Постанова № 93272571, 02.12.2020, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа 350/1549/20

Номер провадження 3/350/580/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2020 року селище Рожнятів

Суддя Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області Пулик М.В., з участю секретаря судового засідання Стадник О.С., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч.1 ст.130 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

В С Т А Н О В И В :

02 жовтня 2020 року, о 18 год. 35 хв. в селищі Перегінське по вул. С.Довбуша, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Renault Kangoo д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався із керуванням та скоїв наїзд на металевий паркан, при ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст.124 КУпАП.

Окрім цього, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №231030, 02 жовтня 2020 року, о 18 год. 35 хв. в сел.Перегінське по вул. С.Довбуша, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Renault Kangoo д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, порушення координації рухів, порушення мови, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків.

ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП визнав повністю, вважає, що відомості, зазначені в протоколі відповідають дійсності, оскільки він справді 02.10.2020 не впоравшись з керуванням скоїв наїзд на металевий паркан. Однак стверджує, що ДТП сталася виключно через різке погіршення здоров"я, зокрема різко запаморочилося в голові внаслідок чого, як йому здалося, буквально на одну секунду він втратив контроль над автомобілем і скоїв ДТП. За таких обставин вважає, що складання на нього протоколу за ст.130 ч.1 КУпАП є неправомірним, оскільки він не перебував в стані алкогольного сп"яніння, а відтак і не керував автомобілем в таком стані, а тому вини своєї за ст.130 ч.1 КУпАП не визнає. Поява поліцейських на місці ДТП, які не вникаючи в причини ДТП відразу звинуватили його в тому, що він керував автомобілем в стані сп`яніння, сприяла потерпілим в агресивному ставленні останніх до нього, як до винуватця ДТП, які кричали на нього і вимагали покарати його за вчинене ДТП. Під час ознайомлення з протоколами в суді з`ясував, що ці самі особи занесені в протокол як свідки вчиненого ним правопорушення, передбаченого ст.124, та свідки ніби-то вчиненого ним правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП. Про існування протоколів за ст.124 та ст. 130 дізнався після отримання виклику в судове засідання. В стані алкогольного сп`яніння транспортним засобом не керував. Матеріальний збиток заподіяний ДТП відшкодував в повному обсязі потерпілим. Просив справу про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП закрити за відсутності в його діях складу адміністративного порушення.

Свідок ОСОБА_2 суду дала показання про те, що 02.10.2020, приблизно о 18 год. вона знаходилась біля своєї господарської споруди і почула звук подібний на свист. Обійшовши споруду вона побачила в своєму городі автомобіль білого кольору, який пошкодив паркан. Зі сторони водійського сидіння вийшов водій ОСОБА_1 , який сів на землю і тримався двома руками за голову. Складалося враження, що водій почував себе погано. Можливо, що такий стан був викликаний отриманим внаслідок ДТП ударом до якоїсь деталі в автомобілі. Чи перебував водій в стані алкогольного сп`яніння вона не може сказати, однак на прохання поліцейської пройти огляд за допомогою технічного приладу він нічого не говорив тільки головою хитав. Поліцеська зробила висновок, що водій таким чином відмовляється від проходження огляду. Оскільки водій нічого не говорив, вона, як потерпіла, переживала щоб він не втік і відремонтував паркан, тому можливо трохи кричала на водія. Взагалі вона була зла на водія за ДТП, тому на той момент дійсно бажала, щоб його притягнули до відповідальності, однак в даний час жодних претензій до водія не має, бо він поступив порядно і відшкодував завдані ДТП збитки. Чи пропонували водію їхати в лікарню, чи відмовлявся він від підписання протоколу вона не пригадує.

Аналогічні по суті показання дала суду свідок ОСОБА_3 , яка крім того показала, що автомобіль зламав їй стовпа та прикріплені до нього ворота. Хто керував автомобілем вона не знає, однак бачила, що поліцейські зверталися до ОСОБА_1 , тому вона зробила висновок що це він вчинив ДТП. Вона наполягала, щоб ОСОБА_1 притягнули до відповідальності за керування автомобілем у нетверезому стані, в іншому випадку, останній зможе уникнути відповідальності, і не відшкодує збитки за пошкоджений паркан. В даний час збитки їй відшкодовані повністю, тому вже не бажає, щоб водія суворо карали, хоч на момент ДТП мала трохи злість на водія.

Вислухавши особу, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, свідків, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши всі докази, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При цьому, ЄСПЛ у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» вказав, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Окрім визнання вини особою, яка притягається до адміністративної відповідальності , винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, в судовому засіданні доведена матеріалами справи про адміністративне правопорушення зокрема:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №231029 від 02.10.2020, в якому викладена суть вчиненого правопорушення, яке поставлено в провину ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП;

- рапортом інспектора СРПП №2 Рожнятівського ВП Калуського ВП в Івано-Франківській області від 03.10.2020, в якому зазначено, що під час здійснення патрулювання в сел.Перегінське, ним було виявлено факт дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля марки Renault Kangoo д.н.з. НОМЕР_1 , водієм якого був ОСОБА_1 . Окрім цього, в рапорті викладена суть вчиненого правопорушення, яке поставлено в провину ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП.

- показаннями свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , які зазначають, що 02.10.2020 транспортний засіб Renault Kangoo д.н.з. НОМЕР_1 , водієм якого був ОСОБА_1 , здійснив наїзд на металеві огорожі їхніх земельних ділянок, чим завдав їм матеріальних збитків і вчинив правопорушення передбачене ст.124 КУпАП.

Відповідно доп. 2.3 "б" Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року № 1306, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Згідно з п. 12.1 вказаних Правил дорожнього руху, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ними.

Аналізуючи здобуті в судовому засiданнi докази, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 правильно квалiфiковано за ст. 124 КУпАП, оскільки він не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався із керуванням та скоїв наїзд та пошкодив металевий паркан, а автомобіль отримав механічні пошкодження, чим порушив вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст.124 КУпАП.

Щодо визначення покарання ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП суд враховує, що положення Кодексу України про адміністративні правопорушення відображають принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність заходу впливу, який обирається для порушника, меті адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставинами, які пом`якшують відповідальність ОСОБА_1 є визнання своєї вини, щире каяття у вчиненому, добровільне відшкодування завданого праовпорушення збитку, думка потерпілих, що призначення несуворого стягнення.

Обставин, які обтяжують відповідальність, суд не встановив.

Відповідно до ч. 1 ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Щодо адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, яке також ставиться в провину ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність, серед іншого, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Порядок проведення огляду на стан сп`яніння визначений ст.266 КУпАП, положеннями Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 №1452/735 (далі - Інструкція), а також відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КабінетуМіністрів Українивід 17грудня 2008року №1103 (далі - Порядок).

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів працівників поліції у присутності двох свідків. Така ж вимога передбачена п. 4 Порядку, а також пунктом 6 розділу ІІ Інструкції, в якому окрім цього, зазначено, що не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.

Як стверджує ОСОБА_1 свідками, які зазначені в адміністративному протоколі за ст.130, є потерпілі особи від правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП, окрім цього вони ще й зазначені свідками цього правопорушення.

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №231030 свідками зазначено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №231029, потерпілими особами від адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, вчиненого ОСОБА_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які одночасно визначені поліцейською як свідки правопорушень. Окрім цього, із показань цих осіб вбачається, що їм дорожньо-транспортною пригодою, яку скоїв ОСОБА_1 пошкоджено їхні металеві огорожі, відповідно завдано матеріальних збитків. З огляду за зазначене та аналізуючи вищенаведені показання свідків, суд вважає, що в цій ситуації свідки, вони ж потерпілі від адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є зацікавленими особами, щодо неупередженості яких є сумніви. Отже, працівник поліції не дотримався вимоги п.6 розділу ІІ Інструкції, і запросив для участі в огляді на стан алкогольного сп`яніння осіб, щодо неупередженості яких є сумніви.

Отже, судом достовірно встановлено, що при проведенні огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння вимоги вище зазначених норм законодавства дотримані не були.

Порушення процедури огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки працівником поліції, як того вимагає закон є прямим порушенням норм складання протоколу, тому в силу ст.266 ч.5 КУпАП такий протокол є недійсним.

За змістом ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

В силу вимог ч. 4 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.

На думку суду, застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.

Ухвалючи рішення суд приймає до уваги, що Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на те, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( справа "Гурепка проти України").

Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом як кримінально-правова санкція, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.»

Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення.

Суд виходить з того, що відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може грунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи наведене, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд, поза розумним сумнівом приходить до переконання у недоведеності вини ОСОБА_1 , у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення.

Відповідно до п.1 ст. 247 КпАП України обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення є відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

За наведених вище обставин вважаю, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адмінправопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Керуючись ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 40-1, п. 1 ст.247, 283, 284 КУпАП, суд -

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 340 (триста сорок) гривень.

Штраф сплатити на рахунок: Отримувач коштів: ГУК в Iв.-Франк.об/Iв.-Фран.о/ 21081300, Код отримувача: ЄДРПОУ 37951998, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) Номер рахунку: UA078999980000031118149009001; Код класифікації доходів бюджету: 21081300

Стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у розмірі 420 грн. (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.

Судовий збір сплатити на рахунок: отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783 Банк отримувача Казначейство України (ЕАП) Код банку отримувача (МФО) 899998 Рахунок отримувача - UA798999980000031211256026001 Код класифікації доходів бюджету - 22030106.

Закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, за відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.

На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Івано-Франківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови через Рожнятівський районний суд.

Суддя: