Рішення № 93271280, 26.11.2020, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/11227/20

Категорія 38

2/295/2638/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2020 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючого-судді Стрілецької О.В.

за участі секретаря судового засідання Ярошовець В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

14.09.2020 року засобами поштового зв`язку АТ КБ «Приватбанк» звернувся з позовом, в якому вказано, що відповідач звернулась до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву б/н від 31.01.2014 року.

Своїм підписом у заяві відповідач підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку складає договір про надання банківських послуг, на підставі якого банком відкрито кредитний рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування рахунку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 500,00 грн.

АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі та надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 04 серпня 2020 року утворилася заборгованість у розмірі 165425,55 грн, з яких: 448,54 грн - заборгованість кредитом; 159195,75 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитом; 5781,29 грн – пеня.

Посилаючись на викладене, АТ КБ «ПриватБанк» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 31 січня 2014 року.

ІІ. Процедура та позиції сторін

05.10.2020 року ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира позовну заяву було залишено без руху та встановлено строк для усунення виявлених недоліків, що не перевищує 7 (семи) днів з моменту отримання копії ухвали, на виконання якої 15.10.2020 року засобами поштового зв`язку позивач направив на адресу суду заяву про усунення недоліків.

22.10.2020 року після усунення позивачем виявлених недоліків ухвалою суду було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

20.11.2020 року від представника відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності. Представник відповідача вказує, що ОСОБА_1 не визнає позовні вимоги та зазначає, що 31.01.2014 року вона оформила у позивача кредитну картку з кредитним лімітом 500,00 грн. 25.04.2014 року та 23.07.2014 року відповідач внесла два платежі на суму по 100,00 грн. Оскільки останній платіж відповідачем було внесено 23.07.2014 року, а позов був пред`явлений до суду 17.09.2020 року, то позивачем було пропущено трирічний термін позовної давності. На підставі викладено, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

20.11.2020 року від представника позивача ОСОБА_3 електронною поштою надійшла відповідь на відзив.

Частиною 3 ст. 179 ЦПК України передбачено, що до відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - п`ятою статті 178 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 178 ЦПК України до відзиву додаються: документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

За правилами ч. 9 ст. 83 ЦПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Представником позивача до відповіді на відзив не долучено доказів надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів іншим учасникам справи, у зв`язку з чим суд не бере до уваги відповідь на відзив.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, одночасно з подачею позовної заяви надав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задоволити.

Відповідач в судове засідання не з`являлась, її представник ОСОБА_2 подав

заяву про розгляд справи без його участі, у задоволенні позову просив відмовити у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

З урахуванням викладеного, керуючись приписами ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе провести судове засідання без участі учасників судового провадження.

За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІІ. Національне законодавство, що підлягає застосуванню

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

В частинах першій, другій статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 629 ЦК договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У статтях 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов забороняється.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Позовна давність-це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (частина перша статті 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина перша статті 257 ЦК України). Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (частина перша статті 253 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України).

Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо) (частина перша статті 266 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини три та чотири статті 267 ЦК України).

За правилами ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

ІV. Обставини, встановлені судом, докази на їх підтвердження та мотиви суду

31.01.2014 року відповідачем було підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, відповідно до якої вона погодилась, що підписана нею заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Відповідач ознайомилась з договором до його підписання та згодна з його умовами та погодилась отримати екземпляр договору про надання банківських послуг шляхом роздруківки із сайту privatbank.ua. Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті Приватбанку за адресою: privatbank.ua. (а.с. 15).

З огляду на викладене, на підставі ст.ст. 633, 634, 1054, 1055 ЦК України, суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем укладений кредитний договір, умови якого відповідач не виконує належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження розміру заборгованості позивач надав суду Розрахунок заборгованості за договором №б/н від 26.03.2008 року, зі змісту якого вбачається, що станом на 04 серпня 2020 року утворилася заборгованість у розмірі 165425,55 грн, з яких: 448,54 грн - заборгованість кредитом; 159195,75 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитом; 5781,29 грн – пеня (а.с. 64-66). Разом з тим, позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 448,54 грн - заборгованість кредитом та частково заборгованість за відсотками за користування кредитом у сумі 139175,82 грн за період з 21.01.2014 року по 01.01.2020 року.

Дослідивши умови укладеного між сторонами кредитного договору, розрахунок заборгованості, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту є обґрунтованими з огляду на наступне.

Як вбачається з довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на ім`я ОСОБА_1 , а також із виписки за договором, який укладений з ОСОБА_1 , станом на момент підписання Анкети-заяви – 31.01.2014 року кредитний ліміт становив 500,00 грн, та у подальшому кредитний ліміт не збільшувався (а.с. 67).

В довідці, виданій АТ КБ "ПриватБанк", зазначено, що на виконання укладеного між сторонами кредитного договору б/н ОСОБА_1 було видано кредитну картку № НОМЕР_1 від 31.01.2014 року з терміном дії до 09/17. Відомості про надання відповідачу інших карток в матеріалах справи відсутні (а.с. 68).

Також, як вбачається із виписки по договору, ОСОБА_1 використовувала кредитну карту у період з 31.01.2014 року по 05.08.2014 року для зняття готівки, оплати товарів та послуг і користувалась кредитними коштами у межах суми кредитного ліміту, її витрати по кредитній карті не перевищували його розміру, тому наявність заборгованість за кредитом у сумі 448,54 грн підтверджена належними доказами.

Щодо вимог позивача про стягнення відсотків за користування кредитом та пені, судом встановлено наступне.

В обґрунтування заявлених вимог про стягнення відсотків за користування кредитом позивач посилається на п. 2.1.1.12.7.2 Умов та Правил надання банківських послуг, щодо стягнення пені – на п. 2.1.1.12.6.1 цих же Умови та Правила.

Як встановлено судом і підтверджується письмовими доказами, наданими позивачем, кредитний договір між сторонами складають Заява, підписана відповідачем, Тарифи банку та Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, які були надані відповідачу для ознайомлення у письмовій формі (а.с. 15).

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 31.01.2014 року, в позовній заяві посилався на Тарифи банку та Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємні частини спірного договору.

Однак, до позовної заяви позивач не долучив Тарифи банку та Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, які підписувала позичальник, та які містять умови укладеного між сторонами кредитного договору.

До позовної заяви представник позивача надав Умови та правила надання банківських послуг та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна». Проте, докази того, що відповідач ознайомлювалась саме з ними, що саме ці Умови є невід`ємною частиною укладеного між сторонами кредитного договору матеріали справи не містять, позивач такі обставини не довів належними та допустимими доказами, що є його обов`язком.

Умови укладеного між сторонами договору (а.с. 15) взагалі не містять зобов`язань щодо сплати відсотків за користування кредитом та неустойки чи іншого виду відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що наданими позивачем доказами в обґрунтування заявлених позовних вимог не підтверджено обставини правомірності нарахування відсотків за користування кредитом та пені за невиконання грошового зобов`язання, не доведено, на яких умовах між банком та позичальником була досягнута згода щодо відповідальності за порушення умов кредитного договору, а тому ці вимоги є безпідставними.

Разом з тим, представником відповідача подано до суду письмову заяву про застосування до позовних вимог наслідків спливу позовної давності.

Оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Зазначений правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444\9519\12

З наданої позивачем виписки за договором б\н станом на 06.08.2020 року встановлено, що відповідач ОСОБА_1 користувалась кредитними коштами для зняття готівки та оплати товарів і послуг, а також здійснювала погашення кредиту.

Разом з тим, як вбачається зі змісту наданого позивачем розрахунку заборгованості та виписки по картковому рахунку відповідача, останній платіж на погашення заборгованості за кредитним договором було здійснено відповідачем 23.07.2014 року у сумі 100,00 грн. Заборгованість за тілом кредиту в сумі 448,54 грн, а відтак і обов`язок сплатити зазначену суму, виник 05.08.2014 року. В подальшому відповідач кредитною карткою скористалась лише один раз 05.08.2014 року для знаття готівки у сумі 23,00 грн. Нарахування прострочених відсотків розпочалось з 30.04.2014 року, а штрафних санкцій з 13.11.2014 року (а.с. 64).

Таким чином, відповідно до положень ст. 264 ЦК України суд вважає, що строк позовної давності розпочав перебіг з серпня 2014 року. В той же час АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом у вересні 2020 року.

З огляду на те, що строк позовної давності до вимог позивача про стягнення заборгованості за кредитом розпочався 05.08.2014 року, а позивач звернувся до суду з позовом 14.09.2020 року, суд вважає, що позивач пропустив трирічний строк звернення до суду, відповідач заявив вимогу про застосування позовної давності, щозгідно з положеннями ст. 267 ЦК України є підставою для відмови в задоволенні позову. В силу положень ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткових вимог.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови в задоволенні позову в частині стягнення тіла кредиту у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності, а в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків та пені слід відмовити за безпідставністю.

V. Розподіл судових витрат

На підставі ст.141 ЦПК України, оскільки судом відмовлено в задоволенні позовних вимог, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 10-13, 76-83, 133, 141, 263-268, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; ідентифікаційний код юридичної особи: 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя О.В. Стрілецька