Рішення № 93278606, 26.11.2020, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/1627/20

номер провадження 2/695/1115/20

26 листопада 2020 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого – судді Середи Л.В.,

за участю секретаря судового засідання – Біліченко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноші цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільненні, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільненні. Свої вимоги мотивує тим, що з 01.04.2004 його прийнято дорожнім робітником в філію Золотоніський райавтодор ДП «Черкаський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» згідно наказу від 01.04.2004 № 5-к. Наказом від 23.06.2020 № 15-к позивач звільнений з посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з реорганізацією (припиненням діяльності) філії та скороченням штатів. При розрахунку в день звільнення позивачу не виплатили заборгованість по заробітній платі в розмірі 49371,88 грн. Відповідач не здійснює в повному обсязі виплату заробітної плати починаючи з дати звільнення з 23.06.2020 по даний час, тому позивач вважає, що відповідач повинен сплатити середній заробіток за час затримки з 23.06.2020 (дата звільнення) по 08.07.2020 (дата подачі позову до суду)в розмірі 5079,45 грн. Крім того, у зв`язку з неправомірними діями відповідача позивачу завдана моральна шкода, яка виявилася в тому, що він переніс моральні страждання, був змушений шукати додаткові доходи, щоб забезпечити свою сім`ю елементарними засобами для існування, що призвело до втрати нормальних життєвих зв`язків.

У зв`язку з викладеним вище, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість із невиплаченої заробітної плати в сумі 49371,88 грн., середню заробітну плату за затримку розрахунку в розмірі 5079,45 грн. та моральну шкоду в сумі 5000.0 грн.

Ухвалою судді від 18.08.2020 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Справу ухвалено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник Дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» подав відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що 12.06.2020 року Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на підставі виданого посвідчення комісії по трудових спорах ДП «Черкаський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» № 10/5 від 12.05.2020 року відкрито виконавче провадження про стягнення з відповідача на користь позивача 27496,82 грн.. Відповідна сума є складовою частиною позовних вимог, викладених у позовній заяві позивача. Стосовно стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку, вважають, що в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Довідка про заборговану заробітну плату № 104 від 23.06.2020 та довідка про середньомісячну заробітну плату № 105 від 23.06.2020 мають розбіжності щодо суми нарахованої та невиданої заробітної плати за квітень і травень 2020 року. Вважають, що інформація викладена в даних довідках недостовірна, а відповідно, і розрахунок середньомісячної заробітної плати та середньоденної заробітної плати помилковим. Вказали, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження факту спричинення йому моральної шкоди діями відповідача, а тому в задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди просили відмовити. Враховуючи викладене вище, просять задоволити позовні вимоги частково та стягнути заборгованість у сумі 21875,06 грн. В решті частині позовних вимог відмовити.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Представник Дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в судове засідання не з`явився, направивши заяву про розгляд справи без їхньої участі з урахуванням вимог, викладених у відзиві.

Суд, дослідивши докази по справі, дійшов до наступних висновків.

За правилами статей 2,12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).

Судом встановлено, що 01.04.2004 ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду дорожнього робітника в філію «Золотоніський райавтодор» ДП «Черкаський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» згідно наказу від 01.04.2004 № 5-к.

Наказом філії «Золотоніський райавтодор» ДП «Черкаський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» від 23.06.2020 № 15-к звільнено у зв`язку з ліквідацією підприємства ОСОБА_1 по ст. 40 п. 1 КЗпП України.

За вимогами ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до статті 115 КЗпП України та статті 24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Згідно довідки філії «Золотоніський райавтодор» ДП «Черкаський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» від 23.06.2020 № 104, заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 становить 49371,88 грн. без утримання відповідних платежів. Зазначений доказ підтверджує порушення відповідачем строків виплати заробітної плати позивачу, встановлених ст. 115 КЗпП України та ст. 24 ЗУ «Про оплату праці» та наявності заборгованості з виплати заробітної плати.

Стаття 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95 (1949), яка ратифікована 30.06.1961р. закріплює, що відповідно до мети цієї Конвенції, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити на підставі письмового або усного договору про наймання послуг, працівникові за працю, яку виконано, чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано, чи має бути надано.

Частиною другою ст. 233 КЗпП України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

При цьому, сам по собі факт відсутності коштів на підприємстві не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно наданої відповідачем копії постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 62143117 від 12.06.2020 Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на підставі виданого посвідчення комісії по трудових спорах ДП «Черкаський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» № 10/5 від 12.05.2020 відкрито виконавче провадження про стягнення з відповідача на користь позивача 27496,82 грн. Дана сума є складовою частиною позову.

Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Зважаючи на викладене, з метою недопущення подвійного стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог позивача та необхідність стягнення з Дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь позивача заборгованості по виплаті нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, яка не охоплена виконавчим провадженням ВП № 62143117 від 12.06.2020 відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Таким чином з відповідача на користь позивача належить стягнути нараховану, але не виплачену заборгованість по виплаті заробітної плати в розмірі 21875,06 грн.

Частиною 1 ст. 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до абз. 1 п. 20, п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 Кодексу законів про працю України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведені його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 р. Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, та призначення пенсії.

Відповідно до абз. 3 п. 2, п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р. (далі - Порядок) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Так, позивач у прохальній частині позову просить стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.06.2020 по 08.07.2020 (дата подачі позову до суду) у розмірі 5079,45 грн.

Посилання у відзиві представника відповідача про те, що довідка про середньомісячну заробітну плату № 105 від 23.06.2020, видана начальником філії «Золотоніський райавтодор» Мазко В.М., є недостовірною, суд не бере до уваги, оскільки не надано суду належні і допустимі доказипро недостовірність вказаної довідки.

Відповідно до довідки про середньомісячну заробітну плату від 23.06.2020 № 105, виданої ОСОБА_1 , середньомісячна заробітна плата складає 6772,60 грн., середньоденна заробітна плата складає 338,63 грн.

При визначенні середнього заробітку за час затримки розрахунку позивач у позові виходив із середньоденного заробітку за квітень і травень 2020 року, час затримки рахував з 23.06.2020 (дата звільнення) по 08.07.2020 (дата подачі позову до суду), тобто 15 днів (338,63 х 15 = 5079,45). Разом з тим суд вважає, що в даному випадку розрахунок зроблений невірно, оскільки початок відліку робочих днів необхідно відраховувати з наступного дня після звільнення до дня фактичної сплати боргу після звільнення працівника з роботи.

Суд встановив, що середньоденна заробітна плата позивача за останні 2 календарні місяці роботи, що передують дню звільнення становить 338,63 грн. в день.

Позивач просить стягнути середній заробіток за період з 23.06.2020 по 08.07.2020, проте суд позбавлений можливості вийти за межі позовних вимог, отже розраховує період затримки розрахунку при звільненні позивача за 10 робочих днів (з 24.06.2020 по 08.07.2020).

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сума 3386,3 грн. (338,63 грн. - середньоденна заробітна плата позивача за останні 2 календарні місяці роботи, що передують дню звільнення х 10 робочих дні - період затримки розрахунку при звільненні) середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 5000 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною 2 статті 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Крім того, у частині 1 статті 237-1 КЗпП України визначено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Стаття 23 ЦК України та стаття 237-1 КЗпП України передбачають можливість відшкодування моральної шкоди завданої працівнику власником або уповноваженим ним органом внаслідок порушення його законних прав, що призвели до моральних страждань.

Судом встановлено, що відповідачем було порушено право позивача на своєчасне отримання заробітної плати за виконану ним роботу. При цьому, суд враховує, що заборгованість по заробітній платі у відповідача перед позивачем виникла з червня 2020 року та до теперішнього часу відповідач заборгованість по заробітній платі позивачу не виплатив.

Виходячи з наведеного суд зазначає, що позивач як працівник має право на відшкодування моральної шкоди, завданої йому неправомірними діями відповідача, та саме відповідач є особою, внаслідок дії якого було завдано моральну шкоду позивачу.

При визначенні розміру відшкодування заподіяної позивачу моральної шкоди суд виходить з наступного.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру дій особи, яка спричинила шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Як зазначено у пункті 3 Постанови Пленум Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до пункту 9 вказаної Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди, суд враховує те, що внаслідок порушення права позивача на своєчасне отримання заробітної плати за виконану ним роботу, що призвело до моральних страждань, порушився нормальний ритм життя позивача, він був вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, у зв`язку з відсутністю грошових коштів на існування, шукати додаткове джерело доходів. Також суд враховує тривалість такого порушення, яка у часі розтягнулася майже на шість місяців.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про те, що неправомірними діями відповідача позивачу також була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях через неправомірну поведінку відповідача та вважає доведеним факт душевних страждань позивача, реальність яких не викликає сумніву, а тому позивач має право на відшкодування заподіяної моральної шкоди. Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди суд враховує те, що заборгованість по заробітній платі виникла ще з червня 2020 року та не погашена відповідачем до теперішнього часу.

Разом з цим, виходячи з засад розумності, справедливості та об`єктивності суд вважає, що розмір завданої позивачу моральної шкоди пред`явлений до стягнення є завищеним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача 1 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Згідно із ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць. У зв`язку з цим, рішення суду в цій частині підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивача звільнено від сплати судового збору за подання позову про стягнення заробітної плати на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем підлягає сплаті судовий збір у розмірі - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином з відповідача, підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі 840,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.,ст. 2, 3, 4, 6, 9, 18, 76-80, 89, 258, 263, 264, 430 ЦПК, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (місцезнаходження: бульвар Шевченка, 389, м. Черкаси; код ЄДРПОУ 31141625) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі в сумі 21875,06 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.06.2020 року по 08.07.2020 у сумі 3386,30 грн. (зазначені суми визначені без утримання податків та інших обов`язкових платежів) та 1000 грн. моральної шкоди, а всього – 26 261 (двадцять шість тисяч двісті шістдесят одну) гривню 36 коп.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь держави судовий збір в розмірі 840, 80 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя : Л.В. Середа