Вирок № 93278556, 02.12.2020, Жашківський районний суд Черкаської області

693/385/17

1-кп/693/47/20

В И Р О К

Іменем України

02.12.2020 р. м. Жашків

Жашківський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді - Шимчика Р.В.,

за участю секретарів судового засідання - Середюк О.А.,

-Олійник С.І.,

-Коломієць С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Жашків кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015250130000655 від 30 грудня 2015 року, відносно

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Горлівка Нікітовського району Донецької області, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України;

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурори - Короп С.В.,

- Горобець Т.Л.,

- Скрипник О.Є.,

- Ковальська Л.В.,

обвинувачений - ОСОБА_1 ,

захисник - Шпирук В.Г.,

представники потерпілого

ІП «Агро-Вільд Україна» - Ясінська Ж.В.,

-Зелений Д.А.,

В С Т А Н О В И В:

Згідно обвинувального акту ОСОБА_1 обвинувачувався в таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій у великих розмірах, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, за наступних обставин.

ОСОБА_1 в період часу з 18.11.2015р. по 28.11.2015р., працюючи водієм в ІП «Агро-Вільд Україна», з корисливих мотивів, маючи єдиний умисел на таємне викрадення зерна кукурудзи з ІП «Агро-Вільд Україна», усвідомлюючи протиправність своїх дій, з метою власного збагачення, діючи умисно та цілеспрямовано, за допомогою автомобіля марки «Камаз», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснюючи перевезення молотого зерна кукурудзи в с. Острожани Жашківського району Черкаської області з приміщення для висушування зерна на склад вказаного підприємства, який розташований по вул. Польова, 4 в с. Острожани Жашківського району Черкаської області, отримував у приміщенні для висушування зерна зерно кукурудзи, але на склад підприємства не доставляв, вивантажував його на полі неподалік складу, поза межами охоронюваної території підприємства ІП «Агро-Вільд Україна» у спеціально підготовленому та прихованому місці, тим самим таємно викрав зерно в кількості 79880 кг на загальну суму 241234 грн., а саме:

- 18.11.2015р. близько 00 год. 50 хв. 13680 кг зерна кукурудзи, вартість якого згідно висновку судової товарознавчої експертизи №4/1551 від 31.10.2016р. становить 41313 грн.;

- 20.11.2015р. близько 01 год. 20 хв. 13940 кг зерна кукурудзи, вартість якого згідно висновку судової товарознавчої експертизи №4/1551 від 31.10.2016р. становить 42098 грн.;

- 25.11.2015р. близько 21 год. 25 хв. 12300 кг зерна кукурудзи, вартість якого згідно висновку судової товарознавчої експертизи №4/1551 від 31.10.2016р. становить 37146 грн.;

- 26.11.2015р. близько 22 год. 20 хв. 13180 кг зерна кукурудзи, вартість якого згідно висновку судової товарознавчої експертизи №4/1551 від 31.10.2016р. становить 39803 грн.;

- 27.11.2015р. близько 20 год. 10 хв. 12840 кг зерна кукурудзи, вартість якого згідно висновку судової товарознавчої експертизи №4/1551 від 31.10.2016р. становить 37876 грн.;

- 28.11.2015р. близько 19 год. 45 хв. 13940 кг зерна кукурудзи, вартість якого згідно висновку судової товарознавчої експертизи №4/1551 від 31.10.2016р. становить 42098 грн.,

чим спричинив ІП «Агро-Вільд Україна» матеріальну шкоду у великих розмірах на загальну суму 241234 грн., що в 396,11 раз перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена у великих розмірах.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, і цивільний позов не визнав, суду показав, що він у 2015 році працював в ІП «Агро-Вільд Україна» на посаді водія. Автомобіль за ним не був закріплений. Коли працював водієм, то перевозив на «Камазі» зерно з полів чи із сушарки. Щодо подій з 18.11.2015р. по 28.11.2015р. вказав, що ймовірно це події, коли зерно возили із сушарки на склад.. Склади орендовані, маршрут був закріплений для перевезення. На ваговій, при завантаженні зерна, зважували і записували його кількість в журнал. На сушці вже не важили, а лише відмічали, що машина приїхала, розвантажилася і поїхала. Зерно ОСОБА_1 возив сам без помічника. Йому відомо, що на автомобілях установлені засоби відстеження (GPS-навігатори). При завантаженні важили і відмічали в журналі. Накладні на руки зразу не давали, а видавали їх в кінці робочого дня. ОСОБА_1 не заперечує, що він відхилявся від маршруту, це було з особистих питань. Контроль за рухом машини був. Зауважень щодо відхилення від маршруту до нього з боку керівництва не було. Змінював маршрут тому, що підвозив людей. Машина була з зерном, а іншим разом і без зерна. При розвантаженні відмічали в журналі-зошиті. Там чітко здійснено записи, що він розвантажувався. У нього особисто зерно не вилучали. Склад, з якого було вилучено зерно, знаходиться окремо біля бригади ІП «Агро-Вільд Україна». За час роботи в ІП «Агро-Вільд Україна» ОСОБА_1 на вказаний склад взагалі не заїжджав. Зерно возив з бригади. Відстань від бригади до складу приблизно 500 метрів, а від складу до дороги 300-400 метрів в полі. Біля складу нічого не має. До чужого складу підвозив свого знайомого ОСОБА_2 , останній там зустрічався з дівчиною (у квітні 2018 року він загинув у ДТП). За день він робив приблизно 15-ть «ходок». За одну «ходку» перевозив близько 9-10 тонн зерна, а за день біля 150т. Зерно розвантажували в одному місці, а саме в приміщенні, де зерно зберігалося для сушки. З ОСОБА_3 знайомий, так як їхні дружини спілкуються, але сам стосунків з ним не має. У період крадіжок він працював на різних машинах, закріпленої машини за ним не було. За два роки роботи відхилення від маршруту були поодинокі. Зерно з поля завозилося сире. Потім його сушили і ОСОБА_1 возив його на склад, де воно вже зберігалося сухе. В кінці 2015 року вдома мати йому повідомила, що його шукає поліція. Поліцейські його забрали і повезли до ОСОБА_3 . Поліцейські примушували ОСОБА_1 , щоб він признався у крадіжці, тому що можуть «посадити». В даний час неофіційно працює водієм, возить зерно на Одесу. Зауважень до нього у нового роботодавця немає. До вчинення злочину відношення не має.

Відповідно до обвинувачення, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, обґрунтовується наступними доказами:

-показаннями допитаного у судовому засіданні 16.02.2018р. свідка ОСОБА_4 , який пояснив, що він працює на посаді інженера в ІП «Агро-Вільд Україна», стосунки з ОСОБА_1 у нього нейтральні. На автомобілях і тракторах ІП «Агро-Вільд Україна» стоїть система GPS навігації, де з комп?ютера через інтернет ведеться контроль за транспортними засобами. У листопаді 2015 року працівниками ІП «Агро-Вільд Україна» було виявлено відхилення від маршруту автомобіля, яким керував ОСОБА_1 «Камаз» ОСОБА_1 , завантажений кукурудзою, возив її не у приміщення складу ІП «Агро-Вільд Україна», а «наліво»на територію ферми в с. Острожани Жашківського району Черкаської області, де вирощують свиней. Працівники ІП «Агро-Вільд Україна» відразу відреагували і «підняли» всі журнали, де охоронники записують вагу, час, виїзд транспорту. На території всіх орендованих підприємством приміщень стоїть охоронник, який записує час вивантаження машини. Машини там не було, а охоронник записував, що вона там була. Стало все відомо і зрозуміло, що охорона також була замішена в цій справі. При вивантаженні кукурудзи було виявлено суттєву недостачу зерна. ІП «Агро-Вільд Україна» орендує приміщення у с. Острожани, в яких зберігається кукурудза. Перед відправкою до цього приміщення кожна машина зважується і перед вивантаженням також зважується. Щодо системи GPS, свідок указав, що ця система записує дані повністю, якщо самовільно не стерти, то інформація зберігається роками. Дані заносяться у пам?ять, їх можна перенести у інший формат або розширити можливості центрального сервера. У програмі кожний автомобіль ідентифікується самостійно. Показується сім-карта, яка постійно надсилає дані про рух автомобіля, оператор здійснює виборку за тиждень. На карті фіксуються відхилення від маршруту. Автомобіль ОСОБА_1 неодноразово здійснював відхилення від маршруту. На цій карті видно, що даний автомобіль заїжджав на територію, яка огороджена сіткою. Вивантаження було біля приміщення. Декілька разів автомобіль розвертався на півдороги, не доїжджаючи до приміщення, звертав «на ліво», а в деяких випадках автомобіль рухався від бригади до перехрестя і повертав на чужу територію. Це було видно чітко на карті. Огляд складу, де перебувала крадена кукурудза, проводився працівниками поліції, ОСОБА_4 на територію складу особисто не заходив. Деяка частина зерна була вилучена з приміщення складу. Зерно те, що привозять поля, зважується і реєструється в реєстрі. Після виявлення недостачі, підрахували вагу завезеного та вивезеного зерна, зважували пусті автомобілі. Викрадене зерно було після сушки;

- показаннями допитаного у судовому засіданні 16.02.2018р. свідка ОСОБА_3 , який показав, що знає ОСОБА_1 , підтримує з ним нормальні стосунки. У грудні 2015 року до нього заїхали працівники жашківської поліції ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і повідомили, що їм потрібно зайти та обшукати складське приміщення його матері, де зберігається зерно. Ключі від приміщення є в нього і його матері. Вони самі його охороняють. ОСОБА_3 хотів зателефонувати до матері, але працівники поліції силою зайшли у приміщення та почали проводити в ньому обшук. ОСОБА_3 відчинив двері, де знаходиться зерно. Там лежало 200 мішків кукурудзи, яку вони з матір`ю отримали за два паї. Його зять має 10 га землі, на якій сіє кукурудзу. Мати свідка давала зятеві гроші, а він в кінці жнив давав їй зерно. Це все зерно лежало у приміщенні, а саме 200 мішків кукурудзи та 5 тонн ячменю та пшениці. Приміщення огороджене та закривається на замок і строння людина заїхати і виїхати не може. Працівники поліції оглянули кімнату і забрали 60000 грн., які він отримав від продажу свиней. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зателефонували і приїхали ще працівники поліції, серед яких були ОСОБА_7 і ОСОБА_8 . Викликали з ІП «Агро-Вільд Україна» машину, зерно висипали у ковш навантажувача, завантажили у «Камаз» та вивезли на зважування. Потім це зерно переправили туди, де зберігається зерно ІП Агро-Вільд Україна». Починок викликав ОСОБА_3 у м. Жашків, де останній написав пояснення і на цьому все закінчилося. В ІП «Агро-Вільд Україна» вони зерно не купували. До їхніх приміщень ніякі автомобілі не заїжджали, в ОСОБА_1 зерна вони також не купували. Зерно, що ОСОБА_3 отримав на паї,завозив своїм транспортом. Батьки розписувалися у відомостях, а він зерно забирав. Зерна було 4 тонни 100 кг. Кукурудзу давали чи в жовтні, чи у листопаді 2015 року. Документів про отримання зерна в нього не має. Про те, що водіями ІП «Агро-Вільд Україна» було вивезено зерно, свідок дізнався від працівників поліції, коли ті приїхали проводити обшук на складі його матері. Обшук проводився без санкції. Пізніше поліцейські ОСОБА_5 і ОСОБА_6 зателефонували йому і запропонували зустрітисяв районі Старого базару в м.Жашків. Коли ОСОБА_3 приїхав на зустріч, вони почали говорити, що потрібно сказати, що йому це зерно привіз ОСОБА_1 . ОСОБА_3 відмовився, оскільки такого не було. Після чого йому було нанесено працівниками поліції удари, про що є підтвердження - висновок СМЕ. Під час обшуку вилучили 100 мішків кукурудзи, пояснили, що для експертизи. Мішки не опечатували, просто кукурудзу висипали у ковш, завезли на вагу і висипали на території ІП «Агро-Вільд Україна» на загальну купу. За інші 100 мішків кукурудзи, які залишилася на складі, мова не йшла. Заяву про добровільний огляд приміщення свідок не писав. Понятих при огляді не було. Поняті були присутні пізніше, лише підписали протокол. 60000 грн., які забрали працівники поліції, йому не повернули. У листопаді 2015 року ОСОБА_3 зустрічався з ОСОБА_1 , але не біля складського приміщення його матері. ОСОБА_3 відомо, що ОСОБА_1 працював водієм у ІП «Агро-Вільд Україна». Розмов з ОСОБА_1 про купівлю зерна не було. На підтвердження застосування до нього фізичної сили з боку працівників поліції свідок надав заяву від 20.01.2016р.про вчинення відносно нього злочину (т.1 а.п.217) та висновок спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи №64 від 18.01.2016р. (т.1 а.п.216);

- показаннями свідка ОСОБА_9 , допитаної у судовому засіданні 13.07.2018р., яка суду пояснила, що працює у ІП «Агро-Вільд Україна» медсестрою. ОСОБА_1 знає, стосунки між ними були суто робочі. ОСОБА_1 працював водієм в ІП «Агро-Вільд Україна» недовго, точно вона сказати не може. Вона як медсестра перевіряє стан водіїв і виписує на вантажний автомобіль путівку. Що саме перевозив ОСОБА_1 свідок не знає. Він міг перевозити все, що було на підприємстві: пшеницю, ячмінь тощо. В обов?язки ОСОБА_9 входить: перевірити тиск, стан на алкогольне сп?яніння, виписати путівку і поставити штамп. Номерів машин вона не знає. Чи повна машина, чи пуста приїжджала, вона не знає, оскільки це не входить до її повноважень.

- показаннями допитаного у судовому засіданні 18.01.2019р. свідка ОСОБА_10 , який пояснив, що з 2015 року він працює в ІП «Агро-Вільд Україна». Його робота полягає в обслуговуванні техніки, сушарки, комплексів у с. Острожани Жашківського району Черкаської області. Як правило на підприємстві на сьому годину проводиться «рознарядка», а саме інженер дає вказівки, що кому робити. По даній ситуації дві зміни «Камазів» возили зерно кукурудзи, день і ніч. Зерно перевозили цілодобово, сушка також працювала цілодобово. На всіх автомобілях установлено спостереження. Керівництвом у листопаді 2015 року було виявлено, що змінювався напрямок руху вантажних автомобілів. ОСОБА_10 головний інженер показував відхилення від маршруту. Маршрут був на склади, які орендувалися ІП «Агро-Вільд Україна» в інших власників, і там було відхилення від маршруту. Які особи відхилялися від маршруту - свідок не може сказати. Свідка викликали і він був присутній під час огляду місця події та вилучення зерна поліцією з метою підтвердження того, що це кукурудза ІП «Агро-Вільд Україна». Візуально свідок не може підтвердити, що кукурудза схожа на кукурудзу ІП «Агро-Вільд Україна». Неподалік від с. Острожани, де були комплекси птахофабрики, чоловік (свідок не знає його прізвища) тримав там ферму іОСОБА_10 викликали на ту територію, де поліція вилучила близько 90 мішків кукурудзи, схожої на кукурудзу ІП «Агро-Вільд Україна». Свідок не знає, де той чоловік взяв кукурудзу. Коли взяли зразки кукурудзи з приміщення ІП «Агро-Вільд Україна» і з того, що вилучили, ОСОБА_10 візуально визначив, що кукурудза має свої ознаки, цю різницю помітно. При цій події був присутній власник приміщення і надавав пояснення у його присутності. Власник приміщення розповідав, що до нього хтось звернувся з ІП «Агро-Вільд Україна» та запропонував йому купити кукурудзу, але хто то був - він не знає. Кукурудзу він у нього придбав, але яку кількість власник приміщення не вказував.ОСОБА_10 повідомив, що відхилення від маршруту були однією машиною, але скільки разів то було - він не знає. Чи відхилення від маршруту були завантаженою машиною чи пустою - свідок також не знає. Мішки в кількості 90 шт. після обшуку було вилучено. Вся вилучена кукурудза була схожа з кукурудзою ІП «Агро-Вільд Україна». Категорично він не може стверджувати, що це була кукурудза ІП «Агро-Вільд Україна». Він говорив працівникам поліції, що її треба було везти на експертизу. Сорти кукурудзи на той час купити у господаря ІП «Агро-Вільд Україна» не міг ніхто. Припустити, що такий же сорт кукурудзи може посіяти хтось інший, можливо. Документи на проведення обшуку ОСОБА_10 не показували. Кукурудзу вилучили, але як і куди діли - свідок не знає. Чи викрадено кукурудзу саме ОСОБА_1 свідку невідомо.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, стороною обвинувачення також надані наступні письмові докази, а саме:

-витяг з ЄРДР від 30 грудня 2015 року (т.1, а.п.53);

-заява генерального директора ІП «Агро-Вільд Україна» ОСОБА_11 про вчинення злочину, а саме викрадення вордіями підприємства ОСОБА_12 та ОСОБА_13 кукурудзи вагою 102 тони (т.1, а.п.54);

-наказ по ІП «Агро-Вільд Україна» від 21.12.2015 року №13 «Про створення інвентаризаційної комісії та проведення інвентаризації активів» (т.1, а.п.57);

-акт інвентаризації №7 від 29 грудня 2015 року (т.1, а.п.58);

-протокол №7 інвентаризаційної комісії ІП «Агро-Вільд Україна» від 29 грудня 2015 року згідно якого комісія прийшла до висновку про нестачу в ІП «Агро-Вільд Україна» кукурудзи врожаю 2015 року на складі по вул.Польова,4 в с.Острожани Жашківського району (літ.Д), у розмірі 102,27 т (т.1, а.п.59);

-протокол огляду місця події від 30.12.2015р., в якому зафіксовано огляд території ферми, що по АДРЕСА_2 , в ході якого було виявлено та вилучено 100 мішків зерна кукурудзи (т.1 а.п.60-61);

-протокол огляду предметів від 31.12.2015р., а саме ста мішків із зерном кукурудзи загальною масою 4160 кг (т.1 а.п.62);

-наказ №56 від 06.03.2012р. про встановлення на автомобілі підприємства радіо терміналів системи TELETRAKT(т.1 а.п.72);

-накладні (внутрішньогосподарського призначення) (т.1 а.п.73-80);

-протокол огляду журналу обліку вивозу торгово-матеріальних цінностей ІП «Агро-Вільд Україна»від 19.01.2016р. (т.1 а.п.86);

-протокол тимчасового доступу до речей і документів від 26.01.2016р. (т.1 а.п.90-92);

-опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 26.01.2016р. (т.1 а.п.93);

-протокол огляду загального зошита з написом «Кукуруза» ІП «Агро-Вільд Україна» від 29.01.2016р. (т.1 а.п.100-101);

-договір оренди приміщення від 11.11.2015р. (т.1 а.п.103);

-відомість про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2015р. ІП «Агро-Вільд Україна» (т.1 а.п.106-107);

-відомість про збір урожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду 2015р. ІП «Агро-Вільд Україна» (т.1 а.п.108-112);

-подорожні листи на автомобіль «Камаз», д/н НОМЕР_1 , за 19, 21-29 листопада 2015 року (т.1 а.п.113-119);

-фотозображення карт з GPS-навігатора, на яких зафіксовано графічно стрілками маршрут руху транспортного засобу (т.1 а.п.120-166);

-протокол огляду предметів від 21.07.2016р. (т.1 а.п.171);

-висновок експерта №4/1551 від 31.10.2016р. згідно якого середньозважена ринкова вартість 4160 кг зерна культури кукурудза фуражної групи за наближеними аналогами, станом на період часу з 19.11.2015 року по 28.11.2015 року могла становити 12563,20 грн; середньозважена ринкова вартість 102201 кг зерна культури кукурудза фуражної групи за наближеними аналогами, станом на період часу з 19.11.2015 року по 28.11.2015 року могла становити 308855,40 грн; (т.1 а.п.176-179);

-зошит у клітинку на 60 аркушів з написом на палітурці кульковою ручкою

синього кольору від руки «кукуруза»; журнал ТМЦ (вивозу ТМЦ), в якому кульковою ручкою синього кольору від руки зроблено записи щодо часу виїзду, прізвища, ім`я по батькові водія, марки авто, номеру авто, номеру ТТН, найменування ТМЦ, кількість ТМЦ, часу виїзду, прізвище, ім`я по батькові матеріально-відповідальної особи, підпис (вказані зошит та журнал зберігаються при матеріалах справи).

Дослідивши та проаналізувавши в сукупності надані сторонами докази, перевіривши їх на предмет належності та допустимості, суд, ґрунтуючись на засадах справедливості, виваженості та неупередженості, вважає, що у ході судовому розгляду не знайшло свого підтвердження обвинувачення ОСОБА_1 за ч.4 ст.185 КК України, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст.1, 2 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, з метою застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Згідно з ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення (повідомлення про підозру) не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Мінеллі проти Швейцарії» (Minelli v. Switzerland) від 25 березня 1983 року зробив висновок, що принцип невинуватості є одним із елементів справедливого судового процесу у кримінальних справах у розумінні пункту 1 ст. 6 Конвенції.

На думку Суду, пункт 2 статті 6 Конвенції «вимагає …, inter allia, аби судді, виконуючи свої завдання, не ставились до них із переконанням, що підсудний учинив інкримінований йому злочин, тягар доказування лежить на обвинуваченні, а кожний сумнів має тлумачитись на користь підсудного» (рішення у справі Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії (Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain) від 06 грудня 1988 року).

Згідно ч.2 ст. 91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

У відповідності до ч.1 ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

У відповідності до ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно із ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Згідно ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

У відповідності до положень ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. В п.1 ч.2 цієї ж статті Кодексу зазначено, що суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.

Жоден із досліджених в суді доказів, наданих стороною обвинувачення, прямо не вказує на те, що саме ОСОБА_1 скоїв викрадення зерна кукурудзи, яке належало ІП «Агро-Вільд Україна».

Аналізуючи показання свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у співставленні із обставинами, викладеними в обвинувальному акті, вбачається, що безпосередніми свідками крадіжки зерна кукурудзи вони не були, тому суд вважає, що їх покази в цілому не мають самостійного доказового значення та не містять відомостей, щодо обставин вчинення крадіжки майна. В свою чергу свідок ОСОБА_3 надав показання безпосередньо в суді, які спростовують причетність ОСОБА_1 до вчинення злочину.

Також, у якості доказу винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину стороною обвинувачення надано протокол огляду місця події від 30 грудня 2015 року, який проведено слідчим СВ Жашківського ВП УВП ГУНП в Черкаській області Бондарем А.С. на підставі повідомлення оперативного чергового за участю ОСОБА_3 на території ферми, яка знаходиться в АДРЕСА_2 . Згідно протоколу у складському приміщенні ферми виявлено 100 мішків кукурудзи, яку було висипано в ківш трактора, завантажено на автомобіль «Камаз». У подальшому зерно кукурудзи зважено та вивантажено на території складу тракторної бригади ІП «Агро-Вільд Україна» на зберігання.

У протоколі в графі «під час огляду застосовані технічні засоби», зазначено фотокамеру мобільного телефону Nokia Lumia 530, тобто за допомогою фотокамери мобільного телефону були зроблені фотографії, але долученого додатку з фототаблицею немає. Додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків.

Також із протоколу огляду місця події та матеріалів кримінального провадження вбачається, що у порушення вимог ч.5 ст.237 КПК України, вилучені речі (зерно кукурудзи) не були опечатані із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду; не зазначено про неможливість здійснити їх огляд на місці або що їх огляд пов`язаний з ускладненнями, вони тимчасово не опечатувалися і не було забезпечено їх зберігання у такому вигляді доти, доки не буде здійснено їх остаточні огляд і опечатування.

Крім того, як убачається з протоколу огляду місця події від 30.12.2015 р., предметом огляду є територія ферми, що знаходиться по АДРЕСА_2 . У ході огляду з приміщення складу, розташованого на території ферми, були вилучені 100 мішків зерна кукурудзи.

Відповідно до ст. 233 КПК України, ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді крім випадків, установлених ч. 3 ст. 233 КПК України.

Під житлом особи розуміється будь-яке приміщення, яке знаходиться у постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і правового статусу, та пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб, а також всі складові частини такого приміщення. Не є житлом приміщення, спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені за законом. Під іншим володінням особи розуміються транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи.

Слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу.

Згідно ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Тобто, виходячи із протоколу огляду місця події від 30.12.2015 р., проведеного слідчим СВ Жашківського ВП УВП ГУНП в Черкаській області Бондарем А.С. 30 грудня 2015 р з 16 год. 10 хв. до 17 год. 30 хв., можна прийти до висновку, що слідчий провів фактично обшук території ферми з розміщеним на ній складським приміщенням. При цьому, слідчий невідкладно після здійснення таких дій не звернувся з клопотанням, погодженим прокурором, про проведення обшуку до слідчого судді. Ухвалу слідчого судді попередньо також не отримав. При цьому, якби він навіть мав добровільну згоду особи, яка володіє майном, на проникнення до володіння останньої, це не позбавляло його обов`язку звернутися з відповідним клопотанням до слідчого судді. Натомість слідчий підмінив поняття «обшук» на «огляд місця події», про що склав відповідний протокол. Тому, протокол огляду місця події від 30.12.2015 року, так як він проведений з порушенням вимог ст. ст. 233, 234, 237 КПК України без дозволу слідчого судді, оскільки огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння, суд визнає недопустимим доказом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини щодо доктрини «плодів отруєного дерева», сформульованої у рішеннях «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України», визнаються недопустимими не лише докази, які безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і докази, які не були б отримані, якби не були отримані перші.

З урахуванням наведеного, відомості, що містяться у висновку експерта №4/1551 від 31.10.2016 року, яким визначено вартість зерна кукурудзи (т.1, а.п.176-179); протокол огляду предметів від 31.12.2015 року, у якому зафіксовано огляд 100 мішків зерна кукурудзи, які було вилучено під час огляду місця події (т.1 а.п.62), з огляду на те, що вказані докази, отримані на підставі протоколу огляду місця події від 30.12.2015 року, визнаного судом недопустимим доказам, суд не вправі прийняти як докази сторони обвинувачення, а тому також відхиляє їх як недопустимі.

Крім того, суд приходить до висновку, що протокол огляду журналу обліку вивозу торгово-матеріальних цінностей з ІП «Агро-Вільд Україна» від 19.01.2016 року (т.1, а.п.86), протокол огляду загального зошита з написом «Кукуруза» ІП «Агро-Вільд Україна» від 29.01.2016 (т.1, а.п.100-101), а також самі журнал та зошит, які були досліджені в ході судового розгляду, не є належними доказами в розумінні положень ст.85 КПК України, оскільки у журналі вчинено записи кульковою ручкою від руки невстановленими органом досудового розслідування особами про виїзд транспортних засобів із ТМЦ з території ІП «Агро-Вільд Україна», при цьому в графі «Прізвище, ім`я, по батькові матеріально-відповідальної особи, підпис» відсутні ПІБ матеріально-відповідальної особи та підписи вказаної особи; в загальному зошиті з написом « Кукуруза » містяться певні записи кульковою ручкою від руки, вчинені невстановленою особою, із зазначенням прізвищ, дат та часу, журнал та зошит не прошиті, при цьому зошит також не пронумеровано, а тому вони не можуть бути доказами, які підтверджують рух і облік товаро-матеріальних цінностей та вчинення ОСОБА_1 злочину.

Інші докази по справі, а саме:

-акт інвентаризації №7 від 29 грудня 2015 року (т.1, а.п.58); протокол №7 інвентаризаційної комісії ІП «Агро-Вільд Україна» від 29 грудня 2015 року згідно якого комісія прийшла до висновку про нестачу в ІП «Агро-Вільд Україна» кукурудзи врожаю 2015 року на складі по вул.Польова,4 в с.Острожани Жашківського району (літ.Д), у розмірі 102,27 т (т.1, а.п.59) - підтверджують лише факт виявлення нестачі в ІП «Агро-Вільд Україна» кукурудзи врожаю 2015 року на складі по вул.Польовій,4 в с.Острожани Жашківського району (літ.Д), у розмірі 102,27 т;

-накладні (внутрішньогосподарського призначення) (т.1, а.п.73-80) - не містять підписів водія, якому було ввірено перевезення зерна кукурудзи, та особи, яка приймала зерно кукурудзи при відвантаженні;

-протокол тимчасового доступу до речей і документів від 26.01.2016 року (т.1, а.п.90-92); опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 26.01.2016 року (т.1 а.п.93) - підтверджують лише вилучення в ІП «Агро-Вільд Україна» системного блоку із серійним номером CSX 350006470, в якому встановлена програма GPS спостереження за автомобілями «Track Control»;

-відомість про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2015р. ІП «Агро-Вільд Україна» (т.1 а.п.106-107); відомість про збір урожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду 2015р. ІП «Агро-Вільд Україна» (т.1 а.п.108-112) - містять інформацію в частині загальної посівної площі та загальних даних про збір урожаю, в тому числі - зерна кукурудзи, ІП «Агро-Вільд Україна» за 2015 рік;

-подорожні листи на автомобіль «Камаз», д/н НОМЕР_1 , за 19, 21-29 листопада 2015 року (т.1 а.п.113-119) - відображають лише дані про час виїзду та заїзду автомобіля «Камаз», д/.н НОМЕР_1 , з гаража ІП «Агро-Вільд Україна»;

-фотозображення карт з GPS-навігатора, на яких зафіксовано графічно стрілками маршрут руху транспортного засобу (т.1 а.п.120-166) - підтверджують лише факт відхилення з маршруту автомобіля «Камаз», д/н НОМЕР_1 ;

-протокол огляду предметів від 21.07.2016р. (т.1 а.п.171), у якому зафіксовано включення системного блоку із серійним номером CSX 350006470, запуск програми для спостереження за автомобілями та перегляд всіх рухів автомобіля «Камаз», д/н НОМЕР_1 , за 19,21,24,25,26,27,28 листопада 2015 року і автомобіля «Камаз», д/н НОМЕР_2 , 19.11.2015 року,

самі по собі та у своїй сукупності не є достатніми та належними доказами для визнання винуватим ОСОБА_1 у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненої у великих розмірах, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

Крім того, суд приходить до висновку, що органом досудового розслідування не зібрано належних та допустимих доказів про те, що зерно кукурудзи, яке було вилучено 30.12.2015 року під час огляду місця події зі складу на території ферми, що по вул.Леніна в с.Острожани Жашківського району Черкаської області, є саме тим, що було викрадене в ІП «Агро-Вільд Україна».

Суд ще раз наголошує, що КПК України зобов`язує не доводити невинуватість у вчиненні злочину, а навпаки - доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.

Даючи правову оцінку встановленим по кримінальному провадженню обставинам, суд приходить до висвноку, що доводи обвинувачення не знайшли свого об`єктивного підтвердження, наведені стороною обвинувачення доводи ґрунтуються на припущеннях та на доказах, здобутих з порушенням процесуального закону, які не відповідають критеріям допустимості і законності, приймаючи до уваги вимоги ст.62 Конституції України, суд вважає, що доказів обвинувачення про вчинення ОСОБА_1 злочину, не надано, а усі сумніви стосовно доказування вини трактуються на користь обвинуваченого. Інших доказів, які б були прийнятними поза розумним сумнівом, суду не надано.

Відповідно до ч.2 ст.22 КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Згідно ч.3 ст.26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що внесені на розгляд сторонами та віднесені до їх компетенції цим Кодексом.

Прокурор, приймаючи участь у судовому засіданні, після дослідження всіх доказів по справі перед оголошенням початку судових дебатів не скористався своїми правами, передбаченими ст.ст.338,340 КПК України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.373 КПК України у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, не встановлено достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримання, ухвалюється виправдувальний вирок.

З урахуванням наданих обвинуваченням і досліджених судом доказів, враховуючи, що можливості для збору додаткових доказів вичерпано, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення не доведено і судом не здобуто жодних переконливих доказів, що отримані законним шляхом, вчинення інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, тому суд прийшов до переконання, що ОСОБА_1 необхідно виправдати за недоведеністю вини у вчиненні інкримінованого йому злочині з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст. 373 КПК України.

Згідно ч.3 ст.129 КПК України у разі виправдання обвинуваченого за його непричетності до вчинення кримінального правопорушення суд залишає цивільний позов без розгляду. З огляду на вказану норму КПК цивільний позов ІП «Агро-Вільд Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, спричинених внаслідок злочину - підлягає залишенню без розгляду.

Речові докази по кримінальному провадженню: системний блок із серійним номером CSX 350006470 в якому встановлена програма GPS спостереження за автомобілями «Track Control» - підлягає залишенню у володінні ІП «Агро-Вільд Україна»; зерно кукурудзи масою 4160 кг, яке знаходиться під зберігальною розпискою комірника ІП «Агро-Вільд Україна» ОСОБА_16 - підлягає поверненню ОСОБА_3 ; зошит та журнал ТМЦ, які зберігаються при кримінальному провадження - підлягають поверненню ІП «Агро-Вільд Україна».

Процесуальні витрати на залучення експертів слід вважати понесеними за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.368-370, 373-374, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та виправдати у зв`язку з недоведенням вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.

Запобіжний захід обраний ОСОБА_1 не обирати.

Речові докази по кримінальному провадженню: системний блок із серійним номером CSX 350006470в якому встановлена програма GPS спостереження за автомобілями «Track Control» - залишити у володінні ІП «Агро-Вільд Україна»; зерно кукурудзи масою 4160 кг, яке знаходиться під зберігальною розпискою комірника ІП «Агро-Вільд Україна» ОСОБА_16 - повернути ОСОБА_3 ; зошит та журнал ТМЦ, які зберігаються при кримінальному провадження - повернути ІП «Агро-Вільд Україна».

Процесуальні витрати на залучення експертів віднести на рахунок держави.

Цивільний позов ІП «Агро-Вільд Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків у розмірі 347 478 грн, завданих кримінальним правопорушенням, - залишити без розгляду.

Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду через Жашківський районний суд Черкаської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий: Роман Васильович Шимчик