Рішення № 93273674, 01.12.2020, Долинський районний суд Кіровоградської області

Справа № 388/1104/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

01.12.2020 року Долинський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Степанов С.В.

при секретарі Лінській Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Долинська адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 06 вересня 2020 року серії БАА № 197262, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з цим позовом до відповідача та просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 06.09.2020 серії БАА №197262 про накладення відносно нього адміністративного стягнення, винесену Інспектором сектору реагування патрульної поліції №2 Кропивницького районного відділення поліції Кропивницького відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області Колесником Артемом Вікторовичем за ч.І ст.122 КУпАП і накладене на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень, а провадження в справі закрити.

Позов мотивує тим, що 06 вересня 2020 року о 19.30 годині на автодорозі в м. Кропивницькому Інспектором сектору реагування патрульної поліції №2 Кропивницького районного відділення поліції Кропивницького відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області Колесником Артемом Вікторовичем щодо нього винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №197262.

06.09.2020 року вказаним поліцейським винесено постанову про те, що позивач 06.09.2002 року керуючи автомобілем в м. Кропивницькому здійснив рух прямо з крайньої лівої лінії розмітки та порушив вимогу дорожнього знака 5.16 «Напрямок руху по смугах», чим порушив вимоги п.8.1. ПДР України», за що ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність.

Позивач вважає винесену постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню з наступного. Стверджує, що орієнтовно о 19:30 год. 06.09.2020 він здійснював рух на автодорозі в м. Кропивницькому. Дорога мала три смуги руху, призначені для руху в одному напрямку, які були розділені між собою переривчастою лінією 1.5 Р.34ПДР. Дорожні розмітки були стерті і майже не видимі. Тому смуги руху потрібно було «розділювати» умовно. Позивач їхав у лівій смузі руху. Орієнтовно за 50-100 метрів до перехрестя, та здійснив переїзд через переривчасту лінію 1.5 Р.34 ПДР з лівої смуги в середню із ледве видимою розміткою на цій середній смузі про вимогу руху через перехрестя прямо. Надалі через вказаних 50-100 метрів на перехресті позивач здійснив рух прямо, як і передбачала розмітка 1.18 Р.34 ПДР України, хоча, про наявність на дорозі розмітки фактично можна було лише здогадуватися. Одразу після проїзду перехрестя, позивача зупинив працівник поліції та повідомив, що переїзд із лівою смуги в середню є неправомірним і що нібито він порушив вимоги дорожньої розмітки 1.18 ПДР.

Позивач стверджує, що на місці зупинки повідомив поліцейського про те, що

жодного порушення ПДР не вчиняв та деталізував, що його дії здійснено у чіткій відповідності до Правил дорожнього руху. При цьому наголосив, що переїзд з однієї смуги в іншу здійснено через переривчасту лінію відповідно до вимог п.1.5 Р.34 ПДР та що на перехресті він здійснив рух прямо, як і передбачала розмітка на цій лінії 1.18 ПДР та наявний раніше на шляху руху знак 5.16 ПДР. При цьому, позивач висловив до інспектора прохання надати для ознайомлення докази порушення з його боку. Однак надати такі докази інспектор відмовився, мотивуючи їх відсутністю. При цьому, зазначив, що для цього достатньо «його слів». Після цього, інспектор надав позивачеві вже складену постанову в справі про адміністративне правопорушення з проханням підписатись про отримання зазначеного документа. Аргументи позивача щодо відсутності жодного правопорушення з його боку інспектор до уваги не взяв та виніс незаконне рішення про накладення на позивача стягнення без наявності складу адміністративного правопорушення. Позивач зазначив, що переїзд з лівої смуги в середню ним було здійснено через ледве помітну лінію 1.5 ПДР України, яку у відповідності до п.1 Р 34 ПДР дозволено перетинати з будь-якої сторони.

Відповідач при складанні постанови допустив грубі порушення та не дослідив усі обставини справи. В зв`язку з цим, позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.

У наданому до суду відповідачем відзиві на позов відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача, при цьому не надавши жодного доказу.

Згідно з ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засідання з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку з наступного.

У матеріалах справи є копія постанови про адміністративне правопорушення серії БАА № 197262 від 06.092020р. відносно ОСОБА_1 , яка не містить показів будь-яких свідків, чи інших доказів факту вчинюваного правопорушення (а.с.10 ).

За приписами ч. 1 ст. 5 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. КАС України визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.

Відповідно до положень ст.251 КУпАП Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, в розмірі 15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Відповідно до положень пункту 9 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 чітко зазначено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.

Відповідно до п.8.1 п.8.2 ПДР України, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Дорожні знаки мають перевагу перед дорожньою розміткою і можуть бути постійними, тимчасовими та із змінною інформацією. Тимчасові дорожні знаки розміщуються на переносних пристроях, дорожньому обладнанні або закріплюються на щиті з фоном жовтого кольору і мають перевагу перед постійними дорожніми знаками. Дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту. Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами. Дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100 м за напрямком руху та розміщеними не вище 6 м над рівнем проїзної частини. Дорожні знаки встановлюються обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху. Для поліпшення сприйняття дорожніх знаків вони можуть бути розміщені над проїзною частиною. Якщо дорога має більше ніж одну смугу для руху в одному напрямку, установлений обабіч дороги відповідного напрямку дорожній знак дублюється на розділювальній смузі, над проїзною частиною або на протилежному боці дороги (у разі, коли для руху в зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги). Дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена.

Згідно з п.п.8.5.1. ПДР України, горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил.

Згідно з п.п.8.5-1 ПДР України, 8.5-1. Дорожня розмітка застосовується відповідно до цих Правил і повинна відповідати вимогам національного стандарту. Дорожня розмітка повинна бути видимою учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби на відстані, що забезпечує безпеку руху. На ділянках доріг, на яких є труднощі для видимості учасниками дорожнього руху дорожньої розмітки (сніг, бруд тощо) або дорожня розмітка не може бути відновленою, установлюються відповідні за змістом дорожні знаки.

В п. 1 розділу 34 ПДР передбачено понад 30 видів горизонтальних

ліній розмітки з 1.1 по 1.30, серед яких зокрема:

- 1.5 — переривчаста лінія, яка поділяє транспортні потоки протилежних

напрямків на дорогах, які мають дві або три смуги: позначає межі смуг руху за

наявності двох і більше смуг, призначених для руху в одному напрямку;

-1.6 (лінія наближення - переривчаста лінія, в якій довжина штрихів утричі

перевищує проміжки між ними) - попереджає про наближення до розмітки 1.1 або

1.11, яка поділяє транспортні потоки протилежних або попутних напрямків;

-1.7 (переривчаста лінія з короткими штрихами і рівними їм проміжками) -

позначає смуги руху в межах перехрестя;

-1.8 (широка переривчаста лінія) - позначає межу між перехідно-швидкісною

смугою і основною смугою проїзної частини (на перехрестях, перехрещеннях доріг

на різних рівнях, у зоні автобусних зупинок тощо);

1.18 – показує дозволені н перехресті напрямки руху по смугах.

Застосовується самостійно або в поєднанні із знаками 5.16, 5.18;

«Лінії 1.1 і 1.3 перетинати забороняється якщо лінією 1.1 позначено місце

стоянки, майданчик для паркування або край проїзної частини, суміжний з

узбіччям, цю лінію перетинати дозволяється. Лінії 1.5-1.8 перетинати дозволяється з будь-якого боку».

Оскаржувану постанову винесено Інспектором сектору реагування патрульної поліції №2 Кропивницького районного відділення поліції Кропивницького відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області, який діяв від імені ГУНП в Кіровоградській області. Відповідно до позиції Верховного Суду (Постанова від 26.12.2019 у справі №724/716/16-а) при розгляді справ інспектори відповідного органу поліції діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції.

Враховуючи зазначене та позицію Верховного Суду, позивачем вірно зазначено відповідача ГУНП в Кіровоградській області як суб`єкт владних повноважень, оскільки інспектор сектору реагування патрульної поліції №2 Кропивницького районного відділення поліції Кропивницького відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_2 є працівником даного органу.

За таких обставин відповідачем не доведено правомірності складання постанови, факт скоєння правопорушення, відповідачем не надано доказів про скоєння правопорушення позивачем, які б слугували підставою притягнення гр.. ОСОБА_1 до відповідальності, а тому заявлений позов підлягає задоволенню, а постанова – скасуванню.

Таким чином суд вважає, що згідно матеріалів справи не доведена наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП.

За наявних у справі доказів немає можливості зробити висновок про правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вказаною постановою. З урахуванням наведених обставин, суд не погоджується з висновком інспектора поліції про наявність в діях позивача складу правопорушення. Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення складена з порушенням та не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 132 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на вищезазначене, оскільки позивач у цій справі поніс судові витрати зі сплати судового, які підлягають стягненню на його користь в розмірі 420,40грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 122, 251, 252, 268, 278-280, 285, 287, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статями 5, 19, 20, 241-246, 250, 286 КАС України суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 06 вересня 2020 року серії БАА № 197262 – задовільнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову серії БАА № 197262, винесену 06 вересня 2020 року Інспектором сектору реагування патрульної поліції №2 Кропивницького районного відділення поліції Кропивницького відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області Колесником Артемом Вікторовичем про визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 255 (двісті п`ятдесят п`ять) гривень. Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (вул. В. Чміленка, 41, м. Кропивницький, 25006, ідентифікаційний код: 40108709) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) 420,40 грн (чотириста двадцять гривень сорок копійок) понесених судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Долинський районний суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Долинського районного суду С. В. Степанов