Рішення № 93278705, 27.11.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/21613/20

Провадження № 2/127/3541/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2020 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Шаміної Ю.А.,

при секретарі судового засідання Чорнобров О.Л.,

за участі: представника відповідача – адвоката Хейніса О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

02 жовтня 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги мотивувало тим, що ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок шляхом підписання заяви №б/н від 03.08.2014 року. Підписанням заяви відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. У зв`язку із неналежним виконанням умов кредитного договору за відповідачем, станом на 10.09.2020 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 64429,06 грн, з яких: 46502,07 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3095,17 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 14831,82 грн – пеня. Позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 64429,06 грн за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 13.08.2014 року та судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Позивачем АТ КБ «ПриватБанк» було подано клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09 жовтня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі із викликом сторін.

10.11.2020 року, в межах строку встановленого судом, представник відповідача – адвокат Хейніс О.Г. подав до суду відзив на позовну заяву, у якому вказав, що позовні вимоги щодо стягнення суми боргу, процентів та пені відповідач не визнає. Зазначив, що позовні вимоги банку не підлягають задоволенню, оскільки доказів ознайомлення відповідача з Умовами та Правилами банку не надано, Умови та Правила та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» не містять підпису відповідача, розрахунок заборгованості є необґрунтованим, так як наведена в ньому інформація не підтверджується випискою з банківського рахунку, фактично відповідачем повернуто банку отримані кошти в більшому розмірі, ніж ним було отримано.

20.11.2020 року, в межах строку встановленого судом, представник позивача Меркулова В.В., яка діє на підставі довіреності №2982-К-Н-О від 30 липня 2020 року, подала до суду відповідь на відзив, у якій просила суд задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі. Зазначила, що відзив відповідача є необґрунтованим. Вказала, що між банком і позичальником укладено кредитний договір, зміст якого зафіксовано у заяві позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. Банк забезпечив позичальнику можливість доступу до карткового рахунку. Тарифи є розміром винагороди за послуги банку, які можуть змінюватись та доповнюватись, про що власник картки повідомляється відповідно до Умов та Правил. Відзначив, що виконання позичальником умов кредитного договору засвідчує її волю до настання відповідних наслідків передбачених договором. При цьому зазначає, що позичальник не звертався за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок та інші умови обслуговування і повністю з ним погодився, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними грошовими засобами та погашення, які він здійснював. При укладені договору були обговорені усі істотні умови договору. Так як з «Витягу з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,5 % (30 % на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо. Банком надано до суду виписки з карткового рахунку з якої вбачається, що відповідачу встановлено кредитний ліміт, відповідач користувався грошима, здійснював розрахунки через термінали. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Підвищення процентної ставки відбулося тільки за витратами з певної дати, що дає можливість у разі незгоди з новою процентною ставкою погасити наявну заборгованість по раніше встановленій процентній ставці, проте, заяв про розірвання договору від відповідача не надходило, після підвищення процентної ставки відповідач активно користувався карткою, що являється підтвердженням прийняття діючих умов договору. Сторонами укладено договір, яким передбачено сплата пені у розмірах зазначених у Тарифах. Розрахунок який здійснив відповідач є неналежним доказом.

Представник позивача Дашко В.М., який діє на підставі довіреності №3914-К-Н-О від 28.08.2020 року, в судове засідання не з`явився, подав клопотання від 02.10.2020 року (вх. №68053) відповідно до якого позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив розглянути справу без участі представника позивача.

У судовому засіданні представник відповідача адвокат Хейніс О.Г., який діє на підставі ордеру серії ВН №157904 від 06.11.2020 року, заперечив щодо задоволення позовних вимог з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом установлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. 526, 527, 530, 536,546, 549, 550, 610, 611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Судом установлено, що 13.08.2014 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а. с. 16).

Згідно інформації, викладеної в цій заяві, відповідач підтвердила, що вона погоджується із тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.

На виконання умов договору, відповідачу було відкрито картковий рахунок та встановлений початковий кредитний ліміт, який у подальшому було змінено до 27000,00 грн (а.с. 14).

Банк, звертаючись до суду з позовом, надав копію анкети-заяви від 13.08.2014 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанку», яка підписана відповідачем, розрахунок заборгованості за договором № б/н від 13.08.2014 року, виписку з особового рахунку, довідки про отримані картки та зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, а також витяги з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms.

Згідно наданого банком розрахунку, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 10.09.2020 року становить 64429,06 грн, з яких: 46502,07 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3095,17 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України, 14831,82 грн - пеня.

Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником.

Відповідно до частини першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно положень статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Саме такий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема із анкети-заяви позичальника від 13.08.2014 року в ній відсутні його умови щодо строку дії кредитного ліміту, його розміру, відсоткової ставки, порядку погашення заборгованості, а також про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафу) за порушення зобов`язання, прострочення його виконання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

АТ КБ «ПриватБанк», звернувшись із вимогою про погашення кредиту, просив окрім тіла кредиту (суми, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України та пеню за несвоєчасну сплату кредиту. Обґрунтовуючи своє право вимоги в цій частині, а також розмір і порядок нарахування, позивач, крім розрахунку кредитної заборгованості за договором від 13.08.2014 року посилається на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, які розміщені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms/, в тому числі і на зміни, які вносилися до них в 2019 році, а також Тарифи, як невід`ємну частину договору, яким визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пені та штрафу за несвоєчасне погашення кредиту та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету - заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо відповідальності за прострочення виконання зобов`язань, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Наданий позивачем витяг із Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанком належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем.

За таких обставин, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків, відповідальності за прострочене зобов`язання, подані банком Витяг з Умов та Тарифи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Отже суд не вбачає підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відсотки та відповідальність за невиконання чи порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Такого висновку суд дійшов також з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, які є обов`язковими для застосування у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Відтак, у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» 14831,82 грн – нарахованої пені необхідно відмовити.

Щодо заборгованості по тілу кредиту, то як слідує з розрахунку тіло кредиту становить 46502,07 грн. Однак, з наданого розрахунку заборгованості слідує, що за рахунок тіла кредиту погашалися нараховані відсотки (розмір яких сторонами не узгоджувався) і тим самим збільшувалося тіло кредиту. За даними розрахунку за рахунок тіла кредиту були погашені відсотки в сумі 24369,39 грн, відповідно і тіло кредиту збільшилося на цю суму (24369,39 грн - загальна сума відсотків погашена за рахунок тіла кредиту (четверта колонка розрахунку). Зважаючи, що судом не встановлено обумовлення сторонами в письмовому вигляді відсотків, а тому сума відсотків, які погашені за рахунок тіла кредиту в розмірі 24369,39 грн не може бути врахована під час розрахунку заборгованості за кредитом.

Таким чином з відповідача на користь банку підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № б/н від 13.08.2014 року за тілом кредиту в сумі 22132,68 грн (46502,07 грн – 24369,39 грн).

Як слідує з розрахунку, наданого позивачем, останній здійснив нарахування відсотків в розмірі 84 % річних за період з 01.02.2020 року по 31.07.2020 року в сумі 3095,17 грн. При визначені розміру відсотків послався на зміни до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, які розміщені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms/, які вносилися в 2019 році. Наразі, як вказувалося вище, вказаний доказ не може бути взятий до уваги, а тому відсутні підстави для застосування вказаного розміру відсотків.

Крім того, зі змісту укладеного між сторонами кредитного договору від 13.08.2014 року у вигляді заяви-анкети вбачається, що він не містить строку повернення кредиту (користування ним) та враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч.2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, які підлягають захисту шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Таким чином з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума несплаченого тіла кредиту в розмірі 22132,68 грн.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 1000,45 грн, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 526,527, 530, 536, 610, 611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, ст. 76- 81, 141, 263-265, 279,354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за Кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 13.08.2014 року в розмірі 22132,68 грн (двадцять дві тисячі сто тридцять дві гривні шістдесят вісім копійок) з яких: 22132,68 грн - заборгованість за тілом кредиту.

У решті вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 1000,45 грн (одна тисяча гривень сорок п`ять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 02.12.2020 року.

Учасники справи:

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна