Рішення № 93282360, 26.11.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/42211/20-ц

Категорія 75

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2020 року Печерський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Бусик О. Л.

при секретарі судових засідань Дибі І. Б.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Державне підприємство «Науково-Дослідний інститут «Квант»

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 до Державного підприємства «Науково-Дослідний інститут «Квант» про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року позивач звернулася до суду із позовом до Державне підприємство «Науково-Дослідний інститут «Квант» (далі - ДП «НДІ «Квант») про стягнення заробітної плати за період з січня 2019 року до березня 2020 року в сумі 125 063,18 грн, компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату в сумі 1834,67 грн та моральну шкоду в сумі 90 000 грн.

В обґрунтування позову позивач вказувала, що з 15 вересня 2008 року працювала в ДП «НДІ «Квант» на посаді техніка першої категорії 31-го відділу. Починаючи з січня 2019 року виплата заробітної плати позивачу не здійснювалась.

Згідно із довідкою ДП «НДІ «Квант» за період з січня 2019 року до березня 2020 року їй нараховано, але не виплачено заробітну плату за виконану роботу в сумі 125 063,18 грн.

У зв`язку з невиплатою заробітної плати, позивач має право на компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати, яка провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

Крім того, внаслідок невиплати заробітної плати майже один рік та вісім місяців позивач зазнала моральних страждань внаслідок порушення її права на заробітну плату, втрати у зв`язку з цим поваги та ділової репутації серед знайомих, друзів та родичів.

Посилаючись на викладене, позивач просила про задоволення позову.

Ухвалою судді від 02 жовтня 2020 року у справі відкрито провадження для розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, проти ухвалення заочного рішення вона не заперечує.

Відповідач про час, дату, місце судового розгляду повідомлявся належним чином за адресою місцезнаходження юридичної особи відповідно до відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що відповідає приписам частини десятої статті 128 Цивільного процесуального кодексу України, причини неявки свого представника суду невідомі, відзив та інші заяви з процесуальних питань від відповідача до суду не надходили.

Згідно з частиною першою статті 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, частиною четвертою вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Суд установив, що ОСОБА_1 працює в ДП «НДІ «Квант».

Згідно з довідкою ДП «НДІ «Квант» від 15 червня 2020 року, виданої ОСОБА_1 про те, що вона працює в ДП «НДІ «Квант» та станом на 15 червня 2020 року загальна сума заборгованості із заробітної плати становить 125 063, 18 грн.

24 червня 2020 року та 02 вересня 2020 року позивач подала до ДП «НДІ «Квант» претензію про виплату заробітної плати.

Відомостей про виплату відповідачем заборгованості із заробітної плати ОСОБА_1 суду не надано.

Звертаючись до суду із позовною заявою позивач додала розрахунок компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною третьою вказаної статті передбачено, що питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

За положеннями статті 2 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Згідно із частиною першою статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Частиною п`ятою статті 97 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до статті 24 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Ураховуючи те, що матеріалами справи доведена затримка виплати позивачу заробітної плати за період із січня 2019 року до березня 2020 року, і це є підставою для стягнення заборгованості з ДП «НДІ «Квант» на користь ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» вбачається, що у справах, пов`язаних із вирішенням спорів про компенсацію працівникам втрати її частини у зв`язку із затримкою її виплати, суди мають враховувати, що компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно зі статтею 34 Закону України «Про оплату праці» і Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати (проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

За змістом статей 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ підприємства, установи та організації всіх форм власності та господарювання зобов`язані здійснювати громадянам компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно з Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року, компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, при цьому сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекси споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, і місяці, що передує виплаті заборгованості, до розрахунків не включаються.

Ураховуючи те, що станом на червень 2020 року загальна сума заборгованості із заробітної плати ОСОБА_1 складає 125 063, 18 грн і це є підставою для нарахування позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у відповідності до наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діяти чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до загальних підстав цивільно - правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Крім того, умовою відповідальності за моральну шкоду є неправомірне рішення, дія чи бездіяльність, внаслідок яких завдано моральну шкоду. Зобов`язання відшкодувати моральну (немайнову) шкоду виникає лише за умови, що вказана шкода ж безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності).

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Ураховуючи те, що позивач не надала доказів того, що незаконні дії відповідача призвели до моральних страждань та психологічних переживань, втрати нормальних життєвих зав`язків позивача, які б вимагали від неї додаткових зусиль для організації свого життя, тому заподіяння моральної шкоди позивачу не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні. За таких обставин у задоволенні позову позивача про стягнення з відповідача та її користь моральної шкоди у розмірі 90000 грн необхідно відмовити.

Таким чином, наявні правові підстави для часткового задоволення позову.

Відповідно до статті 141 ЦК України, у зв`язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 840,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 8, 21, 43, 55, 129, 129-1 Конституції України, ст.ст. 2, 21 Закону України «Про оплату праці», ст. ст. 1, 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, ст.ст. 24, 94, 97, 237-1 Кодексу Законів про працю України, ст. ст. 23, 1167 ЦУК України, ст.ст. 10, 13, 81,141, 258, 263, 265, 273, 280-282, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково-Дослідний інститут «Квант» про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Науково-Дослідний інститут «Квант» заборгованість із заробітної плати в сумі 125 063 (сто двадцять п`ять тисяч шістдесят три) гривні 18 копійок, компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату в сумі 1834 (одна тисяча вісімсот тридцять чотири) гривні 67 копійок.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково-Дослідний інститут «Квант» про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Науково-Дослідний інститут «Квант» на користь держави судовий збір в сумі 840,80 грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Враховуючи п.п. 15.5. п. 15 Розділу 13 Перехідні положення ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва до Київського апеляційного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач - Державне підприємство «Науково-дослідний інститут «Квант» (03150, м. Київ, вул. І. Федорова, 4, ЄДРПОУ 14308138).

Повний текст судового рішення складено 03 грудня 2020 року.

Суддя О. Л. Бусик