуація склалася у зв`язку з тим, що йому не було відомо хто новий кредитор.

Суд констатує, що оцінка виконання позивачем ОСОБА_1 умов Кредитного договору № 0601/0708/98-055 від 02.07.2008 року було надано судом при розгляді цивільної справи № 308/15274/13 за позовом ТОВ «Кредитні ініціативи» до позивачів про звернення стягнення на предмет іпотеки з метою погашення заборгованості за кредитним договором та виселення.

Так, з наявного в матеріалах копії рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області вбачається, що за результатами розгляду цивільної справи за № 308/15274/13-ц судом ухвалено задовольнити позов в повному обсязі, а саме в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 0601/0708/98-055 від 02.07.2008 року у розмірі 253439,17 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки – квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , а також виселити ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 із зняттям їх з реєстраційного обліку за вказаною вище адресою.

Із пояснень позивачів, наданих у вбачається, що у червні 2019 року позивачів було примусово виселено із житлової квартири в АДРЕСА_1 .

В подальшому, позивачі від представника ТОВ «Кредитні ініціативи» дізналися про те, що вони вже не є власника квартири в АДРЕСА_1 , оскільки ТОВ «Кредитні ініціативи» зареєструвала право власності за собою, на підтвердження чого представник надав копію інформації з державного реєстру речових прав № 168503721 від 29.05.2019 року.

Так, із наявного в матеріалах справи вказаного Інформаційної довідки (витягу) № 168503721 вбачається, що державним реєстратором Велятинської сільської ради Хустського району, Закарпатської області Горщар М.В. 20.05.2019 року зареєстроване право власності на квартиру в АДРЕСА_1 за ТОВ «Кредитні ініціативи» на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( відкриттям розділу), індексний номер: 47061399 від 27.05.2019 року.

Відповідно до вказаного витягу підставою виникнення права власності є наступні документи: рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплата поштового переказу, серія та номер:-, виданий 12.04.2019 року, видавник: Укрпошта; Іпотечний договір № 0601/0708/98-055-Z-1, серія та номер: 3381, виданий 02.07.2008 року, виданий: приватний нотаріус Селехман О.А.; Повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, мерія та номер: К/И/УСБ/Б, виданий 29.03.2019 року, видавник: ТОВ «Кредитні ініціативи».

Відповідно до статті 1 ЗУ «Про іпотеку» іпотека – це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3).

За приписами частини першої статті 35 ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положеннями статті 37 ЗУ «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» (далі - Закон № 800-VI) норми статті 37 Закону № 898-IV передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Стаття 36 ЗУ «Про іпотеку» (в редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь – який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Після внесення Законом № 800-VI змін до статті 36 ЗУ «Про іпотеку» її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

У цьому випадку умовами Іпотечного договору № 0601/0708/98-055-Z-1 від 02.07.2008 року, зокрема п.10.3, передбачено, що у разі невиконання Позичальником умов Основного зобов`язання та/або Іпотекодавцем умов цього Договору Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Окрім того, п.11 Іпотечного договору № 0601/0708/98-055-Z-1 від 02.07.2008 року передбачено, що Іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на Предмет іпотеки в разі, якщо на день, визначений Основним зобов`язанням, Позичальник не поверне Іпотекодержателю суму кредиту та/або процентів за користування кредитом та/або пеню або іншу заборгованість, та/або платежі та санкції, що передбачені та/або випливають з Основного зобов`язання, а також в інших випадках, передбачених Основним зобов`язанням та цим Договором, в тому числі у випадку одноразового прострочення Основного зобов`язання (як основного боргу так і проценти за ним).

При настанні зазначених у абзаці першому цього пункту Договору випадків Іпотекодержатель надсилає позичальнику та Іпотекодавцеві письмову вимогу про усунення порушень Основного зобов`язання та/або зобов`язань, передбачених цим Договором, у не менш ніж тридцяти денний строк, та попередження про звернення стягнення на Предмет іпотеки у разі невиконання вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодаржателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на Предмет іпотеки відповідно до умов цього Договору.

Як було вище зазначено, статтею 34 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

З наведеного слідує, що підставами для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання є надсилання іпотекодавцю письмової вимоги про дострокове виконання зобов`язання за кредитним договором.

Як установлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було направлено Повідомлення про звернення про стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням від 29.03.2019 року № К/И/УСБ/Б/.

Однією із підстав, що слугували підставою виникнення права власності на житлову квартиру за ТОВ «Кредитні ініціативи» є Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату грошового переказу, виданий 12.04.2019 року, видавник Укрпошта, копії вказаних рекомендованих повідомлень знаходяться в матеріалах справи.

Так, представником відповідача ТОВ «Кредитні ініціативи» Дорош І.І. до відзиву на позову заяву було додано копії рекомендованих повідомлень із наступними штриховими індикаторами: 14000 4342134 6; 14000 4342136 2; 14000 4342135 4. Однак, у вказаних рекомендованих повідомлення у графі «Особисто» відсутній підпис адресата отримувача про отримання відправлення.

Окрім того, представником позивача ОСОБА_5 в судовому засіданні було надано довідки, видані 10.07.2019 року УДП поштового зв`язку «Укрпошта» відділення 43006, з яких вбачається, що відправлення за штриховим індикаторами 14000 4342134 6 (88015 0189 7177), 14000 4342136 2 (88015 0189 7108), 14000 4342135 4 (88015 0189 7478) відсутні в системі УДППЗ «Укрпошта».

Таким чином, суд констатує, що представником відповідача на надано суду належного доказу, який би підтверджував факт отримання позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вказаного повідомлення від 29.03.2019 року № К/И/УСБ/Б/, що в свою чергу свідчить про порушення процедури звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку.

Окрім того, суд зауважує, що 07.06.2014 року набрав чинності Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Аналіз наведеної норми права свідчить, що дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» обмежує в часі примусове стягнення майна до моменту втрати ним чинності.

Згідно з пунктом 23 статті 1 Закону України 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки) споживчий кредит – це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Пунктом 4 ЗУ «Про мараторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Відповідно до частини третьої статті 33 ЗУ «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 ЗУ «Про іпотеку»).

Отже, Закон України «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття ЗУ «Про мараторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Водночас ЗУ «Про мараторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.

Таким чином, суд констатує, що установлений зазначеним Законом мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове стягнення на майно (відчуження без згоди власника). Крім того, згідно з п.4 цього Закону протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Суд відмічає, предметом іпотеки (спірне майно) є квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (загальна площа 50,1 кв.м., житлова площа 27,4 кв.м.) тобто не перевищує законодавчо встановлений розмір. Дані обставини підтверджено доказами, які наведені у цьому рішенні.

Разом із тим, суд не встановив із матеріалів справи, що позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , належить на праві власності інше нерухомого житлове майна, адже жодних доказів в підтвердження іншого представником відповідача суду не надано.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що квартира площею 50,1 кв.м. м за адресою: АДРЕСА_1 , яка використовується позивачем як місце постійного проживання, не може бути примусово стягнута на підставі дії ЗУ «Про мараторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у тому числі і шляхом реєстрації права власності за ТОВ «Кредитні ініціативи» як забезпечення виконання ОСОБА_1 умов Кредитного договору № 0601/0708/98-055 від 02.07.2008 року, укладеного в іноземній валюті.

При розгляді заяви ТОВ «Кредитні ініціативи» про реєстрацію за собою права власності на вказану вище квартиру державний реєстратор Велятинської сільської ради Горщар М.В., як особа, що здійснює реєстрацію права власності, повинен був перевірити наявність підстав для реєстрації права власності на квартиру за ТОВ «Кредитні ініціативи» на підставі іпотечного застереження та врахувати положення ЗУ «Про мараторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Таким чином, суд приходить до переконання, що у державного реєстратора Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області Горщар М.В. були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за ТОВ «Кредитні ініціативи».

Аналогічний висновок щодо застосування положень ЗУ «Про мараторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» міститься у постанові Великої Палати ВС від 20.112019 року у справі № 802/1340/18-а та у постанові Великої Палати ВС від 19.05.2020 року у справі № 644/3116/18, які суд вважає за необхідним застосувати при розгляді даної справи.

З огляду на вищевикладене, враховуючи той факт, що всупереч дії мораторію відбувся фактичний перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки без згоди позивачів, як власників майна, суд приходить до переконання, що позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора Велятинської сільської ради Горщар М.В. за індексним номером 47061399 від 27.05.2019 року про реєстрацію за ТОВ «Кредитні ініціативи» права власності на житлову квартиру в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1838721621101 та поновлення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на нерухоме майно, об`єкт житлової нерухомості – квартиру в АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

ІІ. Висновок суду щодо позовної вимоги про витребування від ОСОБА_4 об`єкту нерухомого майна.

29.07.2019 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та гр. ОСОБА_4 було укладено Договір купівлі – продажу житлової квартири за адресою: АДРЕСА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Капутілою Г.Д. та зареєстровано в реєстрі за № 817, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією вказаного договору.

Однак, встановлені вище в рішенні суду обставини, свідчать проте, що ТОВ «Кредитні ініціативи» на час відчуження майна не було законним власником спірної квартири, виходячи з вимог ст. 317 ЦК України та не мало права розпоряджатись та відчужувати вказану квартиру, оскільки, як було встановлено судом, отримало право власності на житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_1 з порушенням вимог ЗУ «Про мараторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Згідно приписів ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Як передбачено вимогами ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Тобто даною статтею закріплено загальне правило, що власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Вказана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він його передав, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Отже, вирішуючи справу про витребування майна з чужого незаконного володіння, суди повинні встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власника в силу обставин, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, зокрема, чи з його волі вибуло це майно з їх володіння.

Оскільки добросовісне набуття у розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого володіння.

Такий правовий висновок узгоджується з правовою позицією, яка викладена в постанові Верховного Суду України № 6-1203цс15 від 16 вересня 2015 року, та постанові КЦС ВС від 17.04.2019 року у справі № 307/464/15-ц, які суд вважає за необхідним застосувати при розгляді даної справи.

З огляду на приписи ст. 330 ЦК України у суду відсутні підставі вважати ОСОБА_4 недобросовісним набувачем, оскільки при укладені Договору купівлі – продажу від 29.07.2019 року право власності на спірну квартиру було зареєстроване саме за ТОВ «Кредитні ініціативи».

Даний факт дає суду підстави для висновку, що відповідач ОСОБА_4 не був обізнаний про той факт, що ТОВ «Кредитні ініціативи» отримало право власності на спірне майно на підставі ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» з порушенням вимог ЗУ «Про мараторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», що ставить під сумнів його право власності на спірне майно, у зв`язку з чим, ТОВ «Кредитні ініціативи» не мало законного права розпоряджатись та відчужувати квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки, всупереч дії мораторію відбувся фактичний перехід до ТОВ «Кредитні ініціативи», як іпотекодержателя, права власності на предмет іпотеки без згоди позивачів, як власників майна, судом встановлено під час розгляду даної справи, що спірна житлова квартира у АДРЕСА_1 , вибула з володіння ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не з їхньої волі.

Таким чином, відповідно до вимог ст.ст. 330, 388 ЦК України, право власності на майно, яке було відчужено поза волею власника не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Крім того, на наявність права власності на майно не впливає також і та обставина, що воно було предметом відчуження, укладених іншими особами, оскільки, дійсний власник не був стороною цих угод, а ст. 346 ЦК України не передбачає припинення права власності дійсного власника в зв`язку з реєстрацією права власності за іншими особами під час його неодноразового перепродажу, що відбувалося без участі та поза межами волі дійсного власника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11.02.2015 року у справі №6-1цс15.

Окрім того, суд констатує, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Даний висновок висвітлений у постанові Великої Палати ВС від 14.11.2018 року у справі 183/1617/16, який суд вважає за необхідним застосувати при розгляді даної справи.

Згідно приписів ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч.2 ст.3 Конституції України - права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки, усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Згідно ч.ч.1,4 ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч.1 ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Враховуючи викладене, суд зобов`язаний прийняти до уваги при вирішенні цього спору положення Конституції України як норми прямої дії, які встановлюють конституційне право громадян отримати та реалізувати своє право власності, отримати ефективний судовий захист від протиправних посягань та порушень такого права.

Згідно ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Першого протоколу та протоколів № 2,4, 7 та 11 до Конвенції» № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2,4,7, 11 до Конвенції.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами, міжнародного права.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Разом з тим, однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно вимог ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь – які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, відповідачами суду не надано жодних належних та допустимих доказів у спростування позовних вимог, не здобуто таких доказів і в ході судового засідання.

Враховуючи вищевикладене, даючи юридичну оцінку зібраним по справі доказам у їх сукупності, враховуючи те, що ТОВ «Кредитні ініціативи», в силу порушення вимог ЗУ «Про мараторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», на час відчуження майна не було законним власником спірної квартири, не мало права розпоряджатись та відчужувати майном, яке вибуло із володіння позивачів, як законних власників майна, поза їхньою волею, суд приходить до переконання, що вимога позивачів про витребування майна від ОСОБА_8 як добросовісного набувача, є обґрунтованою та саме тим способом захисту, який найбільш ефективно сприятиме відновленню порушеного права позивачів.

Задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачами права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

З огляду на вказані вище встановлені судом фактичні обставини справи, суд приходить до переконання, що надані позивачами докази є належними, допустимими а у своїй сукупності достатніми для задоволення даного позову в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 – 7, 10, 49, 76, 79, 211, 228, 244, 258 – 259, 264, 265, 355 ЦПК України, ст.ст. 319, 330, 388 ЦК України, ст.ст. 35, 36, 37 ЗУ «Про іпотеку», ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ЗУ «Про мараторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», суд, –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Державного реєстратора Велятинської сільської ради Горщар Михайла Васильовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», ОСОБА_4 про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності, відповідного запису в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, поновлення права власності та витребування майна – задовольнити.

Скасувати рішення державного реєстратора Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області Горщар Михайла Васильовича за індексним номером 47061399 від 27.05.2019 року про реєстрацію за ТОВ «Кредитні ініціативи» права власності на житлову квартиру в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1838721621101.

Поновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на нерухоме майно, об`єкт житлової нерухомості – квартиру в АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , реєстраційний номер нерухомого майна 1838721621101, яке до 27.05.2019 року було зареєстровано на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого виконавчим комітетом Ужгородської міської ради, РПВП 23072831.

Витребувати із володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 об`єкт житлової нерухомості – квартиру в АДРЕСА_1 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 частину сплаченого позивачем судового збору в розмірі 384/триста вісімдесят чотири/грн. 20коп.

Стягнути з державного реєстратора Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області Горщар Михайла Васильовича на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 частину сплаченого позивачем судового збору в розмірі 384/триста вісімдесят чотири/грн. 20коп.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканець АДРЕСА_2 ;

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканка АДРЕСА_3 ;

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешканка АДРЕСА_3 ;

Відповідач: Державний реєстратор Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області Горщар Михайло Васильович, місцезнаходження: 90453, с. Велятино, вул. Миру, 72, Хустського району, Закарпатської області;

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», код за ЄДРПОУ 35326253, місцезнаходження: 04655, м. Київ, вул. Хвойки, 21;

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , мешканець АДРЕСА_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів до Закарпатського апеляційного суду і набере законної сили в разі неподання такої в установлений строк.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду: В.Й. Данко