Ухвала суду № 93276413, 24.11.2020, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/13485/19

Провадження № 2/638/45/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2020 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Аркатової К.В.,

секретаря Рижикової В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Харкові у приміщенні клопотання представника відповідача про закриття провадження по справіза позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: державний реєстратор комунального підприємства «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Харківської області Луценко Павла Геннадійовича про скасування державної реєстрації прав, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом в якому просить скасувати рішення державного реєстратора Луценко П.Г. КП «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Харківської області від 10.12.2018 року, яким зареєстровано житловий будинок з надвірними будівлями загальною площею 134,0 кв.м., житловою площею 42,6 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1716699163101). Свої вимоги обґрунтовує тим, що до Департаменту територіального контролю Харківської міської ради надійшла заява ОСОБА_1 12.03.2019 року щодо обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 для подальшого її отримання у власність із земельної комунальної власності. За інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.07.2003 року №1267702 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями загальною площею 55,8 кв.м., житловою площею 42,6 по АДРЕСА_1 зареєстровано на підставі свідоцтва про право на спадщину (додаткове від 06.06.2003 року №5-1573) за ОСОБА_1 . В єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів Державної архітектурно-будівельної інспекції України (ведеться з 2011 року), відсутня інформація щодо вищезазначеного об`єкту будівництва. В той же час, в Державному реєстрі наявна інформація стосовно реєстрації об`єкту нерухомого майна, а саме: рішення державного реєстратора Луценко П.Г. КП «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Харківської області 10.12.2018 (індексний номер рішення 44512340) житлового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 134,0 кв.м., житловою площею 42,6 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1716699163101). Підстава для державної реєстрації – додаткове свідоцтво про право на спадщину від 06.06.2003 року №5-1573 видане Шостою Харківською державною нотаріальною конторою. Тобто, згідно правовстановлюючих документів площа об`єкта менша на 78,2 кв.м., що свідчить про проведену реконструкцію спірного об`єкту та про те, що право власності зареєстроване на не прийнятий до експлуатації об`єкт будівництва.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить закрити провадження по справі, оскільки справа має розглядатись в порядку адміністративного судочинства та відсутній предмет.

У судове засідання представник позивача та відповідач не з`явились, надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, третя особа причин неявки не повідомила, про слухання справи повідомлялась, клопотань про відкладення слухання справи суду не надходило.

Суд, дослідивши матеріали справи прийшов до наступного.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересіву будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Згідно із п.1 ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

За загальним правилом у порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року по справі №820/4524/18 зазначено, що критерій визначення юрисдикції спору, як наявність порушень вимог чинного реєстраційного законодавства у діях державного реєстратора під час державної реєстрації прав на земельну ділянку не завжди є достатнім та ефективним, адже наявність цих порушень можна встановити лише при розгляді справи по суті, а не на момент звернення позивача з позовною заявою.

Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тобто не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов`язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.

Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. А тому вони мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін.

Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Враховуючи викладене, відсутні підстави для закриття провадження по справі на підставах визначених відповідачем.

Керуючись ст. 255 ЦПК України,-

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження по цивільній справі за позовом за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: державний реєстратор комунального підприємства «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Харківської області Луценко Павла Геннадійовича про скасування державної реєстрації прав.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий