Ухвала суду № 93280017, 02.12.2020, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/78/20

1-кп/264/297/2020

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.12.2020 року Іллічівський районний суд м.Маріуполя Донецької області під головуванням судді Пустовойт Т.В., за участю секретаря судового засідання Родіної Н.В., прокурора Кассай А.Ю., захисника Хмаріної О.В., обвинуваченого ОСОБА_1 , провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі в режимі відеоконференції за засобом відеофіксації судове засідання за об`єднаним кримінальним провадженням відносно ОСОБА_1 , який обвинувачується у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.190 КК України, питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою -

У С Т А Н О В И В:

В провадженні Іллічівського районного суду м.Маріуполя знаходяться матеріали вищевказаного об`єднаного кримінального провадження.

Ухвалою судді Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 06 жовтня 2020 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 04 грудня 2020 року включно.

Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Прокурор Кассай А.Ю. в судовому засіданні просив продовжити обвинуваченому раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на два місяці, оскільки останній раніше є неодноразово судимим за вчинення злочинів пов`язаних із незаконним обігом наркотичних засобів, а також злочинів проти власності, зараз обвинувачується у вчинені низки тяжких кримінальних правопорушень, міцних соціальних зв`язків не має, не працює, отже відсутнє постійне джерело прибутку, місця реєстрації не має, а відтак ризики не змінились і не відпали та інші запобіжні заходи не забезпечать його належної процесуальної поведінки.

Захисник Хмаріна О.В. та обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечували проти продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під варту, просили змінити його на нічний домашній арешт, оскільки обвинувачений хворіє, потребує лікування, проживає з матір`ю, тобто має міцні соціальні зв`язки, відтак ризики, на які посилається прокурор, відсутні.

Суд, вислухавши учасників процесу, приходить до наступного.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому Главою 18 цього кодексу.

Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».

Європейський суду з прав людини у рішеннях «Кудла проти Польщі» та «Маріянчук та інші проти України» зазначив, що основною метою статті 5 Конвенції є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи. ЄСПЛ підкреслив в зазначених рішеннях, що саме на національні судові органи покладається обов`язок дотримання розумності строків досудового тримання під вартою та встановлення існування вказаного суспільного інтересу з одночасним врахуванням принципу презумпції невинуватості.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , суд також враховує що ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, якій не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Як судом було встановлено, ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий за вчинення тяжких злочинів, місця реєстрації не має, проживає один, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв`язків, не працевлаштований, отже постійний дохід відсутній, обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, одне з яких перебуває на стадії досудового слідства, неодноразово порушував обраний відносно нього запобіжний захід у виді домашнього арешту.

На теперішній момент судове слідство по справі судове не розпочато, не допитані потерпілі, свідки, що не виключає спробу здійснити вплив на них з боку обвинуваченого, який поза межами слідчого ізолятора матиме для цього більше можливостей.

Щодо стану здоров`я обвинуваченого доказів, які б свідчили про неможливість перебувати у слідчому ізоляторі за станом здоров`я суду не надано.

Будь-яких даних про усунення ризиків, наявність яких слугувала підставою для зміни стосовно обвинуваченого запобіжного заходу на більш м`який в судовому засіданні не встановлено, у зв`язку з чим у клопотанні обвинуваченого та захисника слід відмовити.

На підставі викладеного та з метою виконання процесуальних рішень у справі, з урахуванням наведених вище ризиків, суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор» строком на шістдесят днів.

Керуючись статтями 177, 178, 331, 334 КПК України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, суд

У Х В А Л И В:

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою у Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор» до шістдесяти днів тобто до 30 січня 2021 року включно.

В задоволенні клопотання обвинуваченого та захисника щодо зміни запобіжного заходу на більш м`який у виді нічного домашнього арешту – відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, надіслати начальнику Державної установи «Маріупольський слідчий ізолятор».

На ухвалу може бути подана апеляція до Донецького апеляційного суду через Іллічівський районний суд м.Маріуполя Донецької області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя: Т. В. Пустовойт