Рішення № 93282144, 30.11.2020, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/693/20

Провадження по справі 2/305/461/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2020 Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді В.Е.Ємчук

за участі: секретаря судового засідання - С.Ю.Орос

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Білинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Рахівської районної ради Закарпатської області про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , далі (Позивач) звернулася в суд з позовом до Білинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Рахівської районної ради Закарпатської області про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 01.09.2008 згідно наказу відділу освіти Рахівської РДА №794-к, позивачку ОСОБА_3 було прийнято на роботу в Білинську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів Рахівського району, Закарпатської області на посаду педагога-організатора до дня фактичного виходу на роботу основного працівника ОСОБА_4 . Наприкінці липня 2013 року їй була надана відпустка у зв"язку з вагітністю та пологами. ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила дитину ОСОБА_5 . Згідно наказу управління освіти, молоді та спорту Рахівської РДА від 17.12.2013 №469-в їй, як педагогу -організатору Білинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, було надано оплачувану відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 20 грудня 2013 року по 26 вересня 2016 року. Після цієї відпустки згідно наказу відділу освіти, молоді та спорту Рахівської РДА від 26.09.2016 №492-в їй було надано відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку на період з 26.09.2016 до 26.09.2017. Перебуваючи у зазначеній відпустці, ІНФОРМАЦІЯ_2 вона народила дитину - ОСОБА_6 . Відповідно до наказу відділу освіти, молоді та спорту Рахівської РДА від 21.08.2017 №534-в їй було надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на період з 24.08.2017 до ІНФОРМАЦІЯ_3 . ІНФОРМАЦІЯ_4 вона народила четверту дитину - ОСОБА_7 і представила в Білинську ЗОШ листок непрацездатності, який їй безпідставно не оплатили. 29 квітня 2020 року, перебуваючи на карантині, вона за допомогою поштового зв"язку подала заяву директору Білинської ЗОШ про надання їй відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віуку та додала копію свідоцтва про народження четвертої дитини. 30 квітня 2020 року поштою вона отримала лист від Білинської ЗОШ, в який вкладено наказ Білинської ЗОШ від 30.04.2020 №21-к про її звільнення з роботи з 01.05.2020 за п.2 ст.36 КЗпП України у зв"язку із закінченням строкового трудового договору, а також трудову книжку із відповідним записом про її звільнення з роботи. Своє звільнення з роботи вважає незаконним, оскільки в наказі про її звільнення зазначено, що підставою для його видання став наказ відділу освіти, молоді та спорту Рахівської РДА від 21.08.2017 №534-к. Зазначеним наказом відділу освіти, молоді та спорту Рахівської РДА їй було надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а не обумовлено підстави для припинення трудових відносин. Частина 3 ст. 184 КЗпП України забороняє звільнення з роботи жінок, які мають дітей віком до трьох років. Так, згідно наказу Білинської загальноосвітньої школи від 30.04.2020 №21-к її було звільнено з роботи з 01.05.2020. Водночас згідно наказу відділу освіти, молоді та спорту Рахівської РДА від 21.08.2027 №534-в їй було надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на період з 24.08.2017 по 01.05.2020 включно. Отже її звільнення з роботи відбулося у період, коли вона перебувала у відпустці. Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом або з порушенням установленого законом порядку, свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. У зв"язку з наведеним просить постановити рішення, яким поновити її, ОСОБА_3 з дня її звільнення на роботі в Білинській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Рахівської районної ради Закарпатської області на посаді педагога-організатора, і при цьому, скасувати наказ №21-к від 30.04.2020 року "Про звільнення ОСОБА_3 ", стягнути з відповідача в її користь середньомісячний заробіток за весь час вимушеного прогулу в сумі 40112,25 гривень та судові витрати, що складаються зі сплати судового збору в сумі 840,80 гривень та витрат на правову допомогу адвоката в сумі 7650 гривень.

Ухвалою Рахівського районного суду від 09.06.2020 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та учасникам справи встановлений строк для подання відзиву та пояснень.

Позивачка ОСОБА_3 та її адвокат Гордий Михайло Михайлович в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, наведених в позові та просять такі задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_8 в судовому засіданні, 30.11.2020, присутня не була, надала заяву, в якій просить розгляд даної справи у судовому засіданні провести без її участі. Взяти до уваги пояснення у відзиві та просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. У відзиві, поданому в межах строку, встановленого судом, зазначила, що згідно наказу віділу освіти Рахівської РДА від 01.12.2005 №128-к ОСОБА_4 було призначено на посаду педагога-організатора Білинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Рахівського району Закарпатської області. Наказом відділу освіти Рахівської РДА від 06.09.2007 №1103-к, ОСОБА_4 було надано частково оплачувану відпустку для догляду за дитиною до досягнення трирічного віку з 06.09.2007 по 06.07.2010. 01.09.2008 згідно наказу відділу освіти Рахівської РДА від 01.09.2008 №794-к позивача ОСОБА_3 було прийнято на роботу в Білинську ЗОШ І-ІІІ ступенів на посаду педагога - організатора, з обмеженням строку до дня фактичного виходу на роботу основного працівника ОСОБА_4 , що прямо вказано в даному наказі. ОСОБА_4 педагога - організатора даної школи відкликано з частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та переведено тимчасово на посаду вчителя початкових класів Білинської ЗОШ І-ІІІ ступенів на час відпустки у зв"язку з вагітністю та пологами основного працівника ОСОБА_9 на повне тижневе навантаження з 26.02.2009 по 31.05.2009; на підставі наказу відділу освіти Рахівської РДА від 26.02.2009 №119-в ОСОБА_4 перебувала на роботі у тимчасових трудових відносинах на посаді вчителя початкових класів Білинської ЗОШ І-ІІІ ступенів до 22.07.2011 поки їй згідно наказу відділу освіти Рахівської РДА №308-в від 22.07.2011 не було надано частково оплачувану відпустку для догляду за другою дитиною до досягнення нею трирічного віку з 22.07.2011 по 17.03.2014. ОСОБА_3 з 01.08.2013 по 19.12.2013 знаходилася на лікарняному у зв"язку із черговими вагітністю та пологами. Згідно наказу управління освіти, молоді та спорту Рахівської РДА від 17.12.12 №469-в ОСОБА_3 було надано оплачувану відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 20 грудня 2013 року по 26 вересня 2016 року. Після того ОСОБА_3 педагогу-організатору даної школи надано відпустку без збереження заробітної плати для догляду за другою дитиною до досягнення нею шестирічного віку з 26.09.2016 по 26.09.2017, згідно наказу №492-в від 26.09.2016 року. Надалі ОСОБА_3 педагогу-організатору даної шкоди надано відпустку для догляду за третьою дитиною до досягнення нею трирічного віку з 24.08.2017 по 01.05.2020 згідно наказу №534-в від 21.08.2017. А тим часом згідно наказу управління освіти, молоді та спорту Рахівської РДА від 27.08.2013 №266-в, ОСОБА_4 , як педагогу -організатору даної школи перервано частково оплачувану відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у зв"язку з виходом на роботу на повне тижневе навантаження з 27.08.2013. Після того ОСОБА_4 звільнено з посади педагога-організатора даної школи з 13.10.2017 року за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України, на підставі наказу №642-к від 13.10.2017. Наказом №647-к від 17.10.2017 на посаду педагога-організатора даної школи призначено ОСОБА_10 з 17.10.2017 по 31.05.2018, тобто спочатку тимчасово, а послідуючим наказом №51-к від 31.08.2018 ОСОБА_10 призначено на посаду педагога-організатора даної школи на одну ставку тижневого навантаження з 03.09.2018 року. Таким чином, ОСОБА_3 поступаючи на робту згідно наказу відділу освіти Рахівської РДА від 01.09.2008 №794-к, проявила свою згоду на укладання строкового трудового договору, який закінчується за настання певної умови - а саме, до дня фактичного виходу на роботу основного працівника ОСОБА_4 . Тому припинення трудового договору ОСОБА_3 по закінченню строку не потребував її заяви чи іншого волевиявлення, так як свою волю на укладення строкового трудового договору вона вже виразила, коли подавала заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором, і одночасно виразила свою волю на припинення цього трудового договору по закінченні строку, на який він був укладений. ОСОБА_4 , будучи призначеною на посаду педагога-організатора Білинської ЗОШ з 01.12.2005 року на підставі безстрокового трудового договору та перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трьохрічного віку мала право на збереження на період відпустки місця роботи (посади). ОСОБА_4 будучи відкликаною з даної відпустки на підставі наказу відлідлу освіти Рахівської РДА від 26.02.2009 №119-в, вступила в тимчасові трудові відносини, які не позбавляли її прав і обов"язків, що випливали із трудового договору згідно наказу від 01.12.2005 року на її безстрокові трудові відносини. Тому, на момент виходу на лікарняний ОСОБА_3 з 01.08.2013 року у зв"язку з вагітністю та пологами, вона перебувала в тимчасових трудових відносинах на підставі наказу від 01.09.2008 року, оскільки вказана в даному наказі подія не відбулася - основний працівник призначений постійним наказом на дану посаду педагога-організатора ОСОБА_4 на роботу за трудовим договором, укладеним з нею 01.12.2005 року, не виходила. ОСОБА_4 , як педагог- організатор школи 27.08.2013 вийшла на роботу на повне тижневе навантаження, і тому з цього часу вважається настання умови, за якої закінчується строк трудового договору із ОСОБА_3 укладеного з нею 01.09.2008. Після цього часу які-небудь трудові обов"язки ОСОБА_3 не виконувала, оскільки з 01.08.2013 року вона знаходилася на лікарняному, а з 17.12.2013 перебувала у відпустках для догляду за дитиную до досягнення трирічного віку, а з 26.09.2016 у відпустці по догляду за дитиною до досягнення шестирічного віку, а згідно наказу від 21.08.2017 перебувала у відпустці по догляду за третьою дитиною до досягнення нею трирічного віку по ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після спливу даного терміну наказом від 30.04.2020 ОСОБА_3 була звільнена на підставі п.2 ст.36 КЗпП України, в зв"язку із закінченням строку трудового договору. Білинською ЗОШ було вжито всіх можливих заходів щодо працевлаштування ОСОБА_3 , для чого їй в грудні 2018 року та 28 квітня 2020 року було керівництвом школи усно запропоновано працевлаштування на іншу посаду. Однак ОСОБА_3 відмовилася від іншої посади, а в квітні 2020 року відмовилася з"явитися до школи, таким чином позбавила керівництво школи можливості працевлаштувати її на іншу посаду.

Суд, заслухавши позивача та представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що позивачку, ОСОБА_3 01 вересня 2018 року наказом відділу освіти Рахівської райдержадміністрації №794-к було призначено на посаду педагога-організатора Білинської ЗОШ І-ІІІ ступенів до дня фактичного виходу основного працівника ОСОБА_4 .

В період з 20 грудня 2013 року до 1 травня 2020 року перебувала у відпустках по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного (шестирічного) віку, про що стверджено наказами відділу освіти Рахівської РДА №469-в від 17.12.2013, №№492-в від 26.09.2016, №№534-в від 21.08.2017.

В проміжку часу останньої соціальної відпустки позивачки, з 24 серпня 2017 року до 01 травня 2020 року, основного працівника, педагога організатора Білинської ЗОШ, ОСОБА_4 звільнено з посади з 13 жовтня 2017 року за угодою сторін п.1 ст.36 КЗпП України (наказ №642-к відділу освіти, молоді та спорту Рахівської РДА) та наказами відділу освіти, молоді та спорту Рахівської РДА від 17 жовтня 2017 року №647-к та №51-к від 31 серпня 2018 року на посаду педагога - організатора Білинської ЗОШ, призначено ОСОБА_10 з 17 жовтня 2017 року до 31 травня 2018 року, та з 3 вересня 2018 року на 1 ставку тижневого навантаження, тобто на постійну основу.

Наказом Білинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Рахівської районної державної адміністрації від 30 квітня 2020 року №21-к , позивачку, ОСОБА_3 звільнено з посади педагога - організатора Білинської ЗОШ І-ІІІ ступенів, у зв"язку із закінченням строку трудового договору п.2 ст.36 КЗпП України з 1 травня 2020 року.

Частиною першою статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

У статті 23 КЗпП України передбачено, що трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку трудового договору (пункти 2, 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Вирішуючи питання про припинення строкового трудового договору, у разі надання права працівнику ставити питання про його продовження, однак якщо працівник таке право не використав, трудові відносини між сторонами договору припинилися і фактично не тривали на час закінчення дії строкового договору, власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган має підстави звільнити працівника у зв`язку з закінчення строку трудового договору.

Відповідно до частини третьої статті 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179 КЗпП України), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Обов`язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Звільнення жінок, зазначених у частині третій статті 184 КЗпП України, у зв`язку із закінченням строку трудового договору має свої особливості.

Таке звільнення можливе, на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України, зокрема, вагітних жінок провадиться з обов`язковим працевлаштуванням, однак власник зобов`язаний при цьому працевлаштувати жінку на цьому ж або іншому підприємстві відповідно до її фаху. Розрив у часі між звільненням і працевлаштуванням у цьому випадку не допускається.Однак відносини між власником (підприємством) і працівницею з дня закінчення строку трудового договору мають істотну специфіку. Передбачено збереження за жінкою на період працевлаштування середньої заробітної плати, однак не більше ніж на три місяці з дня закінчення строкового трудового договору.

Тобто звільнення на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України, зокрема, вагітних жінок провадиться з обов`язковим працевлаштуванням. Не може бути визнано, що власник або уповноважений ним орган виконав цей обов`язок по працевлаштуванню, якщо звільненій працівниці не була надана на тому ж або на іншому підприємстві (в установі, організації) інша робота або запропонована робота, від якої вона відмовилась з поважних причин (наприклад, за станом здоров`я).

Таким чином, частиною третьою статті 184 КЗпП України встановлено гарантії для окремих категорій працівників, а саме: заборонено звільнення, зокрема, вагітної жінки та передбачено обов`язкове працевлаштування у випадках її звільнення після закінчення строкового трудового договору.

Згідно зі статтею 235 КЗпП України підставою для поновлення працівника на роботі є його звільнення без законних підстав. Тому поновлено на роботі може бути лише працівника, якого звільнено незаконно, з порушенням процедури звільнення чи за межами підстав, передбачених законом чи договором або за відсутності підстав для звільнення.

У разі якщо працівника звільнено обґрунтовано, з додержанням процедури звільнення, підстав для поновлення працівника немає.

Однак при невиконанні власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом протягом трьох місяців обов`язку по працевлаштуванню звільненого працівника за пунктом 2 статті 36 КЗпП України, зокрема жінки, яка має дітей віком до тьох років, за заявою такої особи може вирішуватися спір не про поновлення на роботі, а про виконання зобов`язання по працевлаштуванню.

Невиконання підприємством (установою, організацією), яке провело звільнення, обов`язку по працевлаштуванню протягом трьох місяців є підставою для покладення на нього відповідно до частини другої статті 232 КЗпП України обов`язку надати на цьому або іншому підприємстві роботу, яку може виконувати працівниця, а не про поновлення на попередній роботі.

Суд не погоджується із правовою позицією позивачки стосовно незаконності її звільнення, зокрема, що її звільнено, як жінку, яка має дітей віком до трьох років та звільнення відбулося в період перебування її у відпустці з огляду на таке.

Як встановлено в судовому засіданні позивачка, ОСОБА_3 була призначена на посаду педагога-організатора на період до дня фактичного виходу основного працівника ОСОБА_4 , тобто на конкретно визначений час. Як вбачається з наказу управління освіти, молоді та спорту Рахівської РДА №266-в від 27 серпня 2013 року, часткову оплачувану відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_4 перервано у зв"язку з виходом на роботу на повне тижневе навантаження з 27 серпня 2013 року, відповідно настала умова для припинення перебування ОСОБА_3 на посаді педагога - організатора Білинської ЗОШ.

Згідно пояснень представника відповідача ОСОБА_8 , викладених у відзиві, тривале безперервне перебування ОСОБА_3 на лікарняних у зв"язку з вагітністю та пологами, а відтак у відпустках по догляду за дитиною, починаючи з 1 серпня 2013 року до 1 травня 2020 року, надало можливість видати наказ про звільнення останньої з посади педагога-організатора Білинської ЗОШ, лише після закінчення остаточного строку перебування у відпустці - 01.05.2020.

Крім того, позивачка не спростувала, що станом на день закінчення строку трудового договору - 27 серпня 2013 року - трудові відносини між сторонами фактично тривали, та вона виконувала посадові обов"язки.

Таким чином, звільнення ОСОБА_3 відбулося відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП України, що не суперечить вимогам частини третьої статті 184 КЗпП України, яка передбачає можливість звільнення жінок, які мають дітей, віком до трьох років, після закінчення строкового трудового договору, при цьому головною умовою можливості такого звільнення є імперативна вимога щодо обов`язкового працевлаштування такої жінки зі збереженням середньої заробітної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Разом з тим позовних вимог про виконання відповідачем зобов`язання по працевлаштуванню позивачка не заявляла, однак не позбавлена такої можливості.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем пропонувалося позивачці зайняти іншу посаду, тобто працевлаштування.

Як вже зазначалося, невиконання підприємством (установою, організацією), яке звільнило жінку, яка має дітей віком до трьох років обов`язку по працевлаштуванню є підставою для покладення на нього відповідно до частини другої статті 232 КЗпПУкраїни обов`язку надати на цьому або іншому підприємстві роботу, яку може виконувати працівниця, виплати їй середньої заробітної плати на період працевлаштування, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору, а не про поновлення на попередній роботі.

За заявою такої особи може вирішуватися спір не про поновлення на роботі, а про виконання підприємством (установою, організацією) зобов`язання по її працевлаштуванню.

Згідно з наказом від 30 квітня 2020 року №21-к ОСОБА_3 звільнено з посади педагога-організатора Білинської ЗОШ на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України, у зв`язку із закінченням терміну дії договору.

Отже слід зробити висновок, що позивачка не скористалась можливістю на продовження договору з відповідачем, а тому правомірно була звільнена за закінченням строку, на який він був укладений.

Вимога позивачки щодо стягнення витрат на правову допомогу та інших судових витрат не розглядається судом, оскільки позов ухвалений не на користь позивачки.

Крім того, в силу ст.141 ЦПК України з позивачки в користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 840,80 гривень, з урахуванням того, що у позовних вимогах про поновлення на роботі відмовлено, та така пред"являючи позов про поновлення на роботі була звільнена від сплати судового збору на підставі п.1 ч.5 ЗУ "Про судовий збір".

Керуючись ст. ст. 12,13,76, 81,83,89, 141, 158, 178, 263-265, 273, 279, 354, 355, Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Білинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Рахівської районної ради Закарпатської області про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_1 , мешканки АДРЕСА_1 в спеціальний фонд Державного бюджету України в особі Рахівського районного суду Закарпатської області 840 гривень 80 копійок судового збору на рахунок: отримувач коштів УК у Рахiв. р/Рахівський р-н/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ)37862638, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA448999980313161206000007211, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу *;101 судовий збір.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено 3 грудня 2020 року.

Суддя: В.Е. Ємчук