Рішення № 93276639, 02.12.2020, Зміївський районний суд Харківської області

621/1143/20

2/621/605/20

РІШЕННЯ

іменем України

02 грудня 2020 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

судді - Бібіка О.В.

з участю секретаря- Горобець Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження справу цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний Банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

30.04.2020 від Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до суду надійшла позовна заява до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 16.04.2010 в розмірі 6155 грн. 48 коп. та судового збору.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_2 звернулася до АТКБ "Приватбанк" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву № б/н від 16.04.2010, згідно якої отримала кредит у розмірі 8000 грні; у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

ОСОБА_2 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua. складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати (рвої умови договору.

Формулярами та стандартними формами є саме «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», які викладені на банківському сЦайті www.privatbank.ua. згідно яких обслуговувався Позичальник.

Заявою Позичальника підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в ПриватБанку, які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.111.2.4, «Умов та правил надання банківських послуг», на підставі яких Позичальник при укладенні Договору про надання банківських послуг дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.

Під борговими зобов`язаннями Сторони узгодили зобов`язання Клієнта з повернення тіла кредиту, відсотків за користування кредитом, комісії, пені та штрафів, тобто загальну заборгованість клієнта, що зазначено в п. 2.1.1. 12.1 «Умовами та правилами надання банківських послуг».

На підставі п. 2.1.1.12.2 в разі непогашення Клієнтом боргових зобов`язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом Клієнт сплачує Банку відсотки в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування. Сплату відсотків за користування кредитом Клієнт здійснює шляхом надання доручення Банку про списання грошей з його поточного рахунку в розмірі нарахованих відсотків (договірне списання).

В разі якщо, в дату нарахування відсотків Клієнт використав всю суму кредиту, Сторони узгодили про збільшення розміру кредиту на розмір боргових зобов`язань за кредитом, що мала місце на дату нарахування відсотків.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/kredity/ з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 «Умовами та правилами надання банківських послуг». Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Одночасно пунктом 1.1.3.2.4 «Умов та правил надання банківських послуг» передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід`ємних частин Договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватися Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9 «Умов та правил надання банківських послуг». Відповідно до п. 1.1.2.1.5. до обов`язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам, але на підставі п. 1.1.5.2 Умов та Правил не отримання або несвоєчасне отримання Клієнтом виписок про стан рахунків не звільняє Клієнта від виконання його зобов`язань за даним Договором.

Підвищення відсоткової ставки може здійснюватися тільки за тратами Клієнта здійсненими після її підвищення, що дає можливість Клієнту у разі незгоди з новою відсотковою ставкою погасити наявну заборгованість за кредитом по раніше встановленій відсотковій ставці.

Власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 2.1.1.5.7 «Умов та правил надання банківських послуг», а у разі невиконання зобов`язань за Договором, у відповідності до п. 2.1.1.5.6 даних Умов, на вимогу Банку виконати зобов`язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати Винагороди Банку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. На час відкриття спадщини разом з нею був зареєстрований ОСОБА_1

12.09.2019 на адресу відповідача направлено лист-претензію, яка залишилася не виконаною.

Станом на дату смерті ОСОБА_2 заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором № б/н від 16.04.2010 року становить 6155,48 грн, з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, яка складається з наступного: 996,31 грн - заборгованість за тілом кредита; 5159,17 грн - заборгованість за простроченим тілом кредита.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 14.05.2020 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 17.06.2020 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. 27.11.2020 надав до канцелярії суду заяву про долучення до матеріалів справи інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Крім того, звернувся з клопотанням про витребування доказів.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Як убачається з наявної в матеріалах справи анкети-заяви, 16.04.2010 ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 8000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а. с. 13).

Позичальник не дотримувався умов кредитного договору, а саме: не здійснював щомісячного погашення кредиту та не сплачував відсотки у розмірах та у строки, визначені договором.

Узв`язку з невиконанням ОСОБА_2 зобов`язань, за кредитним договором № б/н від 16.04.2020 виникла заборгованість у розмірі 6155,48 грн, з яких 996,31 грн - заборгованість за тілом кредита, 5159,17 грн - заборгованість за простроченим тілом кредита.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За правилами ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Згідно ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

За нормами ст. 608 ЦК України, зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.

За роз`ясненнями, наведеними в п. 32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30 березня 2012 року, - при вирішенні спорів щодо виконання зобов`язань за кредитним договором у випадку смерті боржника/позичальника за наявності поручителя чи спадкоємців суди мають враховувати, що з урахуванням положення статті 1282 ЦК спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов`язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов`язання фактично не пов`язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 « Про судову практику у справах про спадкування» якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов`язку, передбаченого статтею 1297 ЦК, зокрема з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця, розмір якої може бути визначений за правилами статті 625 цього Кодексу.

Верховний Суд в своїй постанові від 18 вересня 2019 року, ухваленої за результатами розгляду касаційної скарги у справі № 640/6274/16-ц зазначив, що при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені ч. 2, 3 ст. 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі ч. 4 ст. 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; при дотриманні кредитором строків, визначених ст. 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до ч. 1 ст. 1282 ЦК України.

Водночас, у відповідності до положень ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (ст.1218, 1231 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

За змістом ст. 16 та ч. 2 ст. 1282 ЦК України, норма ч. 2 ст. 1282 ЦК України є спеціальною у площині захисту прав кредиторів спадкодавця у межах спадкових правовідносин, в якій передбачено належний спосіб захисту прав кредиторів спадкодавця.

За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто, до спадкоємців боржника обов`язок перед позикодавцями (кредиторами) спадкодавця виникає лише у межах, передбачених ст. 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Лише у разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

До таких висновків дійшов Верховний Суд в постановах від 13 березня 2019 року у справі № 360/1568/16-ц провадження №61-12563св18, від 19 червня 2019 року у справі № 286/2636/16-ц провадження №61-21016св18, від 04 липня 2019 року у справі № 320/5909/16-ц провадження № 61-30773св18.

Щодо заявленого представником позивача клопотання про витребування доказів від 27.11.2020 слід зазначити наступне.

За приписами ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, який визначений у ст. 13 ЦПК України: суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках; збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом; учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно до ч.2 ст.83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Частиною 8 статті 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Однак, представником позивача не доведено, що існували перешкоди у наданні відповідних доказів на підтвердження своїх вимог.

Крім того, на виконання ухвали Зміївського районного суду Харківської області від 17.06.2020 судом отримано інфомарцію Комсомольського селищного голови від 01.07.2020 за № 2080/02-22, з якої вбачається, що ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 17.09.2015. За вказаною адресою разом з нею на момент смерті був зареєстровааний ОСОБА_1 з 20.06.2002 по теперішній час. Крім вказаних осіб, за вказаною адресою на момент смерті ОСОБА_2 більше ніхто не зареєстрований. (а.с. 170)

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК Ураїни, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Згідно абз. 13 ст. 6 ЗУ "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України" реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Таким чином, з наведених норм вбачається, що поняття "місце реєстрації" та "місце проживання" не є тотожними юридичними поняттями.

Крім того, з копії спадкової справи, наданої завідувачем Зміївської державної нотаріальної контори Харківської області вбачається, що спадкова справа після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 була заведена за претензією кредитора, яка отримана та зареєстрована 31.08.2018 в книзі вхідної кореспонденції за № 504/01-16 та додана до матеріалів спадкової справи № 239/2017. Заяви про прийняття спадщини чи видачі свідоцтва про право на спадщину від ОСОБА_1 до нотаріальної контори не надходили (а.с. 171-176, 179)

У постанові Верховного Суду України 08 квітня 2015 року у справі № 6-33цс15 зроблено правовий висновок, що згідно зі ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Аналогічні висновки щодо застосування положень ст.ст. 1281 та 1282 ЦК України викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі 522/407/15-ц (провадження № 14-53 цс 18).

Таким чином, при вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора необхідно з`ясувати коло спадкоємців, встановити належність спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартість отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника (Постанова ВС від 22.01.2020 № 306/2000/16-ц, провадження № 61-30819св18).

Таким чином, позивачем не доведено факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , а відповідно відсутні відомості щодо вартості майна, в межах якого прийнята спадщина.

За наведеного, у задоволенні позову належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 141, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570, місце знаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 16.04.2010 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 02.12.2020.

Суддя: