Рішення № 93275042, 30.11.2020, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/3453/19

Провадження № 2/552/24/20

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.11.2020 року Київський районний суд м.Полтави в складі:

Головуючого судді - Турченко Т.В.

При секретарі - Сакун А.С.

За участю адвоката - Лучко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Полтавтрансбуд», Департаменту з питань реєстрації про визнання договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру частково недійсним, визнання незаконним припинення договору купівлі-продажу майнових прав недійсним, встановлення факту нумерації квартири, зобов`язання вчинити дії, визнання права власності на майнові права відповідно до положення Закону України «Про захист прав споживачів», -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 15.09.2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Полтавтрансбуд», Управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Полтавської міської ради про визнання договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру частково недійсним, визнання незаконним припинення договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру, визнання договору купівлі-продажу майнових прав недійсним, встановлення факту нумерації квартири, зобов`язання вчинити певні дії, визнання права власності на майнові права відповідно до положень Закону України «Про захист прав споживачів» відмовлено за безпідставністю. Скасовано арешт на квартиру АДРЕСА_1 , накладений на підставі ухвали Київського районного суду м.Полтави від 19.06.2019 року. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 03.11.2020 року дану цивільну справу повернуто до Київського районного суду м.Полтави для ухвалення додаткового рішення, оскільки при винесенні рішення суд першої інстанції не визначився із всіма вимогами поданої ОСОБА_1 уточненої позовної заяви, процесуального рішення по заявленим у ній вимогам не приймав. Судом першої інстанції не було вирішено та відсутнє відповідне правове мотивування у тексті рішення по наступним позовним вимогам, а саме: про визнання договору №51 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 25 липня 2017 року, що укладений між ОСОБА_1 та Товариством з додатковою відповідальністю «Полтавтрансбуд» чинним (діючим, не припиненим); визнання дій Товариства з додатковою відповідальністю «Полтавтрансбуд», які полягають в припиненні договору №51 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 25 липня 2017 року, що укладений між ОСОБА_1 та Товариством з додатковою відповідальністю «Полтавтрансбуд» в односторонньому порядку незаконними; визнання факту, що квартира АДРЕСА_2, фактично квартира АДРЕСА_1 , відносно якої був укладений договір №51 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 25 липня 2017 року з ОСОБА_1 ; зобов`язання Товариства з додатковою відповідальністю «Полтавтрансбуд» внести зміни в договір купівлі-продажу №51 майнових прав від 25 липня 2017 року на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 70,6 кв.м, житловою площею 31,8 кв.м на шостому поверсі багатоповерхового будинку АДРЕСА_1 , змінивши номер квартири на АДРЕСА_2 ; зобов`язання Товариства з додатковою відповідальністю «Полтавтрансбуд» скласти та підписати Акт приймання-передачі майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 70,6 кв.м, житловою площею 31,8 кв.м на шостому поверсі багатоповерхового будинку АДРЕСА_2 з ОСОБА_1 ; визнання за ОСОБА_1 майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 70,6 кв.м, житловою площею 31,8 кв.м на шостому поверсі багатоповерхового будинку АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Лучко Т.І. просили уточнені позовні вимоги задовольнити.

Представник Товариства з додатковою відповідальністю «Полтавтрансбуд» Левенец Ю.Р. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні уточнених позовних вимог.

Представник Департаменту з питань реєстрації Семенко Л.П. в судове засідання не з`явилась, про час, дату та місце слухання справи була належним чином повідомлена.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про час, дату та місце слухання справи була належним чином повідомлена.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавакомунсервис» в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час, день та місце слухання справи.

Суд вважає можливим слухати справу у відсутності представника Департаменту з питань реєстрації Семенко Л.П., третьої особи ОСОБА_2 , представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавакомунсервис».

Суд, заслухавши позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Лучко Т.І., представника Товариства з додатковою відповідальністю «Полтавтрансбуд» Левенець Ю.Р., вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в задоволенні уточнених позовних вимог необхідно відмовити за безпідставністю.

Судом встановлено, що 25 липня 2017 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Полтавтрансбуд» та ОСОБА_1 було укладено договір №51 купівлі-продажу майнових прав на квартиру (а.с.13-15, том 1).

Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладання. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтею 636 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В судовому засіданні встановлено і дану обставину не заперечували сторони по справі, що 25 липня 2017 року між ними було укладено договір №51 купівлі-продажу майнових прав на квартиру. Також даний договір було підписано сторонами по справі, а, отже, з умовами договору ОСОБА_1 була обізнана в повному обсязі.

У відповідності до пункту 1.6 даного договору - умови, суми і порядок перерахування грошових коштів покупцем на користь продавця визначаються цим Договором, додатками до нього.

Пунктом 3.4 договору визначено умову, що покупець здійснює оплату за цим договором на користь продавця у строк до 30 вересня 2018 року.

Частина 1 статті 530 ЦК України встановлює, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору.

Позивачем було порушено умови договору щодо оплати до 30 вересня 2018 року. А саме позивач ОСОБА_1 сплатила 25.07.2017 року 100 000 грн., 26.07.2017 року 110 600 грн., 09.10.2018 року 200 000 грн., 12.11.2018 року 200 000 грн. та 05.04.2019 року 24 800 грн. Станом на дату настання кінцевого строку оплати 30.09.2018 року, позивач сплатила лише 210 600 грн., а повинна була сплатити 631 800 грн., чим і порушила умови договору.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 4.3 даного договору передбачено умови припинення договору №51 від 25.07.2017 року, які повністю відповідають вимогам статті 525 ЦК України.

22 січня 2019 року Товариство з додатковою відповідальністю «Полтавтрансбуд» звернулось з листом за №15/1 до ОСОБА_1 , в якому вказувало, що відповідно до умов Договору №51 ОСОБА_1 взяла на себе зобов`язання здійснити оплату майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 в сумі 631 800 грн. Станом на 30.09.2018 року ОСОБА_1 порушенні зобов`язання в частині розрахунків (розділ 3 Договору). Керуючись правом передбаченим пп.а) п.4.4., п.4.5. договору №51, ТЗДВ «Полтавтрансбуд» повідомило ОСОБА_1 про свою відмову від вищезазначеного Договору №51 купівлі-продажу майнових прав на квартиру, укладеного 25.07.2017 року, що має наслідком припинення останнього (а.с.17, том 1).

Платіжним дорученням №3138 від 26.06.2020 року відповідачем було повернуто позивачу грошові кошти в сумі 476 550 грн. по договору №51 від 25.07.2017 року купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 , в т.ч. ПДВ 79 425 грн. (а.с.105, том 2).

Отже, враховуючи умови договору №51 від 25.07.2017 року купівлі-продажу майнових прав на квартиру, з якими погодилась позивач ОСОБА_1 , про що свідчить її підпис на договорі (а.с.15, том 1), вимоги чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Крім того, суд звертає увагу сторін, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають до задоволення з огляду на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року по справі №522/1029/18, провадження №14-270цс19, в якій, зокрема, зазначено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, на момент вчинення правочину. Відповідно до ст.203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Позивачем ОСОБА_1 не доведено, що оскаржуваний правочини не відповідає вимогам встановленим ст.203 ЦК України, іншим вимогам закону або порушують її законні права та інтереси.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ст.190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах, визначених цивільним законодавством.

Згідно з нормами ЦК України до первинного способу набуття права власності, зокрема, належить набуття права власності на новостворену річ (в тому числі, на об`єкт незавершеного будівництва), на яку раніше не було і не могло бути встановлене нічиє право власності (ст.331 ЦК України).

Таким чином, підставою первинного способу набуття права власності є правопороджуючі юридичні факти, а для похідного - правовідносини, які виникли на підставі відповідних юридичних фактів.

Положеннями ч.2 ст.328 ЦК України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві, зокрема, на об`єкти нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації.

Право власності у набувача за договором відповідно до ч.4 ст.334 ЦК України виникає з дня державної реєстрації (ст.182 ЦК України), а не в момент фактичного передання майна або в будь-який інший момент, визначений угодою сторін.

Тобто, укладаючи договір купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно від 25 липня 2017 року, позивач отримала обмежене речове право, за яким вона, як власник цього права, наділена певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно в майбутньому.

Так, умовами договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 25 липня 2017 року встановлено, що ТЗДВ «Полтавтрансбуд» зобов`язалось передати у власність ОСОБА_1 безумовне майнове право на новозбудоване майно (після введення об`єкта будівництва в експлуатацію), що після державної реєстрації (за ініціативою та за рахунок позивача стає її правом власності на новозбудоване майно, як на нерухомість). Право власності на новозбудоване майно виникає в порядку, визначеному цивільним законодавством України.

Для отримання позивачем права власності саме на новозбудоване майно: АДРЕСА_2 загальною площею 70,6 кв.м, житловою площею 31,8 кв.м на шостому поверсі багатоповерхового будинку АДРЕСА_2 , необхідна наявність ряду правопороджуючих фактів. Такі факти регламентовані в розділі 1 договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 25 липня 2017 року та діючим законодавством щодо порядку реєстрації речових прав на нерухоме майно, та такими фактами, зокрема, є: документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси; акт приймання-передачі об`єкта будівництва та новоствореного майна.

Статтею 331 ЦК України встановлено загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.

На час укладення сторонами відповідного договору про фінансування будівництва правовідносини щодо залучення коштів фізичних осіб з метою фінансування будівництва, порядку управління цими коштами регулювалися Законами України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» та «Про інвестиційну діяльність».

Судове рішення за загальним правилом не є підставою виникнення права власності.

Отже, порядок оформлення права власності на об`єкт інвестування після прийняття такого об`єкта в експлуатацію визначено відповідними нормами.

Беручи до уваги, що моментом виникнення майнових прав, а саме суб`єктивних прав учасників правовідносин, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням майном, є момент набуття права власності, яке позивачем на спірну квартиру у встановленому законом та договором порядку не набуте, вимога позивача щодо визнання її власником квартири не ґрунтується на законі.

Відповідно до приписів ст.526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору і вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - у відповідності зі звичаями ділового обороту або іншими вимогами, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.2 ст.656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Враховуючи вищевикладене, вимоги чинного законодавства України, встановлені по справі обставини, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не було доведено ті обставини, що вона належним чином виконала вищевказані зобов`язання за договором купівлі-продажу майнових прав від 25 липня 2017 року, а тому в задоволенні уточнених позовних вимог про визнання договору №51 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 25 липня 2017 року, що укладений між ОСОБА_1 та Товариством з додатковою відповідальністю «Полтавтрансбуд» чинним (діючим, не припиненим); визнання дій Товариства з додатковою відповідальністю «Полтавтрансбуд», які полягають в припиненні договору №51 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 25 липня 2017 року, що укладений між ОСОБА_1 та Товариством з додатковою відповідальністю «Полтавтрансбуд» в односторонньому порядку незаконними; визнання факту, що квартира АДРЕСА_2, фактично квартира АДРЕСА_1 , відносно якої був укладений договір №51 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 25 липня 2017 року з ОСОБА_1 ; зобов`язання Товариства з додатковою відповідальністю «Полтавтрансбуд» внести зміни в договір купівлі-продажу №51 майнових прав від 25 липня 2017 року на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 70,6 кв.м, житловою площею 31,8 кв.м на шостому поверсі багатоповерхового будинку АДРЕСА_1 , змінивши номер квартири на АДРЕСА_2 ; зобов`язання Товариства з додатковою відповідальністю «Полтавтрансбуд» скласти та підписати Акт приймання-передачі майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 70,6 кв.м, житловою площею 31,8 кв.м на шостому поверсі багатоповерхового будинку АДРЕСА_2 з ОСОБА_1 ; визнання за ОСОБА_1 майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 70,6 кв.м, житловою площею 31,8 кв.м на шостому поверсі багатоповерхового будинку АДРЕСА_2 необхідно відмовити за безпідставністю.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.3-13, 258, 259, 263-265, 270 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні уточнених позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Полтаватрансбуд», Департаменту з питань реєстрації про визнання договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру частково недійсним, визнання незаконним припинення договору купівлі-продажу майнових прав недійсним, встановлення факту нумерації квартири, зобов`язання вчинити дії, визнання права власності на майнові права відповідно до положення Закону України «Про захист прав споживачів» відмовити за безпідставністю.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий Т.В.Турченко