Ухвала суду № 93279818, 03.12.2020, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа №263/14584/20

Провадження № 2/263/2916/2020

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

03 грудня 2020 року м. Маріуполь

Суддя Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області Хараджа Н.В., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Маріупольгаз» про скасування рішення комісії щодо нарахування не облікованих об`ємів природного газу за граничними об`ємами споживання ,

ВСТАНОВИЛА:

До Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Маріупольгаз» про скасування рішення комісії щодо нарахування не облікованих об`ємів природного газу за граничними об`ємами споживання, в якій позивач просить суд: скасувати у повному обсягу рішення комісії ПАТ «Маріупольгаз» оформленого протоколом розгляду порушення від 11.11.2020 р. про задоволення акту про порушення від 23.06.2020 № 08/189-20 та про донарахування не облікованих об`ємів природного газу за граничними об`ємами споживання природного газу населенням в розмірі 2 790, 89 м3; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 16 000,00 грн. та підтверджені судові витрати на правничу правову допомогу адвоката.

Ознайомившись з вказаним позовом, приходжу до висновку, що він підлягає залишенню без руху на підставі наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

До позовної заяви позивачем не додано квитанції про сплату судового збору у зв`язку з посиланням на звільнення від сплати судового збору відповідно до ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Позивач не надав до суду документу, підтверджуючого сплату судового збору, при цьому, в мотивувальній частині позову, позивачем зазначено про те, що він не сплатив судовий збір на підставі 22 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Проте відповідно до ЗУ «Про судовий збір», який є визначальним при вирішенні питання щодо сплати та звільнення від сплати судового збору, ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору від 22.05.2015 р., з 01 вересня 2015 року виключено положення щодо звільнення від сплати судового збору споживачів за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Положеннями статті 5 ЗУ «Про судовий збір» (в редакції Закону № 484-VIII від 22.05.2015 р.) визначено перелік категорій осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору.

Згідно із ст. 21 ЗУ «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Пунктом 23 ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Таким чином, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду у дотримання вимог ст.. 175 ЦПК України, зобов`язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм ЗУ «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено у відповідності до ст.. 21 цього Закону, таким чином навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються цим Законом.

Проте в позовній заяві відсутнє таке обґрунтування позовних вимог.

Відповідно до ЗУ «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

У зв`язку з цим, застосування ЗУ «Про захист прав споживачів» до даних правовідносин, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору, та інше, тобто ті, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами (Цивільний кодекс України).

ЗУ «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров`я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є скасування рішення комісії ПАТ «Маріупольгаз» оформленого протоколом розгляду порушення від 11.11.2020 р. про задоволення акту про порушення від 23.06.2020 № 08/189-20 та про донарахування не облікованих об`ємів природного газу за граничними об`ємами споживання природного газу населенням в розмірі 2 790, 89 м3, у зв`язку із чим до спірних правовідносин ЗУ «Про захист прав споживачів» не застосовується, і тому посилання позивача на відповідні норми цього Закону не можуть бути взяті судом до уваги.

Системний аналіз положень ЗУ «Про захист прав споживачів» доводить, що для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав позивача як споживача послуг. Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов`язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених цим Законом.

Однак в порушення даних вимог закону, позивач у своїй позовній заяві взагалі не посилається на зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм ЗУ «Про захист прав споживачів», не зазначає про те, яке право споживача порушено у відповідності до ст.. 21 цього Закону.

Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про захист прав споживачів»: споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав; об`єднання в громадські організації споживачів (об`єднання споживачів). Споживачі також мають інші права, встановлені законодавством про захист прав споживачів. Споживачі зобов`язані: 1) перед початком експлуатації товару уважно ознайомитися з правилами експлуатації, викладеними в наданій виробником (продавцем, виконавцем) документації на товар; 2) в разі необхідності роз`яснення умов та правил використання товару - до початку використання товару звернутися за роз`ясненнями до продавця (виробника, виконавця) або до іншої вказаної в експлуатаційній документації особи, що виконує їх функції; 3) користуватися товаром згідно з його цільовим призначенням та дотримуватися умов (вимог, норм, правил), встановлених виробником товару (виконавцем) в експлуатаційній документації; 4) з метою запобігання негативним для споживача наслідкам використання товару - застосовувати передбачені виробником в товарі засоби безпеки з дотриманням передбачених експлуатаційною документацією спеціальних правил, а в разі відсутності таких правил в документації - дотримуватися звичайних розумних заходів безпеки, встановлених для товарів такого роду.

Жодна з перелічених у ст. 4 ЗУ «Про захист прав споживачів» підстав, які дають право особі захистити порушене право споживача, не пов`язані з предметом пред`явленого позову до суду.

Відповідно до п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з 01.01.2020 р. ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою встановлена у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу (840,80 грн.).

Щодо сплати судового збору за вимогу про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Пунктом 5 ч.1ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції) відповідно до закону.

Таким чином, споживачі звільнені від сплати судового збору за подання позову про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої лише внаслідок недоліків продукції, тобто в даному випадку позивач не звільнений від сплати судового збору у відповідності до положень ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» за вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Розмір ставок судового збору за подання фізичною особою позовної заяви про відшкодування моральної шкоди складають 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 рік складає 2102,00 грн.

Згідно вимог Закону України «Про судовий збір» позивач повинен оплатити судовий збір за подання усіх позовних вимог, як немайнового характеру кожної вимоги, так і майнового.

Позивачем заявлено 1 позовну вимогу немайнового характеру щодо захисту споживачів, за яку підлягає сплаті судовий збір в розмірі 840,80 грн., 1 позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди, за яку підлягає сплаті судовий збір в розмірі 2102 грн. Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір в сумі 2942,80 грн.

Відповідно до ст. 185 ЦК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Таким чином, дану позовну заяву необхідно залишити без руху і надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків, інакше позовна заява буде вважатись неподаною і підлягатиме поверненню.

Керуючись ст.ст. 175,185 ЦПК України, суддя,

УХВАЛИЛА:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Маріупольгаз» про скасування рішення комісії щодо нарахування не облікованих об`ємів природного газу за граничними об`ємами споживання - залишити без руху.

Надати позивачу строк протягом 10 днів з дня отримання ухвали для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині.

У випадку невиконання ухвали позовна заява буде вважатися не поданою та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.В. Хараджа