Рішення № 93282082, 25.11.2020, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа №303/3859/20

2/303/1452/20

ряд. стат. звіту - 56

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2020 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі головуючого-судді Куцкір Ю.Ю.

при секретарі Славич М.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мукачево справу за позовом представника позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» та Мукачівського МВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до АТ КБ «ПриватБанк» та Мукачівського МВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про стягнення моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 з 01.08.2008 року. Дана квартира була придбана з прилюдних торгів за 120 000 гривень. В 2019 році від нотаріуса позивачу стало відомо, що на вищезазначеній квартирі АТ «ПриватБанк» наклав обтяження, однак після проведення торгів не зняв. Наявість такого обтяження перешкоджає позивачу розпоряджатися належним йому майном. У свою чергу, відповідач добровільно відмовляється зняти обтяження. Таким чином, представник позивача просить суд визнати іпотеку квартири припиненою, зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» надати заяви до відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно про припинення обтяження, скасування записів з Єдиного реєстру заборон відчуження, а аткож стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» 50 000 гривень моральної шкоди.

Під час розгляду справи представник позивача ОСОБА_1 зменшив розмір позовних вимог, а саме відмовився в частині позову про визнання іпотеки квартири АДРЕСА_1 , дані якої містяться в реєстрі під №2799818, що виникла на підставі договору іпотеки від 18.01.2006 ВСО №372548, ВСО 372549, припиненою, та зобов`язати ПАТ КБ «ПриватБанк» надати заяви до відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно про припинення обтяження та скасування записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 25.11.2020 року у зв`язку із частковою відмовою представника позивача від однієї із вимог, провадження у справі за позовом представника позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» та Мукачівського МВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) в частині визнання іпотеки квартири АДРЕСА_1 , дані якої містяться в реєстрі під №2799818, що виникла на підставі договору іпотеки від 18.01.2006 ВСО №372548, ВСО 372549, припиненою, та зобов`язати ПАТ КБ «ПриватБанк» надати заяви до відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно про припинення обтяження та скасування записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна було закрито.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні зменшені позовні вимоги підтримав та просив суд їх задоволити з підстав зазначених у ньому.

Представник відповідача АТ КБ «ПриватБанк» - Гриниха Т.Ю. в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову з підстав зазначених у поданому відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача Мукачівського МВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) в судове засідання не з`явився, про місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

Вивчивши позовну заяву, заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступного висновку.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.3, 4 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст.76, ч.1, 2 ст.77, ст.ст.79 і 80 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом встановлено, що згідно Свідоцтва про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів від 01.08.2008 року ОСОБА_3 належить право власності на майно, яке складається з квартири, що розташована в АДРЕСА_2 (а.с. 4).

Із Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №19746635 від 01.08.2008 року вбачається, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належить квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 10).

Дані правовідносини між сторонами регулюються нормами ЦК України.

Так, відповідно до ч.1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" судам роз`яснено, оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Згідно з п. 9 Постанови ВСУ № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

У свою чергу, аналізуючи зміст позовної заяви, судом встановлено, що представник позивача ОСОБА_1 в поданій заяві взагалі не зазначає той факт, що позивачу завдано моральної шкоди, не описує її характер та обсяг заподіяння, не мотивує, а тільки у резолютивній частині заяви формально зазначає позовну вимогу про стягнення її у розмірі 50 000 гривень. Крім цього, і на підтвердження даної вимоги представник позивача не подав до суду жодного належного та допустимого доказу про спричинення позивачу моральної шкоди.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд приходить до висновку, що зменшені позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є не обґрунтованими та безпідставними, а тому у їх задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 16, 22, 23 ЦК України, ст.ст. 2, 19, 23, 34, 76-82, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову представника позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_1 про стягнення з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень моральної шкоди – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_2 .

Відповідач: АТ КБ «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, місце знаходження м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 50.

Відповідач: Мукачівський МВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), місце знаходження м.Мукачево, вул.Валенберга, 3.

Повний текст рішення суду складено 30.11.2020 року.

Головуючий Ю.Ю. Куцкір