Ухвала суду № 93272245, 17.11.2020, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/1786/20

Провадження №: 4-с/0343/7/20

У Х В А Л А

17 листопада 2020 року м. Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

судді – Керніцького І.І.,

секретаря судового засідання: – Оленяк С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області скаргу ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження - Долинський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), заінтересована особа - ОСОБА_2 , на постанову про накладення штрафу від 03.09.2018 у справі ВП №54297042,

за участю: скаржника - Маміна А.В.,

представника скаржника - ОСОБА_3 ,

представника заінтересованої особи ОСОБА_2 - адвоката Кажука В.Б.,

представника Долинського РВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) - головного державного виконавця Дацьо Г.І.,

ВСТАНОВИВ:

Скаржник, ОСОБА_1 , в порядку ст.447 ЦПК України звернувся до суду зі скаргою на постанову про арешт боржника від 05.03.2018 року у справі ВП №54297042, в якій просить:

визнати протиправною та скасувати Постанову про арешт боржника ВП № 54297042 від 05.03.2018 Долинського РВ ДВС ГТУЮ у Івано-Франківській області, яка містить фальшиві, необґрунтовані дані про несплату аліментів і в частині зазначення суми стягнення 64660,61 грн, виконана без зображення Державного Герба України, без зазначення найменування установи, реєстраційного індексу документа, повного імені посадової особи-підписанта, з нерозбірливим підписом посадової особи, без скріплення підпису посадової особи-підписанта відбитком гербової печатки із зображенням Великого Державного Герба України;

визнати протиправними дії суб`єкта оскарження в особі головного державного виконавця Долинського РВ ДВС ГТУЮ у Івано-Франківській області ОСОБА_4 , що проявилися у винесенні Постанови про арешт майна боржника ВП № 54297042 від 05.02.2018, яка містить фальшиві, необґрунтовані дані про несплату аліментів і в частині зазначення суми стягнення 64660,61 грн, виконана без зображення Державного Герба України, без зазначення найменування установи, реєстраційного індексу документа, повного імені посадової особи-підписанта, з нерозбірливим підписом посадової особи, без скріплення підпису посадової особи-підписанта відбитком гербової печатки із зображенням Великого Державного Герба України, не набула законної сили;

визнати протиправною бездіяльність суб`єкта оскарження в особі головного державного виконавця Долинського РВ ДВС ГТУЮ у Івано-Франківській області Дацьо Галини Іванівни, що проявилися у не доведенні до його відома як сторони виконавчого провадження оскарженої постанови шляхом її надсилання на його адресу реєстрації місця проживання;

зобов`язати суб`єкт оскарження усунути порушення (поновити порушене право заявника).

В обґрунтування скарги зазначає, що 16.09.2020 він одержав в приміщенні суб`єкта оскарження комплект процесуальних виконавчих документів з супровідним листом, зокрема, зображення копії постанови суб`єкта оскарження від 05.02.2018 про арешт майна боржника ВП № 54297042, якою накладено арешт на майно, що належить боржнику в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 64660,61 грн.

Долинський РВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) є правоприємником Долинського РВ ДВС ГТУЮ у Івано-Франківській області щодо виконання відкритих раніше справ виконавчого провадження.

З даною Постановою він не згідний, вважає, що таким рішенням, діями суб`єкта оскарження під час виконання судового рішення порушено його права та свободи, а Постанова, що не має ознак законності ні по процедурі її винесення, ні по «вмісту», на його думку, є невмотивованою, необґрунтованою та незаконною, тому підлягає визнанню неправомірною та скасуванню з таких міркувань. По-перше, в Постанові зазначено брехливе, необґрунтоване доказами твердження «Боржником аліменти не сплачуються». По-друге, зазначена сума «стягнення» 64660,61 грн в жодний спосіб не обґрунтована, голослівне твердження навіть не містить посилання на бодай-які докази.

Зазначив, що під час оформлення Постанови державним виконавцем припущено певні упущення, які не роблять Постанову документом без юридичної сили, тобто, десь (може в хмарах) існує належним чином оформлений документ, а йому надано помилково оформлену копію документа.

Вважає, що він, як сторона виконавчого провадження, отже - повноправний користувач АСВП, не може скористатися своїм правом доступу до системи (п. 1, 4 розділу І Положення), оскільки в оскарженій постанові не зазначено ідентифікатора доступу, отже, дана постанова взагалі не є документом, який повинен був бути наданий боржникові.

Переконаний, що наданий йому документ не є документом, який призначено для надання боржникові, тому не може бути підтвердженням того, що дана «Постанова» взагалі набула/має законну силу.

Вказав, що спірна Постанова є типовим зразком явно злочинного розпорядження чи наказу, яке (який) згідно ст. 60 Конституції України ніхто не зобов`язаний виконувати.

Таким чином переконаний, що неправомірні дії суб`єкта оскарження в особі його недолугого працівника мають ознаки злочину, передбаченого ст.ст. 364, 365. Збб, 442 Кримінального кодексу України.

А тому вважає, суб`єкт оскарження 05.02.2018 не мав правових основ виносити спірну Постанову, що яка є фальшивим, несправжнім, не чинним документом, явно злочинним розпорядженням чи наказом. Таким чином, суб`єкт оскарження в особі свого працівника вчинив умисні неправомірні дії з винесення незаконної, протиправної Постанови, яку слід скасувати, водночас зобов`язавши суб`єкт оскарження усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи з позовом з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби регулюється положеннями ч.1 ст. 449 ЦПК України про десятиденний строк звернення до суду з дня, коли він дізнався про порушення прав. Копію зображення постанови вперше отримав лише 16.09.2020. Заява (скарга) подається в межах встановленого строку в перший робочий день після вихідного дня суботи 26.09.2020.

В судовому засіданні представник заінтересованої особи ОСОБА_2 - адвокат Кажук В.Б. заявив клопотання про закриття провадження у справі, оскільки ч.2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Представник скаржника ОСОБА_3 просив відмовити у задоволенні клопотання.

Представник Долинського РВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) - головний державний виконавець Дацьо Г.І. поклалася на вирішення суду.

Заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали скарги, з`ясувавши всі фактичні обставини, суд вважає, що провадження у даній справі слід закрити виходячи з наступного:

Судом встановлено, що 05.02.2018 головним державним виконавцем Долинського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Дацьо Г.І., при примусовому виконанні в/л №2-1263/2005 виданого Долинським районним судом 13.10.2005 року було винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 , за невиконання боржником зобов`язання щодо рішення суду (а.с.4).

ОСОБА_1 вважає дії головного держаного виконавця Долинського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Дацьо Г.І. щодо винесення зазначеної постанови, неправомірними, в зв`язку з чим, в порядку ст.447 ЦПК України звернувся до суду зі скаргою на її дії.

Згідно ч.1 ст.19 ЦПК України, у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства.

Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п.9 ч.3 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Ст. 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи

Відповідно до вимог ч.1 ст.287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди є виконавчим документом.

Ч. 2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Таким чином, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Такого висновку суд дійшов із врахуванням правових позицій, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 16 січня 2019 року у справі № 279/3458/17-ц (провадження № 14-543цс18), від 09 жовтня 2019 року у справі № 758/201/17 (провадження № 14-468цс19) та від 18 грудня 2019 року у справі № 759/15553/14-ц (провадження № 14-579цс19), які згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України суд має враховувати при застосуванні відповідних норм права.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що дії головного державного виконавця, які оскаржуються Маміним А.В., а саме винесення головним державним виконавцем Долинського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області постанови про арешт майна боржника за невиконання боржником зобов`язання щодо рішення суду, мають оскаржуватися в порядку адміністративного судочинства шляхом подачі скарги до відповідного адміністративного суду.

Згідно з п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до вимог ч.1 ст.256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

За змістом ст. 20 КАС України, зазначений спір не підсудний місцевому загальному суду як адміністративному суду, а підсудний окружному адміністративному суду.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження за скаргою ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження - Долинський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), заінтересована особа - ОСОБА_2 , на постанову про арешт майна боржника від 05.02.2018 у справі ВП №54297042 у зв`язку з тим, що дана скарга не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства Долинським районним судом Івано-Франківської області.

У відповідності до вимог ч.1 ст.256 ЦПК України, суд роз`яснює скаржнику, що для оскарження дій державного виконавця з приводу арешту майна боржника слід звертатися до адміністративного суду, а саме до Івано-Франківського окружного адміністративного суду (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 46), в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись п.1 ч.1 ст.255, ст.ст.447-453 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження - Долинський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), заінтересована особа - ОСОБА_2 , на постанову про арешт майна боржника від 05.02.2018 у справі ВП №54297042 - закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд даної скарги належить до юрисдикції Івано-Франківського окружного адміністративного суду, який знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ вул. Незалежності, 46, п.і.76018.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Долинський районний суд.

Учасник справи, якому ухвала суду не було вручене у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: